79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.01.11 Справа № 2/88
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал" , м.Коломия, Івано-Франківська область.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2010 р.
у справі № 2/88
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал" , м.Коломия, Івано-Франківська область.
до відповідача: Обласного комунального підприємства "Торговий дім (об"єднання) Галичина" , м.Івано-Франківськ.
про стягнення 93174,19 грн. основного боргу, 8273,36 грн. пені, 1677,17 грн. 3% річних та 3167,92 грн. інфляційних збитків.
За участю представників:
від позивача: Ражев А.В.- представник;
від відповідача: Шемрай С.Б.- представник;
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2010 у справі №2/88 (суддя Круглова О.М.) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал" до Обласного комунального підприємства "Торговий дім (об"єднання) Галичина" про стягнення 93174,19 грн. основного боргу, 8273,36 грн. пені, 1677,17 грн. 3% річних та 3167,92 грн. інфляційних збитків - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що договором оренди нежитлових приміщень №28 від 18.10.04р., а саме п.8.8 передбачено, що орендар має право на повернення в грошовому еквіваленті коштів, затрачених у відповідності до умов п.7.1.2. цього договору виключно у випадку розірвання договору з ініціативи орендодавця раніше ніж два роки з моменту підписання акту-приймання-передачі об"єкта, оскільки в даному випадку мало місце припинення вказаного договору, і орендодавець (відповідач) не ініціював розірвання договору оренди нежитлових приміщень №28 від 18.10.04р. ні до закінчення, ні по закінченню дворічного строку вказаного у п.8.8 договору, тому з огляду на положення ст.627 ЦК України та ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відсутні підстави для покладення на нього витрат на поліпшення орендованого майна.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2010р. у справі №2/88, покликаючись на порушення норм матеріального права.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що висновок суду першої інстанції про відсутність прав відшкодування з посиланням на п.8.8 договору оренди №28 від 18.10.2004р. є помилковим, так як судом, на переконання апелянта помилково ототожнено термін «розірвання»договору оренди, підстави для чого врегульовано ч.1,2 ст.651, ст.ст.783,784 ЦК України та ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»з його «припиненням», підстави для чого врегульовані ст.781 ЦК України та ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Також, скаржник зазначає, що господарським судом невірно застосовано п.2 ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»,так як вважає, що в п.8.8 договору оренди від 18.10.2004р. про дострокове розірвання договору оренди йдеться в розумінні передумови для залишення за орендадовцем узгоджених та здійснених орендарем за власні кошти поліпшень без права орендарю на подальшу компенсацію їх вартості.
Позивач наполягає на тому, що положення ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»кореспондуються із ст.778 ЦК України, частиною третьою якої визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або нарахування їх вартості в рахунок оплати за користування річчю.
Крім того, позивач вважає, що п.8.8 вказаного договору не обмежує право позивача на відшкодування коштів після закінчення строку дії договору, що знаходить своє підтвердження в постанові ВГС України від 16.06.2009р. у справі №2/417-08.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги покликаючись на те, що висновки позивача є надуманими та грунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, з огляду на приписи ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», комплексний аналіз змісту договору оренди дає підстави для висновку, що за відсутності умов вказаних в п.8.8 договору оренди, орендар не вправі вимагати відшкодування вартості поліпшень, які не можна відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, ст.778 ЦК України, на яку покликається позивач є загальною по відношенню до названої норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.2 ст.27 Закону зазначає, що орендодавець зобов»язаний компенсувати орендареві кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, натомість позивач не подав доказів збільшення вартості орендованого майна в результаті здійснених ним ремонтних робіт.
В судове засідання 26.01.2011р. представники сторін з'явилися, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідачча заперечив проти апеляційної скарги з підстав наведених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши думку представників сторін, дослідивши правильність застосування господарським судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Між сторонами 18.10.04р. укладено договір оренди нежитлових приміщень №28 терміном дії 5 років з моменту прийняття об"єкта, що орендується за актом приймання-передачі. На підставі акту приймання-передачі №1 від 04.05.05 (а.с.12) відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове володіння та користування приміщення магазину та кафе по вул.Стефаника,2 в м.Коломия загальною площею 304,4 кв.м.
Відповідно до умов договору, зокрема п.7.1.2 передбачено, що орендар має право проводити реконструкцію та переобладнання приміщень, що зумовлює підвищення їх вартості за згодою орендодавця. Позивач отримав згоду відповідача на проведення запропонованих ним ремонтних робіт без погодження вартості робіт (а.с.14) та уклав договори підряду для здійснення ремонтних робіт.
Виконання робіт підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт за грудень 2004р., березень 2005р., жовтень 2006р., довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2006р. (а.с.17,18,23-36).
Після припинення вказаного договору оренди вказане приміщення було повернуто відповідачу згідно акту приймання-передачі від 07.06.10 (а.с.15).
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 598 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Приписами ст.291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
У відповідності до ст. 785 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі припинення договору найму,наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням подальшого зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Стаття 27 вказаного Закону кореспондується зі ст. 778 Цивільного кодексу України, частиною 3 якої визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Положення про компенсацію витрат, пов»язаних із поліпшенням орендованого майна, яке встановлено в ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" носить диспозитивний характер, оскільки надає право сторонам встановити такі вимоги договором.
Договором оренди нежитлових приміщень №28 від 18.10.04, а саме п.8.8 передбачено, що орендар має право на повернення в грошовому еквіваленті коштів, затрачених у відповідності до умов п.7.1.2. цього договору виключно у випадку розірвання договору з ініціативи орендодавця раніше ніж два роки з моменту підписання акту-приймання-передачі об"єкта.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, так як в даному випадку орендодавець (відповідач) не ініціював розірвання договору оренди нежитлових приміщень №28 від 18.10.04 ні до закінчення, ні по закінченню дворічного строку, вказаного у п.8.8 договору, тому відсутні підстави для покладення на нього витрат на поліпшення орендованого майна, інших підстав для повернення орендарю витрачених коштів на проведення ремонтних робіт договором не передбачено.
Саме про дострокове розірвання договору зі сторони орендодавця сторони погодили, як одну із умов відшкодування витрат здійснених покращень, що в даному випадку відсутнє.
Крім того, ч.2 ст.27 Закону встановлює, що відшкодування здійснених поліпшень здійснюється в межах збільшення в результаті поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законом порядку, доказів збільшення вартості орендованого майна в результаті здійснених ним ремонтних робіт позивачем не подано.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, апеляційна інстанція дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові в частині стягнення з відповідача вартості невід'ємних поліпшень.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2010 у справі №2/88 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на вільному трактуванні положень чинного законодавства на свою користь, відповідно є необґрунтовані, а тому задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
1.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2010р.
у справі № 5/97 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал" , м.Коломия, Івано-Франківська область без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
3.Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.