Іменем України
01 лютого 2011 року Справа № 5002-28/5503-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Видашенко Т.С.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
- представник позивача, не з'явився, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства відкритого акціонерного товариства "Кримгаз";
- представник відповідача, не з'явився, Новоозернівська селищна рада;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 16 грудня 2010 року у справі №5002-28/5503-2010
за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а,м. Сімферополь,95001)
в особі Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства відкритого акціонерного товариства "Кримгаз" (вул. Будівельників, 3, м. Євпаторія,97420)
до Новоозернівської селищної ради (вул. Гер. Десантників, 3, пмт. Новоозерне, м. Євпаторія, 97491)
про стягнення 19 711,01 грн.
Позивач, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Кримгаз” в особі Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства, звернувся до суду з позовом до Новоозернівської селищної ради про стягнення 19711,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача у відшкодуванні понесених позивачем витрат з реконструкції газопроводу в сумі 19711,01 грн., необхідність якої виникла в результаті неправомірних дій відповідача що виразилися в наданні Новоозернівською селищною радою дозволу підприємцеві на розміщення об'єкту торгівлі на підземному газопроводі, засновані на положеннях статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову як необґрунтованого, посилаючись на те, що дозвіл на тимчасове розміщення торгівельного павільйону на земельній ділянці площею 63,0 кв.м. був виданий Новоозернівською селищною радою на підставі діючого законодавства України та узгодженого у встановленому порядку Проекту відведення земельної ділянки, в якому відомості про підземні комунікації (в даному випадку газопровід) були відсутні, а позивач за 10 років жодного разу не повідомив його про ці обставини, рішення ради з цього приводу не оскаржив. Також відповідач заперечував проти покладення на нього зобов'язань з відшкодування витрат на проведення робіт з реконструкції газопроводу, вказуючи, що у позові йдеться про магістральний газопровід, який не знаходиться на балансі селищної ради, тому його ремонт повинен відбуватися за рахунок підприємства позивача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності в діях відповідача складу цивільного правопорушення та відповідно й підстав для покладення на нього цивільної відповідальності за понесені позивачем збитки, а також бездоказовістю тверджень позивача щодо існування між сторонами по справі договірних відносин з приводу реконструкції газопроводу.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Кримгаз” в особі Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 рудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги до Новоозернівської селищної ради в повному обсязі. Питання про перегляд рішення поставлене з питань порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування усіх обставин справи, які мають суттєве значення. За зазначенням позивача, судом не було враховано те, що дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі було надано підприємцю саме відповідачем без врахування вимог „Правил охорони магістральних трубопроводів” та „Правил безпеки систем газопостачання України”, позивач вважав, що саме відповідач повинен володіти відомостями про інженерні споруди, які проходять по території селища та своїм листом підтвердив про усвідомленість про поземні газопроводи, що прокладено у селищі. За зазначенням апелянта роботи були виконані в інтересах відповідача з метою приведення системи газопостачання селища у відповідність нормам та правилам, забезпечення безпечного газопостачання, що не було враховано судом при розгляді справи.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце його проведення сповіщені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
З урахуванням наявних у справі доказів, з урахуванням строків розгляду справи, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез'явившихся сторін.
При цьому слід зазначити, що наявність певних обставин, які перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2009 року у справі № 2-5/8274-2008 (2-24/8274-2008).
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції у період часу з 26 червня по 02 липня 2010 року інспекцією Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) по АР Крим і м.Севастополю проводилась планова комплексна перевірка стану охорони праці в Євпаторійському управлінні по експлуатації газового господарства відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Кримгаз”.
Актом комплексної перевірки № 3 (том 1, а.с.13-22) зафіксований факт порушення вимог „Правил безпеки систем газопостачання України” у селищі Новоозерне шляхом будівництва магазину „24 години” в охоронній зоні на ділянці газопроводу низького тиску діаметром 150 мм, який проходить по АДРЕСА_1.
29 червня 2010 р. розпорядженням інспекції Держгірпромнагляду зазначений газопровід виведено з експлуатації на період до повного усунення виявленого порушення (том 1, а.с.25-26).
На виконання вимог пункту 13 ч.2 статті 21 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу”, що зобов'язує газотранспортні та газорозподільні підприємства виконувати приписи державних органів нагляду та контролю, з метою усунення виявленого порушення і на підставі звернення відповідача (том 1, а.с. 30) Євпаторійським управлінням по експлуатації газового господарства були проведені роботи з реконструкції підземного газопроводу шляхом винесення його із зони забудови магазином, вартість яких склала 29711,01 грн.
У позові позивач з врахуванням частково відшкодованих громадянином ОСОБА_1 в добровільному порядку витрат з реконструкції газопроводу в сумі 10 000 грн., просив стягнути з відповідача їх несплачену частину в розмірі 19711,01 грн. Як на підставу стягнення зазначеної суми саме з відповідача позивач вказував не встановлення та неврахування при виділенні відповідачем земельної ділянки під забудову наявності під землею газопроводу, що на думку позивача, призвело до виникнення необхідності проведення його реконструкції.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частин 6, 7 статті 23 Господарського кодексу України органи, посадові та службові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед суб'єктами господарювання, підстави і порядок якої визначаються Конституцією України та законом. Спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення віднесено:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 22 ГПК). Виходячи з цього, відповідно до статті 225 Господарського кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна йому саме відповідачем, наявність безпосереднього причинного зв'язку між рішенням останнього та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправним рішенням відповідача, яке завдало шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Отже потрібні докази, що протиправне рішення відповідача є причиною, а збитки, яки виникли у позивача, - наслідком такого рішення.
Згідно позиції позивача він вважає що Новоозернівскою селищною радою протиправно був наданий дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на будівництво магазину - торговельного павільйону в районі АДРЕСА_1 в зоні охорони трубопроводу, що на думку позивача, є порушенням п.2 ст.73, ст.112 Земельного кодексу України, п.4.3.15 „Правил безпеки систем газопостачання України”, Закону України „Про планування та забудову територій”.
Як вбачається з матеріалів справи, первісно торговельний павільйон було побудовано у 2000 році приватним підприємцем ОСОБА_2 на підставі рішення відповідача від 27.12.1999 р. (т.1 а.с.64) щодо погодження попереднього місце розташування земельної ділянки площею 63,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для тимчасового розміщення торговельного павільйону, із одночасним зобов'язанням замовлення проектної документації торгового павільйону та її погодження у встановленому порядку, прийнятого на підставі статей 7,9,19 та 34 Земельного кодексу України в редакції 1990 року.
На виконання зазначеного рішення, ОСОБА_2 була замовлена технічна документація, розроблена ДП „Земельно-кадастрове бюро” яка була узгоджена зі службами міста Євпаторії у встановленому порядку, що підтверджено у п.7 проекту - пояснювальною запискою (т.1 а.с.101), а також актом вибору та визначення земельної ділянки для розміщення торгівельного павільйону.
В акті вибору та визначення розміру земельної ділянки від 10.12.1999 р. (т.1 а.с.102) також наявні узгодження Управління архітектури та містобудування, Управління земельних ресурсів, СЕС, Західно-кримського регіонального управління контролю за станом навколишнього природного середовища.
При цьому слід зауважити, що в пункті 2 розділу Акту „Характеристика територій” зазначено про відсутність підземних комунікацій на спірній земельній ділянці.
На підставі викладеного суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність у відповідача при наданні зазначеної вище проектної документації, узгодженої у встановленому законом порядку, підстав для відмови в наданні земельної ділянки в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2, відповідний договір оренди був укладений відповідачем з приватним підприємцем ОСОБА_2 21.06.2001 р.
В подальшому, 14.05.2004 р. на підставі рішення Новоозернівської селищної ради № 20\24-5.7 право користування земельною ділянкою приватним підприємцем ОСОБА_2 було припинено та переоформлене на суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (т.1 а.с.59).
На виконання даного рішення Державний центр земельного кадастру вніс зміни в проект відведення земельної ділянки та 21.06.2004 р. між відповідачем та суб'єктом підприємницької діяльності був укладений договір оренди земельної ділянки площею 63,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення відповідача щодо надання земельної ділянки в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2, а також рішення щодо надання її в оренду суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 на час розгляду справи не оскаржувалися, недійсними у встановленому законом порядку не визнано.
Таким чином, посилання позивача на неправомірність рішення відповідача про надання земельної ділянки в оренду та будівництво павільйону є безпідставними.
Водночас, докази оформлення позивачем документації щодо встановлення охоронних зон газопроводу, їх меж на земельній ділянці, передачі відповідачу матеріалів (відповідної документації) щодо фактичного прокладення газопроводу на спірній земельній ділянці, що визначено п.6 Правил охорони магістральних газопроводів, затверджених Постановою РМ СРСР від 12.04.1979 р. № 347, яким передбачена передача матеріалів щодо фактичного прокладення трубопроводу до виконавчих комітетів районних (міських) рад народних депутатів для нанесення їх на районні карти землекористування, відсутні. Вказані обставини, а також дані щодо погодження акту вибору земельної ділянки всіма компетентними установами без зазначення обтяжень земельної ділянки інженерними спорудами вказує на відсутність як у зазначених установ так й у відповідача відомостей про інженерні споруди, яки експлуатуються позивачем.
Викладене свідчить про відсутність в діях відповідача ознак цивільного правопорушення через недоведеність позивачем як наявності ознак протиправності в діях відповідача при прийнятті рішення про надання в оренду земельної ділянки під тимчасову забудову, так і наявності причинного зв'язку між зазначеними діями та витратами, понесеними позивачем з реконструкції газопроводу.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на усвідомленість відповідача про наявність підземного газопроводу про що, на погляд позивача, відповідачем зазначено у листі про виконання робіт слід визнати неспроможними, оскільки вказаний лист відповідача (т.1 а.с.30) датований 01.07.2010 року, тобто після виявлення порушення інспекцією ТУ Держгірпромнагляду, про обізнаність відповідача про зазначені обставини на час прийняття ним рішень 27.12.1999 р. та 14.05.2004 р. доказів суду з боку позивача не надано.
Доводи позивача щодо виникнення між ним та Новоозернівською селищною радою договірних відносин з приводу реконструкції газопроводу на підставі листа в.о. голови Новоозернівської селищної ради Герасімчука Р.Г. на ім'я начальника євпаторійського УЄМН Назарова Б.К. щодо розроблення проектно-кошторисної документації та виконання робот з ремонту газопроводу по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 із зазначенням про гарантування оплати (т.1 а.с.30) судова колегія вважає такими, що не засновані на нормах діючого законодавства.
Так, договір підряду відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України між сторонами по справі не укладався, передання робіт підрядником та їх прийняття замовником актом підписаним сторонами, як це вимагає п.4 ст.882 того ж кодексу, не проводилося, надані позивачем довідка про вартість робіт (т.1 а.с.31) та акт № 1 про приймання підрядних робіт (т.1 а.с.36-37) відповідачем не підписані, тому перелічені обставини свідчить про відсутність виникнення у відповідача грошових зобов'язань, що витікають з договірних підрядних відносин, яки між сторонами не виникли.
Таким чином, обґрунтованість заявлених позовних вимог належними доказами з боку позивача доведена не була, що виключає можливість їх задоволення судом.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Кримгаз” в особі Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 201 року у справі № 5002-2-28/5503-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді Т.С. Видашенко
К.В. Волков