Іменем України
1 лютого 2011 року Справа № 5002-21/4535-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Проценко О.І.,
Воронцової Н.В.,
за участю представників сторін:
прокурор - не з'явився (прокурор міста Судака);
позивача - Спіліоті Ігор Ігорович, довіреність № 28-43/318 від 31 травня 2010 року (Верховна Рада Автономної Республіки Крим);
позивача - не з'явився (Міністерство будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим);
позивача - Дорошенко Ольга Федорівна, довіреність № 2892 від 24 листопада 2010 року (Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління”);
відповідач - не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_1);
третьої особи - не з'явився (державне підприємство „Вугільна компанія „Куйбишевська” Міністерства вугільної промисловості України);
розглянувши апеляційні скарги покурора міста Судака та Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 25 листопада 2010 року у справі № 5002-21/4535-2010
за позовом прокурора міста Судака
(вулиця Яблунева, 10, місто Судак, АР Крим, 98000)
в інтересах держави в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим (вулиця К. Маркса, 18, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)
Міністерства будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим (вулиця Леніна, 17, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)
Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління”
(вулиця Горького, 30, місто Ялта, АР Крим, 98600)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
за участю третьої особи Державного підприємства „Вугільна компанія „Куйбишевська” Міністерства вугільної промисловості України
(вулиця Лермонтова, шахта „Куйбишевська”, місто Донецьк, Куйбишевський район, 83008)
про усунення перешкод під час експлуатації берегоукріплювальні споруди
Прокурор міста Судака, виступаючи в інтересах держави в особі Верховної Ради АР Крим, Мініс терства будівельної політики і архітектури АР Крим, Кримського республікансь кого підприємства „Протизсувне управління” (далі - КРП „Протизсувне управління”) звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - фізична особа-підприємець ОСОБА_1), в якій просив зобов'язати відпо відача звільнити самовільно зайняту берегозахісну споруду, демонтувати (зне сти) самовільно збудовану, встановлену на берегоукріплюючій споруді у 222 метрах західніше пального причалу над пляжем в селі Морському міста Судак АР Крим, споруду, яка використовуються для діяльності кафе „ОСОБА_1”. Вказані дії вчинити за власний рахунок відповідача або з подальшим відшкодуванням за рахунок від повідача. Крім того, прокурор просив стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення су дового процесу.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 7 жовтня 2010 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Державне підприємство „Вугільна компанія „Куйбишевська” Міністерства вугільної промисловості України (далі - ДП „Вугільна компанія „Куйбишевська” ) .
Позовні вимоги мотивовані тим, що фізична особа-підприємць ОСОБА_1 самовільно зайняв берегозахісну споруду та збудував на ній кафе „ОСОБА_1”.
Рішенням господарського суду АР Крим від 25 листопада 2010 року по справі № 5002-21/4535-2010 у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор міста Судака звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року апеляційне подання прийнято до провадження суду у складі колегії: головуючого судді: Ткаченка М.І., суддів Проценко О.І., Воронової Н.В. та призначена до розгляду на 1 лютого 2011 року.
В судове засідання прокурор, представники відповідача та третьої особи не з'явився, хоча про час і місце слухання справи був повідомлені своєчасно і належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю не з'явившихся прокурора та представників відповідача, третьої особи оскільки їх явку не було визнано обов'язковою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.
Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує провадження по справі за позовною заявою прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивачів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
КРП „Протизсувне управління” відпо відно до постанови Ради міністрів АР Крим від 23 листопада 2005 року № 540 є правона ступником Державного підприємства „Кримське республіканське протизсувне управління”, є Державним комерційним підприємством, входить до складу май на, що належить АР Крим і знаходиться у віданнІ Міністерства будівель ної політики і архітектури АР Крим.
Згідно з додатком № 1 до пункту 2 постанови Верховної Ради АР Крим від 29 червня 1992 року „Про розмежування майна державної (АР Крим) власності і влас ності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)”, майновий ком плекс Кримського протизсувного управління віднесено до загальнореспублікан ської власності Криму, як такий, що входить до підприємств республіканського підпорядкування.
Постановою Верховної Ради АР Крим від 15 березня 2000 року № 982-2/200 „Про склад майна, яке належить АР Крим” додатку № 1 про перелік під приємств, установ, організацій, які належать АР Крим, майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до підприємств, які належать АР Крим
Основними фондами КРП „Протизсувне управління” є берегоукріплюючи, протизсувні та пляжні споруди, які відповідно до Постанови Верховної Ради АР Крим від 15 березня 2000 року № 982-2/200 „Про склад майна, яке належить АР Крим” в редакції Постанови Верховної Ради АР Крим від 19 лютого 2003 року № 444-3/03 „Про деякі питання, пов'язані з управлінням майном, що належить АР Крим” є майновою належністю АР Крим та знаходяться на балансі КРП „Протизсувне управління” на праві господарського відання.
Відповідно до пункту 5.1. статуту КРП „Протизсувне управління” майно підприємства складають основні фонди й оборотні кошти, а також інші ціннос ті, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Згідно з пунктом 5.2. статуту КРП „Протизсувне управління” майно під приємства входить до складу майна, що належить АР Крим і закріплюється за ним органом управління на праві господарського відання.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України „Про приватизацію дер жавного майна” гідротехнічні споруди є спорудами загальнодержавного значен ня та не можуть бути об'єктами приватизації.
Згідно з пунктами. 59, 101 додатку до постанови Верховної Ради АР Крим від 15 березня 2000 року № 982-2/200 берегоукріплюючі споруди курорту „Морське” є май новою належністю АР Крим, відносяться до державної власності та перебувають на балансі КРП „Протизсувне управління” на праві господарського відання.
Обстеженням берегоукріплюючих споруд 4-ої та 5-ої черги у селі Морському, про веденим КРП „Протизсувне управління”, встановлено, що у 222 м західніше пального .причалу над пляжем влаштована залізобетонна площадка на відмітці набережної другого ярусу. Площадка на залізобетонних стійках спирається на маршеві плити набережної. На майданчику влаштовано тіньовий навіс з мета левого каркасу. Вказаний об'єкт використовується відповідачем під розміщення кафе „ОСОБА_1”.
КРП „Протизсувне управління” є балансоутримувачем спірної берегоукріплюючої споруди, яка розташована на набережній села Морського міста Судак.
Постановою Ради Міністрів АР Крим від 11 березня 1997 року № 68 „Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і те риторій, які піддаються впливу природних негативних процесів” на Кримське республіканське протизсувне управління покладені обов'язки по укладенню до говорів для експлуатації берегозахісних споруд, які знаходяться у нього на ба лансі.
5 липня 2004 року між Морською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди.
Відповідно до умов укладеного договору Морська сільська рада на підставі рішення 18 сесії 24 скликання № 70 від 9 червня 2004 року передає, а фізична-особа-підприємець ОСОБА_1 приймає у довгострокову оренду земельну ділянку площею 0,0450 га для розміщення пляжних споруд з елементами обслуговування сезон ного типу, у тому числі за угіддями: відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, у тому числі піски (включаючи пляжі) - 0,0450 га, згідно плану земельної ділянки.
Пунктом 2.1. договору визначено, що земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_2, площею 0,0450 га, передається у довго строкову оренду строком на 50 років для розміщення пляжних споруд з елементами обслуговування сезонного типу. Цільове використання зе мельної ділянки відповідно УКЦИЗ - для іншої комерційної діяльності, код 1.11.6. Економіко-планувальна зона - 1-31. Кадастровий номер - 0111791 600 01 001 0157.
Як витікає з плану відводу земельної ділянки на час передачі в оренду, спірні споруди вже існували та вказані на цьому плані.
9 серпня 2010 року фахівцями КРП „Протизсувне управління” проведено огляд берегоукріплювальних споруд у селі Морському міста Судак. Про проведення вказаного заходу складено акт, яким визначено, що обстеженням берегоукріплюючих споруд 4-ої та 5-ої черги у селі Морському встановлено, що у 222 м західніше свайного причалу над пляжем влаштована залізобетонна площадка на відмітці набережної другого ярусу. Площадка на залізобетонних стійках спирається на маршеві плити набережної. На майданчику влаштовано тіньовий навіс з металевого каркасу. Вказаний об'єкт використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 під розміщення кафе „ОСОБА_1”.
Як встановлено судами першої і апеляційної інстанції КРП „Протизсувне управління” жодній фізичній або юридичній особі, зокрема фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 не передавались у користування бурегоукріплюючі споруди курорту „Морське”. Договори на їх експлуатацію між КРП „Протизсувне управління” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відсутні. Дозволи на розміщення будь-яких об'єктів на берегоукріплюючих спорудах у селі Морському (курорт „Морське”) від власника або уповноваженого органу також відсутні.
Також встановлено, що ні сільською радою, ні виконавчим комітетом ради фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 не надавався дозвіл на використання берегозахисної споруди. Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 на умовах оренди використовує лише земельну ділянку.
За фактом незаконного використання берегозахисних споруд у селі Морському підтверджує також перевірка проведена Контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим.
Суд першої інстанції відмовляючи в позові прокурору у рішенні посилався на те, що спірні об'єкти були збудовані на підставі договорів на будівництво, укладених між ДП „Вугільна компанія „Куйбишевська” та КРП „Протизсувне управління” у 1992-1993 роках.
На думку суду апеляційної інстанції посилання суду першої інстанції на ці обставини є безпідставними, оскільки предметом спору є самовільне будівництво під кафе „ОСОБА_1” фізичною особою-підприємцем на берегоукріплювальних спорудах.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі статтею 73 Господарського кодексу України майно державних підприємств є державною власністю і належить такому підприємству на праві господарського відання.
Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.
Згідно з частиною З статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що відносно захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені доля захисту права власності.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
За такими обставинами судова колегія скасовує судове рішення.
При прийнятті нового рішення судова колегія задовольняє позовні вимоги прокурора міста Судака та Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” у повному обсязі.
Керуючись статтями 46, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги прокурора міста Судака та Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2010 року у справі № 5002-21/4535-2010 скасувати.
Прийняти нове рішення
Позов задовольнити.
Зобов'язати відпо відача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) звільнити самовільно зайняту берегозахісну споруду, демонтувати (зне сти) самовільно збудоване, встановлене на берегоукріплюючій споруді у 222 метрах західніше пального причалу над пляжем в селі Морському міста Судак АР Крим, кафе „ОСОБА_1”.
Стягнути з відпо відача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати - 85,00 грн. державного мита в дохід державного бюджету та 236,00 грн. витрат на інформаційне забезпечення процесу.
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді О.І. Проценко
Н.В. Воронцова
Розсилка:
прокурор міста Судака
(вулиця Яблунева, 10, місто Судак, АР Крим, 98000)
Верховна Рада АР Крим
(вулиця К. Маркса, 18, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)
Міністерство будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим
(вулиця Леніна, 17, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)
Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління”
(вулиця Горького, 30, місто Ялта, АР Крим, 98600)
фізична особа-підприємець ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
ДП „Вугільна компанія „Куйбишевська” Міністерства вугільної промисловості України
(вулиця Лермонтова, шахта „Куйбишевська”, місто Донецьк, Куйбишевський район, 83008)