П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6381/25
Суддя першої інстанції: Гордієнко Т.О.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Миколаїв
Повний текст судового рішення складений: 29.10.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову у звільненні його з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини) у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї - батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є інвалідом ІІ групи загального захворювання та потребує постійного догляду; зобов'язання звільнити його з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача наявні підстави для звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини), оскільки на його утриманні перебуває батько, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у задоволенні позову відмовлено з підстав наявності у позивача рідного брата ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , але перебуває в СЗЧ, та відсутності документів, які підтверджують необхідність постійного догляду за батьком.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що положення Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначають три умови, які дають військовослужбовцю право на звільнення з військової служби, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю, зокрема ІІ групи, якщо така особа є членом сім'ї військовослужбовця першого ступеня споріднення; необхідність постійного догляду (відповідний запис має міститись у висновку медичної комісії); відсутність інших членів сім'ї першого чи другого степеню споріднення. Окремо позивач звертає увагу на те, що у випадку коли інші родичі формально існують, але фактично не можуть здійснювати догляд, тому такі обставини обов'язково мають бути враховані при розгляді заяви про звільнення з військової служби. В контексті цього, позивач зазначає, що проходження військової служби його брата не може бути достатньою підставою для відмови у звільненні з військової служби, оскільки він (брат) не може взяти на себе фактичну опіку і здійснювати необхідний догляд за батьком.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , старший солдат ремонтно-технічної роти ЗСУ, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
03.06.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Рапорт обґрунтований тим, що на утриманні позивача знаходиться батько - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання безстроково, та потребує постійного догляду.
15.06.2025, військова частина НОМЕР_1 листом №350/174/358/1174/ис вказала на відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Така відповідь мотивована тим, що у наданих до рапорту документах є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 16.05.2026 №6739 комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким встановлено факт наявності рідного брата - ОСОБА_3 , який не потребує постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. /а.с.23-24/
На запит позивача щодо перебування на військовій службі брата ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 листом від 17.06.2025 повідомила, що ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 14.02.2025; 14.02.2025 після завершення лікування не прибув до пункту тимчасової дислокації підрозділу та самовільно залишив місце виконання завдань. До листа додано копію наказів від 14.02.2025 №41, від 24.02.2025 №49. /а.с.14-15/
Вважаючи протиправною відмову військової частини щодо звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон України №2232-XII).
Частиною 6 ст.2 Закону України №2232-XII передбачено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 12 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Таким чином, для вирішення питання щодо наявності підстав для звільнення з військової служби позивача відповідно до абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України №2232-ХІІ, необхідно з'ясувати коло наступних питань: 1) чи звертався позивач з рапортом про звільнення з військової служби та чи додав до рапорту визначені документи; 2) чи підтверджують подані документи наявність особи, яка потребує постійного догляду, тобто один із батьків військовослужбовця або батьків його дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи; 3) чи підтверджують подані документи відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до військової частини НОМЕР_1 із рапортами від 09.05.2025, від 03.06.2025, в яких просив звільнити його з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4, абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України №2232-ХІІ. Рапорти обґрунтовані тим, що на утриманні позивача знаходиться батько - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання безстроково, та потребує постійного догляду.
За результатом розгляду, зокрема рапорту від 15.06.2025, військова частина НОМЕР_1 листом №350/174/358/1174/ис зазначила про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, вказавши, що у наданих до рапорту документах є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 16.05.2026 №6739. Разом з тим, Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт наявності рідного брата - ОСОБА_3 , який не потребує постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. /а.с.23-24/
При вирішенні справи, суд першої інстанції зазначив, що відмова військової частини НОМЕР_1 у звільненні позивача з військової служби обґрунтована підставами наявності рідного брата ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , але перебуває в СЗЧ, та відсутності документів, які підтверджують необхідність постійного догляду за батьком позивача. Крім того, обґрунтовуючи правомірність дій відповідача, суд посилався на недоведеність з боку позивача належними медичними документами необхідності здійснення постійного догляду батька.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, наступне.
Так, наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454) (надалі - Інструкція №170, у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції №170 визначено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно п.26 п.5 додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби за підставами через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) подаються:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Як зазначалось вище, відмова у звільненні позивача з військової служби, обґрунтована наявністю у позивача рідного брата - ОСОБА_3 , який не потребує постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Тобто, за позицією відповідача, позивачем не дотримано виконання умови в частині щодо підтвердження відсутності в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, які потенційно можуть здійснювати постійний догляд.
Колегія суддів вважає за можливе врахувати, в даному випадку, висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 29.04.2026 у справі №520/14746/25, від 27.02.2025 у справі №380/16966/24, від 07.05.2025 у справі №420/30227/24, відповідно до яких «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону про військову службу.
При цьому, слід зауважити, що відповідач не надав жодної оцінки обставинам того, що брат позивача ОСОБА_3 (другий син ОСОБА_2 ) також проходив службу у військові частині НОМЕР_1 (з 14.02.2025 СЗЧ), та на підставі наказу військової частини від 24.02.2025 №49 увільнений від займаної посади, та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 до повернення військовослужбовця в частину.
Разом з тим, відповідно до абз.1 ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.
Крім того, слід врахувати, що самовільне залишення військової частини або місця служби передбачає кримінальну відповідальність для військовослужбовця відповідно до ст.407 КК України.
Тобто, відповідач, маючи у розпорядженні інформацію щодо перебування брата позивача у СЗЧ, не повинен був обмежити свою відмову у задоволенні рапорту формальною вказівкою про те, що він (брат) є таким, який не потребує постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а надати висновок/оцінку/обґрунтування, з урахуванням обставин щодо можливості здійснення/нездійснення догляду ОСОБА_3 за батьком - особи з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 , з урахуванням положень ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Більш того, колегія суддів звертає увагу, що позивач звертався до відповідача також і з рапортом від 09.05.2025 про звільнення з військової служби, у задоволенні якого військовою частиною також було відмовлено листом від 05.06.2025 з аналогічних підстав, що вказані у відмові від 15.06.2025, та такі дії відповідача, на думку суду, суперечать принципу належного обґрунтування та вмотивованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення та порушують право військовозобов'язаного/позивача на належний розгляд предмета рапорту по суті.
Колегія судів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності з боку позивача факту необхідності здійснення постійного догляду за його батьком, а саме не надання відповідної медичної документації, оскільки така підстава не була визначена відповідачем у листі/рішенні від 15.06.2025, а тому не може бути оцінена судом.
На підставі наведеного вище, у сукупності, колегія суддів вважає, що військова частина НОМЕР_1 необґрунтовано відмовила позивачу у задоволенні рапорту від 03.06.2025, без надання правової оцінки та врахування усіх обставин, що стосувались порушеного питання у цьому рапорті, у зв'язку з чим вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини) та зобов'язання повторно розглянути рапорт від 03.06.2025, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року скасувати.
Ухвали у справі постанову, якою визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03.06.2025 року про звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини), з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв