27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/3459/24 пров. № А/857/17275/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Махаринець Д.Є.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив: визнати протиправним та скасування рішення від 25.03.2024 № 172850025553; зобов'язати зарахувати до страхового стажу періоди участі у бойових діях у воєнний час з 26.09.2022 по 23.11.2022, з 26.11.2022 по 25.04.2023, з 05.05.2023 по 07.06.2023, з 15.06.2023 по 13.09.2023, з 24.10.2023 по 16.03.2024 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.03.2024.
Обґрунтовує позовні вимоги протиправною поведінкою відповідача щодо незарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах - один місяць служби за три місяця, період участі у бойових діях у воєнний час з 26.09.2022 по 23.11.2022, з 26.11.2022 по 25.04.2023, з 05.05.2023 по 07.06.2023, з 15.06.2023 по 13.09.2023, з 24.10.2023 по 16.03.2024, що призвело до прийняття спірного рішення про відмову у призначенні пенсії.
Рішенням Рівнненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 172850025553 від 25.03.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди проходження військової служби в особливий період з 26.09.2022 по 23.11.2022, з 26.11.2022 по 25.04.2023, з 05.05.2023 по 07.06.2023, з 15.06.2023 по 13.09.2023, з 24.10.2023 по 16.03.2024 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, а згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на дострокову пенсію за віком після досягнення 55-річного віку мають військовослужбовці та учасники бойових дій за наявності не менше 25 років страхового стажу. Суд першої інстанції установив, що позивач є учасником бойових дій та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України в умовах збройної агресії російської федерації, що підтверджується належними доказами військової частини. Відповідно до статей 56, 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2.3 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014, а також підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, періоди проходження військової служби під час безпосередньої участі у бойових діях та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони підлягають зарахуванню до страхового стажу на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці. Суд першої інстанції зазначив, що Пенсійний фонд безпідставно зарахував спірні періоди служби лише в календарному обчисленні, не навівши належних мотивів для відмови у застосуванні пільгового порядку обчислення стажу, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а відповідач - зобов'язанню повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду та зарахуванням відповідних періодів військової служби у кратному обчисленні.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до статей 24, 26, пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на дострокову пенсію за віком виникає лише за наявності не менше 25 років страхового стажу, тоді як страховий стаж позивача становить 23 роки 9 місяців 11 днів. Вважає, що після 01.01.2004 страховий стаж обчислюється виключно за даними персоніфікованого обліку та залежить від факту сплати страхових внесків, а норми щодо пільгового обчислення часу військової служби стосуються виключно вислуги років військовослужбовців при призначенні спеціальних пенсій, а не пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Посилається на статтю 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтю 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також пункт 2.3 наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014, зазначаючи, що наведені норми регулюють порядок обчислення вислуги років для військовослужбовців, а не порядок визначення страхового стажу для призначення пенсії за віком. Крім того, наголошує, що позивач проходив військову службу за мобілізацією, а періоди такої служби підлягають зарахуванню до страхового стажу лише у календарному обчисленні без застосування кратності.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п.3 ч.1 ст.311 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.12.2023.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 05.01.2024 № 58 позивач перебуває на військовій службі відповідно до Указу Президента України про загальну мобілізацію № 69/2022 від 24.02.2022 у військовій частині НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 . Наказ про зарахування до списків особового складу частини № 123 від 11.05.2022 по теперішній час.
Згідно з довідкою військової частини від 16.03.2024 № 940/20198 позивач дійсно в період з 26.09.2022 по 23.11.2022, з 26.11.2022 по 25.04.2023, з 05.05.2023 по 07.06.2023, з 15.06.2023 по 13.09.2023, з 24.10.2023 по 16.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Миколаїв Миколаївської обл., м. Новогродівка Донецької обл.
17.03.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як військовослужбовець, який приймав участь у бойових діях.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 172850025553 від 25.03.2024 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У цьому рішенні зазначено, що вік заявника становить 55 років, страховий стаж - 23 роки 9 місяців 11 днів. За результатами розгляду документів, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №172850025553 від 25.03.2024; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди проходження військової служби в особливий період з 26.09.2022 по 23.11.2022, з 26.11.2022 по 25.04.2023, з 05.05.2023 по 07.06.2023, з 15.06.2023 по 13.09.2023, з 24.10.2023 по 16.03.2024 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
З аналізу положень п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV слідує, що особи мають право на дострокове призначення пенсії за віком при дотриманні сукупності наступних вимог: досягнення 55 років, наявність страхового стажу не менше 25 років, належність до однієї з категорій осіб, що перелічені у п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV.
Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що позивач набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, вік останнього на момент звернення із заявою про призначення пенсії становив 56 років 10 місяців 18 днів, страховий стаж відповідно до оскаржуваного рішення становить 23 роки 9 місяців 11 днів.
У даній справі спірним є питання незарахування до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні із розрахунку один місяць служби за три місяці військової служби позивача в складі Збройних Сил України в період бойових дій.
Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до п. «в» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з ст. 57 Закону № 1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно зі ст. 8 Закону № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення № 530.
За змістом пункту 2.3 розділу 2 Положення № 530 участь у бойових діях у воєнний час та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Також, підпунктом «а» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, зокрема час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Системний аналіз наведених норм права в їх взаємозв'язку із статтею 57 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.
Подібні правовідносини та норми права, які їх регулюють, були предметом розгляду у Верховному Суді і у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а, від 18.01.2023 у справі № 1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі № 160/6146/19, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
За вищевикладених обставин колегія суддів дійшов висновку, що періоди участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 26.09.2022 по 23.11.2022, з 26.11.2022 по 25.04.2023, з 05.05.2023 по 07.06.2023, з 15.06.2023 по 13.09.2023, з 24.10.2023 по 16.03.2024 мали бути зараховані до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.
Водночас, згідно з розрахунком стажу, зокрема, період з 11.05.2022 по 31.12.2023 було зараховано до загального стажу лише в ординарному розмірі.
В той же час обґрунтованих мотивів незарахування вказаного вище періоду служби періоду у пільговому обчисленні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у рішенні не наведено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність рішення від 25.03.2024 № 172850025553, у зв'язку з чим, останнє підлягає скасуванню.
Належним захистом порушених прав позивача буде зобов'язання органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди проходження військової служби в особливий період з 26.09.2022 по 23.11.2022, з 26.11.2022 по 25.04.2023, з 05.05.2023 по 07.06.2023, з 15.06.2023 по 13.09.2023, з 24.10.2023 по 16.03.2024 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Щодо визначення органу, який слід зобов'язати вчинити дії щодо відновлення порушеного права позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи.
З матеріалів справи слідує, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивача має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав відповідні документи для призначення пенсії.
Вказані висновки суду узгоджуються із постановою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23 в частині розглядуваного питання.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 460/3459/24 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська