вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2904/25
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Костюк А.С., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» про ухвалення додаткового рішення (вх.№806/26 від 02.02.2026) та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» про ухвалення додаткового рішення (вх.№827/26 від 02.02.2026) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест»
08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 141-П, код ЄДРПОУ 35142088
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна»
03115, місто Київ, вулиця Феодори Пушиної, будинок 32, код ЄДРПОУ 37779566
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія"
08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Компресорна, будинок 3, код ЄДРПОУ 34355758
про стягнення 3476029,34 грн
за участю представників сторін:
позивача: Ряполова - Радченко Г.О., посвідчення №10940/10, видане 29.12.2022, діє на підставі ордеру серія АІ №1995552 від 09.09.2025;
відповідача: Старжинський В.В., дані КЕП ЕЦП;
третьої особи: не з'явився;
встановив:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/2904/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта суборенди за договором суборенди приміщення №270729-01 від 27.07.2023 у розмірі подвійної плати за найм речі на суму 3476029,34 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2025 відкрито провадження у справі №911/2904/25 за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.
За результатами розгляду справи, у судовому засіданні 27.01.2026 проголошено скорочене рішення суду (вступну та резолютивну частини) у справі №911/2904/25 про часткове задоволення позову.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№806/26 від 02.02.2026).
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення (вх.№827/26 від 02.02.2026).
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частин 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» про ухвалення додаткового рішення (вх.№806/26 від 02.02.2026) та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» про ухвалення додаткового рішення (вх.№827/26 від 02.02.2026), явка представників сторін у вказане судове засідання не є обов'язковою, а їх відсутність не перешкоджатиме розгляду заяви та клопотання.
Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2026 призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» про ухвалення додаткового рішення (вх.№806/26 від 02.02.2026) та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» про ухвалення додаткового рішення (вх.№827/26 від 02.02.2026) на 05.03.2026 об 11:30.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» надійшли заперечення (вх. № 2274/2026 від 09.02.2026).
У судове засідання 05.03.2026 з'явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений судом.
За результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» про ухвалення додаткового рішення (вх.№806/26 від 02.02.2026) та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» про ухвалення додаткового рішення (вх.№827/26 від 02.02.2026) у справі № 911/421/25, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, які підтверджуються належними доказами, зокрема, договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги та платіжним документом про фактичну оплату послуг.
Оцінюючи заявлений до стягнення розмір витрат, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість.
У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов'язання про сплату та строки сплати.».
Також у даній постанові зазначається: «Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до пункту 1.6. додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги № ВІ-352/08-07/25 від 08.07.2025, що укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням щодо надання правничої допомоги у цій справі, передбачено, що розмір винагороди (гонорару) за надання об'єднанням правничої допомоги, передбаченої пунктами 1.2., 1.3., 1.4. становить 47115,00 грн, зважаючи на такі умови додаткової угоди, судом враховано, що договір на правничу допомогу між позивачем та адвокатським об'єднанням передбачає гонорар не у фіксованому розмірі, а як визначення вартості послуг, що передбачені пунктами 1.2., 1.3., 1.4. додаткової угоди № 1 до договору.
З урахуванням вказаного, судом враховано усталену судову практику про те, що дії адвоката до початку судового розгляду, а також ті, що охоплюються іншими видами послуг, не підлягають покладенню на сторону, що програла спір, зокрема, пунктом 1.2. додаткової угоди № 1 до договору передбачені послуги з правового аналізу матеріалів щодо можливостей стягнення боргу, формування правової позиції, збір доказів, що передувало зверненню до суду та повністю охоплюються послугами за пунктом 1.3. додаткової угоди № 1 до договору - складання, підписання та подання до суду позовної заяви, відтак, судом обрахований розмір відшкодування відповідачем цих судових витрат позивача з урахуванням того, що заявлені послуги дублюють одна одну, отже, не відповідають критеріям розумності та необхідності судових витрат, тому не підлягають покладенню на іншу сторону.
З урахуванням принципів розумності та співмірності, суд вважає за необхідне визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача у сумі 31400,00 грн (дві третини від заявленого гонорару за виконання трьох пунктів договору, два з яких охоплюють один одного).
З огляду на висновки суду, що покладені судом в основу рішення суду у справі, про те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і того, що часткове задоволення позову також пов'язане зі зменшенням неустойки судом, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача незалежно від пропорційності результатів вирішення спору, на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у розмірі 31400,00 грн, що визначений судом як розумний та пропорційний.
Щодо заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Суд зазначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За таких обставин, зважаючи на висновки суду, що покладені судом в основу рішення суду у справі, про те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і того, що часткове задоволення позову також пов'язане зі зменшенням неустойки судом, стороною, що виграла справу є позивач у справі, а судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають залишенню за відповідачем, незалежно від пропорційності результатів вирішення спору, на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» про ухвалення додаткового рішення (вх.№827/26 від 02.02.2026) задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» (03115, місто Київ, вулиця Феодори Пушиної, будинок 32, код ЄДРПОУ 37779566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» (08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 141-П, код ЄДРПОУ 35142088) 31410,00 грн (тридцять одна тисяча чотириста десять гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» про ухвалення додаткового рішення (вх.№827/26 від 02.02.2026) відмовити.
4. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» про ухвалення додаткового рішення (вх.№806/26 від 02.02.2026) відмовити повністю.
5. Судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у справі №911/2904/25 залишити за відповідачем.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне додаткове рішення суду складено 27.05.2026.
Суддя С.О. Саванчук