Справа № 580/12352/25 Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
26 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Будімірової Д.О.,
представника позивача адвоката Калініченка Б.І.,
представників відповідача Некоз А.В., Осьмака Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фермерського господарства «Степ» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Степ» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2025 року фермерське господарство «Степ» (далі - позивач/апелянт/ФГ «Степ») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач/ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2025 року № 16926/23-00-07-08-01, яким за порушення частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 14-2 постанови Правління національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, встановлених Національним банком України, нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафну санкцію за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 3 842 090, 85 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував посиланням на те, що ФГ «СТЕП» 03 березня 2023 року укладено зовнішньоекономічний контракт № 2023-2 з компанією Genesis Inc. (Канада) на поставку племінних чистопородних свинок, за умовами якого позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 97 540, 00 євро. У подальшому, 03 квітня 2023 року між ФГ «СТЕП», Genesis Inc. (Канада) та ТОВ «Генесус Україна» укладено Додаткову угоду № 1 про заміну сторони у Контракті, відповідно до якої ТОВ «Генесус Україна» набуло усіх прав та обов'язків ФГ «СТЕП» за вказаним контрактом, у тому числі права вимоги до Genesis Inc. (Канада) щодо належного виконання зобов'язань. Внаслідок укладення вказаної Додаткової угоди фактично відбулося відступлення права вимоги (заміна кредитора у зобов'язанні), а відтак ФГ «СТЕП» втратило статус кредитора за зовнішньоекономічним контрактом та перестало бути стороною валютних розрахунків за ним. При цьому ТОВ «Генесус Україна» на виконання умов Додаткової угоди перерахувало на користь позивача грошові кошти у сумі 3 875 976, 24 грн як компенсацію сплаченого авансу. ГУ ДПС у Черкаській області під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2025 року № 16926/23-00-07-08-01 безпідставно не врахувало факт заміни кредитора у зобов'язанні, що виключало можливість нарахування ФГ «СТЕП» пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Чинне законодавство України, зокрема положення статей 512, 514 Цивільного кодексу України, не містить заборони на відступлення права вимоги у зовнішньоекономічних зобов'язаннях, а принцип свободи договору та свободи здійснення валютних операцій гарантує сторонам право на зміну кредитора у зобов'язанні. На підтвердження своєї позиції позивач посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 28 травня 2025 року у справі № 340/10367/23, від 19 січня 2021 року у справі № 817/1200/15, від 03 квітня 2023 року у справі № 826/5478/18 та від 18 грудня 2024 року у справі № 806/2513/17, відповідно до яких відступлення права вимоги за зовнішньоекономічним договором допускається законодавством та впливає на суб'єктний склад зобов'язання щодо валютного контролю. Акт податкової перевірки не містить належного обґрунтування причин неврахування зазначених правових висновків Верховного Суду, а спірне податкове повідомлення-рішення прийняте без повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, що свідчить про його необґрунтованість та протиправність.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ФГ «Степ».
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДПС у Черкаській області правомірно встановлено порушення ФГ «СТЕП» вимог частин першої, третьої, п'ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у зв'язку з недотриманням установлених Національним банком України граничних строків розрахунків за імпортною операцією за контрактом від 03 березня 2023 року № 2023-2, укладеним з компанією Genesus Inc. (Канада), оскільки після здійснення позивачем попередньої оплати у розмірі 97 540, 00 євро товар у встановлений строк поставлений не був, а станом на момент проведення перевірки імпортна операція залишалася незавершеною. Валютним законодавством, зокрема Законом України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII, Положенням НБУ № 5 та Інструкцією НБУ № 7 визначено вичерпний перелік підстав для завершення валютного нагляду за імпортними операціями та зупинення перебігу строків розрахунків, однак укладення між ФГ «СТЕП», Genesus Inc. (Канада) та ТОВ «ГЕНЕСУС УКРАЇНА» додаткової угоди про заміну сторони у зобов'язанні не віднесено законодавцем до таких підстав. Суд зазначив, що положення Інструкції №7 щодо завершення валютного нагляду у разі заміни кредитора стосуються виключно експортних операцій, тоді як спірні правовідносини виникли у сфері імпорту товару, а тому відповідні положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Умовами Контракту та Додаткової угоди фактично не передбачалося відчуження товару чи переходу до ТОВ «ГЕНЕСУС УКРАЇНА» обов'язку щодо отримання товару за імпортною операцією у спосіб, який би припиняв валютний нагляд за такою операцією. Сам по собі факт укладення договору про заміну сторони у зобов'язанні не свідчить про припинення відповідальності резидента за порушення строків валютних розрахунків, оскільки Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII містить спеціальне правове регулювання у сфері валютного нагляду, яке має пріоритет перед загальними нормами цивільного законодавства. Позивач не надав доказів наявності передбачених законом обставин, які б зупиняли перебіг строків розрахунків або виключали застосування пені, зокрема доказів звернення до суду чи міжнародного комерційного арбітражу з позовом до нерезидента про стягнення заборгованості, а також доказів існування форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання зовнішньоекономічного контракту.
В апеляційній скарзі фермерське господарство «Степ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за імпортною операцією, оскільки не врахував факт укладення між ФГ «Степ», Genesus Inc. (Канада) та ТОВ «Генесус Україна» додаткової угоди від 03 квітня 2023 року про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до якої до ТОВ «Генесус Україна» перейшли усі права та обов'язки позивача за зовнішньоекономічним контрактом, у тому числі право вимагати від нерезидента належного виконання зобов'язань за контрактом. Після укладення договору про відступлення права вимоги ФГ «Степ» вибуло із відповідних зовнішньоекономічних правовідносин та втратило статус резидента валютної операції, тоді як усі права та обов'язки, включаючи обов'язок щодо дотримання строків валютних розрахунків, перейшли до нового кредитора - ТОВ «Генесус Україна». При цьому апелянт наголошує, що ТОВ «Генесус Україна» на виконання умов додаткової угоди компенсувало ФГ «Степ» сплачені за контрактом кошти у сумі 3 875 976, 24 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України «Про валюту і валютні операції» та Інструкції НБУ № 7, помилково дійшовши висновку, що заміна кредитора може бути підставою для завершення валютного нагляду лише у межах експортних операцій. Вказує, що чинне валютне законодавство не містить заборони на відступлення права вимоги чи заміну кредитора у зовнішньоекономічних зобов'язаннях, а принцип свободи договору та свободи здійснення валютних операцій допускає можливість припинення валютних зобов'язань способами, передбаченими цивільним законодавством. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на положення статей 512, 514, 627-629 Цивільного кодексу України, статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також статті 2 Закону України «Про валюту і валютні операції», якими гарантується свобода здійснення валютних операцій та свобода договірних відносин. Крім того, апелянт наголошує, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 28 травня 2025 року у справі № 340/10367/23, від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15, від 03 квітня 2023 року у справі № 826/5478/18 та від 18 грудня 2024 року у справі № 806/2513/17, у яких сформовано правову позицію про допустимість припинення валютних зобов'язань шляхом відступлення права вимоги та про втрату первісним кредитором статусу резидента валютної операції після укладення відповідного договору. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не навів мотивів відступу від зазначених правових висновків Верховного Суду, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2023 року ФГ«СТЕП» та компанія Genesus Inc (Канада) уклали контракт № 2023-2 (далі - Контракт) на поставку племінних чистопородних кнурів Ландрас - 13 свинок та племінних чистопорідних кнурів Дюрок - 43 свинки.
Загальна вартість товару становила 97 540,00 євро, які відповідно до приписів пункту 4.1. Контракту сплачуються шляхом стовідсоткової передплати.
27 березня 2023 року ФГ «Степ» здійснило передплату на користь Genesus Inc. (Канада) в розмірі 97 540, 00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією від 27 березня 2023 року.
03 квітня 2023 року ФГ «Степ», Genesus Inc. (Канада) та ТОВ «ГЕНЕСУС УКРАЇНА» склали додаткову угоду № 1 про заміну сторони Контракту.
Відповідно до пункту 1 вказаної Додаткової угоди, ФГ «Степ» передав, а ТОВ «Генесус Україна» прийняло всі права та обов'язки, що виникли у ФГ «Степ» відповідно до Контракту.
Крім того, пунктом 5 Додаткової угоди визначено, що з моменту її підписання ТОВ «Генесус Україна» набуває прав та обов'язків ФГ «Степ» за Контрактом, у тому числі право вимагати від Genesus Inc. (Канада) належного виконання обов'язків за Контрактом.
Згідно з пунктом 6 Додаткової угоди ТОВ «Генесус Україна» зобов'язане було перерахувати на користь ФГ «Степ» кошти в розмірі 97 540,00 євро.
На виконання пункту 6 Додаткової угоди ТОВ «Генесус Україна» сплатило на користь ФГ «Степ» 3 875 976, 24 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 23 серпня 2023 року № 35 та від 25 серпня 2023 року № 44, від 28 грудня 2023 року № 474.
ГУ ДПС у Черкаській області отримала інформація НБУ про виявлені агентом валютного нагляду (АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365)) факти ненадходження у встановлені Національним банком України граничні строки розрахунків за імпортними операціями товарів по ФГ «СТЕП» (код ЄДРПОУ 31883500), які отримані ДПС від НБУ відповідно до пункту 12 статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII, надані НБУ листами:
- від 23 жовтня 2023 року № 25-0008/249/ДСК, доведена листом ДПС України від 03 листопада 2023 року № 27629/7/99-00-07-05-01-07) (вх. ГУ ДПС від 03 листопада 2023 року № 3598/8), дата здійснення платежу за імпортною операцією, за якою виявлено факти ненадходження в установлені Національним банком України відповідно до статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII граничні строки розрахунків товарів по зовнішньоекономічному контракту (договору) від 03 березня 2023 року № 2023-2-28.03.2023;
- від 20 червня 2024 року № 25-0008/47442/БТ, доведена листом ДПС України від 28 червня 2024 року № 18826/7/99-00-07-05-02-07 (вх. ГУ ДПС від 28 червня 2024 року № 2279/8), дата здійснення платежу за імпортною операцією, за якою виявлено факти ненадходження в установлені Національним банком України відповідно до статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII граничні строки розрахунків товарів по зовнішньоекономічному контракту (договору) від 03 березня 2023 року № 2023-2, укладеному з Genesus Inc (Канада) - 28 березня 2023 року в сумі 97 540, 00 євро.
На підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпункту 1 підпункту 73.3.1, абзацу 1 підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Черкаській області направлено на адресу ФГ «Степ» засобами поштового зв'язку рекомендованими листами з повідомленням про вручення запити про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо наявності або відсутності порушень законодавчо встановлених строків розрахунків:
- від 16 листопада 2023 року № 19625/6/23-00-07-08-07 по контракту від 03 березня 2023 року № 2023-2, отримано платником 23 листопада 2023 року (граничний строк надання пояснень - 14 грудня 2023 року);
- від 12 лютого 2024 року № 3301/6/23-00-07-08-07 по контракту від 03 березня 2023 року № 2023-2, отримано платником 16 лютого 2024 року (граничний строк надання пояснень - 08 березня 2024 року);
- від 11 липня 2024 року № 15054/6/23-00-07-08-07 по контракту від 03 березня 2023 року № 2023-2, отримано платником 27 липня 2024 року (граничний строк надання пояснень - 16 серпня 2024 року).
Однак позивачем надано до контролюючого органу пояснення лише згідно з листом від 07 серпня 2025 року № 107 (вхідний до ГУ ДПС від 11 серпня 2025 року № 31780/6/ЕКПП).
ГУ ДПС у Черкаській області на підставі абзацу 1 підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 11 серпня 2025 року № 2012-п та направлення на перевірку від 11 серпня 2025 року № 3328/23-00-07-08-01, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «Степ» (код ЄДРПОУ 31883500) з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій з імпорту товарів по зовнішньоекономічному контракту (договору) від 03 березня 2023 року № 2023-2 (за період з 03 березня 2023 року по 12 серпня 2025 року). За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт 11 серпня 2025 року № 3328/23-00-07-08-01.
На підставі акта перевірки від 11 серпня 2025 року № 3328/23-00-07-08-01 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2025 року № 16926/23-00-07-08-01, яким за порушення частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 14-2 постанови Правління національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, встановлених Національним банком України, нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафну санкцію за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 3 842 090, 85 грн.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частинами п'ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з частиною дев'ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
За приписами частин першої, третьої, п'ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Згідно з пунктом 14-2 постанови Правління національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів.
З матеріалів справи слідує, що позивач на виконання контракту № 2023-2 від 03 березня 2023 року перерахував контрагенту-нерезиденту Genesus Inc. (Канада) попередню оплату за поставку племінних чистопородних свинок у загальному розмірі 97 540, 00 євро.
Станом на момент перевірки товар за вказаним контрактом поставлено не було.
Позивач пояснює це тим, що з 03 квітня 2023 року він не є кредитором у зобов'язанні за цим контрактом, оскільки на підставі договору про зміну сторони передав усі права за зовнішньоекономічним договором іншій юридичній особі-резиденту України.
За твердженням позивача, новий кредитор набув право вимагати від нерезидента поставки товару.
Положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Відповідно до положень статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на статтю 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, унаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2473-VIII валютне регулювання в Україні ґрунтується, серед іншого, на принципі свободи здійснення валютних операцій, що передбачає:
- право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн;
- право фізичних та юридичних осіб - резидентів придбавати валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності;
- запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України;
- недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 зробив висновок, що резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України.
У цій постанові також зазначено, що припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.
У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування вищезазначених норм Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформулював такий висновок: «У разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону № 185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов'язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів».
Згідно з позицією Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2023 року у справі № 826/5478/18, вказані вище висновки Верховного Суду цілком застосовні у випадках відступлення права вимоги новому кредитору.
Колегія суддів враховує, що викладені вище правові висновки Верховного Суду були сформульовані у контексті застосування положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який станом на момент виникнення правовідносин у тих справах був чинним.
Разом з тим, хоча зазначений Закон втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII, наведені вище висновки Верховного Суду залишаються актуальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Це пояснюється тим, що Закон № 2473-VIII не запровадив нових концептуальних підходів до вирішення питання припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або відступлення права вимоги, не змінив засад свободи вибору способу розрахунків у межах законодавчо дозволених форм, а також не заперечив можливість припинення валютних зобов'язань способами, передбаченими цивільним законодавством.
Отже, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у наведених постановах, зберігають свою правову значущість і можуть бути враховані при вирішенні цієї справи.
З цих саме підстав колегія суддів вважає за можливе застосувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 806/2513/17, де суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач вибув із договірних відносин після укладення договору про відступлення права вимоги та втратив статус резидента за зовнішньоекономічними операціями за цими договорами, а тому відпали підстави для здійснення валютного контролю щодо позивача при проведенні розрахунків за вказаними договорами.
У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що валютним законодавством не визначено порядку дій банку при заміні сторони в зобов'язанні за зовнішньоекономічними договорами, проте це не спростовує необхідності проведення заміни кредитора для належного ведення обліку валютних операцій та здійснення валютного контролю.
З огляду на зазначене, відступлення права вимоги у зовнішньоекономічному зобов'язанні є передбаченим законодавством правом сторін зовнішньоекономічного контракту (договору) і не суперечить принципам свободи договору та підприємницької діяльності. Передача права вимоги змінює особу кредитора у зобов'язанні, внаслідок чого саме новий резидент-кредитор набуває усіх прав та обов'язків за відповідною частиною зобов'язання, включаючи обов'язок щодо дотримання строків валютних розрахунків.
Відповідно, особа, яка вибула зі складу кредиторів (первісний резидент-кредитор), не може нести відповідальність за ненадходження товару або грошових коштів після відступлення права вимоги, оскільки з цього моменту саме новий кредитор є стороною зобов'язання, на яку покладається обов'язок забезпечити своєчасне виконання зовнішньоекономічної операції.
Таким чином, відповідальність за порушення строків розрахунків має покладатися на нового резидента-кредитора, якому передано право вимоги.
Така правова позиція у правовідносинах, аналогічних тим, що є предметом розгляду у даній справі, викладена Верховним Судом у постанові від 28 травня 2025 року у справі №340/10367/23. При цьому колегія суддів звертає увагу, що зазначені правові висновки сформовані Верховним Судом уже в умовах дії воєнного стану та з урахуванням положень постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано питання граничних строків розрахунків за валютними операціями.
У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що укладення договору про відступлення права вимоги (заміна кредитора у зобов'язанні) є передбаченим законодавством способом зміни сторони у зовнішньоекономічному зобов'язанні, внаслідок чого до нового кредитора переходять усі права та обов'язки за контрактом, у тому числі пов'язані із забезпеченням належного виконання нерезидентом умов договору та дотриманням установлених валютним законодавством строків розрахунків. Водночас первісний кредитор після вибуття із зобов'язання втрачає статус резидента відповідної валютної операції, що виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді пені за порушення граничних строків розрахунків.
Слід також зазначити, що постанова правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 в пункті 14-6 встановлює обмеження на завершення банком валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, однак не передбачає заборони на заміну кредитора у зобов'язанні.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач у межах установлених валютним законодавством строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією вибув із спірних правовідносин у зв'язку з укладенням договору про заміну кредитора та передачею усіх прав і обов'язків за контрактом іншій юридичній особі-резиденту - ТОВ «Генесус Україна», до якого перейшло право вимоги належного виконання зобов'язань нерезидентом за контрактом.
З огляду на положення валютного та цивільного законодавства, а також сформовану практику Верховного Суду, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що після втрати позивачем статусу кредитора за зовнішньоекономічним контрактом відсутні правові підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді пені за порушення граничних строків розрахунків у зв'язку з ненадходженням товару за таким контрактом.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга ФГ «Степ» підлягає задоволенню, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2025 року № 16926/23-00-07-08-01.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подання адміністративного позову - у розмірі 30 280, 00 грн (платіжна інструкція від 29 жовтня 2025 року № 13034), та за подання апеляційної скарги - у розмірі 45 420, 00 грн (платіжна інструкція від 14 січня 2026 року № 13595).
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 75 700, 00 грн.
Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу фермерського господарства «Степ» задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог фермерського господарства «Степ».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2025 року № 16926/23-00-07-08-01.
Стягнути на користь фермерського господарства «Степ» (адреса: 19200, Черкаська область, місто Жашків, вулиця Садова, будинок 56-а, код ЄДРПОУ 31883500) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (адреса: 18002, місто Черкаси, вулиця Хрещатик, будинок 235, код ЄДРПОУ 44131663) суму сплаченого судового збору у розмірі 75 700, 00 грн (сімдесят п'ять тисяч сімсот гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.
Повний текст постанови виготовлено 27.05.2026.