Іменем України
27 січня 2011 року Справа № 5002-1/2198-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Котлярової О.Л.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_2, довіреність №368 від 28.02.10, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
відповідача, Райський Дмитро Ігорович, довіреність №474-Ф/10 від 28.12.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Сімферопольської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк";
відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Алькасар";
відповідача, Іванов Ігор Леонідович, довіреність №597/1-54 від 22.12.10, державне підприємство "Контора капітана Севастопольського морського рибного порту";
відповідача, Музика Вікторія Валеріївна, довіреність №11/3-04/173 від 13.01.11, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;
третьої особи, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл";
третя особа, не з'явився, ОСОБА_8;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_9;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_10;
розглянувши апеляційну скаргу філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 02 листопада 2010 року у справі № 5002-1/2198-2010
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_5, 98330)
представнику ОСОБА_2 (АДРЕСА_6, 98300)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (бул. Л. Українки, 26, Київ, 01133)
в особі Сімферопольської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (вул. Київська, 79/2, Сімферополь, 95034)
товариства з обмеженою відповідальністю "Алькасар" (вул. Базарна, 4, Феодосія, 98100)
державного підприємства "Контора капітана Севастопольського морського рибного порту" (вул. Рибаків, 5, Севастополь, 99001)
Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (вул. Долгоруковська, 16, Сімферополь, 95006)
3-ті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл" (вул. Свердлова, 2, Керч, Автономна Республіка Крим, 98300) (вул. Рибаків, 1, кв. 48, Керч, Автономна Республіка Крим, 98320)
ОСОБА_8 (АДРЕСА_2, 98100)
ОСОБА_9 (АДРЕСА_3, 98100)
ОСОБА_10 (АДРЕСА_4, 98100)
про визнання недійсним договору, визнання права власності та спонукання до виконання певних дій,
Рішенням місцевого господарського суду позов (з урахуванням уточнень - а.с. 101 т. 1) задоволено:
1) за позивачем визнано право власності на риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон",
2) державне підприємство "Контора капітана Севастопольського морського рибного порту" зобов'язано зареєструвати за позивачем це право власності,
3) визнаний недійсним договір іпотеки між товариством з обмеженою відповідальністю "Алькасар" та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк";
4) Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим зобов'язаний виключити риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон" з акту опису й арешту.
Судовим рішенням здійснений розподіл судових витрат:
1) з позивача до Державного бюджету України стягнуто 11.000 грн. державного мита,
2) з товариства з обмеженою відповідальністю "Алькасар" та товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь позивача солідарно стягнуто державне мито у сумі 15.085 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн. (а.с. 51-59 т. 2).
Рішення суду мотивовано тим, що позивач набув право власності на вказане судно за договорами поруки №1 та №2 від 22 лютого 2007 року, по яким товариство з обмеженою відповідальністю "Алькасар" взяло на себе зобов'язання відповідати перед позивачем своїм майном (транспортно-холодильним судном "Альбіон"), якщо по іншим кредитним договорам буде звернено примусове стягнення на майно позивача (риболовні судна "Шельф" та "Ніара"). 14 липня 2009 року таке звернення здійснено (відкрито виконавче провадження). Однак 27 квітня 2007 року транспортно-холодильне судно "Альбіон" передано в іпотеку як забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору. Обмеження по цьому договору іпотеки не зареєстровано в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України. Але державний виконавець описав та арештував транспортно-холодильне судно "Альбіон" у виконання судового рішення, хоча право власності на це майно перейшло до позивача (а.с. 53-59 т. 2).
Стосовно розподілу судових витрат судове рішення мотивовано тим, що при подачі позову було плачено 4.000 грн., тоді як підлягало сплаті 1 % державного мита від ціни позову (вартості транспортно-холодильного судна "Альбіон" 1.500.000 грн.) та 85 грн. по вимогам немайнового характеру, недоплачена сума державного майна в 11.000 грн. стягнута з позивача до Державного бюджету України, разом з тим, у зв'язку з задоволенням позову з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню у солідарному порядку судові витрати, які з нього стягуються за судовим рішенням.
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі філії "Кримська регіональна дирекція", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та в позові відмовити через те, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи (а.с. 74-77 т. 2).
З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим згоден з апеляційною скаргою, просить скасувати судове рішення та у позові відмовити тому, що державний виконавець правомірно, на підставі судового рішення про звернення стягнення, наклав арешт на транспортно-холодильне судно "Альбіон", яке належить на праві власності боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Алькасар" (а.с. 10-11 т. 3).
З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що позивач з нею не згоден тому, що товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" зараз не є іпотекоотримувачем вказаного транспортно-холодильного судна "Альбіон", тому за судовим рішенням передало свої права кредитодавця та іпотекоотримувача іншій юридичній особі, яка має право вимагати звернення стягнення на це судно; на це судно не було вчинено морської застави; позивач набув право власності за договорами з товариством з обмеженою відповідальністю "Алькасар" тому, що настала передбачена цими договорами умова - звернення стягнення на судна позивача "Шельф" та "Ніара" (а.с. 34-39 т. 3).
Інші сторони та треті особи відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Апеляційним господарським судом за погодженням позивача була здійснена зміна відповідача - Підрозділу примусового виконання рішень та Відділу державної виконавчої служби, які не є юридичними особами, на Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (а.с. 100-103, 66-86 т. 3); залучені до участі у справі треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", - підприємці ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с. 68-72 т. 2, а.с. 91, 92 т. 3).
У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача - з скаргою не погодився та підтримав доводи відзиву, представник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим погодився з апеляційною скаргою та пояснив, що державний виконавець правомірно звернув стягнення на майно боржника, державної реєстрації права власності на це майно за позивачем на час звернення стягнення не було; представник державного підприємства "Контора капітана Севастопольського морського рибного порту" не визначив свого відношення до апеляційної скарги та судового рішення і пояснив, що будь-яке судове рішення буде виконано цим підприємством.
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Алькасар", треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл", підприємці ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні їх представників, про час та місце засідання сповіщені ухвалою від 13 січня 2011 року, копії якої направлені на їх адреси рекомендованою кореспонденцією.
Кореспонденція, яка направлена товариству з обмеженою відповідальністю "Алькасар" (місто Феодосія, вул. Базарна, 4) (а.с. 30-33, 121-123 т. 3), раніше підприємцю ОСОБА_10 (АДРЕСА_4) (а.с. 106-119 т. 3), поштою повернута через не знаходження (не проживання) за вказаними адресами цих осіб.
Але з письмових доказів (а.с. 110 т. 2, а.с. 93-95 т. 3) вбачається, що вказані особи зареєстровані за цими адресами, відомостей про інші адреси цих осіб у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував реєстраційні документи сторін та третіх осіб, додаткові докази (а.с. 81, 85-87, 110, 113-163 т. 2, а.с. 12-14, 16, 44-54, 58-86, 91-95, 126-137, 143-172 т. 3), встановив наступне.
Іпотека риболовних судів "Шельф" та "Ніара"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (а.с. 55, 57-58 т. 1) надало кредити:
1) №9/К-07 від 22 лютого 2007 року позичальнику фізичній особі - підприємцю ОСОБА_8, до якого в подальшому за згодою сторін вносилися зміни (а.с. 92 чи 142 т. 2, а.с. 44-54 т. 3);
2) №12/К/07 від 27 березня 2007 року позичальнику фізичній особі - підприємцю ОСОБА_9, до якого в подальшому за згодою сторін вносилися зміни (а.с. 91 т. 3, а.с. 143-157 т. 2).
Позивач, який мав статус підприємця (а.с. 37 т. 1), виступив майновим поручителем по забезпеченню виконання позичальниками своїх обов'язків по вказаним кредитним договорам:
1) 22 лютого 2007 року №277, предметом іпотеки є риботранспортне судно "Ніара" (1993 року випуску, ідентифікаційний ІМО 9101376, порт приписки Керченський морський порт), у забезпечення кредитного договору №9/К-07 з ОСОБА_8 (а.с. 170-171 т. 3);
2) 27 березня 2007 року №45, предметом іпотеки є риболовне судно "Шельф" (1977 року випуску, ідентифікаційний ІМО 7730094, порт приписки Керченський морський порт) у забезпечення кредитного договору №12/К/07 з позичальником ОСОБА_9 (а.с. 158-163 т. 2).
20 березня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 вчинені виконавчі написи про звернення стягнення на риболовне судно "Шельф" та риботранспортне судно "Ніара", які належать ОСОБА_3 у погашення боргів 1.073.532 грн. та 1.024.286,41 грн. на користь вказаного банку (а.с. 58, 62 т. 3).
17 квітня 2009 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим Ломакіною О.О. відкриті виконавчі провадження по вказаним виконавчим написам (а.с. 59, 63 т. 3).
12 травня 2009 року вказаним державним виконавцем Ломакіною О.О. прийняті постанови про арешт майна боржника ОСОБА_3 - вказаних вище риботранспортного судна "Ніара" та риболовного судна "Шельф" (а.с. 60, 64 т. 3).
05 червня 2009 року начальником Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в Автономній Республіці Крим прийняті постанови про передачу вказаних виконавчих проваджень на виконання до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим.
14 липня 2009 року в.о. начальника Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим Хоминим В.Я. вказані виконавчі провадження прийняті до виконання (а.с. 45, 46 т. 2).
15 вересня 2009 року головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим Патель М.Д. прийняті постанови про повернення стягувачу вказаних виконавчих документів (виконавчих написів) через відсутність суден "Ніара" та "Шельф" в місці прописки - Керченському морському порту (а.с. 61, 65 т. 3).
Іпотека риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон"
27 квітня 2007 року кредитодавець - товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", надало по кредитному договору №42/К-07 позичальнику - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_10 (а.с. 130 т. 2, а.с. 95 т. 3), кредит на 900.000 грн. строком з 27 квітня 2007 року по 26 квітня 2010 року. До цього договору за згодою сторін 20 червня, 31 серпня, 30 листопада, 28 грудня 2007 року, 31 січня, 27 червня, 01 вересня 2008 року вносилися зміни, в тому числі була збільшена сума кредиту до 1.200.000 грн. (а.с. 113-124 т. 2).
27 квітня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Алькасар" (а.с. 110 чи 129 т. 2) за нотаріально посвідченим договором №42/Zкіп-07 виступило майновим поручителем по вказаному кредитному договору. Цей іпотечний договір 27 квітня 2007 року внесений до Державного реєстру правочинів (а.с. 78-80 т. 2).
20 червня 2007 року до цього договору іпотеки за згодою сторін були внесені зміни, але цими змінами не змінений предмет іпотеки (а.с. 81 чи 128 т. 2).
Предметом іпотеки є риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон" (1957 року побудови, Німеччина, порт приписки Севастополь, регістровий №Т-050133), яке зареєстровано на праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Алькасар" вперше 06 лютого 2002 року - як вантажне судно, з 26 квітня 2004 року - як риболовне (а.с. 79, 81-82, 85-91, 145, 155, 170-178 т. 1, а.с. 7-8, 19-20, 22 т. 2).
27 квітня 2007 року заборона по вказаному договору іпотеки внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 23-25 чи 125-129, 183-184 т. 1, а.с. 78-80 т. 2).
Морської застави на транспортно-холодильне судно "Альбіон" вчинено не було, але 27 травня 2007 року іпотекоодержувач письмово повідомив державне підприємство "Контора капітана Севастопольського морського рибного порту" про передачу вказаного судна у забезпечення виконання договору кредиту (а.с. 84 т. 1).
Перед укладенням вказаного договору іпотеки риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон", а саме, 23 квітня 2007 року відбулися загальні збори власника цього судна - товариства з обмеженою відповідальністю "Алькасар", рішенням цих зборів було передати судно в іпотеку (а.с. 85 т. 2).
Крім того, перед укладенням спірного іпотечного договору це товариство підтвердило, що вказане судно не знаходиться в оренді (а.с. 87 т. 2), а 23 квітня 2007 року був наданий витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з якого вбачається, що на риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон" не було обтяжень та заборон (а.с. 82-84 т. 2).
Про арешт та опис
риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон"
28 грудня 2009 року господарським судом Автономної Республіки Крим у виконання судового рішення від 02 листопада 2010 року по справі №2-9/5443-2009 року (а.с. 127-132 т. 3) наданий наказ про звернення за іпотечним договором №42/Zкіп-07 стягнення на вказане риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон" боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Алькасар" (а.с. 59 чи 103, 192 т. 1, а.с. 88-95 т. 2).
04 лютого 2010 року головним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим Хоминим В.Я. за заявою стягувача постановами відкрито виконавче провадження про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Алькасар" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" 1.443.328 грн. та накладено арешт на риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон" (а.с. 35, 189, 191 чи 102, 141, 190 т. 1).
04 лютого 2010 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесені відомості про заборону на відчуження вказаного судна за постановою від 04 лютого 2010 року (а.с. 183-187 т. 1).
09 березня 2010 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим Немцевою Н.І. прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. За цією постановою накладено арешт на вказане риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон" боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Алькасар", заборонена експлуатація вказаного судна (а.с. 36 чи 83, 104-106 чи 142, 168 т. 1).
18 березня 2010 року вказаним державним виконавцем Немцевою Н.І. складено акт опису й арешту вказаного риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон", яке передано на добровільне відповідальне зберігання директору товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл" ОСОБА_17 (а.с. 107-108 чи 160-163 т. 1).
19 березня 2010 року постановою заступника начальника вказаного Підрозділу примусового виконання рішень Немцевої Н.І. призначена експертиза риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон" (а.с. 110 чи 154 т. 1).
06 квітня 2010 року постановою заступника начальника вказаного Підрозділу примусового виконання рішень Немцевої Н.І. зупинено примусове провадження по примусовому виконанню по наказу №2-9/5443-2009 через подання позову (а.с. 111 чи 113 т. 1).
15 квітня 2010 року ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України по справі №2-9/5443-2009 розглянута скарга на дії органу Державної виконавчої служби, якою скасована постанова Підрозділу примусового виконання рішень від 09 березня 2010 року в частині заборони експлуатації риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон" (а.с. 133-136 т. 3).
Про право власності позивача на
риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон",
Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Алькасар" (а.с. 110 т. 2, а.с. 93 т. 3) у простій письмовій формі укладені договори поруки, якими передбачено, що у разі звернення товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" стягнення на вказані вище судна "Ніара" та "Шельф", товариство з обмеженою відповідальністю "Алькасар":
1) солідарно (разом з позичальниками по кредитним договорам) відповідає перед позивачем за виконання позичальниками своїх договірних зобов'язань по кредитним договорам;
2) передає у власність позивача риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон".
Ці договори позичальники за кредитними договорами та кредитодавець (іпотекоодержувач) не підписували.
Так укладено:
1) 22 лютого 2007 року договір поруки №1 до договору іпотеки № 277 судна "Ніара" у забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_8 по кредитному договору №9/К-07 (а.с. 22 чи 131 т. 1),
2) 27 березня 2007 року договір поруки №2 до договору іпотеки №455 судна "Шельф" у забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_9 по кредитному договору №12/К/07 (а.с. 21 чи 130 т. 1).
Цими договорами поруки №1 та №2 від 22 лютого та 27 березня 2007 року позивач обґрунтовує виникнення у нього права власності на риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон".
При цьому, позивач наполягає на тому, що через відсутність морської застави на риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон" власник цього судна мав право укладати такі договори поруки №1 та №2, за якими при настанні певної умови (звернення стягнення на судна позивача "Ніара" та "Шельф") право власності на транспортно-холодильне судно "Альбіон" переходить до позивача.
Про фрахт та оренду
риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон"
З пояснень позивача та письмових доказів слідує, що станом на час укладення 27 квітня 2007 року спірного договору іпотеки риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон", це судно знаходилося в оренді та було за межами України, у власника не було оригіналів документів про право власності на це судно.
Дійсно, з письмових договорів №3 та №4 від 17 лютого та 21 серпня 2007 року слідує, що риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон" було зафрахтовано позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл" (а.с. 110 т. 2, а.с. 26-34, 114-120, 122-123 чи 132-140 т. 1).
01 вересня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл" взяло в оренду це судно у товариства з обмеженою відповідальністю "Алькасар"; договір укладено в простій письмовій формі (а.с. 121, 124 т. 1).
З листа Регіонального Представництва в м. Керчі Регістра судноплавства України Міністерства транспорту та зв'язку України слідує, що риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон" (реєстраційний №1-050133) знаходиться в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл", щорічне свідоцтво строком до 15 вересня 2010 року цього судна неможливо через накладення арешту на це судно постановою державного виконавця від 09 березня 2010 року (а.с. 155 т. 1).
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1); право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2).
Згідно з частиною 4 статті 334 вказаного Кодексу право власності у набувача майна за договором відчуження майна, який підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.
Частина 4 статті 640 Цивільного кодексу України встановлює, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Стаття 16 Кодексу торгового мореплавання України (Закон України від 23 травня 1995 року №176/95-ВР) передбачає, що судна України можуть перебувати у всіх формах власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Частина 2 статті 20 цього Кодексу встановлює, що власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.
Відповідно до статті 26 Кодексу торгового мореплавання України українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України (частина 1), українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України (частина 2).
Власник судна протягом двох тижнів з дня змін відомостей, що підлягають внесенню в Державний судновий реєстр України або Суднову книгу України, повинен повідомити орган реєстрації судна, що передбачено статтею 30 Кодексу торгового мореплавання України.
До Державного суднового реєстру України підлягають включення відомості про назву судна, ідентифікаційний номер, технічні параметри судна, а також про власника та його юридичної адреси, організації, яка здійснює технічний нагляд судна, що передбачено Порядком ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1069 від 26 вересня 1997 року.
До суднових документів, які повинно мати судно, віднесено свідоцтво про право власності на судно, яке видається капітаном порту, в якому зареєстроване у Державному судновому реєстрі України судно, що слідує зі статей 35 та 38 вказаного Кодексу.
Вказане свідоцтво про право власності повинно зберігатися на судні в оригіналі чи в нотаріально засвідченої копії, що передбачено статтею 39 Кодексу торгового мореплавства України.
Таким чином, право власності (правочин про відчуження права власності) на судно підлягає обов'язковій державній реєстрації, а тому право власності на таке судно виникає з моменту державної реєстрації.
Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Як слідує з наведених вище обставин, за позивачем не зареєстровано право власності на риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон", а тому позивач не набув права власності на таке майно, а тому не є власником майна, та в порядку статті 392 Цивільного кодексу України не є особою, яка може захищати право власності шляхом визнання такого права через суд.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пункт 2 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин між фізичною та юридичною особою підлягає вчиненню в письмовій формі.
Як слідує з укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Алькасар" договорів поруки №1 та №2 від 22 лютого та 27 березня 2007 року (а.с. 21, 22 т. 1), на підставі яких позивач вважає себе власником риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон", зміст цих договорів містить елементи різних договорів (міни, купівлі-продажу, поруки, застави, іпотеки), тобто є змішаними договорами, що не суперечить частині 2 статті 628 Цивільного кодексу України.
Але зміст цих змішаних договорів не становить умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, хоча відповідно до частини 1 та 2 статті 638 Цивільного кодексу України зміст змішаного договору повинен містити обов'язкові за актами цивільного законодавства умови для договорів, елементи яких є у змішаному договорі.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 цього Кодексу встановлює, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (частина 1); право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4).
До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання, що передбачено статтею 716 Цивільного кодексу України.
Як вказано вище, частина 1 статті 334 Цивільного кодексу України встановлює, що моментом набуття права власності за договором є момент передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто за договорами купівлі-продажу та міни істотними умовами є предмет договору, його ціна, момент переходу права власності (в час вчинення договору чи в момент передачі предмету).
Стаття 553 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1); порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (частина 2).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, договір поруки це багатосторонній договір між поручителем, кредитором та боржником, істотними умовами договору поруки є зобов'язання, за виконання якого поручається поручитель, розмір зобов'язань, які забезпечуються порукою.
Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що заставою є право кредитора (заставодержатель) у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Окремим видом застави є іпотека, яка є заставою нерухомого майна, що слідує з частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".
При цьому, частина 1 статті 181 Цивільного кодексу України та стаття 1 Закону України "Про іпотеку" №898-IV від 05 червня 2003 року передбачають, що режим нерухомої речі може бути поширений законом на морські судна; застава морських суден регулюється за правилами, визначеними Законом України "Про іпотеку".
Істотними умовами договору іпотеки є:
1) відомості про іпотекодавця (в тому числі ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців),
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;
4) посилання на видачу заставної або її відсутність,
що передбачено статтею 18 Закону України "Про іпотеку".
Як слідує з договорів поруки №1 та №2 від 22 лютого та 27 березня 2007 року (а.с. 21, 22 т. 1), ці договори не містять усіх істотних умов для договору купівлі-продажу, міни, поруки та іпотеки, а саме, повних відомостей найменування предмету договору - ідентифікаційних номерів риболовних судів, ціни, за якою здійснюється відчуження майна, моменту набуття права власності, цей договір укладений без участі кредитодавця та позичальників, тобто не сторонами договору поруки та іпотеки.
А тому такі змішані договори не є укладеними.
Крім того, є необґрунтованими доводи позивача про те, що настали умови (звернення стягнення на судна позивача "Шельф" та "Ніара"), у зв'язку з якими позивач набув право власності на риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон".
Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21 квітня 1999 року (з змінами) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Як слідує з вказаних вище обставин, 12 травня 2009 року постановою державного виконавця був накладений арешт риботранспортного судна "Ніара" та риболовного судна "Шельф", опис та вилучення цього майна не здійснювалося, це майно примусово не реалізовувалося, а 15 вересня 2009 року (тобто до звернення 23 березня 2010 року позивача з позовом по даній справі - а.с. 3 т. 1) державним виконавцем прийнята постанова про повернення стягувачу виконавчих написів.
Таким чином, до наступного часу позивач є власником риботранспортного судна "Ніара" та риболовного судна "Шельф". А звернення стягнення (а саме, опис, вилучення та примусова реалізація) на вказане майно позивача не відбулося.
А тому не настала відкладальна обставина, передбачена договорами поруки №1 та №2.
Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності позивача на риболовне транспортно-холодильне судно "Альбіон" не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом рішення в цій частині прийнято з порушенням вказаних вище норм матеріального права, викладені в ньому висновки щодо укладення договорів поруки №1 та №2, настання відкладальної обставини по цим договорам не відповідають обставинам справи.
Відповідно до частини 1 статті 52, частини 1, 4 та 6 статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21 квітня 1999 року (з змінами) стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя; арешт майна боржника здійснюється для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній реалізації; арешт здійснюється шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, про що державним виконавцем складається акт опису й арешту майна боржника.
Частина 1 статті 59 вказаного Закону встановлює, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Частина 2 вказаної статті передбачає, що у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця.
Таким чином, законом встановлений певний спосіб захисту в судовому порядку прав власника майна - рішення про звільнення майна з-під арешту. Таке судове рішення виконується шляхом прийняття державним виконавцем постанови про звільнення майна з-під арешту.
Як вказано вище, державний виконавець склав акт опису й арешту майна боржника та іпотекодавця товариства з обмеженою відповідальністю "Алькасар" - риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон", на яке позивач права власності не мав та не має. А тому не має підстав для виключення цього майна з вказаного опису й арешту. Права позивача цим описом та арештом не порушені.
Застосований місцевим господарським судом спосіб захисту прав позивача (зобов'язання Підрозділу примусового виконання рішень виключити майно з акту опису й арешту) не відповідає обраному позивачем способу захисту (позивач просив виключити майно з акту опису й арешту - а.с. 5 т. 1) та встановленому законом способу - виключення майна з-під арешту, а не з акту опису й арешту.
Цей передбачений частиною 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" спосіб захисту прав власника майна від незаконних дій (перешкод у здійсненні власником повноважень користування та розпорядження) - виключення майна з-під арешту відповідає передбаченому пунктом 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способу захисту - припинення дії, яка порушує право.
Однак місцевим господарським судом застосований інший спосіб захисту - зобов'язання виключити майно з акту опису й арешту, що є таким способом захисту, як примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України) та застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, що могло мати місце, якщо б державний виконавець після прийняття судового рішення про виключення майна з-під арешту, у встановлений законом строк не прийняв постанову про виключення майна з-під арешту.
Крім того, місцевим господарським судом рішення в частині зобов'язання виключити майно з акту опису й арешту Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим прийнято відносно не юридичної особи чи уповноваженого юридичною особою відокремого підрозділу тому, що згідно з письмовими доказами юридичною особою є Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (а.с. 74-86 т. 3), а Підрозділ примусового виконання рішень цієї юридичної особи є структурним підрозділом юридичної особи, який за його Положенням не уповноважений юридичною особою представляти в господарських судах права та інтереси цієї юридичної особи (а.с. 13-14 чи 66-68 т. 3).
Відповідно до статей 1, 21, 15 Господарського процесуального кодексу України відповідачами у господарських справах можуть бути юридичні особи чи уповноважений юридичною особою її відособлений підрозділ.
Пункт 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що безумовною підставою для скасування судового рішення є таке порушення норм процесуального права, як прийняття господарським судом рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині про зобов'язання виключити майно з акту опису й арешту прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і тому підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон" апеляційний господарський суд вважає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України якщо в момент укладення правочину його зміст суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, такий правочин є недійсним.
Позивач вважає, що договір іпотеки риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон" від 27 квітня 2007 року між власником цього майна та кредитодавцем та іпотекоотримувачем укладений з порушенням закону, а саме, статті 366 Кодексу торгового мореплавання України тому, що не здійснена реєстрація договору іпотеки в Державному судновому реєстрі, що свідчить про відсутність державної реєстрації правочину та за статтею 210 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого договору недійсним.
Дійсно, відповідно до статті 364 Кодексу торгового мореплавання України судно, зареєстроване у Державному судновому реєстрі України, може бути закладено згідно з чинним законодавством судновласником (іпотечним заставодавцем) для забезпечення зобов'язання кредиторові (іпотечному заставодержателю).
Договір морської іпотеки повинен бути укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений та іпотечний заставодавець зобов'язаний вести Книгу запису іпотек, форма і порядок ведення якої визначаються чинним законодавством, що встановлено статтями 365 та 366 Кодексу торгового мореплавання України.
Як слідує з наведених вище обставин, договір іпотеки риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон" був укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений, цей правочин внесений до Реєстру правочинів.
Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1), перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом (частина 2).
Згідно з Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N671, державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів (пункт 1), реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (пункт 2).
Апеляційний господарський суд вважає неспроможними доводи позивача про визнання договору іпотеки риболовного транспортно-холодильного судна "Альбіон" недійсним через відсутність державної реєстрації правочину тому, що така державна реєстрація правочину була здійснена нотаріусом (реєстратором) шляхом внесення правочину до Державного реєстру правочинів відповідно до встановленого законодавством порядку. Державна реєстрація правочину здійснюється після підписання договору та не є частиною змісту правочину, а саме не відповідність змісту правочину є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Позивач помиляється в поняттях державної реєстрації правочину та державної реєстрації заборони по іпотеці морського судна. Відсутність таких реєстрацій має різні наслідки. Так, відсутність реєстрації правочину свідчить про не укладення правочину, а не про його недійсність; відсутність реєстрації іпотеки морського судна впливає на права іпотекоодержувача отримати виконання договірних зобов'язань (повернення кредиту, сплати процентів та пені, штрафних санкції) за рахунок морського судна.
Також є неспроможними доводи позивача про відсутність у відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі його відокремого підрозділу - "Кримська регіональна дирекція", права на апеляційне оскарження рішення через відступлення права вимоги по кредитним договорам з ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Дійсно, 01 вересня 2010 року господарським судом міста Києва по справі №21/60 визнано дійсним договір відступлення прав вимоги товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" по кредитним договорам №12/к07 від 27 березня 2007 року з ОСОБА_9 та №42/К07 від 27 квітня 2007 року з ОСОБА_10 іншої юридичної особи (а.с. 143-168 т. 3).
Але товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" і після набрання чинності вказаним рішенням є відповідачем по цій справі, а тому відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України є стороною у справі, яка має право оскаржувати в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду.
Відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" права вимоги по вказаним кредитним договорам з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 може бути додатковою підставою для відмови у позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" тому, що такий відповідач не є належним, однак це не є підставою для припинення апеляційного провадження.
З пояснень представника товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" документи (кредитні договори) цим товариством іншій особі не передані (а.с. 126 т. 3).
Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підпунктів "а" і "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21 січня 1993 року (з змінами), постанови Кабінету Міністрів України №825 від 25 серпня 2009 року при подачі позову майнового характеру сплачується державне мито в сумі 1% від ціни позову (але не більш 25.500 грн.), 85 грн. - при подачі позову немайнового характеру, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а при задоволенні позову позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача сплачені судові витрати. Стягнення судових витрат в солідарному порядку цією нормою закону не передбачено.
Як слідує зі справи, позивач при подачі позову майнового характеру з ціною позову 1.500.000 грн. (вартість майна, на яке позивач просив визнати право власності) та немайнового характеру (реєстрації права власності, визнання недійсним договору іпотеки, виключення майна з опису й арешту) сплатив державне мито в сумах 4.000 грн. та 170 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн. (а.с. 7-10 т. 1).
Таким чином, позивач при подачі позову майнового характеру не доплатив державне мито в сумі 21.415 грн. (25.500 - 4.085).
Місцевий господарський суд правильно прийшов до висновку про те, що необхідно до Державного бюджету України стягнути недоплачене при подачі позову державне мито, але неправильно визначив суму та порядок стягнення, поклавши на відповідачів солідарне зобов'язання відшкодувати позивачу суму державного мита, яку позивач ще не сплатив.
А тому і в цій частині рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню. Місцевим господарським судом рішення прийнято з порушенням вказаних вище норм матеріального права, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування. У позові слідує відмовити.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу філії "Кримська регіональна дирекція" товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 листопада 2010 року у справі № 5002-1/2198-2010 скасувати.
У позові відмовити.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.Л. Котлярова
З.Д. Маслова
Розсилка:
1. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_5, 98330)
2. представник ОСОБА_2 (АДРЕСА_6, 98300)
3. товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (бул. Л. Українки, 26, Київ, 01133)
4. Сімферопольська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (вул. Київська, 79/2, Сімферополь, 95034)
5. товариство з обмеженою відповідальністю "Алькасар" (вул. Базарна, 4, Феодосія, 98100)
6. державне підприємство "Контора капітана Севастопольського морського рибного порту" (вул. Рибаків, 5, Севастополь, 99001)
7. Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (вул. Долгоруковська, 16, Сімферополь, 95006)
8. товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл" (вул. Свердлова, 2, Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)
9. товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл" (вул. Рибаків, 1, кв. 48, Керч, Автономна Республіка Крим, 98320)
10. ОСОБА_8 (АДРЕСА_2, 98100)
11. ОСОБА_9 (АДРЕСА_3, 98100)
12. ОСОБА_10 (АДРЕСА_4, 98100)