Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 травня 2026 року № 520/25673/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, передбачених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для звільнення позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (редакція від 04.04.2024, підстава - 3127-ІX) за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 звільнити з військової служби водія-електрика 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 сержанта ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту “г» пункту 2 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (редакція від 04.04.2024, підстава - 3127-ІX) за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем здійснено неналежний розгляд рапорту позивача із порушенням норм законодавства встановлених на час подання зазначеного рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" не надано підтверджуючих документів, які достовірно і вичерпно підтверджують наявність чи відсутність інших осіб, які також можуть здійснювати догляд за бабусею - ОСОБА_2 .
Щодо того, що рапорт розглянутий та підписаний начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_5 відповідач пояснив, що дані зауваження з боку позивача є недоречними, оскільки відповідь заявнику надано за підписом заступника керівника, а допущені під час прийняття рішення формальні порушення не тягнуть його скасування по суті, якщо воно прийнято правильно.
Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
Сержант ОСОБА_3 проходить службу за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_4 на посаді водія-електрика 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
02.03.2024 ОСОБА_1 звернувся по команді до командира 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції від 27.02.2024) за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а саме: необхідністю здійснення постійного догляду за бабусею по батьківській лінії - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, рапорт про звільнення зареєстрований в стройовій частині в/ч НОМЕР_4 за вхідним №619 від 08.03.2024.
До рапорту позивачем додано: висновок ЛКК №390 від 28.02.2024 року (форма №080-4/о) про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; висновок ЛКК №390 від 28.02.2024 року про потребу постійного стороннього догляду; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження №00043846380 від 01.03.2024 року про народження ОСОБА_4 ; свідоцтво НОМЕР_6 від 14.05.2003 року про смерть ОСОБА_4 ; свідоцтво НОМЕР_7 від 20.07.1993 року про народження ОСОБА_1 ; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 від 26.02.2024 року про відсутність родичів крім ОСОБА_1 ; свідоцтва НОМЕР_8 від 03.12.2020 року про смерть ОСОБА_6 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_7 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 .
Листом №3/54/639 від 08.04.2024 про результати розгляду рапорту ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні рапорту про звільнення за сімейними обставинами з підстав того, що до рапорту не додано документи, які достовірно і вичерпно підтверджують наявність чи відсутність інших осіб, які також можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , зокрема відсутні дані про наявність чи відсутність дітей у ОСОБА_5 крім її сина ОСОБА_7 , а у нього інших дітей крім ОСОБА_1 .
Окрім цього зазначено, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 про відсутність у неї інших родичів крім онука ОСОБА_1 - не є достовірним та належним доказом такого факту.
Як зазначає позивач, він не погоджується із відмовою у задоволені рапорту та процедурою розгляду свого рапорту, оскільки він розглянутий начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_5 , а не командиром даної військової частини.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом №2232-ХІІ.
Згідно з частиною першою-другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частин першої-третьої, шостої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби, зокрема, є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції чинній на момент подання та розгляду рапорту позивача) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою,пунктом 2частини четвертої,пунктом 3частини п'ятої та пунктом 3частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно доДисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Стосовно порядку звільнення, пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженоїнаказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, (далі Інструкція №170) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких на час виникнення спірних правовідносин, була така обставина як у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті.
При цьому суд зазначає, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця, таке оформляється розпорядчим документом, яке доводиться до відома особи, що регламентовано зазначеними вище нормативно-правовими актами: Положенням №1153/2008, Інструкцією №170. Проте дані акти не визначають, яким чином має бути оформлена і доведена до відома відмова військовослужбовцю у звільненні з військової служби. На переконання суду, сама форма відмови (лист, рішення, висновок тощо) не є суттєвою, основним є те, щоб вона містила конкретні підстави відмови та була доведена до відома військовослужбовця.
Водночас з клопотання командира військової частини НОМЕР_4 убачається, що рапорт позивача був скерований його безпосереднім командиром командиру військової частини НОМЕР_2 , з проханням звільнити позивача з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
З листа-відмови військової частини НОМЕР_2 від 08.04.2024 №3/54/639 убачається, що він підписаний начальником відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 та начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_2 .
При цьому відповідачем під час розгляду справи не зазначено обставин, за яких особи, що розглянули рапорт та підписали відмову були уповноважені (наділені правом) приймати рішення щодо питання звільнення позивача.
Покликання відповідача на те, що порушення форми не приводить до висновку про неправильність рішення, суд уважає безпідставним, у зв'язку з тим, що розгляд рапорту про звільнення позивача не уповноваженою на те посадовою особою, порушує його право на належний розгляд такого рапорту.
Отже, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено обставин того, що рішення по рапорту позивача прийнято саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті, з огляду на що право позивача підлягає відновленню.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині правомірності зазначених у спірному листі підстав відмови у звільнені, суд зазначає таке.
Як слідує з матеріалів справи позивач виявив бажання звільнитися з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII через такі сімейні обставини або інші поважні причини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за бабусею, ОСОБА_2 як за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
До рапорту позивачем додано: висновок ЛКК №390 від 28.02.2024 року (форма №080-4/о) про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; висновок ЛКК №390 від 28.02.2024 року про потребу постійного стороннього догляду; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження №00043846380 від 01.03.2024 року про народження ОСОБА_4 ; свідоцтво НОМЕР_6 від 14.05.2003 року про смерть ОСОБА_4 ; свідоцтво НОМЕР_7 від 20.07.1993 року про народження ОСОБА_1 ; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 від 26.02.2024 року про відсутність родичів крім ОСОБА_1 ; свідоцтва НОМЕР_8 від 03.12.2020 року про смерть ОСОБА_6 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_7 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 .
Тобто, з матеріалів справи судом не встановлено наявність інших родичів у ОСОБА_2 окрім її онука ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи відповідача, що позивачем не доведено відсутність інших родичів у ОСОБА_2 оцінюються судом критично, оскільки протилежних відомостей відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
Зазначені докази, які є належними, в своїй сукупності підтверджують, що у позивача на час подання рапорту були наявні сімейні обставини, а саме необхідність здійснення постійного догляду за бабусею, ОСОБА_2 як за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, що є самостійною підставою для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Поряд з тим, відповідач, розглянувши рапорт від 02.03.2024, листом від 08.04.2024 №3/54/639 фактично відмовив позивачу у звільненні з військової служби з тих підстав, що позивачем не надано документ, що підтверджує ним здійснення опіки у відповідності до ст. 55, ч.1 ст.63 ЦК України.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Опіка встановлюється над фізичними особами, які визнані недієздатними в судовому порядку. Суд встановлює опіку і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (статті 59,60 ЦК України).
При цьому підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII встановлює самостійну, відмінну від зазначеної позивачем, підставу для звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.
Підсумовуючи вище викладене, суд зазначає, що зазначені відповідачем у листі підстави відмови у звільненні позивача з військової служби з посиланням на ст. 55, ч.1 ст.63 ЦК України щодо встановлення опіки є неправомірними, відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив наявність підстав для відмови позивачу у звільненні з військової служби.
У зв'язку з відсутністю доказів належного розгляду рапорту позивача та із неправомірними підставами відмови, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі рапорту за вхідним № 619 від 08.03.2024 та зобов'язання Військову частину НОМЕР_5 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 за вхідним № 619 від 08.03.2024 про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_5 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі рапорту за вхідним № 619 від 08.03.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_5 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 за вхідним № 619 від 08.03.2024 про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мороко А.С.