Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2026 року Справа №200/7399/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянувши у письмовому провадженні питання про прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 та клопотання Військової частини НОМЕР_1 про надання додаткового часу на виконання рішення та заяву ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу, передбачених статтею 382 КАС України, та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 подати до суду належний звіт про виконання рішення; про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення, в порядку статті 383 КАС України; про постановлення окремої ухвали та направлення її до органів прокуратури, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 54 дні у рік звільнення, обчислені з застосуванням коефіцієнту 3,8, з урахуванням виплаченої суми грошової компенсації; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 54 дні у рік звільнення, обчислені з застосуванням коефіцієнту 3,8, з урахуванням вже виплаченої суми грошової компенсації; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби згідно з розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, та пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, виходячи з 25 повних календарних років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби згідно з розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, та пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, виходячи з 25 повних календарних років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до ст. 117 Кодекс законів про працю України середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2024 по 04.02.2025 у сумі 131 077,92 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою від 19.09.2025 суд задовольнив заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду від 04.02.2025 у справі № 200/7399/24 в частині виплати всієї суми коштів на його виконання.
У наданому до суду звіті про виконання рішення відповідач повідомив, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядникам бюджетних коштів та отримує грошові асигнування з державного бюджету, у тому числі на виконання рішень суду із державного бюджету передбаченого за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі» від військової частини НОМЕР_2 в межах виділених кошторисних призначень. Від вищого командування до військової частини НОМЕР_1 за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі» у період з липня 2024 року по грудень 2024 року взагалі не надходили кошти у зв'язку із їх відсутністю на відповідних рахунках, що підтверджується телеграмою командування військової частини НОМЕР_2 за вихідним № 117/28722 від 25.10.2024 та роз'ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. З кінця січня 2025 року до травня 2025 року за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі» почалось часткове фінансування військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих військових частин.
Також відповідач просив надати додатковий час на виконання рішення.
До звіту додано: розрахунки нарахованих на виконання рішення суду позивачу сум, що належать до виплати, а також клопотання від 05.04.2026 № 692/9779 до військової частини НОМЕР_2 про надання дозволу на неоскарження рішення суду у справі № 200/7399/24, до якого додано розрахунки суми коштів, необхідних для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 200/7399/24; виписки відповідача з казначейської служби на підтвердження недостатності надходження коштів відповідачу.
При вирішенні питання про прийняття звіту про виконання рішення суд виходить із наведеного нижче.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Подібні положення щодо обов'язковості судового рішення та забезпечення Державою його виконанні викладені у статтях 14 та 370 КАС України.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац 3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
У підпункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі № 611/26/17 додатково роз'яснив, що означає "обов'язковість судового рішення" та зазначив, що це стан, за якого таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
У цій справі виконанням відповідачем рішення суду є розрахунок суми коштів, необхідних для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 та подання цих розрахунків суми коштів, необхідних для виконання рішення, до військової частини НОМЕР_2 , яка надає фінансування відповідачу (що не є спірним).
Водночас, нараховані на виконання рішення суду суми відповідачем не виплачено позивачу, що відповідачем не заперечується.
За приписами статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (абзац перший частини першої цієї статті).
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 382-3 КАС України).
Згідно з частиною 5 статті 382-3 КАС України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).
За дослідження наданого до суду звіту, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем звіт не свідчить про повне виконання рішення суду від 04.02.2025 у справі № 200/7399/24, оскільки відповідачем не здійснено виплати нарахованих на виконання рішення суду сум.
За наслідком розгляду звіту відповідача про виконання вказаного рішення суд встановлює відповідачу новий строк подання протягом 1 місяця з дня отримання копії цієї ухвали звіту відповідно до частини другої статті 382 КАС України про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 200/7399/24 в частині виплати присуджених позивачу сум.
Суд наголошує, що відповідач протягом нового строку має вжити завершальні заходи для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 200/7399/24.
Щодо заяв позивача про застосування до Військової частини НОМЕР_1 заходів процесуального примусу, передбачених статтею 382 КАС України (накладення штрафу) та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 подати до суду належний звіт про виконання рішення; про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення, в порядку статті 383 КАС України; про постановлення окремої ухвали та направлення її до органів прокуратури, - то в обґрунтування цих заявах позивачем покладено про невиконання відповідачем рішення суду в цій справі без поважних причин, позивач наполягає на наявності у відповідача коштів на виконання рішення, зауважує на тривалій бездіяльності з боку відповідача.
Суд погоджується із позивачем, що рішення суду виконано не в повному обсязі, через що відповідача зобов'язано подати звіт про його повне виконання, з огляду на що клопотання позивача в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 подати до суду належний звіт про виконання рішення підлягає задоволенню.
Між тим, накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту. Враховуючи висновок суду про часткове прийняття наданого відповідачем звіту та здійснення керівником суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення, штрафні санкцій не застосовуються, у зв'язку з чим відповідне клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
З огляду на встановлення судом обставин відсутності у діях відповідача вини щодо неповного виконання рішення, оскільки відповідач отримує кошти на виконання рішення від вищого командування у межах фінансування, то підстави для визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення, протиправною відсутні, як і для застосування ст. 249 КАС України, що передбачає постановлення окремої ухвали та направлення її до органів прокуратури.
Також позивач не позбавлений права на самостійне звернення до відповідних органів із заявою про порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, у випадку невиконання, на його думку, рішення суду без поважних причин.
Відтак, заяви позивача про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення, в порядку статті 383 КАС України; про постановлення окремої ухвали та направлення її до органів прокуратури задоволенню також не підлягають.
Керуючись статтями 243, 248, 382, 382-1, 382-2, 382-3, 383 КАС України, суд, -
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 , поданий на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі №200/7399/24 в частині проведення нарахування сум, що присуджені ОСОБА_1 .
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк терміном 1 місяця для подання звіту про виконання рішення від 04.02.2025 у справі №200/7399/24 в частині виплати ОСОБА_1 нарахованих на його виконання сум.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.С. Михайлик