33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"18" січня 2011 р. Справа № 10/14
Господарський суд у складі судді Войтюк В.Р. розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора"
до відповідача Фізична особа підприємець-ОСОБА_4
про стягнення в сумі 1 134грн. 42 коп.
за участю представників сторін
Від позивача: Барашивець Т.В. дов. № 10-05-1838 від 20.10.10 р..
Від відповідача: не з'явився.
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснена
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора" звернулось в господарський суд з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача - підприємця ОСОБА_4 1 079 грн. 80 коп. основного боргу за поставлену продукцію та 54 грн. 62 коп. пені згідно договору поставки № 3645-02/2010 від 25.02.2010 року.
У судовому засіданні представник позивача з підстав зазначених у позові просить позов задоволити та покласти на відповідача витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач відзиву на позов до суду не подав, участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив. Поштове відправлення у якому відповідачу направлялась ухвала суду, повернуто органом поштового зв'язку з відміткою «по закінченню терміну зберігання».
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками «Адресат вибув" і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»від 02.06.2006р. № 01-8/1228).
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши наявні в матеріалах справи та дослідженні в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.
На підставі договору поставки № 3645-02/2010 від 25.02.2010 року (а.с. 8-9) та видаткових накладних № СА-РОРНв-080514 від 09.07.2010 року, № СА-РОРНв-070053 від 18.06.2010 року, № СА-РОРНв-073658 від 25.06.2010 року, № СА-РОРНв-073659 від 25.06.2010 року (а.с.12, 14, 16, 18) позивач поставив для відповідача товар на загальну суму 1 129 грн. 80 коп.
Відповідно до п. 3.2. договору поставки № 3645-02/2010 від 25.02.10 року покупець (підприємець ОСОБА_4) зобов'язаний оплатити продукцію протягом 7 (семи) календарних днів з дати відвантаження, вказаного в накладній (рахунку-фактурі), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора") або шляхом внесення в касу підприємства.
Всупереч умов договору відповідач за поставлений товар не розрахувався. Згідно поданого позивачем розрахунку (а.с.7) борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 18 жовтня 2010 року складає 1 079 грн. 80 коп.
Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Обов'язок належного виконання зобов'язання встановлений ч.1 ст.193 ГК України.
Між сторонами виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення параграфу 1 гл. 30 ГК України-«поставка».
За договором поставки, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожен день прострочення оплати.
Враховуючи викладене, позивачем нараховано пеню за період з 26.06.10 р. по 18.10.10 р. в сумі 54 грн. 62 коп.
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 079 грн. 80 коп. основного боргу за поставлену продукцію та 54 грн. 62 коп. пені заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частини другої ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (33024, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" ( 57262, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Миколаївське, код 22430008) 1 079 грн. 80 коп. заборгованості, 54 грн. 62 коп. пені, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 20.01.2011р.
Суддя Войтюк В.Р.