Іменем України
01 лютого 2011 року
Справа № 2-24/564-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Козловський Євген Валерійович (повноваження перевірені), розпорядження б/н, від 07.07.10, виконуючий обов'язки генерального директора, закрите акціонерне товариство "Теодосія";
відповідача: Силич Людмила Євгенівна, довіреність №1890 від 24.06.10, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз";
третьої особи: не з'явився, державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз";
третьої особи: не з'явився, дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Теодосія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 02 грудня 2010 року у справі № 2-24/564-2010
за позовом закритого акціонерного товариства "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б, Феодосія, 98100; пер. Корабельний, 29-Г, Феодосія, 98100)
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а, Сімферополь, 95001)
3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Кловський узвіз, 9/1, Київ 21, 01021) Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1, Сімферополь, 95000)
про зобов'язання вчинити дії та про стягнення 379679,08 грн.
Позивач, закрите акціонерне товариство „Теодосія”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, закритого акціонерного товариства „Теодосія”, про відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Кримгаз” про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за період серпень-грудень 2008 року, а саме акту №08-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 31 серпня 2009 року на суму 29 076,57 грн., в т.ч. ПДВ 4 846,09 грн., акту №09-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 30 вересня 2008 року за вересень 2008 року на суму 38 715,08 грн., в т.ч. ПДВ 6 452,51 грн., акту №10-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 31 жовтня 2008 року за жовтень 2008 року на суму 47 855,19 грн., в т.ч. ПДВ 7 975,87 грн., акту №11-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за листопад 2008 року від 30 листопада 2008 року за листопад 2008 року на суму 132 092,04 грн., в т.ч. ПДВ 22 ОД 5,34 грн., акту №12-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 31 грудня 2008 року за грудень 2008 року на суму 133 364,17 грн., в т.ч. ПДВ 22 227,36 грн. та про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Кримгаз” на користь закритого акціонерного товариства „Теодосія” 379 679,08 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані фактом порушення відповідачем умов договору №5/Т від 01 січня 2008 року про надання послуг з транспортування природного газу, шляхом безпідставного ухилення від підписання актів приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за період серпень-грудень 2008 року на суму 3 796,79 грн., який став підставою нарахування позивачеві суми заборгованості у зазначеному розмірі. А також, неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вказаним договором та порушенням його умов, що і стало підставою для звернення закритого акціонерного товариства „Теодосія” з позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року у справі №2-24/564-2010 (суддя Колосова Г.Г.) в частині задоволення позовних вимог закритого акціонерного товариства „Теодосія” щодо стягнення заборгованості у розмірі 379 679,08 грн. відмовлено.
В частині вимог щодо зобов'язання відкрите акціонерне товариство „Керчгаз” підписати акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за період серпень-грудень 2008 року, а саме акт №08-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 31 серпня 2009 року на суму 29 076,57 грн., в т.ч. ПДВ 4 846,09 грн., акт №09-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 30 вересня 2008 року за вересень 2008 року на суму 38 715,08 грн., в т.ч. ПДВ 6 452,51 грн., акт №10-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 31 жовтня 2008 року за жовтень 2008 року на суму 47 855,19 грн., в т.ч. ПДВ 7 975,87 грн., акт №11-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за листопад 2008 року від 30 листопада 2008 року на суму 132 092,04 грн., в т.ч. ПДВ 22 015,34 грн., акт №12-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 31 грудня 2008 року за грудень 2008 року на суму 133 364,17 грн., в т.ч. ПДВ 22 227,36 грн. провадження у справі припинено.
Не погодившись з рішенням суду, закрите акціонерне товариство „Теодосія” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.
У судове засідання, призначене на 01 лютого 2011 року, представники третіх осіб не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги заявлені в своїй апеляційній скарзі, представник відповідача з зазначеними вимогами не погодився та заперечував проти їх задоволення.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Між закритим акціонерним товариством „Теодосія” та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Кримгаз” був укладений договір №5/Т про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, який датований 01 квітня 2008 року із протоколом розбіжностей (т. 1, а.с. 8-17).
Як вбачається з матеріалів справи, протокол розбіжностей до договору датований 17 січня 2007 року. Згідно з поясненнями сторін у судовому засіданні, під час розгляду справи судом першої інстанції, протокол розбіжностей було складено 17 січня 2008 року, тобто це описка в даті.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір був укладений у січні 2008 року.
Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору позивач зобов'язується прийняти природний газ відповідача від Газотранспортної організації, здійснити його транспортування власними розподільними трубопроводами та передати його відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти природний газ у місцях прийому-передачі газу та оплатити надані послуги в обсязі та на умовах, що визначені договором.
У позовній заяві позивач просив суд зобов'язати відповідача підписати акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за період серпень-грудень 2008 року, а саме акту №08-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 31 серпня 2009 року на суму 29 076,57 грн., в т.ч. ПДВ 4 846,09 грн., акту №09-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 30 вересня 2008 року за вересень 2008 року на суму 38 715,08 грн., в т.ч. ПДВ 6 452,51 грн., акту №10-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 31 жовтня 2008 року за жовтень 2008 року на суму 47 855,19 грн., в т.ч. ПДВ 7 975,87 грн., акту №11-1 приймання - передачі послуг з транспортування природного газу за листопад 2008 року від 30 листопада 2008 року за листопад 2008 року на суму 132 092,04 грн., в т.ч. ПДВ 22 ОД 5,34 грн., акту №12-1 приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 31 грудня 2008 року за грудень 2008 року на суму 133 364,17 грн., в т.ч. ПДВ 22 227,36 грн.
Крім того, позивач також просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 379 679,08 грн. заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу за період з серпня по грудень 2008 року на підставі вищевказаних актів приймання-передачі послуг з транспортування природного газу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він виконав свої обов'язки за договором №5/Т від 01 січня 2008 року, здійснив послуги по транспортуванню газу у серпні-грудні 2008 року в обсязі 9 957,829 тис. м. куб. на загальну суму 379 679,08 грн., тоді як відповідач неналежно виконував умови вказаного договору, не підписав акти приймання-передачі послуг, не сплатив за рахунками, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
На думку позивача, відповідач безпідставно ухилявся від підписання актів приймання-передачі послуг з транспортування природного газу.
Відповідач проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до пункту 5.5 договору підставою для розрахунків є двосторонні акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу, які готуються позивачем та направляються відповідачеві разом з актами приймання-передачі газу.
У відповідності до пункту 5.1. договору ціна договору та вартість послуг з транспортування газу визначаються виходячи з встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифу на транспортування природного та нафтового газу розподільними газопроводами в розмірі 39,36 грн. (тридцять дев'ять грн. 36 коп.), в тому числі ПДВ 6,56 грн. за одну тисячу кубічних метрів газу.
Згідно з пунктом 5.2. договору тариф на транспортування газу може змінюватися відповідними нормативними актами уповноважених державних органів України та приймається сторонами до виконання без укладення додаткової угоди, про що позивач письмово інформує відповідача.
Відповідно до пункту 5.3. договору з урахуванням погодженого сторонами протоколу розбіжностей до договору оплата вартості наданих послуг з транспортування природного газу здійснюється відповідачем шляхом авансування в розмірі 50% від заявленого обсягу транспортування газу на наступний місяць.
У відповідності до пункту 5.4 Договору з урахуванням протоколу розбіжностей кінцевий розрахунок за надані послуги з транспортування природного газу здійснюються відповідачем щомісяця в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості наданих у звітному місяці послуг до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 5.6. договору передбачено, що в разі виникнення між сторонами спору з приводу обсягів або вартості наданих послуг, відповідач в зазначеному пункті 5.4. договору порядку перераховує грошові кошти в розмірі вартості (обсягу) послуг, що не оспорюється.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
В частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за період серпень-грудень 2008 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України судова колегія вважає, що в цій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року підлягає залишенню без змін з огляду на наступне.
Припиняючи справу в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за період серпень-грудень 2008 року суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого порушеного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу.
Вказані положення також закріплено в статті 20 Господарського кодексу України, в якій визначено способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.
Вказаними нормами не передбачений такий спосіб захисту права, що його обрав позивач, а саме стосовно зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу.
Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або утриматися від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу (які за своєю правовою природою є товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Відповідно до пункту 6 статті 6 Господарського кодексу України один із загальних принципів господарювання є заборона втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таку правову позицію займає і Верховний Суд України, що викладена у постанові від 16 вересня 2008 року № 6/554-35/357.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Автономної Республіки Крим у своєму рішенні дійшов законного та обґрунтованого висновку стосовно припинення провадження у справі в частині зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за період серпень-грудень 2008 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Стосовно відмови господарським судом Автономної Республіки Крим у цій справі в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 379 679,08 грн. судова колегія дійшла висновку про скасування рішення в цій частині з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 379 679,08 грн. суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до пункту 5.5. договору, що укладений між сторонами, підставою для розрахунків є двосторонні акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу, які готуються позивачем та направляються відповідачеві разом з актами приймання-передачі газу.
Згідно пунктів 6.1.3. та 7.4. договору на позивача покладений обов'язок оформлювати акти приймання-передачі газу, акт приймання-передачі послуг з транспортування газу та направляти їх на адресу відповідача.
Відповідно до пункту 8.5. договору в разі ненадання актів приймання-передачі газу в строки, встановлені в пункті 6.1.3., подія по наданню послуг вважається такою, що не відбулася.
Суд виходив з того, що позивач у встановлені строки відповідні акти відповідачу не направляв.
Також господарським судом Автономної Республіки Крим до спірних правовідносин було застосовано спеціальний шестимісячний строк позовної давності відповідно до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що згідно статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана, зокрема, з транспортуванням продукції трубопроводами. Тому оскільки підставою розрахунку за договором є акти приймання-передачі послуг, які повинні бути направлені відповідачу не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним, строк позовної давності є таким, що пропущений.
У відповідності до пункту 5.4. договору кінцеві розрахунки за надані послуги з транспортування природного газу здійснюються відповідачем щомісяця в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості наданих у звітному місяці послуг до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Оскільки відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України судом першої інстанції застосовано в якості підстави відмови в позові наслідки спливу позовної давності.
Проте з таким висновком господарського суду Автономної Республіки Крим, суд апеляційної інстанції не погоджується.
Оскільки, на межі балансового розмежування газопроводів між закритим акціонерним товариством „Теодосія” і відкритим акціонерним товариством „Кримгаз” не встановлено вузлів обліку газу, то застосувати пункт 7.2. договору для визначення обсягів газу, що був протранспортований у звітному місяці, не виявляється можливим.
Порядок визначення обсягів наданих за договором послуг з транспортування природного газу передбачений пунктами 7.2. та 7.3. договору. У відповідності до пункту 7.3. договору за відсутності вузлу обліку газу або за його несправності кількість переданого газу визначається за показаннями вузлів обліку газу споживачів відповідача. В разі їх відсутності відповідно до Правил подачі та використання газу в народному господарстві України, затверджених Наказом Держкомнафтогазу України №355 від 01 листопада 1994 року, а в населення -за затвердженими Кабінетом Міністрів України нормам.
Згідно пункту 7.4. договору передача газу, що транспортується, здійснюється за актами приймання-передачі газу, які готуються позивачем та не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляються відповідачу, яке розглядає, підписує та повертає перші екземпляри актів протягом п'яти днів з моменту отримання.
Відповідно до пункту 7.5. договору в разі незгоди відповідача з обсягами газу, останній підписує акт з розбіжностями та повертає перші екземпляри актів протягом строку, що встановлений пунктом 7.5. договору. Спори, що виникають з приводу обсягів газу, що транспортується, вирішуються сторонами шляхом переговорів з урахуванням положень пункту 5.6. договору або в судовому порядку.
З огляду на викладене, обов'язку позивача підготувати акти приймання-передачі газу та акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу розподільними мережами передує обов'язок відповідача надати відповідну інформацію стосовного того, в якому обсязі відповідач реалізував газ споживачам.
Таку інформацію надавав у своїх актах начальник Феодосійського УЕГГ відкритого акціонерного товариства „Кримгаз” Шашко В.Ю., що його дії визнано судом першої інстанції неправомірними.
На початку місяця, наступного за звітним, відкрите акціонерне товариство „Кримгаз” надавало відповідну інформацію закритому акціонерному товариству „Теодосія”, на підставі якої готується акт приймання-передачі газу та послуг з транспортування. У такий спосіб сторонами здійснювалося визначення обсягу послуг з транспортування газу, що застосовувався ними при визначенні обсягів транспортування газу за аналогічний період 2007 року.
Крім того, за період жовтень-грудень 2008 року відповідач підписав акти приймання-передачі газу, тим самим підтвердив обсяги наданих послуг.
Згідно акту №10 від 31 жовтня 2008 року в жовтні 2008 року було надано послуг в обсязі 549,309 тис. м. куб., згідно акту №11 від 30 листопада 2008 року в листопаді 2008 року надано послуг в обсязі 1516,208 тис. м. куб., згідно акту №12 від 31 грудня 2008 року в грудні 2008 року було надано послуг в обсязі 1530,810 тис. м. куб.
Акти приймання-передачі газу та послуг з його транспортування за серпень та вересень 2008 року з боку відповідача не підписано, проте ним не доведено, що відомості, викладені в актах приймання-передачі, які підписані начальником Феодосійського УЕГГ відкритого акціонерного товариства „Кримгаз”, є недостовірними. В той же час жодних розбіжностей між підписаними з боку відкритого акціонерного товариства „Кримгаз” за період жовтень-грудень 2008 року актами та актами, що підписані з боку Феодосійського УЕГГ відкритого акціонерного товариства „Кримгаз” за той же період, немає.
Відповідачем не надано належних доказів того, що транспортування відповідачу газу протягом серпня-грудня 2008 року відбувалося в інших обсягах, ніж ті, що вказані в актах приймання-передачі, які підписані начальником Феодосійського УЕГГ відкритого акціонерного товариства „Кримгаз”. До пояснень відповідача стосовно неможливості визначення такого обсягу судова колегія відноситься критично, оскільки відповідач здійснює діяльність з постачання газу своїм споживачам на підставі прямих договорів, тому володіє відомостями стосовно обсягів реалізації газу своїм споживачам за період серпень-грудень 2008 року.
Крім того, у відповідності до частини 3 статті 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Поняття трубопровідного транспорту міститься у спеціальному законі, а саме в Законі України „Про трубопровідний транспорт”.
Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону України „Про трубопровідний транспорт” об'єкти трубопровідного транспорту -магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.
Згідно підпункту 1 пункту 4 Прикінцевих та перехідних Закону України „Про засади регулювання ринку природного газу” №2467-VI від 08 липня 2010 року, опубліковано у Відомостях Верховної Ради, 2010, №48, до абзацу 3 статті 1 Закону України „Про трубопровідний транспорт” внесено зміни, якими визначення терміну „промислові трубопроводи” доповнено терміном „газорозподільні” мережі.
Ці зміни не мають зворотної дії.
Так, у відповідності до пункту 2.1. Договору позивач зобов'язався прийняти природний газ від Газотранспортної організації, здійснити його транспортування розподільними трубопроводами та передати газ відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти природний газ у місцях прийому-передачі газу та оплатити надані послуги в обсязі та на умовах, що визначені Договором.
У відповідності до ліцензії позивач здійснює розподіл природного та нафтового газу, копія ліцензії додається.
Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, що затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 вересня 2005 року №89, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 вересня 2005 року №859, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2005 року за №1246/11526, газорозподільні мережі (розподільні газопроводи) -майновий виробничий комплекс, який складається з організаційно і технологічно пов'язаних об'єктів, призначених для транспортування природного і нафтового газу від газорозподільних станцій до споживачів.
Газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність з розподілу природного і нафтового газу шляхом його транспортування розподільними трубопроводами, які перебувають у його власності чи користуванні.
При цьому позивач у справі за укладеним між сторонами договором є газорозподільним підприємством, що здійснює розподіл природного газу.
Таким же чином сторонами визначено терміни в укладеному між ними договорі.
У відповідності до розділу 1 укладеного між сторонами договору Сторони домовилися про визначення термінів, що вживаються в цьому договорі, а саме газорозподільні мережі (розподільні газопроводи) - майновий виробничий комплекс, який складається з організаційно і технологічно пов'язаних об'єктів, призначених для транспортування природного і нафтового газу від газорозподільних станцій до споживачів; газопостачальне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі відповідної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами; газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність з розподілу природного і нафтового газу шляхом його транспортування розподільними трубопроводами, які перебувають у його власності чи користуванні; розподіл (транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами) - вид господарської діяльності з надання послуг з транспортування природного і нафтового газу (далі - природного газу) розподільними трубопроводами замовникам, що проводиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за встановленими законодавством України правилами ціноутворення та на певній географічній території, з метою його доставки споживачам.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами та звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором у цій справі, у відповідності до абзаців 3, 8 статті 1 Закону України „Про трубопровідний транспорт” газорозподільні мережі (розподільні газопроводи) не відносилися до об'єктів трубопровідного транспорту, діяльність позивача з розподілу природного газу не можна відносити до перевезення вантажів в розумінні статті 306 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, на спірні правовідносини не розповсюджується строк позовної давності, що визначений частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України.
За таких обставин до спірних правовідносин необхідно застосовувати загальний строк позовної давності у три роки, що визначений частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України.
Також судова колегія звертає увагу на те, що позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися акти приймання-передачі газу, акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу. Так, у матеріалах справи міститься лист №568 від 20 лютого 2009 року, згідно з яким відповідач повернув позивачу акти приймання-передачі послуг з транспортування газу за період серпень-грудень 2008 року, мотивуючи повернення невідповідністю тарифів на послуги умовам договору. Проте позивач повідомляв відповідача про зміну тарифу на транспортування газу листом від 07 вересня 2008 року №587, що міститься в матеріалах справи.
Крім того, листом від 04 березня 2009 року №693 відповідач знов повернув акти приймання-передачі послуг з транспортування газу, жодним чином не мотивуючи підстави повернення без підписання. А згідно пункту 10.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно пунктів 6.3.1., 6.3.2., 6.3.3. договору відповідач зобов'язався прийняти газ від позивача, підписати акти приймання-передачі послуг з транспортування та оплатити вартість цих послуг.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що визначені цим Кодексом.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем не надано доказів здійснення оплати за надані послуги з транспортування газу за період серпень-грудень 2008 року на суму 379 679,08 грн., тому борг підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, частковому скасуванню рішення суду у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняття нового рішення у справі про часткове задоволення позову в сумі 379 679,08 грн..
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням даної норми закону, вбачається необхідність стягнення державного мита сплаченого позивачем за подачу апеляційної скарги з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Кримгаз”.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Теодосія” задовольнити частково.
2. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року у справі №2-24/564-2010 скасувати в частині відмови позивачу у задоволенні стягнення заборгованості у розмірі 379 679,08 грн.
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Кримгаз” (95001, місто Сімферополь, вул.. Училищна, 42-А, р/р 26007054900922 в КРУ „Приватбанк”, МФО 384436, код ЄДРПОУ 03348117) на користь закритого акціонерного товариства „Теодосія” (98100, місто Феодосія, вул.. Володарського, 39б, р/р 26007301350506 у філії „Від. Промінвестбанку в місті Феодосія, АРК”, МФО 324388, код ЄДРПОУ 30689644) заборгованість у розмірі 379 679,08 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 5 695,19 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн..
4. У решті рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2010 року у справі №2-24/564-2010 залишити без змін.
5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
В.А. Лисенко