Запорізької області
19.01.11 Справа № 4/94/10
Суддя
за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 65-Б)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальною “Сільськогосподарська компанія “Південь-Хліб”, (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Олександра Невського, 9)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Першина Лариса Володимирівна, (72300, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Артема, 26)
про спонукання до виконання умов договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. та стягнення 967 173,64 грн. штрафу
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача -Дудкін Р.А., довіреність № 46 від 06.12.2010 р.;
від відповідача -не з'явився;
від третьої особи -не з'явився;
19.11.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м. Київ (далі за текстом -ДІФКУ) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальною “Сільськогосподарська компанія “Південь-Хліб”, м. Мелітополь Запорізької області (далі за текстом -ТОВ “СГК “Південь-Хліб”) про спонукання до виконання умов договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. та додаткової угоди № 6 від 26.09.2008 р. шляхом зобов'язання відповідача повернути на власний розрахунковий рахунок кошти, перераховані комісіонеру ОСОБА_1 в сумі 3 868 694,56 грн. за договором комісії від 27.11.2007 р., з метою виконання в повному обсязі п/п № 1 Графіку використання коштів за кредитом по статті “Придбання с/г техніки та обладнання” на реалізацію інвестиційного проекту “Впровадження виробництва біопалива на базі сільськогосподарського підприємства” та стягнення 967 173,64 грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.11.2010 р. порушено провадження у справі № 4/94/10, на підставі ст. 27 ГПК України з власної ініціативи суду до участі у справі № 4/94/10 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучена ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області, судове засідання призначено на 20.12.2010 р., у сторін і третьої особи витребувані документи та матеріали, необхідні для вирішення спору.
З метою витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 19.01.2011 р.
В судовому засіданні 19.01.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовими клопотаннями представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
18.01.2011 р. на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли телеграма № 1822 (від директора ТОВ “СГК “Південь-Хліб” Першина Г.А.) і телеграма № 1854 (від представника ТОВ “СГК “Південь-Хліб” Іванова А.В.), якою відповідач просить суд відкласти розгляд справи, призначений на 19.01.2011 р., у зв'язку із перебуванням уповноваженого представника ТОВ “СГК “Південь-Хліб” на лікарняному.
Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи № 4/94/10, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, судом клопотання про відкладення судового засідання відхилено.
При вирішенні клопотання суд виходив з того, що зазначені відповідачем обставини не є обов'язковими для відкладення розгляду справи у відповідності до ст. 77 ГПК України. Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Про дату, час та місце розгляду справи № 4/94/10 представник відповідача, присутній в судовому засіданні 20.12.2010 р., був повідомлений належним чином. Керівництво ТОВ “СГК “Південь-Хліб” також було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи № 4/94/10, про що свідчить зміст телеграми № 1822. Таким чином, директор ТОВ “СГК “Південь-Хліб”, як повноважений представник відповідача у справі № 4/94/10, не був позбавлений права прийняти участь в судовому засіданні, призначеному на 19.01.2011 р.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Третя особа в судове засідання 19.01.2011 р. повторно не прибула, письмові пояснення по суті спору, а також витребувані судом документи і матеріали суду не надала, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляла. Ухвала господарського суду Запорізької області від 19.11.2010 р. про порушення провадження у справі № 4/94/10, яка направлялася на адресу третьої особи, повернулася на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку: “За закінченням терміну зберігання”.
Таким чином, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи № 4/94/10.
За таких обставин, зважаючи на те, що 19.01.2011 р. є останнім днем процесуального строку, встановленого ст. 69 ГПК України, для вирішення спору у справі № 4/94/10, суд визнав за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача і третьої особи.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 525 -527, 549 -551, 610, 611, 614, 617, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в наступному. Відповідно до положень Статуту головною метою ДІФКУ є здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності, в тому числі фінансування інноваційних та інвестиційних проектів і програм за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до пріоритетів інноваційного та інвестиційного розвитку національної економіки. 14.03.2007 р. Кабінетом Міністрів України постановою № 455 був затверджений Порядок використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій з виробництва альтернативних джерел палива. На реалізацію зазначеної постанови № 455 від 14.03.2007 р., на підставі протоколу конкурсної комісії № 8 від 10.10.2007 р., позивачем та відповідачем у справі був укладений договір про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 Договору позивач (кредитор) надав відповідачу (позичальнику) кредит в сумі 10 619 930,00 грн. на реалізацію інвестиційного проекту “Впровадження виробництва біопалива на базі сільськогосподарського підприємства” під 7 % річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Пунктом 10.1 строк дії Договору встановлений до 31.12.2012 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Додатковою угодою № 6 від 26.09.2008 р. до Договору сторонами був погоджений Графік використання коштів за кредитом. Згідно з п/п № 1 цього Графіку по статті “Придбання с/г техніки та обладнання” відповідач в І-у кварталі 2009 року повинен був закінчити використання 7 559 230,00 грн. коштів, передбачених на зазначені цілі. В порушення взятих на себе за Договором зобов'язань кошти на придбання с/г техніки та обладнання відповідачем були використанні у повному обсязі, але частина товарно-матеріальних цінностей до відповідача не надійшла та не була оприбуткована. Зазначена обставина виникла внаслідок укладення відповідачем з Першиною Л.В. договору комісії від 27.11.2007 р., предметом якого є поставка комісіонером (Першиною Л.В.) технологічного обладнання та техніки на сум 5 031 544,00 грн., який виконаний частково. В грудні 2009 року без погодження з позивачем та в порушення умов Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. та Додаткової угоди до нього № 6 від 26.09.2008р. сторонами продовжений строк дії договору комісії до 31.12.2010 р. Таким чином, на момент звернення до суду з даним позовом відповідачем залишається не оприбуткованою техніка на суму 3 868 694,56 грн. Неодноразові вимоги позивача прийняти належні заходи по виконанню у повному обсязі статті “Придбання с/г техніки та обладнання” Графіку використання коштів за кредитом шляхом забезпечення поставки на територію підприємства відповідача обладнання, за яке комісіонеру перераховані кредитні кошти, або розірвати договір комісії від 27.11.2007 р. та повернути кошти на розрахунковий рахунок ТОВ “СГК “Південь-Хліб” позитивних наслідків не мали. Згідно з п. 5.1 Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. відповідач зобов'язався до повного погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним використовувати всі кошти, отримані від позивача, виключно на реалізацію проекту. Пунктом 5.2 Договору відповідач зобов'язався здійснювати свою діяльність і реалізацію проекту належним чином. Наведені вище обставини, свідчать, що в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач використав кошти в сумі 3 868 694,56 грн., отримані від позивача, не на реалізацію проекту “Впровадження виробництва біопалива на базі сільськогосподарського підприємства”, що є неналежним виконанням умов Договору. Згідно з п. 6.2 Договору у разі нецільового використання кредиту позивач має право стягнути у встановленому чинним законодавством порядку з відповідача штраф у розмірі 25 відсотків від суми кредитних коштів, які використані не за призначенням. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, в судових засіданнях усно пояснив, що невиконання умов Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. в частині придбання с/г техніки та обладнання, зокрема комбайну CLAAC Lexion-560, трактору CLAAC XERION та лінії для виробництва олії потужністю 20 тон/добу пояснюється економічною необґрунтованістю використання коштів на придбання даної техніки та обладнання, виробнича потужність якої непотрібна для наявної у товариства кількості землі та неможливістю збільшення обсягів сільськогосподарських земель. Натомість, відповідач зазначив, що кошти, передбачені Додатковою угодою № 6 від 26.09.2008 р. в сумі 3 868 694,56 грн., які були перераховані комісіонеру ОСОБА_1 за договором комісії від 27.11.2007 р., використані на придбання виробничого пекарського комплексу та пекарського обладнання. При цьому, на думку відповідача, така зміна використання коштів не тягне за собою порушення зобов'язань за Договором про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. та бізнес-плану проекту, оскільки дана обставина запроваджує лише повну переробку продукції власного виробництва та забезпечуватиме підприємство щоденним надходженням коштів. Крім того, відповідач вважає, що буде розширено сферу застосування біопалива для власних потреб, що в кінцевому випадку знизить собівартість хлібобулочних виробів та характеризуватиметься як досягненням основної мети інвестиційного проекту. Таким чином, відповідач вважає, що у суду не має підстав для задоволення вимог позивача і просить суд в позові відмовити.
Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Статуту Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2000 р. № 979 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 р. № 1007, Установа створена з метою здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності, а також залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку реального сектору економіки, підвищення вітчизняного потенціалу з експорту продукції, що виробляється на підприємствах галузей національної економіки, захисту та підтримки національного товаровиробника.
Серед основних завдань Установи є фінансування інноваційних та інвестиційних проектів і програм, підтриманих Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного бюджету відповідно до пріоритетів інвестиційного та інноваційного розвитку національної економіки; супроводження інвестиційних та інноваційних проектів і програм, здійснення контролю за ефективною їх реалізацією і цільовим використанням суб'єктами інноваційної діяльності наданих Установою коштів.
14.03.2007 р. постановою Кабінету Міністрів України № 455 був затверджений Порядок використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, яким був визначений механізм використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою “Надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива”.
З наданих до матеріалів справи документів судом встановлено, що 23.10.2007 р. ДІФКУ (позивачем у справі) та ТОВ “СГК “Південь-Хліб” (відповідачем у справі) був укладений Договір про надання кредиту № 07-008/К з відповідними додатками до нього (далі за текстом -Договір), за умовами якого позивач (кредитор) на підставі протоколу конкурсної комісії від 10.10.2007 р. № 8, за умови надходження грошових коштів від Державного агентства України з інвестицій та інновацій за кодом програмної класифікації видатків 6241050 “Надання кредитів на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива” зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, надати відповідачу (позичальнику) кредит в сумі 10 619 930,00 грн. За користування кредитом відповідач сплачує позивачу 7 % річних (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надавався з метою впровадження та реалізації інвестиційного проекту “Впровадження виробництва біопалива на базі сільськогосподарського підприємства”.
Згідно з п. 4.1 Договору позивач зобов'язався надати кредит відповідачу відповідно до Графіку надання кредиту, але не раніше дати зарахування бюджетних коштів на реєстраційний рахунок відповідача, відкритий в Державному казначействі, та укладення відповідачем договору забезпечення виконання зобов'язань за Договором.
В свою чергу, у відповідності до п., п. 5.1 і 5.2 Договору відповідач зобов'язався до повного погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним використовувати всі кошти, отримані від кредитора, виключно на реалізацію проекту. Здійснювати свою діяльність і реалізацію проекту належним чином та з ефективністю відповідно до існуючих вимог щодо охорони навколишнього середовищ, щодо охорони здоров'я, правил техніки безпеки праці, техніко-економічних і фінансових нормативів та практики, прийнятих в Україні.
Як свідчать матеріали справи, 16.11.2007 р. платіжним дорученням № 29 позивач згідно умов Договору перерахував відповідачу обумовлені кошти в розмірі 10 619 930,00 грн.
Пунктом 6.1 Договору сторони визначили, що позивач має право проводити перевірку цільового використання кредиту відповідачем.
У відповідності до п. 12.8 Договору графік надання кредиту, графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, графік використання коштів за кредитом укладаються додатковими угодами до Договору.
Згідно з пунктом 10.1 строк Договору починає свій перебіг з моменту його підписання та кріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
26.09.2008 р. сторонами була укладена Додаткова угода № 6 до Договору, якою сторони погодили Графік використання коштів за кредитом. Згідно з пунктом № 1 цього Графіку за статтею “Придбання с/г техніки та обладнання” в І-у кварталі 2009 року відповідач був зобов'язаний завершити використання коштів в сумі 7 559 230,00 грн. на зазначені цілі.
Однак, за результатами проведення ревізій Контрольно-ревізійним управлінням в Херсонській області та Головним контрольно-ревізійним управлінням України, встановлено, що згідно квартальних звітів ТОВ “СГК “Південь-Хліб” про хід та результати виконання Проекту, станом на 01.07.2009 р. кошти за кредитом відповідачем використанні повністю, але по факту придбання технічного та технологічного обладнання оприбутковано лише на 48,8 % від обсягу кредитних коштів, визначених Додатковою угодою № 6 від 26.09.2008 р., тобто оприбутковано обладнання лише на 3 690 353,44 грн. (Довідка ревізії від 23.10.2009 р. та Акт ревізії № 06-21/74 від 13.11.2009 р.).
Порушення відповідачем п/п № 1 Графіку використання коштів за кредитом пов'язано з тим, що 27.11.2007 р. відповідачем з Першиною Ларисою Володимирівною був укладений договір комісії, за умовами якого Першина Л.В. (комісіонер) повинна була за дорученням відповідача (комітента) придбати обладнання згідно переліку на суму 5 031 544,56 грн. (додаток № 2 від 29.09.2008 р. до договору комісії від 27.11.2007 р.).
Відповідно до п., п. 1.3, 10.1, 10.2 договору комісії від 27.11.2007 р. строк дії договору сторонами був визначений до 31.12.2008 р. Додатковими угодами до договору комісії від 27.11.2007 р. сторони продовжили термін його дії до 31.12.2010 р.
Станом на 01.10.2010 р. комісіонер виконав свої зобов'язання лише на 23 %. Не оприбутковано техніки та технологічного обладнання на суму 3 868 694,56 грн.
Зазначені факти також знайшли своє відображення в актах перевірки щодо цільового використання кредиту та виконання проекту “Впровадження виробництва біопалива на базі сільськогосподарського підприємства” від 02.09.2010 р. та від 24.11.2010 р.
Неодноразові вимоги позивача (зокрема, листи від 25.09.2009 р. № 148, від 07.06.2010 р. № 19-1054, від 08.06.2010 р. № 95, від 10.08.2010 р. № 136 і № 137, від 03.09.2010 р. № 144) прийняти належні заходи по виконанню у повному обсязі статті “Придбання с/г техніки та обладнання” Графіку використання коштів за кредитом шляхом забезпечення поставки на територію підприємства відповідача обладнання, за яке комісіонеру перераховані кредитні кошти, або розірвати договір комісії від 27.11.2007 р. та повернути кошти на розрахунковий рахунок ТОВ “СГК “Південь-Хліб” позитивних наслідків не мали.
Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про спонукання відповідача до виконання умов договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. та додаткової угоди № 6 від 26.09.2008 р. шляхом зобов'язання відповідача повернути на власний розрахунковий рахунок кошти, перераховані комісіонеру ОСОБА_1 сумі 3 868 694,56 грн. за договором комісії від 27.11.2007 р., з метою виконання в повному обсязі п/п № 1 Графіку використання коштів за кредитом по статті “Придбання с/г техніки та обладнання” на реалізацію інвестиційного проекту “Впровадження виробництва біопалива на базі сільськогосподарського підприємства” та стягнення 967 173,64 грн. штрафу.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України однією з підстав виконання цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк.
Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Отже, зобов'язання відповідача виконання в повному обсязі пункт № 1 Графіку використання коштів за кредитом до договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. по статті “Придбання с/г техніки та обладнання” щодо закінчення використання кредитних коштів не припинено.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України. порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (стаття 551 ЦК України).
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
При цьому, статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виходячи з умов Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. використання коштів за кредитом повинно було здійснюватися виключно на реалізацію проекту та чітко відповідати Графіку використання кредитних коштів, який був затверджений Додатковою угодою № 6 від 26.09.2008 р.
В порушення умов Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. та наведених норм діючого законодавства України, ТОВ “СГК “Південь-Хліб” використало кошти в сумі 3 868 694,56 грн., отримані від ДІФКУ, не на реалізацію проекту “Впровадження виробництва біопалива на базі сільськогосподарського підприємства”, що спричинило неналежне виконання відповідачем умов Договору.
Пунктом 6.2 Договору сторони узгодили, що у разі виявлення нецільового використання кредиту позивач має право стягнути, у встановленому чинним законодавством порядку, з відповідача штраф у розмірі 25 % від суми кредитних коштів, які використані не за цільовим призначенням.
Враховуючи вище зазначенні обставини у їх сукупності, стягненню з ТОВ “СГК “Південь-Хліб” підлягає штраф у розмірі 967 173,64 грн., що становить 25 % від 3 868 694,56 грн., які використані відповідачем не на реалізацію проекту, передбаченого умовами Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р.
Доводи відповідача відносно того, що кошти, передбачені Додатковою угодою № 6 від 26.09.2008 р. в сумі 3 868 694,56 грн., які були перераховані комісіонеру ОСОБА_1 за договором комісії від 27.11.2007 р., використані на придбання виробничого пекарського комплексу та пекарського обладнання (замість комбайну CLAAC Lexion-560, трактору CLAAC XERION та лінії для виробництва олії потужністю 20 тон/добу, як це передбачено умовами Договору), що свідчить про досягнення відповідачем кінцевої мети проекту, судом відхиляються, оскільки відповідно до умов п., п. 5.1. 5.2 Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. відповідач зобов'язався використовувати всі кошти, отримані від ДІФКУ, виключно на реалізацію проекту “Впровадження виробництва біопалива на базі сільськогосподарського підприємства”.
Доказів погодження з позивачем змін до договірних правовідносин шляхом укладення відповідних додаткових угод до Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. відповідач суду не надав.
Крім того, судом враховуються те, що відповідно до п. 1.1 Договору кредитні кошти надавалися відповідачу на реалізацію постанови Кабінету Міністрів України № 455 від 14.03.2007 р. “Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки” та за кодом програмної класифікації видатків 6241050 “Надання кредитів на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива”, тобто для чітко визначеної мети.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з ТОВ “СГК “Південь-Хліб” 967 173,64 грн. штрафу документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги ДІФКУ про спонукання відповідача до виконання умов Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. та Додаткової угоди № 6 від 26.09.2008 р. шляхом зобов'язання відповідача повернути на власний розрахунковий рахунок кошти, перераховані комісіонеру ОСОБА_1 сумі 3 868 694,56 грн. за договором комісії від 27.11.2007 р., з метою виконання в повному обсязі п/п № 1 Графіку використання коштів за кредитом по статті “Придбання с/г техніки та обладнання” на реалізацію інвестиційного проекту “Впровадження виробництва біопалива на базі сільськогосподарського підприємства”, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього ж Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана правова норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Ними є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як спонукання до виконання умов договору.
Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, виконання або невиконання/неналежне виконання стороною умов договору, оскільки такі обставини підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про спонукання відповідача до виконання умов Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. та Додаткової угоди № 6 від 26.09.2008 р. шляхом зобов'язання відповідача повернути на власний розрахунковий рахунок кошти, перераховані комісіонеру ОСОБА_1 сумі 3 868 694,56 грн. за договором комісії від 27.11.2007 р., не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Таким чином, заявлена позивачем вимога про спонукання відповідача до виконання умов Договору про надання кредиту № 07-008/К від 23.10.2007 р. та Додаткової угоди № 6 від 26.09.2008 р. шляхом зобов'язання відповідача повернути на власний розрахунковий рахунок кошти, перераховані комісіонеру ОСОБА_1 сумі 3 868 694,56 грн. за договором комісії від 27.11.2007 р., судом не задоволена, оскільки статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту права.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги задовольняються частково в частині стягнення 967 173,64 грн. штрафу. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в частині державного мита покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, в часині витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 20, 173, 193, 230 ГК України, ст., ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 549-551, 599, 610, 611, 614, 617, 629, 631 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальною “Сільськогосподарська компанія “Південь-Хліб”, (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Олександра Невського, 9, код ЄДРПОУ 32298145, р/р № 260040011063 у АТ (публ.) “Український банк реконструкції та розвитку” м. Київ, МФО 380883; р/р № 26000055875023 в Запорізькому РУ ПАТ КБ “ПриватБанк” м. Запоріжжя, МФО 313399; р/р № 26183271 в АКБ “Легбанк” м. Києв, МФО 300056) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 65-Б, код ЄДРПОУ 00041467, на рахунок № 265030031061 у АТ (публ.) “Український банк реконструкції та розвитку” м. Київ, МФО 380883) 967 173 (дев'ятсот шістдесят сім тисяч сто сімдесят три) грн. 64 коп. штрафу, 9 671 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 73 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “31” січня 2010 р.