"26" січня 2011 р.Справа № 14/102-1976
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік", вул. Рогатинська, 56, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47500.
до відповідача Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м.Тернопіль, 46000.
За участю представника позивача: директор Чибрас В. М., виписка із протоколу №1 від 08.07.2010р.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" про стягнення 104318,68 грн. заборгованості.
Заявлені вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 104318,68 грн., яка і є предметом судового розгляду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення).
Зважаючи на неподання відповідачем відзиву на позов, справа слухається за наявними в ній документами, за правилами ст.75 ГПК України.
В судовому засіданні повноважному представнику позивача належні йому права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.
За відсутності відповідного клопотання в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
01.03.2010 р. між ТОВ "Бережанський цегельний завод "Керамік", що є правонаступником ВАТ "Бережанський цегельний завод "Керамік" (надалі постачальник) та ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" (надалі покупець) був укладений договір поставки №3, за яким постачальник зобов'язується виготовити і передати у власність покупця цеглу марки 100 (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору (п. 1.1. договору).
Асортимент та ціну товару сторони передбачили у специфікації, яка додається до Договору і є його невід'ємною частиною (п. 3.1 та п. 5.1 Договору).
Згідно п.п. 6.1, 6.2 Договору покупець проводить попередню оплату постачальнику за товар, який він повинен отримати згідно специфікації в безготівковій або готівковій формі.
В ході дії Договору його контрагентами досягнуто згоди про відгрузку товару з послідуючою оплатою.
На виконання згаданих правочинів ТОВ "Бережанський цегельний завод "Керамік" відвантажило ПП "ТФ "Будівельник" 100 тис. цегли на загальну суму 105000,00 грн.
Відповідач, у свою чергу, згідно до довіреності на отримання цінностей від 05.05.2010 р. № 120, виданої на ім'я ОСОБА_1 зазначений вище товар отримав.
Однак, відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару, виконані частково, допустивши станом на 16.02.2011 р. (дата звернення до суду) заборгованість перед позивачем в сумі 104318,68 грн.
Факт заборгованості та її розмір підтверджено сторонами і шляхом складення і підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 20.07.2010 р. (знаходиться у матеріалах справи).
Крім того, позивачем надано суду докази про те, що ним з метою досудового регулювання спору, на адресу відповідача направлявся лист-вимога № 157 від 29.11.2010 р. з вимогою погасити заборгованість, проте, останнім лист залишений без відповіді, а заборгованість неоплаченою.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Частиною 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Із матеріалів справи слідує що позивач передав своєму контрагенту, а ПП "ТФ "Будівельник" прийняла товар на суму 105000,00 грн.
Однак, відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленої продукції внаслідок чого між учасниками спору і виник спір, що розглядається судом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, підприємством не надано, а судом не здобуто.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Бережанський цегельний завод "Керамік" про стягнення з ПП "ТФ "Будівельник" 104318,68 грн. заборгованості за поставлену продукцію підлягають до задоволення як обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами та не оспорені в законному порядку відповідачем.
Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" (код ЄДРПОУ - 30066909, вул. Миру, 3А, р/р 260064486 ТОД АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський Цегельний завод "Керамік" (вул. Рогатинська, 56, м. Бережани, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14057222, р/р 26004012150200, ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) :
- 104318 (сто чотири тисячі триста вісімнадцять) грн. 68 коп. заборгованості за поставлену продукцію;
- 1043 (одну тисячу сорок три) грн.20 коп. державного мита;
- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 07.02.2011 року через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко