"03" лютого 2011 р.Справа № 18/107-2051
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Охотницької Н.В.
Розглянув справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люізо", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення грошових коштів в сумі 17 600 грн.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3 - директор, ОСОБА_4 - адвокат, договір від 07.12.2010 р.
відповідача: не з'явився
В судовому засіданні представникам позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Люізо" звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в сумі 14 528,29 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно угоди №9/п від 20.12.2004 р. виконав не належним чином, зокрема не розробив проектної документації на цех обробки твердих сплавів по вул. Бродівська, 44 в м. Тернополі, хоча оплата з боку позивача була проведена в повному обсязі.
Для підтвердження викладеного додає вищезазначену угоду, банківські виписки по особовому рахунку, претензію від 15.11.2010 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.12.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2011 р., який, враховуючи неявку представника відповідача, необхідність витребування доказів, відкладався до 03.02.2011 р.
02.02.2011 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Люізо" подано заяву від 02.02.2011 р., згідно якої позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 17 600 грн., тобто повну вартість замовлення згідно угоди №9/п, яка відповідачем виконана не була.
Оскільки право збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі надане позивачу ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Люізо", відтак предметом даного позову є стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 17 600 грн.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, про причини, що зумовлюють неможливість прибуття в судове засідання не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення із датою вручення 06.01.2011 р.
Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши доводи представників позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново -господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько -договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
20.12.2004 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Люізо", надалі замовник, та приватним підприємцем ОСОБА_2, надалі виконавець, укладено угоду №9/п, до умов якої замовник доручає виконавцю розробку проектної документації на цех обробки твердих сплавів по вул. Бродівська, 44 в м. Тернополі. Вартість даного замовлення становить 17 600 грн. (п.п. 1.1., 1.3. угоди).
Сторони визначили наступний порядок розрахунків у розділі 2 угоди. Замовник оплачує виконавцю аванс в розмірі 70% від вартості проектних робіт -12 320 грн. протягом 3-х днів з дня укладення даної угоди. Після підписання акту прийому-передачі готової проектної документації замовник оплачує виконавцю 20% від вартості проектних робіт -3 520 грн. протягом 3-х днів з дня підписання акту прийому-передачі. Остаточний розрахунок проводиться після отримання позитивних висновків, експертиз та інших погоджувальних інстанцій по виготовленій проектній документації.
Пунктом 3.2 угоди встановлено, що після завершення розробки проектної документації виконавець здає, а замовник приймає проектну документацію, про що сторони складають відповідний акт.
Угода набуває чинності з дня її підписання і діє до повного виконання зобов'язань кожною із сторін (п. 5.1. угоди).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за угодою №9/п виконав належним чином. Зокрема 24.12.2004 р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 12 320 грн. (п. 2.1. угоди). 29.05.2006 р. позивачем було перераховано 10 000 грн., з яких 3 520 грн. згідно п. 2.2. угоди та 1 760 грн. згідно п. 2.3. угоди. Дане підтверджується виписками по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Люізо" від 24.12.2004 р. та 29.05.2006 р.
Втім, як стверджує позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно угоди №9/п від 20.12.2004 р. та не розробив проектної документації на цех обробки твердих сплавів по вул. Бродівська, 44 в м. Тернополі. Зокрема, п. 3.2 угоди встановлено, що після завершення розробки проектної документації виконавець здає, а замовник приймає проектну документацію, про що сторони складають відповідний акт. Такий акт в матеріалах справи відсутній.
Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки угодою №9/п від 20.12.2004 р. не визначено строк виконання приватним підприємцем ОСОБА_2 своїх зобов'язань, відповідачу була надіслана претензія від 15.11.2010 р., залишена ним без відповіді та будь-якого реагування.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 1-3 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Таким чином, всупереч умов угоди №9/п та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по розробці проектної документації на цех обробки твердих сплавів по вул. Бродівська, 44 в м. Тернополі відповідач не виконав, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили протилежне, а відтак, суд визнає позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 17 600 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Щодо акту прийняття виконаних підрядних робіт складеного сторонами 08.08.2006 р. та долученого позивачем до матеріалів справи в якості доказу на підтвердження часткового виконання робіт за угодою №9/п від 20.12.2004р., то суд звертає увагу на те, що він не може бути належним та допустимим доказом часткового виконання відповідачем робіт щодо розроблення проектної документації та не береться судом до уваги, оскільки визначені у ньому роботи -влаштування ям для фундаментів стовбчастих під колони "ямо-буром", влаштування стовбчастих монолітних бетонних фундаментів з влаштуванням опалубки та встановленням закладних деталей під колони, не є предметом угоди №9/п від 20.12.2004 р. та не стосуються даного предмету спору.
Не береться судом до уваги і розписка відповідача від 26.05.2009 року, якою останній зобов'язується повернути залишок коштів перерахованих йому за проектні та будівельні роботи в розмірі 14 528,29 грн., долучена позивачем до позовної заяви, як достовірний доказ, оскільки із даної розписки не вбачається за можливе виявити відповідність дійсності відомостей про факти.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст.ст. 44- 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люізо" (вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 21150778): 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн. грошових коштів, 176 (сто сімдесят шість) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу;
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 08.02.2011 р., через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька