79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.11.10 Справа № 14/39
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А0284 від 12.07.2010р. № 720
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2010р.
у справі № 14/39
за позовом Прокуро+9ра Шевченківського району м. Львова в інтересах держави від імені Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідачів: 1. Військової частини А0284, м. Львів
2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів
про стягнення 812059,67 грн.
за участю представників:
прокурор - не з'явився;
від позивача - Кіндрат Б.Я. -представник;
від відповідача 1 - Свідерський Р.О. - представник;
від відповідача 2 - не з'явився.
Повна постанова складена 07.02.2011р.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2010р., з підстав зазначених у ньому, справу № 14/39 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Якімець Г.Г.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010р., з підстав зазначених у ньому, справу № 14/39 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.
Права та обов'язки учасників процесу, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2010р. у справі № 14/39, суддя Кітаєва С.Б., позов задоволено повністю, стягнуто з Військової частини А0284 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»812059,67 грн. заборгованості, а саме: основний борг в сумі 727260,31 грн., пеню -23075,76 грн., три проценти річних -15590,14 грн., інфляційні 46133,46 грн.; припинено провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору щодо відповідача 2.
Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що:
- згідно матеріалів справи, обов'язок боржника (відповідача) по оплаті спожитої теплової енергії не виконаний ні боржником, ні іншою особою, вимога прокурора спрямована на задоволення позову за рахунок відповідача 1, щодо відповідача 2, то прокурором не заявлено вимог, між позивачем і відповідачем 1 існують договірні зобов'язання, якими визначено термін та порядок проведення розрахунків, в договорі відсутнє посилання на механізм розрахунку, визначений договором поруки, тому суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення основного боргу з відповідача 1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню;
- заявлені прокурором вимоги не ґрунтуються на обставинах про порушення відповідачем 2 прав чи законних інтересів позивача чи на існуванні спору щодо них на момент звернення до суду; щодо відповідача 2 прокурор у даному позові вимог не заявляє, предмет спору відсутній, відтак провадження у справі підлягає припиненню;
- відповідачем 1 належними та допустимими доказами не доведено факту належного виконання свого обов»язку перед позивачем по оплаті отриманої теплової енергії на підставі договору №5046/Р від 01 жовтня 2003 року у спірному ( вказаному у розрахунку заборгованості) періоді.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина А0284, відповідач 1 у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2010р. у справі № 14/39 скасувати і припинити провадження у справі щодо Військової частини А0284.
Скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема зазначає, що з 01.01.2006р. відповідно до розпорядження начальника Головного Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 09.12.2005р. № 303/18/2050 та розпорядження директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.12.2005р. № 248/4/1837 усі розрахунки за спожиті військовими частинами, установами, організаціями Міністерства оборони України комунальні послуги здійснює Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова; у Військовій частині А0284 відсутні рахунки для оплати комунальних послуг, немає відповідного кошторису, фінансових призначень та асигнувань, кошти на дані цілі не передбачені та з Державного бюджету України у військову частину не надходять.
Присутні представники сторін у судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.
Прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави від імені Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до відповідача: Військової частини №А-0284 про стягнення 812059,67 грн. заборгованості.
Ухвалою суду першої інстанції від 21.04.2010 року залучено до участі у справі, як третю особу без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова.
З підстав, наведених в ухвалі місцевого господарського суду від 18.05.2010 року, судом, відповідно до ст.24 ГПК України, залучено до участі у справі як другого відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки, проведеної Прокуратурою Шевченківського району м. Львова ЛМКП «Львівтеплоенерго»встановлено, що 01.10.2003р. між Львівсьлким міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго»(позивачем у справі, енергопостачальною організацією) та Військовою частиною А 0284 (відповідачем у справі, споживачем) був укладений двосторонній Договір №5046/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір, а.с.а.с.10-13).
За цим договором енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
У п.2.1 договору сторонами погоджено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гаряче водопостачання -протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади.
Відповідно до умов договору (п.3.1) споживач має, зокрема, право на: вибір постачальника теплової енергії. Відповідно до умов договору споживач зобов'язувався (п.3.2), зокрема: додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку №1 до даного договору, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.
Відповідно до умов п.4.1 договору енергопостачальна організація має, зокрема, право: вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування тепловою енергією; обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених Правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України, а також додатком №3 до даного договору. Енергопостачальна організація зобов'язувалась, зокрема, забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з даним договором; гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання споживачем умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживального обладнання.
У п.6.1 договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами.
Розрахунковим періодом є календарний місяць ( п.6.2 договору).
Відповідно до п.6.3 договору -споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
Договором встановлена відповідальність сторін. Так, за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової відмови сторони.
Відповідно до п.7.2 договору, споживач несе відповідальність, зокрема, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п.п.7.2.3 за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Відповідно до умов п.п.9.1, 9.2 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання зобов'язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин.
Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше п'яти календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий термін дії та про припинення дії таких обставин.
Договір набрав чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2004 року (п.10.1). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін ( п.10.4).
До договору № 5046/Р від 01 жовтня 2003 року про постачання теплової енергії в гарячій воді сторонами укладено: Додаток №1 (а.с.14, 27, 29), у якому визначено обсяги постачання теплової енергії до перелічених в додатку об'єктів споживача; додаток № 2 (а.с.15) -схема розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між енергопостачальною організацією та споживачем; додаток №3 (а.с.16), у якому визначено та узгоджено сторонами умови припинення подачі теплової енергії.
Між Військовою частиною А-0284 (споживачем) та ЛМКП «Львівтеплоенерго»(енергопостачальною організацією), у зв'язку з проведеним уточненням обсягів споживання теплової енергії, 12 лютого 2009 року було укладено Додаткову угоду №1 до договору №5046/Р від 01 жовтня 2003 року (а.с. 28) та Додаткову угоду №2 до договору №5046/Р від 01 жовтня 2003 року (а.с.26).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу 1 у спірному періоді 1990,54898 Гкал теплової енергії, яка була спожита відповідачем, що підтверджує факт прийняття виконання зобов'язань відповідачем. Дана поставка здійснена в межах дії договору №5046/Р від 01 жовтня 2003 року.
На виконання умов зазначеного вище договору, та укладених додаткових угод, у період , який є спірним за цим позовом: з січня 2009 року і включно по грудень місяць 2009 року, позивачем постачалась відповідачу теплова енергія (помісячні об'єми поставки теплової енергії в Гкал, тариф за 1 Гкал, вартість спожитої відповідачем теплової енергії, загальна опалювальна площа об'єктів споживача в м кв., здійснені відповідачем оплати за спожиту теплову енергію, а відтак і сальдо на кінець кожного місяця із спірного періоду та сальдо за станом на 01.02.2010 року) відображено в Розрахунку заборгованості Військової частини А-0284, який доданий до позовної заяви (а.с.7). Відповідно до зазначеного розрахунку борг відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію у період з січня 2009 року по грудень місяць 2009 року включно склав 727 260,31 грн.
Відповідачі не подали суду заперечень ні щодо кількості поставленої у спірному періоді теплової енергії позивачем, ні щодо нарахованої вартості спожитої теплової енергії у спірному періоді; не спростували доводів позивача про наявність основного боргу на суму 727260,31 грн. Відповідачі не висловили заперечень щодо вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та щодо проведених позивачем розрахунків сум по цих нарахуваннях.
Відповідно до розрахунку, що доданий прокурором до позовної заяви, інфляційні становлять 46133,46 грн.; 3 % річних -15590,14 грн.
Відповідачі правомірність проведених позивачем розрахунків інфляційних та трьох процентів річних, відповідно, у розмірі: 46133,46 грн. та 15590,14 грн., не заперечили. Відповідно, заявлені вимоги про стягнення інфляційних та трьох процентів річних в зазначених сумах підлягають до задоволення та стягнення.
Відповідно до умов п.п.7.2.3 договору, прокурором нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, в сумі 23075,76 грн,із врахуванням положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, положень п.6 ст.232 ГК України. Вимога про стягнення пені відповідачем 1 не заперечувалась, підлягає задоволенню.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи заперечення відповідача 1 (В/Ч А-0284) мотивовані (обґрунтовані) тим зокрема, що належним відповідачем у справі за позовом прокурора по зобов'язаннях за спожиту ним, однак не оплачену в повному обсязі теплову енергію, відповідно до договору № 5046/р від 01.10.2003р., повинен бути відповідач 2 (КЕВ м. Львова).
Стаття 24 ГПК України надає право суду заміни неналежного відповідача, якщо встановлено, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом. Така процесуальна дія суду повинна бути обумовлена у цьому випадку згодою прокурора, яким заявлено позов. Оскільки В/Ч А-0284 є боржником у матеріально-правовому відношенні, з якого виник спір, прокурором не надано згоди на заміну первісного відповідача належним відповідачем, суд першої інстанції з власної ініціативи залучив КЕВ м. Львова до участі у справі як іншого відповідача, а пізніше у процесі розгляду справи, до прийняття рішення у справі, встановив, що заявлені прокурором вимоги не ґрунтуються на обставинах про порушення відповідачем 2 прав чи законних інтересів позивача чи на існуванні спору щодо них на момент звернення до суду; щодо відповідача 2 прокурор у даному позові вимог не заявляє, предмет спору відсутній, відтак провадження у справі підлягає припиненню.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність предмету спору у цій справі щодо відповідача 2 та наявність підстав для задоволення позову щодо відповідача 1, проте судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як зазначено відповідачем 1 та встановлено судом з 01.01.2006р. відповідно до розпорядження начальника Головного Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 09.12.2005р. № 303/18/2050 та розпорядження директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.12.2005р. № 248/4/1837 усі розрахунки за спожиті військовими частинами, установами, організаціями Міністерства оборони України комунальні послуги здійснює Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова; у Військовій частині А0284 відсутні рахунки для оплати комунальних послуг, немає відповідного кошторису, фінансових призначень та асигнувань, кошти на дані цілі не передбачені та з Державного бюджету України у військову частину не надходять. Це також підтверджується довідкою відповідача 1 від 12.07.2010р. № 717 (є в матеріалах справи). Військова частина не проводить взаємозвірки з організаціями - постачальниками, не проводить розрахунки і не має жодних фінансових відносин з ними. Усі платежі здійснює виключно КЕВ м. Львова, на який покладено цей обов'язок, має відповідні призначення та асигнування.
Відповідно до п.7 Листа Вищого арбітражного суду України від 11.11.1999р. № 01-8/531 «Про Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»»військові частини як суб'єкти господарської діяльності несуть передбачену законом та договором відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державі. Відповідальність військової частини як суб'єкта господарської діяльності обмежується коштами, які надходять на її рахунок за відповідними статтями (крім захищених статей), а у разі недостатності цих коштів відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. У випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку військової частини стягнення за її зобов'язаннями за будь-яких умов не може бути звернено на закріплене за військовою частиною майно. У цих ситуаціях до участі у справі може бути залучено Міністерство оборони України.
Відповідно до вимог ст.553, 554 Цивільного Кодексу України 02.01.2008 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго»(Кредитор), КЕВ м. Львова (Поручитель) та Військовою частиною А0284 (Боржник) був укладений договір поруки №57 від 24.09.2007р. (а.с.43). Відповідно до п.1 Договору поруки Поручитель зобов'язується повністю відповідати перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань по оплаті згідно з Договором про постачання теплової енергії №5046. Пунктом 4 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань за договором, відповідальність перед кредитором несе саме Поручитель, тобто КЕВ м. Львова.
Договір поруки № 57 від 24.09.2007р. був укладений саме з метою врегулювання правового статусу платника (КЕВ м. Львова) та імплементації його в правовідносини з організацією - постачальником теплової енергії. Фактичні ж розрахунки КЕВ м. Львова здійснював як до укладення договору поруки, так і після його укладення, що підтверджується матеріалами справи, зокрема: копіями банківських виписок (а.с.а.с.67, 69, 71, 73), листами відповідача 2 до позивача про зарахування коштів (а.с.а.с. 66, 68, 70, 72).
Тобто, у цьому випадку з врахуванням розпорядження начальника Головного Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 09.12.2005р. № 303/18/2050 та розпорядження директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.12.2005р. № 248/4/1837, суд першої інстанції правильно залучив до участі у справі як відповідача 2 КЕВ м. Львова, проте не врахував того факту, як уже було зазначено вище, що Військовій частині А0284 відсутні рахунки для оплати комунальних послуг, немає відповідного кошторису, фінансових призначень та асигнувань, кошти на дані цілі не передбачені та з Державного бюджету України у військову частину не надходять.
Також, суд апеляційної інстанції відзначає, що позивач у справі у своєму листі (а.с.57), адресованому Господарському суду Львівської області від 17.05.2010р. (вхідний номер канцелярії суду 9351 від 17.05.2010р.) не заперечив проти залучення до участі у справі як відповідача 2 КЕВ м. Львова, а також відзначив, що відповідач 2 листом від 15.10.2009р. № 2258 (а.с.64) гарантував проведення оплати заборгованості у повному обсязі до 31.12.2009р.
Також, посилання суду першої інстанції на недотримання сторонами вимог ст.520 ЦК України є помилковим, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго», підписавши договір поруки, надало письмову згоду на зміну кредитора. Крім того, договір поруки № 57, укладений між кредитором за основним зобов'язанням і поручителем, як і передбачено ст. 553 ЦК. Наявність підпису боржника на договорі не змінює зобов'язань сторін, а також прямо не забороняється законодавством України.
Висновок суду першої інстанції щодо закінчення строку дії договору поруки, посилаючись на вимоги статей 631 та 654 ЦК є також помилковим, оскільки у договорі поруки № 57 прямо передбачене право пролонгації. Жодна із сторін не надсилала пропозиції про закінчення строку дії договору іншій стороні, як це передбачено ст.188 Господарського Кодексу України та доказів недійсності договору поруки учасниками процесу суду не подано.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2010р. у справі № 14/39 таким, що підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задовільнити частково.
2. Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2010 р. у справі № 14/39. Прийняти нове рішення.
3. Позов задоволити.
4. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79016, м. Львів, вул. Шевченка, буд.3а, ідентифікаційний код 07638027) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79000, м. Львів, вул.Д.Апостола,1, ідентифікаційний код 05506460) 812059,67 грн. заборгованості, а саме: 727260,31 грн. основного боргу, 23075,76 грн. пені, 15590,14 грн. трьох процентів річних, 46133,46 грн. інфляційних втрат.
5. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79016, м. Львів, вул. Шевченка, буд.3а, ідентифікаційний код 07638027) в дохід державного бюджету 8120,60 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи у суді першої інстанції та 4060,30 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.