Справа № 420/38962/25
26 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.08.2025 № 156050029010.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, шляхом зарахування до страхового стажу період роботи з 02.12.2004 по 01.12.2014 роки в державі Лівія в Медичному центрі Тріполі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.
Ухвалою від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до довідки згідно довідки № 4в/6 від 26.11.2014 року виданої Медичним центром Тріополі - відділ іноземних контрактів Медичного центру Тріополі підтверджує, що ОСОБА_2 , громадянки України, працювала в медичному центрі з 02.12.2004 року до закінчення строку працевлаштування 01.12.2014 року, а тому відповідач протиправно відмову у перерахунку пенсії позивача з урахуванням стажу трудової діяльності за межами України в Лівії.
01.12.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому ГУ ПФУ в Одеській області не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 12.08.2025 №156050029010 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи згідно довідки від 26.11.2014 №48/6 період роботи з 02.12.2004 по 01.12.2014, оскільки договорів стосовно пенсійного забезпечення між Україною і Великою Соціалістичною Народною ОСОБА_3 на теперішній час не укладено, відтак Відповідач - 1 нарахував Позивачу 28 років 9 місяців 19 днів стажу. Таким чином, даний період стажу Позивача не зарахований, оскільки між Україною та Лівією не укладена міжнародна угода в галузі пенсійного забезпечення. При цьому, позовні вимоги є втручанням в дискреційні повноваження Головного та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
22.12.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. За результатами розгляду звернення за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області в результаті розгляду заяви від 05.08.2025 та винесено рішення про відмову від 12.08.2025 року №156050029010. Міжнародної угоди (договору) у сфері пенсійного забезпечення між Україною та Великою Соціалістичною Народною ОСОБА_3 укладено не було, відтак підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 02.12.2004 по 01.12.2014 роки в державі Лівія в Медичному центрі Тріполі відсутні. При зверненні із заявою про призначення пенсії позивачем не було надано підтвердних документів відповідно до вищезазначеного Порядку. Страховий стаж позивача становить 28 років 9 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
05.08.2025 року ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак за принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 156050029010 від 12.08.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Згідно вказаного рішення, пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років.
Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року 32 роки.
Страховий стаж особи становить 28 років 9 місяців 19 днів.
До страхового стажу за наданими документами зараховано всі періоди.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2028 року від 25 до 35 років.
В призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відмовлено, оскільки відсутній необхідний страховий стаж роботи.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України №1788-XII від 05.11.1991 року “Про пенсійне забезпечення» та Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 року “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Необхідно зазначити, що Верховною Радою України ухвалено 25.04.2024 за № 3674-ІХ Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» (далі Закон №3674-ІХ), який набув чинності 23.06.2024. Цим Законом врегульовано питання обчислення страхового стажу громадянам України, які працювали за кордоном, зокрема, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено статтею 24-1, якою передбачено що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди громадянин повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Частиною 3 статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
Однак, громадяни України, які проживають за межами України і громадяни інших країн, які переїхали на постійне місце проживання в Україну, мають право на призначення і виплату пенсії за умови, що це передбачено міжнародними договорами України.
Міжнародні договори в частині призначення та виплати пенсій поділяються на два види:
- договори, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач пенсії (територіальний принцип);
- договори, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони (пропорційний принцип).
Крім того, Україна проводить зарахування страхового стажу, набутого на території держав, з якими укладено двосторонні Угоди за принципом пропорційності, на підставі одержаних від іншої сторони формулярів про підтвердження цього стажу. Зарахування страхового стажу лише на підставі представлених особою документів про стаж, виданих установами, організаціями за місцем роботи на території іншої держави, не проводиться.
Судом встановлено, що згідно рішення про відмову в призначенні пенсії, необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року 32 роки, однак страховий стаж особи становить 28 років 9 місяців 19 днів.
Згідно розрахунку стажу (форма РС-право), до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 02.12.2004 по 01.12.2014 роки.
При цьому, при зверненні із заявою про призначенні пенсії, ОСОБА_1 надавалась довідка № 4в/6 від 26.11.2014 року, видана Медичним центром Тріополі - відділом іноземних контрактів Медичного центру Тріополі, та завірена Посольством України в Лівії, із нотаріально завіреним перекладом, згідно якої медсестра ОСОБА_4 , працювала в медичному центрі з 02.12.2004 року до закінчення строку працевлаштування 01.12.2014 року.
Будь-яких доказів на підтвердження врахування вказаної довідки № 4в/6 від 26.11.2014 року під час обрахунку страхового стажу позивача матеріали справи не містять.
Разом з тим, суд звертає увагу, що 23 квітня 2003 між Міністерством охорони здоров'я України і Вищим Народним Комітетом (сфера послуг) Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії була підписана “Угода про співробітництво в галузі медицини і охорони здоров'я», відповідно до ст. 4 цієї Угоди, на підставі офіційного попереднього запиту Лівійської Сторони Українська Сторона запропонує медичних фахівців для роботи в медичних закладах Великої Джамагирії на контрактній основі. Окрема угода визначає шляхи відбору, посади та оплату відібраного персоналу».
Крім того, між Україною та Лівією була укладена Угода про співробітництво у сфері праці та працевлаштування від 14 жовтня 2003 року, відповідно до частини першої та другої ст. 7 цієї Угоди до громадян, які переїздять до держави працевлаштування в рамках цієї Угоди, застосовуються такі самі умови винагородження та праці, якими користуються громадяни цієї держави відповідно до положень національного законодавства, правил колективної праці, місцевих традицій і звичок, а також соціальні гарантії, передбачені ІЇ законодавством. Вони також користуватимуться такими самими правами й захистом, який отримують громадяни Сторони працевлаштування згідно з чинним законодавством стосовно охорони здоров'я та безпеки праці.
Угода про співробітництво у сфері праці та працевлаштування» була підписана між Україною та Лівією 14 жовтня 2003 року - тобто до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і була ратифікована Законом України №1774-ІV від 15.06.2004.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У ч. 1 ст. 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне “страхування йдеться про те, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з ч. 2 ст. 4 цього Закону якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Разом з тим, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (пп. 13, п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280).
Відтак суд вважає, що ГУ ПФУ в Чернігівській області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 02.12.2004 по 01.12.2014 роки в державі Лівія в Медичному центрі Тріполі, та, як наслідок, в призначенні пенсії з урахуванням стажу трудової діяльності за межами України в Лівії.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.08.2025 року № 156050029010є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що прийняте без повного з'ясування обставин, які мають значення для його прийняття.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.
При цьому, вимога щодо зобов'язання призначити пенсію є передчасною, оскільки функцію по обрахунку страхового стажу із урахуванням спірних періодів пенсійний орган не виконав. Враховуючи, що пенсійним органом не була надана оцінка усьому періоду трудової діяльності позивача, суд не може підміняти цей орган і обрахувати страховий стаж на предмет достатності для призначення пенсії за віком.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Така позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а.
За наведеного, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Необхідно зауважити, що часткове задоволення позовних вимог, у даному випадку, не впливає на розмір судового збору, який підлягає стягненню, оскільки обсяг задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості тих, за які такий збір був сплачений.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-А, код ЄДРПОУ 21390940), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.08.2025 року № 156050029010.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-А, код ЄДРПОУ 21390940) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.