Іменем України
01 лютого 2011 року
Справа № 5002-11/5344-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Євдокімова І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: Пономаренко Олена Петрівна, довіреність № 104/10 від 20.08.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Професіонал";
відповідача: Таранова Єлизавета Валентинівна, довіреність № 24/01-55/104 від 18.01.11, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради;
розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 30 листопада 2010 року у справі № 5002-11/5344-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Професіонал" (пр. Кірова/вул. Леніна, 29/1, місто Сімферополь, 95000)
до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000)
про визнання недійсним пункту договору
Товариство з обмеженою відповідальністю „Професіонал” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про зміну умов договору „Про участь у комплексному соціально - економічному розвитку міста” від 23 листопада 2006 року шляхом виключення пункт 2.1.3 з тексту договору.
У ході розгляду справи заявою від 18 листопада 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Професіонал" змінило предмет позову та просило визнати недійсним пункт 2.1.3 договору від 23 листопада 2006 року "Про участь у комплексному соціально - економічному розвитку міста", укладеного з виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (а.с. 65-68).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2010 року позов задоволено, визнано недійсним пункт 2.1.3 договору від 23 листопада 2006 року "Про участь у комплексному соціально - економічному розвитку міста", укладеного між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Професіонал"; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2010 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилося те, що на момент вчинення правочину - укладення договору про участь у комплексному соціально - економічному розвитку міста діюче законодавство не містило ніяких заборон щодо встановлення не грошової форми пайової участі.
Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради стверджує, що зобов'язання забудовника передати корисну площу житла, яке вводиться в експлуатацію, у розмірі 8% для забезпечення загальноміської черги, виникають безпосередньо з акту органу місцевого самоврядування, а саме - з рішення 11 сесії 24 скликання Сімферопольської міської ради №177 від 15 липня 2003 року, яким затверджено Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної та соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради, у відповідності до якого був укладений договір з позивачем.
Апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Антонова І.В., судді Котлярова О.Л., Євдокімов І.В.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
23 листопада 2006 року між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Професіонал" укладено договір „Про участь у комплексному соціально - економічному розвитку міста” (а.с. 10 - 12).
Відповідно до пункту 1 договору його предметом є участь в комплексному соціально - економічному розвитку міста, в розвитку об'єктів інженерної та соціальної інфраструктури по земельній ділянці, наданій рішенням 38-ої сесії 4-го скликання Сімферопольської міської ради № 535 від 23 лютого 2006 року у довгострокову оренду строком на 6 років площею 0,6772 га по вул. Треньова, 19 для будівництва багатоповерхового житлового будинку.
Згідно з пунктом 2.1.1 договору товариство з обмеженою відповідальністю „Професіонал” зобов'язано перерахувати кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста в сумі 986702,00 грн. до місцевого бюджету міста Сімферополя.
Вказаний пункт товариством з обмеженою відповідальністю "Професіонал" виконується відповідно до умов договору.
Пунктом 2.1.3 договору передбачено, що позивач зобов'язується виділити виконавчому комітету корисну площу житла в розмірі 6,4 % для забезпечення житлом загальноміської черги; квартири передаються за окремим актом приймання -передачі до введення житлового будинку до експлуатації.
Листом від 23 вересня 2010 року за вих. № 115/10 товариство з обмеженою відповідальністю „Професіонал” звернулось до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з пропозицією внести зміни до договору „Про участь у комплексному соціально - економічному розвитку міста” від 23 листопада 2006 року шляхом виключення з тексту договору пункту 2.1.3 (а.с. 13).
Дана позиція обґрунтована невідповідністю договору прийнятому 16 вересня 2008 року Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву”, який набрав чинності 14 жовтня 2008 року, відповідно до якого Закон України "Про планування і забудову територій" доповнено статтею 27-1 наступного змісту: „Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею”.
Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради зазначена пропозиція залишена без задоволення.
Вказане стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю „Професіонал” до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з огляду на наступне.
Так, як правильно встановлено місцевим господарським судом, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним пункту 2.1.3 договору „Про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста” від 23 листопада 2006 року щодо обов'язку позивача виділити виконавчому комітету корисну площу житла в розмірі 6,4 % для забезпечення житлом загальноміської черги.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про планування та забудову територій” (в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору від 23 листопада 2006 року) фізичні, юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, отримують вихідні дані на проектування цього об'єкта. Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Діючою на момент укладення вказаного договору постановою Кабінету Міністрів України “Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно -транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів” від 30 грудня 2000 року №1930 також встановлювався порядок залучення коштів для вказаних вище цілей пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” від 16 вересня 2008 року №509-УІ, який набрав чинності 14 жовтня 2008 року, Закон України “Про планування і забудову територій” доповнено статтею 27-1, якою встановлено, зокрема, що пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею. Спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що системний аналіз викладених норм дає підстави вважати, що на момент укладення сторонами у справі договору "Про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста" від 23 листопада 2006 року розмір пайової участі замовника законодавством визначався лише у вигляді коштів, які призначалися для соціально-економічного розвитку населеного пункту, однак обов'язку замовника щодо виділення житла органам місцевого самоврядування законом не передбачалося.
Абзацем восьмим статті 27-1 Закону України “Про планування і забудову територій”, як зазначалося вище, прямо забороняється органам місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника.
Статтею 28 Закону України „Про місцеве самоврядування у Україні” передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін.
Так, зокрема, підпунктом 5 пункту „а” частини 1 вказаної статті передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
З наведеного вбачається, що пайова участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів полягає у відрахуванні замовником коштів до відповідного місцевого бюджету для забезпечення створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти, отримані органами місцевого самоврядування, в якості пайового внеску замовника будівництва, зараховуються до відповідного місцевого бюджету і можуть використовуватися виключно на створення і розвиток інфраструктури відповідного населеного пункту.
Таким чином, як правильно зазначив місцевий господарський суд, зміст оскаржуваного пункту договору, яким на позивача покладено обов'язок передати виконавчому комітету житлові площі, не відповідає предмету та цілям договору, а також нормативним актам, якими врегульовано залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, та суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтю 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Посилання заявника апеляційної скарги на рішення 11 сесії 24 скликання Сімферопольської міської ради від 15 липня 2003 року № 177, яким затверджено Положення про порядок формування фонду розвитку інженерної та соціальної інфраструктури Сімферопольської міської ради, відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності при будівництві, розміщенні, реконструкції об'єктів одноразово передають, окрім коштів, в якості участі в комплексному соціально-економічному розвитку міста також корисну площу житла в розмірі 8%, є неспроможними, оскільки положення вказаного рішення Сімферопольської міської ради не відповідають діючому законодавству, що згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України є підставою для незастосування його господарським судом при вирішенні даного спору.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За наведених вище обставин висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідають вимогам закону та матеріалам справи.
Аналогічна правова позиція щодо невідповідності вимогам закону положень договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста, які стосуються виділенню виконавчому комітету відсотків корисної площі, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20 липня 2010 року у справі № 2-24/6184-2009 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД" до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання недійсним пункту договору.
Отже, при вирішенні спору, судом першої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана правильна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу виконавчого комітету Сімферопольської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2010 року у справі № 5002-11/5344-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді І.В. Євдокімов
О.Л. Котлярова