Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2026 року Справа №640/8839/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяви позивача від 03.05.2026 року та від 21.05.2026 року про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, про встановлення судового контролю та про прийняття окремої ухвали в адміністративній справі №640/8839/22 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2025 року, яке набуло законної сили 10.04.2026, позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо недодання до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік роботи за періоди з 12.10.1960 р. по 25.05.1961 р.; з 19.06.1961 р. по 17.10.1961 р.; з 12.11.1961 р. по 31.01.1966 р.; з 01.02.1966 р. по 01.10.1967 р.; з 02.10.1967 р. по 04.04.1971 р.; з 05.04.1971р. по 28.02.1976р.; з 01.03.1976 р. по 21.06.1988р.; з 22.06.1988 р. по 28.02.1990 р.; з 01.03.1990 р. по 30.06.1993 р.; з 01.07.1993 р. по 31.12.1996 р., які належать до виробництв, робіт, професій, посад і показників за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах.
Зобов*язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, за періоди з 12.10.1960 р. по 25.05.1961 р.; з 19.06.1961 р. по 17.10.1961 р.; з 12.11.1961 р. по 31.01.1966 р.; з 01.02.1966 р. по 01.10.1967 р.; з 02.10.1967 р. по 04.04.1971 р.; з 05.04.1971р. по 28.02.1976р.; з 01.03.1976 р. по 21.06.1988р.; з 22.06.1988 р. по 28.02.1990 р.; з 01.03.1990 р. по 30.06.1993 р.; з 01.07.1993 р. по 31.12.1996 р. та прийняти рішення щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства України, у зв*язку з чим перерахувати та виплатити пенсію з 15.12.2021 року.
Зобов*язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконання рішення суду по справі № 640/2568/20 здійснити з урахуванням ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві стосовно виплати ОСОБА_1 у 2022 році перерахованої частини пенсії за період січень 2020 р. - лютий 2022 р. без компенсації (індексації) втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві строків її виплати.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на перераховану частину пенсії за період січень 2020 р. - лютий 2022 р., яка виплачена на виконання рішення суду по справі №640/2568/20 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III.
В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.
03.05.2026 року позивачем подано заяву, в якій ОСОБА_1 , керуючись ст. 383 та ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо:
ретроспективного скасування ГУ ПФУ Києва при перерахунку пенсії з 15.12.2021 р. раніше проведеної індексації пенсії (розміру середньої заробітної плати в Україні, яка застосовується для розрахунку пенсії) за 2025 та 2026 роки, та перерахунку пенсії за вказані та поточний періоди із застосуванням заниженого таким чином розміру середньої заробітної плати в Україні, яка застосовується для розрахунку пенсії;
застосування ГУ ПФУ Києва при перерахунку пенсії за 2024-2026 роки та при розрахунку її поточного розміру, для обрахунку надбавки до пенсії за понаднормовий (понад 20 років) страховий стаж розміру мінімальної пенсії, який був встановлений на 2023 рік, замість належного розміру мінімальної пенсії, як те визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
скасування встановленої щомісячної компенсаційної виплати, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 р. N849 та від 24 лютого 2023 р. № 168, та стягнення вже виплаченої такої виплати шляхом зменшення на суму виплаченої надбавки сукупного розміру донарахованої на виконання рішення суду пенсії;
не нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою ГУ ПФУ Києва частини пенсії за період з 15.12.2021 р. по 30.04.2026 р., донараховану ним лише в межах виконання рішення суду по цій справі;
та постановити окрему ухвалу і направити її відповідачу для усунення причин та умов, що сприяли вказаним порушенням закону.
21.05.2026 року позивачем вдруге подано заяву, в якій ОСОБА_1 , керуючись ст. 383 та ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо:
продовження виплати пенсії в розмірі, меншому за той, який визначено відповідачем за результатом перерахунку пенсії на виконання рішення суду у цій справі;
невиплати донарахованої з 15.12.2021 р. пенсії в розмірі та строки, встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів, призначених для виплати пенсій за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
поширення дії Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 р. N821, на умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, визначені виключно законами про пенсійне забезпечення - у даному випадку Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 р. N821, у якості засобу відтермінування (розстрочення) виконання рішення суду у цій справі на невизначений строк без відповідного рішення суду та в якості підстави для продовження виплати перерахованої пенсії у протиправно заниженому розмірі, та постановити окрему ухвалу і направити її відповідачу для усунення причин та умов, що сприяли вказаним порушенням закону.
Також в заяві від 21.05.2026 року ОСОБА_1 повідомила, що що ГУ ПФУ Києва частково усунуло вчинені ним протиправні дії, зазначені в заяві від 04.05.2026 р., щодо ретроспективного скасування раніше проведеної індексації моєї пенсії (розміру середньої заробітної плати в Україні, яка застосовується для розрахунку моєї пенсії) за 2025 та 2026 роки, та перерахувало розмір моєї пенсії.
Розглядаючи заяви від 03.05.2026 року та від 21.05.2026 року в контексті ст. 383 КАС України суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частина 2 статті 383 КАС України визначає, що у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до частини 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до вимог статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що виконавчі листи по справі видані 24.04.2026, проте інформації про день пред'явлення виконавчих листів до виконання; надання інформації про хід виконання виконавчого провадження, як визначено пунктами 7 та 8 частини 2 статті 383 КАС України. заяви ОСОБА_1 не містять.
За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20, від 28 вересня 2021 року у справі №440/2130/21, в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а, від 23 лютого 2024 року від справа № 420/5352/22, від 18 червня 2024 року у справі № 420/10177/21, від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20.
Отже, позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України передчасно.
Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Недотримання позивачем у повному обсязі вищенаведених вимог статті 383 КАС України унеможливлює розгляд заяви позивача по суті.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо необхідності повернення заяви позивача в частині вимог, які заявлені в контексті ст. 383 КАС України у зв'язку її невідповідністю вимогам цієї статті.
Щодо заяви в частині вимог щодо встановлення судового контролю.
Положеннями статті 129 Конституції України визначено обов'язковість судового рішення.
Відповідно до положень статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Нормами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішеннях по справах «Імобільяре проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення.
Повертаючись до резолютивної частини рішення від 18.09.2025 року суд зазначає, що відповідача зобов*язано виконання рішення суду по справі № 640/2568/20 здійснити саме з урахуванням ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У мотивувальній частині рішення акцентовано, що необхідність застосування саме ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджених постановою КМУ від 14 липня 2025 року № 821.
Формулюючи п. 3, 4 прохальної частини заяви від 21.05.2026, позивач вважає протиправним застосування відповідачем постанови КМУ від 14 липня 2025 року № 821 в межах справи №640/8839/22, проте протиправність застосування Постанови КМУ від 14 липня 2025 року № 821 при здійсненні відповідачем перерахунку пенсії в межах спірних правовідносин по справі №640/8839/22 не встановлювалась.
Зобов'язання сплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою ГУ ПФУ Києва частини пенсії за період з 15.12.2021 р. (абз. 3 резолютивної частини рішення від 18.09.2025 року) по 30.04.2026 р., визначення розміру мінімальної пенсії при перерахунку пенсії за 2024-2026 роки та при розрахунку її поточного розміру, належність компенсаційної виплати, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 р. N849 та від 24 лютого 2023 р. № 168 також не вирішувалося судом в якості спірних правовідносин в рішенні №640/8839/22.
При цьому суд констатує, що статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в межах задоволених позовних вимог та відповідний порядок не розповсюджує свою дію на правовідносини, які хоча і виникли під час виконання судового рішення, однак фактично стосується питань, які не були предметом судового розгляду.
Враховуючи наведене суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.
Відповідно ч. 1 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З огляду на висновки щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю та розгляду по суті заяви позивача в частині вимог у відповідності до ст. 383 КАС України, суд також не вбачає підстав для прийняття окремої ухвали.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Повернути заяви ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №640/8839/22.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення та в частині прийняття окремої ухвали, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Стойка В.В.