Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 травня 2026 року Справа№200/1983/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 . Просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги відповідно до ч. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу відповідно до ч. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що йому протиправно не виплачено підйомної допомоги у зв'язку з призначенням на посаду до військової частини НОМЕР_2 та переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача надав суду відзив на позов ОСОБА_1 , в якому зазначив, що
Відповідно до п. 1 наказу Міністерства оборони України від 05.02.2018 року № 45 «Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги», «У разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду їм виплачується підйомна допомога.
Таким чином, однією із істотних умов для виплати підйомної допомоги є фактичний переїзд військовослужбовця в інший населений пункт.
Однак, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2025 року № 248 (по стройовій частині), позивача звільнено з посади начальника групи радіоелектронної боротьби штабу військової частини НОМЕР_4 та призначено на посаду офіцера групи безпілотних систем штабу батальйону військової частини НОМЕР_2 на виконання Директиви МОУ та ГК ЗСУ від 22.05.2025 року № Д-321/65/ДСК про реорганізацію окремих батальйонів (у тому числі військової частини НОМЕР_4 ) у лінійні батальйони військової частини НОМЕР_2 .
Зазначене призначення особового складу військової частини НОМЕР_4 на посади у військовій частині НОМЕР_2 має організаційний характер і не обов'язково передбачає фактичне переміщення військовослужбовців в інші населені пункти.
За таких обставин, представник відповідача вважає, що у Військової частини НОМЕР_2 відсутні правові підстави для виплати підйомної допомоги відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 05.02.2018 року № 45.
Позивач надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що Наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року № 45 чітко визначені підстави виплати підйомної допомоги.
Пунктом 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Відповідно до п. 2 Порядку № 45 право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду.
Позивач вказує, що підйомна допомога на військовослужбовця виплачується військовою частиною за новим місцем служби самостійно, при цьому подача рапорту військовослужбовця, як обов'язкова умова для видачі наказу про виплату не вимагається.
Отже, позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у здійсненні нарахування та виплати підйомної допомоги відповідно до наказу Міністерства оборони України від 05.02.2025 року № 45.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 , учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 24.02.2022 року № 24 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та призначено на посаду старшого розвідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу.
В червні 2023 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби на посадах осіб офіцерського складу строком до оголошення демобілізації.
В період часу з 24 лютого 2022 року по 23 липня 2025 року ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_4 , а з 24 липня 2025 року по 27 листопада 2025 року - у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом начальнику РУ Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 24.07.2025 року № 248 позивача призначено на посаду офіцера групи безпілотних систем штабу НОМЕР_7 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 .
На виконання зазначеного вище наказу ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) з військової частини НОМЕР_4 , яка на той час дислокувалась в населеному пункті Дружківка Донецької області. Позивача включено до складу сил та засобів оперативно-тактичного об'єднання 19-й армійський корпус, які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою виконання бойових (спеціальних) завдань та зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.
Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26.10.2025 року № 1107 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника зв'язку штабу ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_8 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.11.2025 року № 413 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та знято з усіх видів забезпечення.
З огляду на те, що після прийнятті справ та посади в військовій частині НОМЕР_2 позивачу не було нараховано підйомну допомогу відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 05.02.2018 року № 45 у зв'язку з призначенням на посаду до військової частини НОМЕР_2 та фактичним переїздом до нового місця несення військової служби в інший населений пункт, 25.11.2025 року позивачем підготовлено рапорт про виплату такої допомоги.
Зазначений рапорт не було прийнято відповідачем, через що ОСОБА_1 був вимушений звертатися засобами електронної пошти до Міністерства оборони України для того аби його перенаправили до військової частини НОМЕР_2 для розгляду по суті.
У грудні 2025 року Військовою частиною НОМЕР_2 направлено ОСОБА_1 лист №1553/ ВихЗВГ/103 від 15.12.2025 року в якому йшлося про те, що рапорт не підлягає задоволенню через те, що надійшов на розгляд після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проходження військової служби здійснюється:
громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;
іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу, прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Стаття 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 року № 45, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з метою упорядкування виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги (далі - Порядок № 45).
Пунктом 1 Порядку № 45, передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:
- підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;
- добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який переїхав разом з ним.
Відповідно до п. 2 Порядку №45 право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
За п. 3 Порядку № 45, виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).
Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.
Пунктом 5 Порядку № 45 передбачено, що підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім'ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
У разі необхідності командир, який видає наказ про виплату відповідної допомоги, може організувати перевірку достовірності даних про переїзд членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.
Для цього його наказом створюється комісія з перевірки факту переїзду членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.
Результати оформлюються актом перевірки факту переїзду членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби (за формою, визначеною в додатку до цього Порядку).
Згідно п. 12 Порядку № 45, наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім'ї готується службою персоналу військової частини.
Виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання (п. 13 Порядку № 45).
Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 року у справі № 160/9173/21 зазначив, що згідно із положеннями Порядку № 45 підйомна допомога виплачується у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу на нове місце військової служби.
Аналізуючи зазначені положення Порядку № 45, суд доходить висновку, що у ньому диференційовано порядок отримання підйомної допомоги та добових військовослужбовцями та порядок отримання підйомної допомоги та добових на членів сім'ї військовослужбовця, які переїжджають з ним на нове місце військової служби.
Умовою виплати військовослужбовцю підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення є переїзд військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт.
При цьому, законодавством розмежовано підстави для виплати підйомної допомоги при переїзді військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт, зокрема, прийняттям військовослужбовцем посади та справ у зв'язку з призначенням на посаду та прибуття у складі військової частини (підрозділу) до місця дислокації в інший населений пункт, оголошений наказом командира військової частини.
Така виплата здійснюється відповідно до наказу командира військової частини, який видається на підставі звернення військовослужбовця.
В ході розгляду адміністративної справи встановлено, що позивач проходить військову службу за контрактом з 08.04.2023 року.
Приписами п. 8 Порядку № 45 визначено, що підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім'ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов'язані з призначенням на посади чи передислокацією військової частини (підрозділу).
Позивач в липні 2025 року був виключений зі списків військової частини НОМЕР_4 та усіх видів забезпечення, а в подальшому прийняв справи за новою посадою в військовій частині НОМЕР_2 яка розташовувалась в іншому населеному пункті та почав отримувати грошове забезпечення відповідно до тарифної сітки посади.
Відтак, починаючи з 24 липня 2025 року позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , фактичне місце розташування якої: АДРЕСА_2 . Відповідач жодним чином не спростував доводи позивача щодо його переїзду в інший населений пункт.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу, а невиконання такого обов'язку є протиправною бездіяльністю.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а судові витрати на правову допомогу у справі не заявлено, у зв'язку з чим питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )щодо не виплати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підйомної допомоги відповідно до ч. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підйомну допомогу відповідно до ч. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко