Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 травня 2026 року Справа№200/2717/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
10 квітня 2026 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, дані про порушення ОСОБА_1 , правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За змістом викладеного 01 квітня 2026 року під час оновлення облікових даних у зазначеному застосунку, позивач вдруге виявив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів його електронний військово-обліковий документ містить запис про порушення правил військового обліку. Про наявність порушення свідчить відображена в застосунку «РЕЗЕРВ+» червона позначка (стрічка) та відповідне текстове формулювання, причина звернення до Нацполіції: не пройшли (відмовилися від проходження) ВЛК. Відповідач листом №06/1899 від 09 квітня 2026 року повідомив про те, що нехтуючи виконанням свого громадянського обов'язку, позивач не пройшов вчасно ВЛК відповідно до Закону України від 21 березня 2024 року №3621-IX, який скасував статус «обмежений придатний» та передбачив, що громадяни, визнані раніше обмежено придатними, мають пройти повторний медичний огляд. Також, відповідачем зазначено про те, що інформація щодо складання у відношенні позивача адміністративних матеріалів у ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня. Відносно позивача подано звернення до органів Національної поліції України. Позивач вважає, що факт вчинення ним правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не доведено, факт притягнення до адміністративної відповідальності відсутній, тому позивач не погоджується з внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку.
Відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог, обґрунтував це тим, що позивач має статус «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» відповідно до пункту 2 частини другої прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21 березня 2024 року №3621-IX, який скасував статус «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» та передбачив, що громадянин, визнані раніше обмежено придатними, мають самостійно пройти повторний медичний огляд, позивач не пройшов вчасно ВЛК для визначення придатності до несення військової служби, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та статті 39-1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», що підпадає під дію частини третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дане порушення виявлено під час обробки даних які містяться в системі «Оберіг», про що електронним зверненням повідомлено Національну поліцію. Відповідач вважає, що враховуючи, не проходження BJIK у встановлений законом термін, він правомірно звернувся в установленому законом порядку до Національної поліції для доставлення (супроводження) позивача, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв'язку з чим, відповідач наголошує, що звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та супроводження/доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є заходом впливу, з метою вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, припинення правопорушення та виконання громадянином норм чинного законодавства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позивач, ОСОБА_1 , є військовозобов'язаним, постанова ВЛК від 19 травня 2016 року: «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З наявних військово-облікових даних у мобільному застосунку «Резерв+» позивач, ОСОБА_1 , виявив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів наявний запис про порушення ним правил військового обліку, та його розшукує територіальний центр комплектування та соціальної підтримки: «Порушення правил військового обліку». Причина звернення до Нацполіції: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата звернення: «17 березня 2026 року».
06 квітня 2026 року Головне управління Національної поліції в Донецькій області листом вих.№5431-2026 надало відповідь на лист позивача щодо наявності інформації в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП), та з інших питань, в якому повідомило наступне.
«За результатами розгляду повідомляємо, що відповідно до частин першої та четвертої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
При цьому, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Також інформуємо, що відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу третього пункту 56 та абзацу шістнадцятого пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок), органи Національної поліції України за зверненнями районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів, надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ.
При надходженні до органів (підрозділів) поліції таких звернень, відповідно до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 05 березня 2019 року за № 222/33194, інформація про особу вноситься до системи ІПНП, Положення про яку затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 серпня 2017 року № 676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 28 серпня 2017 року за № 1059/30927 (зі змінами) (далі - Положення).
Повідомляємо, що станом на 06.04.2026 за даними системи ІПНП наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ТЦК та СП) щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Звернення ТЦК та СП від 17.03.2026 № Е4935876, зареєстровано до єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події з використанням системи ІПНП Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17.03.2026 за № 15208.
Також інформуємо, що згідно з даними бази даних «Розшук» системи ІПНП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у державному розшуку не перебував та станом на 06.04.2026 не перебуває.
У свою чергу інформуємо, що Положенням надання витягів з системи «ІПНП» не передбачено.
Водночас звертаємо увагу, що інформація відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надійшла до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій в електронному вигляді відповідно до пункту 56 Порядку шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.
Зазначена інформаційна взаємодія здійснюється відповідно до вимог Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства оборони України (далі - МОУ), Міністерства внутрішніх справ України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України від 18 травня 2023 року № 290/411, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23 червня 2023 року за № 1052/40108.
Ураховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги той факт, що ГУНП в Донецькій області не є розпорядником єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також той факт що електронне звернення формується в інформаційних ресурсах МОУ у визначеному форматі, тому для отримання більш детальної інформації з приводу порушення мобілізаційного законодавства, та видалення інформації з єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_6 .».
09 квітня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 листом вих.№06/1899 у відповідь на звернення позивача від 07 квітня 2026 року повідомило останнього про те, що нехтуючи виконанням свого громадського обов'язку, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не пройшов вчасно ВЛК відповідно до Закону України від 21 березня 2024 року №3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний» та передбачив, що громадяни, визнані раніше обмежено придатними, мають пройти повторний медичний огляд. Інформація щодо складання у відношенні громадянина ОСОБА_1 адміністративних матеріалів у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_7 відсутня. Відносно громадянина ОСОБА_1 , було подано звернення до органів Національної поліції України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами) (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 року №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (зі змінами) (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Частиною першою статті 2 Закону №1951-VIII встановлено, що основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Отже, територіальні центри комплектування є органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які повинні забезпечувати актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, в даному випадку, саме відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, у тому числі, відносно позивача.
Частиною першою статті 6 Закону №1951-VIII встановлено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, у військово-обліковому документі позивача, сформованому у мобільному застосунку «Резерв+» станом на 01 квітня 2026 року, наявна відмітка про розшук територіальним центром комплектування та соціальної підтримки: «Порушення правил військового обліку». Причина звернення до Нацполіції: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата звернення: «17 березня 2026 року».
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на момент звернення відповідача до Національної поліції України у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення або винесено постанову про адміністративне правопорушення, що підтверджується самим відповідачем.
Відтак, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 не притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Диспозиція статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до частини третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Матеріали судової справи не містять докази про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, на підставі частини третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Протилежного відповідачем не доведено та відповідних доказів суду не надано.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, відсутність інформації про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що саме дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку є протиправними.
Відтак, достатнім та допустимим способом захисту порушених прав позивача, у даному випадку, є зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Водночас, суд звертає увагу позивача, що вимоги щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не підлягають задоволенню, як передчасні, оскільки дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку відповідачем ще не вчинялись.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції ID №0961-3259-0812-6675 від 10 квітня 2026 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 травня 2026 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна