ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/166/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Кіх Володимира Івановича, АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоБеррі", вул. Пасічна, буд 41, кв. 28, м. Івано-Франківськ, 76008
про стягнення боргу в сумі 117434,34 грн,
представники не з'явилися
встановив: Фізична особа-підприємець Кіх Володимир Іванович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоБеррі" про стягнення боргу в сумі 117434,34 грн.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою від 05.03.2025 судом постановлено перейти до розгляду справи №909/166/26 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням умов договору №251124 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 31 жовтня 2024 року, щодо оплати за надані відповідачу послуги перевезення згідно заявки №276 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів від 26 лютого 2025 року, внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 117434,34 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач не визнає позовних вимог та викладених у позовній заяві обставин у повному обсязі. Зазначає, що згідно наданої копії експрес-накладної (додаток № 8 до позовної заяви) - у графі "Назва фірми або П.І.Б. приватної особи" - зазначено, що відправником є ФОП Чорний Роман Миколайович. Умовами договору та окремих заявок не передбачено наявність уповноваженої особи на направлення поштової кореспонденції для відповідача. Відповідач також звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів уповноваження ФОП Чорного Романа Миколайовича як представника позивача.
За таких обставин, відправлення документів ФОП Чорним Романом Миколайовичем не може вважатися належним виконанням договірного обов'язку ФОП Кіх Володимира Івановича щодо передачі документів відповідачу. Фактично, мова йде про пересилання невизначеного вмісту від іншої ФОПця, що не створює жодних правових наслідків у межах господарських правовідносин сторін між позивачем та відповідачем. Отже, позивач не довів ключову обставину - належне та своєчасне надання відповідачу документів в межах договору № 251124 від 31.10.2024, що є передумовою виникнення обов'язку з оплати. Відсутність такого доказу виключає сам факт прострочення з боку відповідача.
Зазначає, що оскільки товарно-транспортна накладна CRM складена іноземними мовами та не перекладена державною мовою у встановленому порядку, доказ подано з порушенням вимог статей 10 ГПК України та 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", що виключає можливість його використання як доказу. Відтак зазначений документ є неналежним та недопустимим доказом і не підлягає урахуванню судом при вирішенні спору, а відтак не може в повному обсязі підтвердити належним чином надані послуги збоку позивача.
Крім того, сторони у заявці № 276 від 26.02.2025 (додаток № 7 до позовної заяви) визначили в колонці “Інше», що обов'язковою є наявність термописця від дня завантаження до місця вивантаження; копія термописця надається з оригіналами документів. Проте серед доданих до позовної заяви матеріалів відсутній повний комплект документів, визначений договором як обов'язкова підстава для виникнення обов'язку щодо оплати, зокрема не надано належним чином засвідченої копії рахунку на оплату та звіту термописця. За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту виставлення відповідачу передбаченого договором комплекту документів, а відтак не підтверджено настання договірних підстав для виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату наданих послуг.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
31 жовтня 2024 року між відправником вантажу, що виступив замовником перевезення - ТОВ "ЕкоБеррі" та перевізником - фізичною особою-підприємцем Кіх Володимиром Івановичем укладено договір №251124 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні.
Відповідно до п.1.1. договору, за даним договором замовник організовує виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні, а перевізник, у свою чергу, надає послуги з організації перевезення вантажним транспортом.
Згідно п.1.2. договору, в своїй діяльності сторони керуються положеннями цього договору, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) і Протоколом до Конвенції КДПВ від 05.07.1978, Угодою про митне оформлення міжнародних перевезень, які здійснюються автомобільним транспортом (Прага, 18 листопада 1965 р.), Митною Конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочину водіїв (ЕУТР), Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарсько-процесуальним кодексом України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Статутом автомобільного транспорту УРСР, Правилами перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів (нормами матеріального та процесуального чинного законодавства України), що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні.
Відповідно до п. 1.4. договору, конкретні умови кожного замовлення (вид, найменування вантажу та інша необхідна інформація) зазначаються у заявках, які є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що вартість послуг перевізника узгоджується сторонами в заявці. Вартість додаткових витрат і інших платежів, які необхідно виконати перевізнику для виконання своїх обов'язків по договору узгоджуються сторонами в заявці чи шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями.
Обумовлена в пункті «Ставка фрахту» заявки, вартість перевезення - 2700,00 євро.
Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за фактично надані транспортно-експедиційні послуги здійснюються у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Підтвердження факту надання послуги є документи на оплату (рахунок, акт виконаних робіт), оригінал товарно-транспортної накладної (СМR) встановленого зразка для перевезення, вказаного у заявці, з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу та (або) митних органів, та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з замовником додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах замовника з метою виконання даного договору, акт виконаних робіт у двох екземплярах підписаний із боку перевізника та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого Податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право замовнику відмовити в здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів.
Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що рахунок оплачується замовником протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, вказаних у пункті 5.1. цього договору, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення.
26 лютого 2025 року сторонами, шляхом обміну електронними листами, погоджена заявка №276 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів.
За змістом цієї заявки, ФОП Кіх В.І. узяв на себе зобов'язання виконати міжнародне перевезення вантажу за маршрутом с. Тишківці (Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.) - м. Оденсе (регіон Південна Данія, Данія).
Послуга перевезення, за погодженим в заявці маршрутом виконана позивачем належним чином, та прийнята без будь-яких зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, що підтверджується відтиск штампу уповноваженої особи одержувача вантажу у графі 24 накладної CMR від 28 лютого 2025 року та відсутністю будь-яких зауважень у цій графі.
Також, сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6992 від 07 березня 2025 року.
Обумовлена в пункті «Ставка фрахту» заявки, вартість перевезення - 2700,00 євро.
Митне оформлення здійснене в день завантаження - 28 лютого 2025 р. (графа 4 накладної CMR).
Курс НБУ, встановлений на 28 лютого 2025 року становив 43,4942 за 1 євро, що передбачає оплату перевезення у гривнях у сумі 117434,34 грн. Вказана сума відповідає погодженій в акті сумі.
За змістом пункту "Умови оплати" заявки про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, виставлений перевізником рахунок оплачується після отримання повного пакету оригіналів документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт в двох екземплярах (датою доставки вантажу згідно СМR), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) з датою і печаткою отримувача про розвантаження, роздруківка термописця за час транспортування від моменту завантаження до моменту вивантаження,заявка замовника, підписана виконавцем.
У пункті 3 заявки погоджено, що оригінали документів надсилати Новою поштою: м.Івано-Франківськ, Нова пошта № 11, контактна особа - Шатна Анастасія ( НОМЕР_1 198 4959).
Рахунок та інші документи, що є підставою для проведення оплати цього та ряду інших перевезень, 29 квітня 2025 року, через уповноважену особу ФОП Кіха В.І. - ФОП Чорного Романа Миколайовича були направлені на ім'я уповноваженої особи ТОВ «ЕКО-БЕРРІ» - Шатної Анастасії Ігорівни, вказаної в Розділі 3 Заявки, поштовим перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» за Експрес-накладною №59001366899474.
За даними вказаної Експрес-накладної «НОВОЇ ПОШТИ», відправлення вручене адресату - 01 травня 2025 року.
Будь-яких зауважень щодо обсягу чи змісту отриманих документів не заявлено.
В погоджені сторонами договором строки, надані послуги з перевезення відповідачем не оплачені.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Абзацом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором №251124 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 31 жовтня 2024 року за заявкою №276 від 26 лютого 2025 року.
У порушення договірних умов, відповідач не оплатив позивачу вартість наданих транспортних послуг.
Доводи відповідача щодо належного та своєчасного надання відповідачу документів за заявкою №276 від 26 лютого 2025 року є безпідставними з огляду на те, що керівником ТОВ "ЕкоБеррі" прийнято, підписано та повернуто позивачу акт здачі-приймання робіт (надання послуг). Також, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про неотримання пакету надісланих відповідачем документів.
У відповідності до ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
За змістом ст.4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи втрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Положеннями ст. 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Відповідно до ст.8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.
Згідно зі ст.9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.
Наведені відповідачем заперечення щодо не підтвердження підстав для виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату наданих послуг не є підставною для звільнення відповідача від обов'язку здійснити оплату за надані позивачем транспортні послуги. Факт надання таких послуг відповідачем не спростований, підставою для виникнення у замовника перевезення обов'язку з оплати є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій. Борг відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги в сумі 117434,34 грн підтверджується матеріалами справи та не сплачений відповідачем.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11400 грн та 2000 грн гонорару успіху при задоволенні позову.
Відповідач у відзиві на позов не погоджується із заявленими позивачем витратами на професійну правничу допомогу та вважає їх безпідставними, неспівмірними і такими, що не відповідають критеріям розумності, необхідності та обґрунтованості. Подані матеріали не доводять ані реальної необхідності заявленого обсягу правничої допомоги саме у цій справі, ані її фактичної співмірності складності спору, обсягу виконаних процесуальних дій та ціні позову. Заявлена сума є непропорційною характеру спору, не відповідає критеріям розумності та економічної обґрунтованості й фактично спрямована на безпідставне покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач подав договір про правову допомогу №2 від 06.02.2026, акт №2 приймання-передачі послуг від 09.02.2026, квитанція до прибуткового касового ордера №03-02 від 09.02.2026.
06.02.2026 між фізичною особою-підприємцем Кіх Володимиром Івановичем як довірителем (клієнтом) та Адвокатським бюро "Лози" як повіреним (адвокатом) укладено договір про правову допомогу.
Згідно п. 1.1. договору, повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з ТОВ "Екоберрі". З цією метою: 1. Здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (4 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год.). 3. Провести арифметичні розрахунки (0,5 год.) 4. Здійснити аналіз судової практики (1 год.). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (8 год.) 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (4 год.).
Відповідно до п. 2.1. договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 11400 грн.
Згідно п. 2.2. договору, розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній з п. 2.2. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.
У п. 2.3. договору сторони передбачили, що при задоволенні позову та набранні рішенням законної сили повірений отримує премію (гонорар успіху в сумі 2000 грн).
У акті приймання-передачі послуг №2 від 09.02.2026 зазначено, що повірений надав а представник довірителя Кіх Володимир Іванович прийняв наступні послуги: Огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 4 год; Проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 20 хв.; Здійснення арифметичних розрахунків - 20 хв.; Аналіз судової практики - 45 хв.; Підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 9 год. 25; Вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу - 4 год.
Згідно п. 1.2. акту, загальна вартість послуг складає 11400 грн.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
З огляду на принцип змагальності сторін, який закріплений в ст. 13 ГПК України, та положень ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлення співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд здійснює тільки за клопотанням іншої сторони, що виключає ініціативу суду у вирішенні цього питання.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 ).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи, такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Як встановлено судом, у акті приймання-передачі послуг №2 від 09.02.2026 вказано перелік наданих послуг. При цьому, виокремлено такі види послуг як: “огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням»; “здійснення арифметичних розрахунків», “аналіз судової практики», які фактично є складовою частиною підготовки позовної заяви та охоплюється діями адвоката при підготовці позовної заяви.
Також, в акті вказано “вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу», що має загальний характер і не може бути ідентифіковано як певний вид послуги.
Таким чином, обсяг витрат на професійну правничу допомогу вказаний в акті виконаних робіт не відповідає фактично наданим послугам.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні. При цьому, судом розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Тобто, даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договорів. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо невиконання зобов'язання, судова практика є сталою, а матеріали даної справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
З огляду на встановлені досліджені та оцінені докази понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем, суд дійшов до висновку про те, що визначений представником позивача розмір таких витрат у даній справі є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору.
Враховуючи обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, характер спірних правовідносин, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності), заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу також є необґрунтованим, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу не відповідають встановленим критеріям та не є підтвердженими в повному обсязі.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов до висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу, які відповідають фактичним витратам на правову допомогу, які позивач фактично поніс становить 6000 грн.
Щодо стягнення гонорару успіху в сумі 2000 грн суд зазначає наступне.
У п. 2. 3 договору сторони передбачили, що при задоволенні позову та набранні рішенням законної сили повірений отримує премію (гонорар успіху в сумі 2000 грн).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС у справі № 904/4507/18 від 12.05.2020).
Відтак, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може покладатися на іншу особу (яка не є стороною такого договору).
Суд відзначає, що позивач заявив судові витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статтей 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу, "гонорар успіху" в сумі 2000 грн визначений як додатковий гонорар, який не включається у вартість надання правничої допомоги повірений отримує його при задоволенні позову та набранні рішенням законної сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що "гонорар успіху" не є необхідним у зв'язку з розглядом цієї справи. Відтак відсутні підстави для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху".
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов фізичної особи-підприємця Кіх Володимира Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоБеррі" про стягнення 117434,34 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі", вул. Пасічна, буд. 41, кв. 28, м. Івано-Франківськ, 76008 (ідентифікаційний код 43119247) на користь фізичної особи-підприємця Кіх Володимира Івановича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 117434 (сто сімнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 34 коп. боргу, 6000 (шість тисяч) грн витрат на правову допомогу адвоката, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.05.2026.
Суддя Неверовська Л.М.