33001 , м. Рівне, вул. Яворницького 59
"11" січня 2011 р. Справа № 17/185
Суддя Василишин А.Р. розглянувши скаргу скаржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Наша Україна»
на дії Відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області по справі № 17/185
Стягувач: Аграрний фонд
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Наша Україна»
Орган виконання судового рішення: Відділ державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області
У справі за позовом Прокурора Радивилівського району Рівненської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Наша Україна»
про стягнення в сумі 2 025 165 грн. 35 коп..
за участю представників:
від стягувача: Богуцький В.С. (дов. № 38 від 03.06.2009р.);
від боржника (скаржника): Зембаль О.П. (дов. б/н від 10.01.2011р.);
від органу виконання судових рішень: Балакірєв О.О..
від прокуратури: Криворучко А.О..
В судовому засіданні від 11 січня 2011 року оголошувалася перерва до 11 січня 2011 року до 17 години 20 хвилин, про що учасники судового процесу повідомлені під розписку (том 2, а.с. 40).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Наша Україна»(надалі -Боржник) звернулося до господарського суду Рівненської області зі скаргою (а.с. 136, том 1), в якій просить визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області (надалі -Орган виконання) по передачі описаного майна за актом опису й арешту майна серії АА № 329201 від 14 грудня 2010 року (надалі -Акт; том 1, а.с. 137-138), та зобов'язати державного виконавця Органу виконання передати описане майно за Актом на зберігання Боржнику.
Ухвалою суду від 20 грудня 2010 року (а.с. 141-142, том 1) прийнято скаргу Боржника на дії Органу виконання до розгляду, призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 11 січня 2011 року на 15 год. 20 хв..
Представник Боржника в судовому засіданні підтримав вимоги скарги, з підстав вказаний у скарзі.
Представники прокуратури, Органу виконання та Аграрного фонду (надалі -Стягувач) заперечили проти скарги з підстав вказаних у запереченні Органу виконання (а.с. 1-3, том 2).
Заслухавши пояснення представників прокуратури, Органу виконання, Стягувача та Боржника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та давши їм належну оцінку, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд виходив з такого.
Судом встановлено, що на виконання рішення господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2010 року по справі № 17/185 (а.с. 104-107, том 1) видано наказ від 23 лютого 2010 року № 17/185 (а.с. 109, том 1) про стягнення з Боржника на користь Стягувача -пеню в розмірі 52 585 грн. 14 коп. та штраф в розмірі 68 216 грн 50 коп..
Постановою державного виконавця Органу виконання Балакірєва О.О. від 16 квітня 2010 року (а.с. 4, том 2) відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 17/185 від 23 лютого 2010 року (а.с. 109, том 1) та надано Боржнику строк до 23 квітня 2010 року для добровільного виконання (реєстраційний номер виконавчого провадження 18734538). В ході проведення виконавчих дій Орган виконання звів вказане вище виконавче провадження у зведене виконавче провадження разом з виконавчим провадженням по примусовому виконанню виконавчого напису № 4850 виданого 19 листопада 2008 року про стягнення з Боржника 695 806 грн. (реєстраційний номер виконавчого провадження 19830159).
В ході виконання вищевказаного зведеного виконавчого провадження державний виконавець Органу виконання Гречко І.К. складено Акт (том 1, а.с. 137-138). За даним Актом державний виконавець Органу виконання описав автомобіль Skoda Super B Classic, легковий В седан, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Як вбачається з Акту, на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним, а саме: без права відчуження… Водночас, в Акті вказано про вилучення вищевказаного автомобіля та передано його на відповідальне зберігання ОСОБА_3 -проте не вказано жодного обґрунтування щодо цього та причини не передання даного автомобіля на відповідальне зберігання Відповідачу (його представнику).
Боржником подано скаргу на дії органу виконання (а.с. 136, том 1), в якій Боржник просить визнати неправомірними дії Органу виконання по передачі описаного майна за Актом та просить зобов'язати державного виконавця Органу виконання передати описане майно за Актом на зберігання Боржнику.
Згідно частини 1 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до частини 2 Закону України «Про виконавче провадження»: про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника; під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту; види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Оцінивши вищевказаний Акт, судом встановлено що даний Акт вчинено з численними порушеннями.
Так, Згідно частини 2 підпункту 2.4.1 пункту 2.4 «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158: присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; примусовим входженням до житлових будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилученні й передачі майна.
В силу дії частини 3 підпункту 2.4.1 пункту 2.4 «Інструкції про проведення виконавчих дій»: як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистого зацікавлення в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.
Як вбачається з Акту, при вчинені виконавчих дій щодо опису, арешту і вилучення майна по Акту державним виконавцем Органу виконання було запрошено двоє понятих, а саме: ОСОБА_1; ОСОБА_2. Водночас, як вказано вище у даній судовій ухвалі, описане майно по Акту отримав на відповідальне зберігання ОСОБА_3. Суд наголошує на тому, що в Акті збігаються не лише адреси одного з понятих та особи що отримала майно на зберігання (в частині фамілії та по батькові даних осіб), алей адреса за якою проживають дані особи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при складанні Акту та проведенні відповідних виконавчих дій державний виконавець Органу виконання порушив вимоги підпункту 2.4.1 пункту 2.4 «Інструкції про проведення виконавчих дій».
Крім того, при дослідженні матеріалів зведеного виконавчого провадження судом виявлено й інші акти опису й арешту майна Боржника, в тому числі й акт від 27 грудня 2008 року серії АА № 329369 (том 2, а.с. 49-52). Як вбачається з акту опису й арешту майна від 27 грудня 2008 року серії АА № 329369, даним актом описано й арештовано майно Боржника на загальну суму 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн.. В матеріалах зведеного виконавчого провадження, наданого суду, відсутні будь-які докази щодо реалізації зазначеного в цьому акті майна чи щодо виключення майна з акту опису з будь-яких причин. Відповідно, тільки з даного акту вбачається, що зведене виконавче провадження до складання спірного Акту вже забезпечено майном на суму 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн.. В той же час, в Акті визначено виконавчі провадження при примусовому виконанні яких здійснювався арешт автомобілю Skoda Super B Classic, легковий В седан, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Сума заборгованості по цих провадженнях складає 817 978 (вісімсот сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 22 коп..
В той же час, в силу дії частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
На думку господарського суду межа суми стягнення 817 978 (вісімсот сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 22 коп. [навіть з урахуванням суми виконавчого збору та можливих судових витрат] не перевищує суми вже арештованого майна по акту від 27 грудня 2008 року серії АА № 329369 [том 2, а.с. 49-52] -2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн..
З даного суд робить висновок, що при проведенні виконавчої дії щодо опису, арешту і вилучення майна по Акту Органом виконання порушено частину 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, суд наголошує на тому, що згідно підпункту 5.8.1 пункту 5.8 «Інструкції про проведення виконавчих дій»: Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігач), під розписку в акті опису і арешту майна; копія акта опису і арешту майна видається боржникові та стягувачу, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.
Автомобіль, в свою чергу не відноситься до предметів, визначених у підпункті 5.6.4 пункту 5.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій».
Відповідно до підпункту 5.8.4 пункту 5.8 «Інструкції про проведення виконавчих дій»: у разі відмови боржника або членів його сім'ї, чи представника боржника - юридичної особи прийняти майно на зберігання, відсутності їх при проведенні опису майна, а також за наявності обставин, що не дають змогу передати вказаним особам майно на зберігання, державний виконавець призначає зберігачем описаного майна іншу особу.
В Акті, державний виконавець Органу виконання безпосередньо не вказав самої причини (обставин) передачі майна на зберігання іншій особі (ОСОБА_3)…
Крім того, державний виконавець в Акті зазначив, як присутнього водія ОСОБА_4 та надав йому під розписку копію Акта. Проте, ОСОБА_4 не підписаний у спірному Акті, як представник Боржника… Водночас, суду подані докази (том 2, а.с. 34-37), які підтверджують, що ОСОБА_4 з 1 червня 2005 року є водієм Боржника. Те, що державний виконавець не міг не знати про даний факт безпосередньо свідчить і передача копії Акту ОСОБА_4 -адже жодною нормою закону чи інструкції не передбачено видача копії актів опису і арешту майна просто присутнім особам. Водночас, прямо не визначивши у Акті ОСОБА_4, як представника Боржника -державний виконавець Органу виконання позбавив можливості представника Боржника прийняти майно на зберігання… Крім того суд зауважує, що [з урахуванням того, що державний виконавець Органу виконання не попереджав Боржника про місце проведення виконавчих дій та не зазначив у Акті ОСОБА_4 як представника Боржника] з матеріалів справи та безпосередньо з Акту не вбачається, чому для виконавця було неможливим провести опис майна в присутності представника Боржника (абзац 3 підпункту 5.6.9 «Інструкції про проведення виконавчих дій»передбачає право державного виконавця проводити опис майна боржника - юридичної особи без участі його представника лише у разі неможливості проведення опису в присутності представника боржника - юридичної особи)… Усе вищевказане, на думку суду, свідчить про порушення Органом виконанням підпунктів 5.8.1 та 5.8.4 пункту 5.8, а також підпункту 5.6.9 пункту 5.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій».
Разом з тим, зі змісту Акту вбачається, що державним виконавцем Органу виконання провадилося саме вилучення автомобілю.
Як встановлено судом під час розгляду скарги, головною причиною такого вилучення слугує постанова Органу виконання від 17 листопада 2010 року (том 2, а.с. 54). Як вбачається з цієї постанови, державний виконавець при її винесенні керувався статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження»…
Дослідивши дану постанову та докази, що передували її винесенню судом встановлено, що Орган виконання в цій постанові оголосив розшук майна з порушенням Закону.
Так, згідно частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
В силу дії частини 2 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 5 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»: за іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону; в цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що державний виконавець мав право винести постанову про оголошення розшуку майна боржника (в даному випадку автомобіля описаного та вилученого по Акту) лише у разі відсутності відомостей про місце знаходження цього майна та у разі наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансування зазначеної витрати.
Натомість, в матеріалах виконавчого провадження присутній лише доказ наявності письмової згоди одного стягувача за зведеним виконавчим провадженням відшкодувати витрати на розшук та авансування зазначеної витрати… Жодного ж доказу (відповідного акту) того ж, що державним виконавцем провадились виконавчі дії щодо вилучення автомобілю Skoda Super B Classic (легковий В седан, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1) у Боржника (до оголошення розшуку) з відповідним встановленням факту відсутності цього майна при проведенні виконавчої дії в матеріалах зведеного виконавчого провадження відсутні.
Крім того, суд звертає увагу та критично оцінює обґрунтування державного виконавця Органу виконання в мотивувальній частині постанови від 17 листопада 2010 року (том 2, а.с. 54)… По суті, в мотивувальній частині постанови про розшук автомобіля державний виконавець Органу виконання не вказує на відсутність майна, а навпаки -обґрунтовує свою дію лише тим, що за Боржником зареєстровано такий транспортний засіб.
Таким чином, постанова Органу виконання від 17 листопада 2010 року (том 2, а.с. 54) винесена з порушенням статті 42 Закону України «Про виконавче провадження».
Окрім всього вищевказаного суд зауважує, що в силу дії статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»: під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу; державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.
Виходячи з диспозиції даної норми Закону, державний виконавець Органу виконання (окрім порушень визначених вище в даній судовій ухвалі) своїми діями позбавив Боржника наданого Законом права зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.
Враховуючи усі вищевказані порушення, господарський суд (з урахуванням вимог скарги і дійсних обставин справи) вирішив задоволити скаргу частково, визнавши неправомірними дії Органу виконання щодо розшуку майна та щодо опису та арешту майна -визнавши недійсними Акт та постанову від 17 листопада 2010 року.
Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу задоволити частково.
2. Дії Відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області щодо опису та арешту майна здійсненого по акту опису й арешту майна серії АА № 329201 від 14 грудня 2010 року та щодо оголошення розшуку автомобіля Skoda Super B Classic (легковий В седан, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1) постановою від 17 листопада 2010 року -визнати неправомірними.
3. Визнати недійсним опис та арешт майна здійснений Відділом державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області по акту опису й арешту майна серії АА № 332351 від 10 серпня 2009 року.
4. Визнати недійсним оголошення розшуку автомобіля Skoda Super B Classic (легковий В седан, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1) здійснене постановою Відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області від 17 листопада 2010 року.
5. В задоволенні решти вимог скарги -відмовити.
6. Ухвалу направити стягувачу, скаржнику (боржнику) та Відділу державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції.
Повний текст ухвали оформлено та підписано 13.01.2010р.
Суддя Василишин А.Р.