Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2026 року Справа №160/17970/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, про встановлення судового контролю та про прийняття окремої ухвали в адміністративній справі № 160/17970/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.04.2025 № П/С 914140150835 “Про відмову у оформленні та виплаті допомоги на поховання гр. ОСОБА_2 померлого ОСОБА_3 »;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2025 р. П/С № 914140150835 про відмову в оформленні та виплаті недоотриманої суми пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 ;
- задовольнити вимоги, подані в заявах про виплату допомоги на поховання та недоотриманої пенсії донькою померлого, визнавши, що протиправні дії ГУ ПФУ в Донецькій області завдали матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму матеріальної (майнової) шкоди у розмірі 203049,14 грн (недоотриману пенсію та допомогу на поховання);
- стягнути інфляційні втрати за весь час до дня ухвалення рішення суду (інфляційні втрати за весь час по кожному місяцю окремо до 19.11.2025 складає разом 31112, 94 грн), стягнути 3% річних за весь час до дня ухвалення рішення суду (за весь час по кожному місяцю окремо до 19.11.2025 р. складає 7230,07 грн);
- у рішенні суду передбачити подальше нарахування 3% річних на суму заборгованості до дня фактичного погашення;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 203049,14 грн, що є співмірним обсягу страждань, порушеного права, обмеження життєдіяльності та втрати можливості лікування.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.04.2025 П/С №914140150835 про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити допомогу на поховання пенсіонера ОСОБА_3 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2025 П/С № 914140150835 про відмову в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №6006 від 12.04.2025 про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у цьому рішенні. В решті позовних вимог, - відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2025 року у справі № 160/17970/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без змін.
08.05.2026 року позивачем подано заяву, в якій ОСОБА_1 просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неналежного та неповного виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №160/17970/25;
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийняте за результатами повторного розгляду заяви про виплату недоотриманої пенсії П/С №914140150835 від 04.05.2026 р.;
визнати протиправним неповне виконання постанови суду в частині виплати допомоги на поховання, оскільки допомогу виплачено у заниженому розмірі - 31297,26 грн замість 34072,82 грн.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити доплату допомоги на поховання у розмірі 2775,56 грн.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області усунути порушення, допущені при виконанні постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №160/17970/25, з урахуванням правової оцінки суду щодо незаконності припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 та необхідності визначення сум, які належали йому до виплати до місяця смерті включно;
встановити судовий контроль за виконанням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №160/17970/25;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до суду звіт про повне та належне виконання постанови суду;
у разі неподання звіту, подання його з порушенням строку або встановлення судом факту невиконання чи неналежного виконання судового рішення - застосувати наслідки, передбачені статтею 382-3 КАС України, зокрема накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області штраф у розмірі, визначеному законом.
постановити окрему ухвалу щодо порушення відповідачем вимог законодавства про обов'язковість виконання судових рішень.
В обґрунтування заяви зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області судове рішення належним чином не виконано.
А саме: після набрання постановою законної сили відповідач виплатив допомогу на поховання у розмірі 31297,26 грн, тобто виходячи з пенсії 15648,63 грн, яка виплачувалась ОСОБА_3 станом на січень 2024 року: 15648,63 грн ? 2 = 31297,26 грн.
Разом з тим ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» пенсії підлягали індексації.
З урахуванням індексації розмір пенсії ОСОБА_3 на момент смерті мав становити 17036,41 грн., таким чином, сума допомоги на поховання визначена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області без проведення попередньої індексації пенсії.
Також в частині спору щодо виплати недоотриманої пенсії позивачем зазначено, що після набрання постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №160/17970/25 законної сили відповідач повторно розглянув заяву про виплату недоотриманої пенсії та повторно прийняв рішення про відмову у її виплаті.
При цьому повторне рішення фактично містить нові підстави для відмови, які були відсутні у первинному рішенні ГУ ПФУ в Донецькій області від 10.06.2025 №П/С 914140150835.
На думку позивача така поведінка свідчить не про добросовісне виконання судового рішення, а про спробу уникнути його виконання шляхом формального повторного розгляду заяви.
Приймаючи вказане до уваги позивач наголошує, що відповідач: неповно виконав постанову суду в частині допомоги на поховання, що підтверджує факт ненарахування недоотриманої пенсії; повторно прийняв рішення про відмову щодо недоотриманої пенсії з формальних протиправних підстав; фактично проігнорував правову оцінку суду.
З урахуванням наведеного та спираючись на правову позицію суду касаційної інстанції, яка відображена в постановах по справам №704/1547/17, №806/2143/15, ОСОБА_1 просила задовольнити заяву.
Розглядаючи п. 1 та 2 заяви ОСОБА_1 від 08.05.2026 року в контексті ст. 383 КАС України суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частина 2 статті 383 КАС України визначає, що у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до частини 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до вимог статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що виконавчі листи по справі не видавалися. Зазначене обумовило те, що ОСОБА_1 не вказала в заяві від 08.05.2026 року інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; надання інформації про хід виконання виконавчого провадження, як визначено пунктами 7 та 8 частини 2 статті 383 КАС України.
За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20, від 28 вересня 2021 року у справі №440/2130/21, в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а, від 23 лютого 2024 року від справа № 420/5352/22, від 18 червня 2024 року у справі № 420/10177/21, від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20.
Отже, позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України передчасно.
Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Недотримання позивачем у повному обсязі вищенаведених вимог статті 383 КАС України унеможливлює розгляд заяви позивача по суті.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо необхідності повернення заяви позивача в частині вимог, які заявлені в контексті ст. 383 КАС України у зв'язку її невідповідністю вимогам цієї статті.
Щодо заяви в частині вимог щодо встановлення судового контролю.
Нормами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішеннях по справах «Імобільяре проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення.
Як власне і зазначає позивач, рішення ГУ ПФУ в Донецькій області П/С №914140150835 від 04.05.2026 р. про відмову у виплаті недоотриманої пенсії, яке прийняте на виконання рішення суду від 09.12.2025 року, ґрунтується на тому, що для підтвердження родинних стосунків з померлим пенсіонером заявницею надані копії документів (свідоцтво про народження та свідоцтво про одруження), що є порушенням п.1.1 Порядку 22-1 (в частині надання копій документів, а не оригіналів).
Для підтвердження інформації про місце проживання заявницею не надано документ про місце реєстрації/проживання особи (витяг з реєстру територіальної громади), що передбачено пунктом 2.22 Порядку 22-1 та унеможливлює встановлення факту сумісного проживання з померлим пенсіонером на день смерті, чим порушено вимоги частини першої статті 52 Закону №1058 та пункту 2.26 Порядку 22-1. Додаткових документів, які могли б засвідчити, що заявниця перебувала на утриманні померлого пенсіонера та відноситься до кола непрацездатних членів сім'ї, зазначених у частині другій статті 36 Закону, не надано.
Натомість рішенням суду від 09.12.2025 року в частині вимог, що охоплювали виплату недоотриманої за життя пенсії, надавалась правова оцінка непроходження пенсіонером фізичної ідентифікації, передбаченої постановою кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» відповідно до вимог пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону №1058, як підстави для прийняття відповідного рішення.
Інших підстав судом аналізовано не було.
При цьому суд констатує, що статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в межах задоволених позовних вимог та відповідний порядок не розповсюджує свою дію на правовідносини, які хоча і виникли під час виконання судового рішення, однак фактично стосується питань, які не були предметом судового розгляду.
Враховуючи наведене суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.
Відповідно ч. 1 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З огляду на висновки щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю та розгляду по суті заяви позивача в частині вимог у відповідності до ст. 383 КАС України, суд також не вбачає підстав для прийняття окремої ухвали.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Повернути заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 160/17970/25.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення та в частині прийняття окремої ухвали, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Стойка В.В.