01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.01.2011 № 02-03/1840/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Березовий Є.П., дов. № 272/9/10-021 від 28.07.2010р.
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова адміністрація в Київській області
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.12.2010
у справі № 02-03/1840/14 ( .....)
за позовом Державна податкова адміністрація в Київській області
до ТОВ "Оптдевайс"
про визнання недійсними установчих документів та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість
Державна податкова адміністрація в Київській області звернулась в господарський суд Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптдевайс” про визнання недійсними установчих документів та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2010р. у справі № 02-03/1840/14 відмовлено у прийнятті позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Державна податкова адміністрація в Київській області звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2010р. у справі № 02-03/1840/14 та справу передати на розгляд місцевого господарського суду.
Представники відповідача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Повертаючи позивачеві позовні матеріали, суд першої інстанції зазначив в ухвалі, що позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначає, що установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його видачі відповідачу - ТОВ „Оптдевайс” не відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину - відповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У зв'язку із чим, Державна податкова адміністрація в Київській області, реалізуючи свої повноваження, звернулась в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Оптдевайс” про визнання недійсними установчих документів та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам України, згідно якої:
Господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Пунктом 1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 р. „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” передбачено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудністю називається розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами (статті 13, 15 і 16 ГПК).
Пунктом 2 цих же рекомендацій передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України „Про судоустрій України”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Пунктом 3 цих же рекомендацій передбачено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Пунктом 5 цих же рекомендацій передбачено, що у визначенні критеріїв поділу спорів на адміністративні та господарські слід враховувати таке.
Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Поняття суб'єкт владних повноважень визначено у ст. 3 цього ж кодексу, згідно якої суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Відповідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні” Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується, що до суб'єктного складу учасників процесу даного спору входить суб'єкт владних повноважень - Державна податкова адміністрація в Київській області, що в даному випадку, реалізуючи свої владні повноваження, звернулась в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Оптдевайс” про визнання недійсними установчих документів та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Пунктом 1.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 р. „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” передбачено, що спори за позовами осіб, що не є учасниками (акціонерами) господарського товариства, до господарського товариства за своїм суб'єктним складом не належать до корпоративних. Зокрема, це стосується спорів:
про визнання недійсними рішень органів управління господарських товариств за позовами кредиторів, заставодержателів, орендарів майна або інших осіб, що не є учасниками (акціонерами) відповідних товариств;
про визнання недійсними установчих документів суб'єктів господарювання, їх частини або змін до них за позовами органів державних реєстраторів державної податкової служби, або інших органів, що контролюють діяльність товариства.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС зазначені спори віднесено до компетенції адміністративних судів як публічно-правові за зверненням суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ст.62 ГПК України є підставним та обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової адміністрації в Київській області не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 28.12.2010 у справі № 02-03/1840/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. п1. ст. 62, 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації в Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2010 у справі № 02-03/1840/14 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 02-03/1840/14 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді