вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" січня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2904/25
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Костюк А.С., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест»
08290, Київська область, місто Ірпінь, смт Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 141-П, код ЄДРПОУ 35142088
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна»
03115, місто Київ, вулиця Феодори Пушиної, будинок 32, код ЄДРПОУ 37779566
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія"
08140, Київська обл., Бучанський р-н, село Білогородка, вул. Компресорна, будинок 3, код ЄДРПОУ 34355758
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
позивача: Ряполова - Радченко Г.О., посвідчення №10940/10, видане 29.12.2022, діє на підставі ордеру серія АІ №1995552 від 09.09.2025;
відповідача: Старжинський В.В., дані КЕП ЕЦП;
третьої особи: Хабалюк Д.О., дані КЕП ЕЦП;
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№7192/25 від 10.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта суборенди за договором суборенди приміщення №270729-01 від 27.07.2023 у розмірі подвійної плати за найм речі на суму 3476029,34 грн.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2025 прийнято позовну заяву (вх.№7192/25 від 10.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта суборенди за договором суборенди приміщення №270729-01 від 27.07.2023 у розмірі подвійної плати за найм речі на суму 3476029,34 грн до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2904/25 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 14.10.2025 о 14:20.
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13329/2025 від 29.09.2025).
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 13809/2025 від 07.10.2025).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№ 13809/2025 від 07.10.2025) задоволено, призначено провести судове засідання у справі №911/2904/25, що призначене на 14.10.2025 о 14:20, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСКО ІНВЕСТ" надійшла відповідь на відзив (вх. №14197/2025 від 14.10.2025).
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСКО ІНВЕСТ" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №9139 від 14.10.2025).
У судовому засіданні 14.10.2025 з'явились представник позивача та представник відповідача.
У судовому засіданні 14.10.2025 судом розглянута заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСКО ІНВЕСТ" про зменшення розміру позовних вимог (вх. №9139 від 14.10.2025).
Згідно з частиною 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У зв'язку із тим, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №9139 від 14.10.2025) відповідає вимогам статей 14, 46 Господарського процесуального кодексу України та підписана уповноваженим на вчинення такої процесуальної дії від імені позивача представником - адвокатом Ряполовою - Радченко Г.О., повноваження якої підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серія АІ №1995552 від 09.09.2025, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСКО ІНВЕСТ" про зменшення розміру позовних вимог (вх. №9139 від 14.10.2025) та остаточний розгляд справи здійснювати за такими остаточними позовними вимогами: стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 3224657,68 грн.
Також у судовому засіданні 14.10.2025 судом розглянуте питання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія".
Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
З огляду на те, що спірні правовідносини у справі виникли за договором суборенди майна, власником та орендодавцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія", суд дійшов висновку, що рішення у справі може вплинути на права і обов'язки цього товариства, відтак, про наявність підстав для залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Також судом переглянута заява представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 13809/2025 від 07.10.2025).
У зв'язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю заяви вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2025 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №9139 від 14.10.2025) задоволено, призначено здійснювати розгляд справи за остаточними позовними вимогами, що викладені у заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №9139 від 14.10.2025): про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 3224657,68 грн, встановлено відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія", зобов'язано позивача надіслати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача копію позовної заяви та долучених до неї документів та докази цього надати суду, встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача строк подання пояснень третьої особи, встановлено сторонам справи строк на подання відповідей на пояснення третьої особи, клопотання представника відповідача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСКО ІНВЕСТ" надійшла заява про надіслання копії позовної заяви третій особі (вх. № 14370/2025 від 16.10.2025).
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА" надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 15419/2025 від 05.11.2025).
У судове засідання 11.11.2025 з'явились представник позивача та представник відповідача, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом.
У підготовчому засіданні 11.11.2025 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з'ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.
Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Також судом переглянута заява представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 13809/2025 від 07.10.2025).
У зв'язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю заяви вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/2904/25, призначено справу № 911/2904/25 до розгляду по суті на 18.12.2025 о 10:00.
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія" надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (вх. № 17590/2025 від 15.12.2025).
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №17596/2025 від 15.12.2025).
У зв'язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю заяви вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія" (вх. №17596/2025 від 15.12.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено провести судове засідання у справі №911/2904/25, що призначене на 18.12.2025 о 10:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 17760/2025 від 17.12.2025).
У судове засіданні 18.12.2025 з'явились представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 27.01.2026 до 16:00 відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
Також судом переглянуті заяви представника відповідача та представника третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У зв'язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю заяв вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаних заяв.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2025 призначено провести судове засідання у справі №911/2904/25, що призначене на 27.01.2026 о 16:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 27.01.2026 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні 27.01.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
За результатом з'ясування всіх фактичних обставин справи, всебічного та повного дослідження наданих суду доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд
встановив:
Позиція позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест».
Позивач зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір суборенди приміщення № 270723-01 від 27.07.2023, на підставі якого відповідачу передано у тимчасове платне користування об'єкт нерухомого майна, що підтверджується актом приймання-передачі.
У зв'язку із систематичним порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати, позивачем достроково припинено дію договору суборенди, про що відповідача належним чином повідомлено.
Відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства відповідач зобов'язаний був повернути об'єкт суборенди після припинення договору, однак, у встановлений строк, цього не зробив та продовжував користуватись майном після припинення договірних правовідносин.
Позивач вважає, що такі дії відповідача є неправомірним користуванням майном після припинення договору та порушенням обов'язку щодо його повернення.
З огляду на викладене та відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України позивач заявляє до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном.
Позиція відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна».
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, відсутні.
Відповідач вказує, що після припинення дії договору суборенди правовідносини між сторонами фактично не припинилися, оскільки позивач був обізнаний про подальше користування приміщенням та погоджував таке користування, що підтверджується, зокрема, складанням та реєстрацією податкових накладних, актів та рахунків за лютий - квітень 2025 року.
Крім того, відповідач зазначає, що сторонами було вжито заходів щодо врегулювання питання звільнення приміщення, зокрема, укладено акт про надання доступу до складського приміщення, який фактично дозволяв відповідачу продовжувати користування частиною об'єкта та здійснювати заходи з його звільнення.
Відповідач також посилається на наявність об'єктивних обставин, що ускладнювали своєчасне звільнення приміщення та вказує, що ним вживалися всі належні заходи для припинення користування майном.
При цьому, відповідач наголошує, що, станом на момент повернення ним об'єкта суборенди, була наявна переплата за орендними платежами та витратами, що також свідчить про відсутність порушення зобов'язань з його боку.
Окрім цього, відповідач зазначає, що позивачем неправильно визначено період нарахування неустойки, оскільки фактичне повернення майна відбулось 11.04.2025, а тому включення цієї дати до періоду нарахування є безпідставним.
Також відповідач вказує на арифметичні помилки у розрахунку заявленої до стягнення суми неустойки.
З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України та заявляє суду про відмову в позові.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична компанія".
Третя особа зазначає, що є власником спірного нерухомого майна, яке було передане в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ» за договором оренди від 12.10.2020.
У подальшому, у зв'язку з достроковим припиненням договору оренди, сторони підписали акт повернення нежитлового приміщення від 11.04.2025, відповідно до якого орендоване майно було повернуто орендодавцю.
Крім того, третя особа зазначає, що 29.01.2025 між нею та відповідачем укладено новий договір оренди, а фактичне користування приміщенням відповідачем здійснювалось уже на підставі нових договірних правовідносин.
При цьому, акт приймання-передачі приміщення між третьою особою та відповідачем підписано 12.04.2025, що свідчить про безперервність користування приміщенням, але вже на іншій правовій підставі.
Третя особа наголошує, що будь-які її права як власника майна у даних правовідносинах не порушені, а спір між позивачем та відповідачем не впливає на її права та обов'язки.
З огляду на викладене, третя особа просить суд вирішити спір з урахуванням наведених обставин та без покладення на неї будь-яких обов'язків.
Фактичні обставини справи, що встановлені судом.
Судом встановлено, що 12.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна логістична компанія» як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ» як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендарю передано у строкове платне користування складські приміщення, розташовані за адресою: Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Компресорна, будинок 3.
У подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ» як суборендодавцем та відповідачем як суборендарем укладено договір суборенди приміщення №270723-01 від 27.07.2023, на підставі якого відповідачу передано у користування частину вказаного нерухомого майна, що підтверджується актом приймання-передачі.
11.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ» направило відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди від 12.10.2020, у зв'язку з чим відповідно до умов договору його дію було припинено через 6 місяців з моменту отримання такого повідомлення.
11.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна логістична компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ» підписано акт повернення нежитлового приміщення, відповідно до якого орендоване майно повернуто орендодавцю.
Разом з тим, відповідач фактично продовжував користування спірним приміщенням у період після припинення дії договору суборенди, зокрема у період з лютого 2025 року по 11.04.2025, що не заперечується сторонами.
Судом встановлено, що 29.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна логістична компанія» та відповідачем укладено новий договір оренди складських приміщень, а 12.04.2025 сторонами підписаний акт приймання-передачі приміщення на виконання зазначеного договору.
Таким чином, у період з лютого 2025 року по 11.04.2025 відповідач фактично користувався спірним майном, яке перебувало у користуванні позивача за договором оренди.
Крім того, матеріали справи містять податкові накладні та інші первинні документи, які складені позивачем у зазначений період, що підтверджують здійснення господарських операцій між сторонами.
Водночас, судом встановлено, що фактичне повернення спірного майна відбулося 11.04.2025, після чого відповідач продовжив користування приміщенням на підставі нового договору оренди, що укладений з власником майна.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З аналізу наведеної норми вбачається, що неустойка є видом цивільно-правової відповідальності, застосування якої можливе лише за наявності складу правопорушення, зокрема вини особи у невиконанні обов'язку щодо повернення майна.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України саме на боржника покладається обов'язок доведення відсутності вини у порушенні зобов'язання, зокрема вжиття всіх залежних від нього заходів для його належного виконання.
Верховний Суд у своїй практиці виходить з того, що для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України суд повинен встановити, чи мав орендар реальну можливість повернути майно та чи існували об'єктивні перешкоди для виконання такого обов'язку.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.05.2025 у справі №922/3639/24, зазначено, що сам по собі факт користування майном після припинення договору не є безумовною підставою для застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, якщо не доведено наявність вини орендаря.
Судом встановлено, що після припинення дії договору суборенди відповідач не повернув об'єкт суборенди у визначений договором строк, у зв'язку з чим користувався майном у період з 12.02.2025 по 11.04.2025.
Разом з тим, доводи відповідача щодо відсутності можливості своєчасного повернення приміщення судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Матеріали справи не містять доказів існування обставин, які б об'єктивно унеможливлювали виконання відповідачем обов'язку з повернення майна у встановлений строк.
Посилання відповідача на необхідність здійснення господарської діяльності, відсутність альтернативних приміщень або складність переміщення майна не свідчать про наявність об'єктивних та непереборних перешкод для виконання зобов'язання.
Натомість судом встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про припинення договору та мав достатній час для вжиття заходів зі звільнення приміщення, однак, своєчасних дій не вчинив.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав реальну можливість виконати обов'язок з повернення об'єкта суборенди, однак, не зробив цього, що свідчить про наявність вини в його діях.
Невиконання відповідачем обов'язку з повернення майна, за відсутності доведених об'єктивних перешкод, є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Стосовно заявленого позивачем розміру неустойки то, з урахуванням, правових висновків, що викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21 про те, що розмір спірної неустойки за користування об'єктом оренди після закінчення дії договору має розраховуватись виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна, тобто, у тому числі, без подальшої щомісячної індексації), позивачем такий розмір нарахований надмірно, також до нього безпідставно включені суми відшкодування витрат на утримання майна протягом спірного у справі періоду: відшкодування вартості електроенергії, вартості та розподілу природного газу, компенсацій експлуатаційних витрат, які також розраховані у подвійному розмірі, що не відповідає правовій природі спірної неустойки та порядку її обрахунку, правильним розміром неустойки за спірний період із розрахунку подвійної орендної плати за останній місяць оренди є 2504114,80 грн.
Щодо зменшення судом розміру неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача, у разі невиконання ним обов'язку щодо повернення речі, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі.
Ураховуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 цього Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частині 4 статті 231 цього Кодексу).
Таким чином, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі. Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 цього Кодексу.
Схожі за змістом висновки викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо розмір неустойки є явно завеликим порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити її розмір.
Так, неустойка не може бути джерелом безпідставного збагачення кредитора та повинна відповідати принципам розумності, справедливості та співмірності.
Судом встановлено, що заявлений позивачем розмір неустойки у сумі 3224657,68 грн є значним та не відповідає наслідкам порушення зобов'язання.
При цьому, суд враховує: тривалість користування майном після припинення договору, відсутність доказів завдання збитків у заявленому розмірі, характер правовідносин, необхідність дотримання балансу інтересів сторін.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений розмір неустойки є неспівмірним, у зв'язку з чим підлягає зменшенню судом.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки до 1612328,84 грн, що включатиме неустойку за спірний період із розрахунку одного розміру орендної плати за останній місяць оренди майна на підставі договору (з урахуванням, зокрема, правових висновків, що викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21 про те, що розмір спірної неустойки за користування об'єктом оренди після закінчення дії договору має розраховуватись виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна, тобто, у тому числі, без подальшої щомісячної індексації), а також включатиме суми відшкодування усіх заявлених позивачем витрат на утримання майна протягом спірного у справі періоду: відшкодування вартості електроенергії, вартості та розподілу природного газу, компенсацій експлуатаційних витрат, що відповідатиме принципам розумності, справедливості та співмірності, оскільки заявлений у позові розмір неустойки є явно надмірним у порівнянні із спричиненими збитками, відтак, зменшення цього розміру судом відновить баланс між сторонами, забезпечуючи розумну компенсацію, що відповідатиме реальним наслідкам порушення та не стане для кредитора джерелом безпідставного збагачення.
Інші доводи та докази учасників справи оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.
Зважаючи на вищевикладені висновки суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на вищевикладені висновки суду про те, що спір виник з неправильних дій відповідача, а часткове задоволення позовних вимог також є наслідком зменшення судом неустойки, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 38695,89 грн - повна сума судового збору із розрахунку остаточної ціни позову 3224657,68 грн.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов (вх.№7192/25 від 10.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта суборенди за договором суборенди приміщення №270729-01 від 27.07.2023 у розмірі подвійної плати за найм речі задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС Україна» (03115, місто Київ, вулиця Феодори Пушиної, будинок 32, код ЄДРПОУ 37779566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» (08290, Київська область, місто Ірпінь, смт Гостомель, вулиця Свято-Покровська, будинок 141-П, код ЄДРПОУ 35142088) неустойку за несвоєчасне повернення об'єкта суборенди за договором суборенди приміщення № 270723-01 від 27.07.2023 у розмірі 1612328,84 грн (один мільйон шістсот дванадцять тисяч триста двадцять вісім гривень вісімдесят чотири копійки) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 38695,89 грн (тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 27.05.2026.
Суддя С.О. Саванчук