вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
26.05.2026 Справа № 904/7245/25
За позовом: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА», м. Кривий Ріг
Про: стягнення 756 989,47грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
секретар судового засідання Вязовська К.В.
Від позивача : Жінчин В.А. ;
Від відповідача : не з'явився
Військова частина НОМЕР_1 (позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Строй ЮА» (відповідач) про стягнення 756 989,47грн. штрафних санкцій (в т.ч.: 322 252,55 грн. - пеня за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, 221 928,64 грн. - пеня за порушення строків завершення будівництва та 212 808,29 грн. - штраф за порушення строків завершення будівництва). В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 121/4Д від 21.03.25 р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.25р. відкрито провадження у справі № 904/7245/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
ТОВ «Строй ЮА» (відповідач) 25.02.26 р. звернулося до суду із клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 03.03.26 р. в задоволенні цього клопотання відповідача відмовлено , оскільки ним не було надано відзив на позов .
ТОВ «Строй ЮА» (відповідач) 13.03.26 р. надав до суду відзив на позов ,в якому проти задоволення позовних вимог заперечував , посилаючись на наступні обставини : між сторонами майже одночасно було укладено 53 договори підряду на виконання фортифікаційних робіт на різних опорних пунктах в зоні лінії бойового зіткнення . Відповідач виконав 1 етап робіт за договором - розробив проектну документацію, яка була прийнята позивачем без зауважень . Але після цього змінилася оперативна обстановка в місті виконання підрядних робіт внаслідок просування військ армії РФ , що вплинуло на строки виконання будівельних робіт на об'єкті .Також відповідач стверджує , що позивач не передав йому увесь фронт робіт, а роботи проводилися працівниками ТОВ «Строй ЮА» в умовах постійних повітряних тривог . Стверджує також про наявність форс-мажорних обставин , що вплинули на можливість своєчасного виконання ним своїх зобов'язань за договором , на підтвердження чого посилається на висновок Рівненської ТПП від 17.10.25р. №56.01/433 про істотну зміну обставин. Зазначає, що товариством на виконання своїх зобов'язань за договорами за власні кошти було придбано значну кількість елементів підземного укриття ( залізобетонних конструкцій ) ,які повинні бути використані під час будівництва фортифікаційних споруд , загальною вартістю 33 422 679,72 грн. Ці конструкції були доставлені на місце проведення будівельних робіт ,але після розірвання договорів повернуті на основний склад ТОВ «Строй ЮА» . Окрім того , вказує на погіршення погодних умов що також вплинуло на строки виконання будівельних робіт та таке інше. Повідомляє, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває 18 справ за позовом В/ч НОМЕР_1 до ТОВ «Строй ЮА» про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 11 357 141,05 грн. Враховуючи вищевикладене , просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог , а у разі , якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій , зменшити розмір неустойки на 99 % .
В/ч НОМЕР_1 (позивач) у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позовних вимог та заперечує , що будь-які обставини впливали як на обов'язок відповідача виконати будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт відповідно до укладеного договору у визначені ним строки ,тощо.
ТОВ «Строй ЮА» (відповідач) у додаткових поясненнях у справі , що надійшли на адресу суду 17.03.26 р. , наполягав на тому , що позивач не виконав умови договору щодо порядку затвердження проектної документації , а тому ( на переконання відповідача ) мало місце прострочення кредитора - позивача.
Ухвалою суду від 20.03.26 р. здійснено перехід до подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження. По справі відбулося 4 судових засідання за участю представників сторін , ухвалою суду від 23.04.26р. закрите підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 12.05.26 р. Під час судового засідання 26.05.26 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення .
Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши наявні в справі докази, господарський суд, -
Між В/ч НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ «Строй ЮА» (підрядник) укладено договір підряду № 105/4Д на будівництво фортифікаційних споруд від 20.03.25р., відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об'єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №372», а замовник зобов'язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість ( п. 1.1.).
Пунктом 1.4. цього договору визначено, що роботи виконуються за етапами:
І етап - проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проектної документації стадії «Робочий проект» (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід'ємною частиною договору.
ІІ етап - будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).
Відповідно до п. 2.1 вартість робіт по договору визначена за договірною ціною (Додаток №1) і складає 3 041 138,71 грн. та є складовою частиною вартості робіт по об'єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта .
Строки виконання робіт за договором узгоджені в розділі 3 цього договору. Відповідно до п.3.1. строки виконання робіт за цим договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 03.05.25 р. включно.
Відповідно до п.3.2. підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів після підписання договору підряду.
Після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об'єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника (п.3.4.)
Згідно до п.4.1. замовник має право відповідно до ст.ст. 235,236,237 ГК України у разі порушення підрядником господарських зобов'язань за договором застосувати в односторонньому порядку оперативно-господарські санкції, а саме: достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника, у разі настання (поміж іншим) однієї з таких обставин: а) підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) об'єкта протягом 10 календарних днів з дати підписання договору підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника; б) підрядник більше ніж на 5 днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеного уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника.
Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання підрядником письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, який направляється замовником на адресу підрядника ( п.4.1.1.)
Відповідно до п. 8.1. замовник за актом приймання-передачі об'єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об'єкт (будівельний майданчик/фронт робіт ).
Підрядник щомісячно до 10 числа наступного місяця зобов'язаний інформувати замовника про хід виконання робіт, у томі числі при відхиленні від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення, тощо ) ( п.8.4.)
Приймання та передача виконаних робіт здійснюється сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частини, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 (п.10.1.)
Пунктом 13.3. встановлено, що за порушення терміну початку виконання робіт по договору (пункт 3.1. договору) підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день нерозпочатої роботи. У разі, якщо підрядник не розпочав роботу протягом 30 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово.
Відповідно до п. 13.5. за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7 % вказаної вартості.
Додатковою угодою №1 від 05.05.25р. сторони узгодили зміну ( зменшення ) вартості робіт за договором до 3 040 118,36 грн.
Відповідно до договірної ціни на проектування та будівництво (в редакції додаткової угоди №1 від 05.05.25р.) вона складає 3 040 118,36 грн.
Відповідно до календарного графіку виконання робіт (Додаток 4 до договору ) встановлено строк початку виконання будівельних робіт (робіт 2 етапу) - 01.04.25р. та завершення робіт за договором - до 03.05.25 р.
21.03.25 р. сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта ( нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №372 ) .
04.04.25р. сторонами складено та підписано акт №1 ПКД здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-технічної документації по об'єкту за договором від 20.03.25 р. № 105/4Д на будівництво фортифікаційних споруд Отже , 1 етап робіт за договором відповідачем було виконано без претензій з боку позивача.
В той же час в порушення вимог пунктів 1.4, 3.1, 3.2, 8.4 договору підряду ТОВ «Строй ЮА» у строки, встановленні договором, до виконання робіт 2 етапу (будівельних робіт по об'єкту) не приступив, про хід виконання робіт не проінформував, станом на кінцеві терміни виконання будівельних робіт за договором будівельні роботи не завершив.
Відсутність початку будівельних робіт (робіт 2 етапу) по об'єкту підтверджена актом огляду будівельного майданчика від 25.06.25р., складеним уповноваженими представниками замовника та директором ТОВ «Строй ЮА» .
Враховуючи викладені обставини, та усвідомлюючи , що підрядник своєчасно будівельні роботи (по 2 етапу) за договором не розпочав, закінчення будівельних робіт у визначені договором строки стало явно неможливим, замовником було прийнято рішення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку. Тому 08.07.25р. в/ч Т0170 на адресу ТОВ «Строй ЮА» було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору , яке отримане відповідачем 10.07.25р. (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом представника підприємства, та не заперечується відповідачем). Таким чином, договір підряду є розірваним в односторонньому порядку з 16.07.25р.
Реалізуючи своє право на стягнення з виконавця робіт пені та штрафу за несвоєчасні початок та закінчення будівельних робіт за 2 етапом, передбачене умовами договору та встановлене приписами чинного законодавства України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку в загальному розмірі 756 989,47грн. штрафних санкцій (в т.ч.: 322 252,55 грн. - пеня за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, 221 928,64 грн. - пеня за порушення строків завершення будівництва та 212 808,29 грн. - штраф за порушення строків завершення будівництва).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ТОВ «Строй ЮА» стверджує , що між сторонами майже одночасно було укладено 53 договори підряду на виконання фортифікаційних робіт на різних опорних пунктах в зоні лінії бойового зіткнення . Відповідач виконав 1 етап робіт за договором - розробив проектну документацію, яка була прийнята позивачем без зауважень . Але після цього змінилася оперативна обстановка в місті виконання підрядних робіт внаслідок просування військ армії РФ , що вплинуло на строки виконання будівельних робіт на об'єкті .Також відповідач стверджує , що позивач не передав йому увесь фронт робіт, а роботи проводилися працівниками ТОВ «Строй ЮА» в умовах постійних повітряних тривог . Вказує також про наявність форс-мажорних обставин , що вплинули на можливість своєчасного виконання ним своїх зобов'язань за договором , на підтвердження чого посилається на висновок Рівненської ТПП від 17.10.25р. №56.01/433 про істотну зміну обставин. Окрім того , зазначає про погіршення погодних умов , що також вплинуло на строки виконання будівельних робіт та таке інше. Враховуючи вищевикладене , просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ,а у разі ,якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій , зменшити розмір неустойки на 99 % . Також вважає , що позивач не виконав умови договору щодо порядку затвердження проектної документації , а тому ( на переконання відповідача ) мало місце прострочення кредитора - позивача.
Але ці заперечення відповідача суд оцінює критично з наступних підстав .
Укладання сторонами 53 аналогічних договорів підряду на виконання фортифікаційних робіт на різних опорних пунктах в зоні лінії бойового зіткнення не звільняє відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання по кожному з них .
Виконання відповідачем 1 етапу робіт за договором - розробка проектної документації, (яка була прийнята позивачем без зауважень) свідчить лише про часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором , а штрафні санкції нараховані позивачем за невиконання 2 етапу робіт за договором - будівельні роботи.
Щодо посилання відповідача на висновок Рівненської ТПП від 17.10.25р. № 56.01/433 про істотну зміну обставин , як на підставу звільнення від відповідальності за порушення строків виконання умов договору та зменшення розміру штрафних санкцій , слід зазначити наступне : відповідно до приписів ч. 1 ст. 617 ЦК України , ч. 2 ст. 218 ГК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 14-1 ЗУ «Про Торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Проте, на відміну від форс-мажорних обставин чи обставин непереборної сили, які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання такого зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Тобто, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.21р. по справі № 912/3323/20).
У постановах Верховного Суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20, від 15 червня 2018 року зі справи № 915/531/17, від 26 травня 2020 року зі справи № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи № 913/785/17 викладено висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до яких, засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
В матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за спірним договором.
В той же час, до матеріалів справи відповідачем надано висновок Рівненської торгово-промислової палати, яким встановлено обставини, що істотно ускладнили своєчасне виконання зобов'язань за договором № 116/4Д від 20.03.25р., і який відповідно може бути підставою для внесення змін у цей договір, або для його розірвання, втім ніяким чином не підтверджує обставини, через які підрядник звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Матеріалами справи спростовується і твердження відповідача стосовно того , що позивач не передав йому увесь фронт робіт, оскільки із змісту наявного в справі акту від 21.03.25 р. вбачається , що позивач передав , а відповідач прийняв об'єкт ( нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №372 ) .
Суд також вважає хибними заперечення відповідача стосовно не виконання позивачем умов договору щодо порядку затвердження проектної документації ,оскільки матеріали справи свідчать про те , що проектна документація була затверджена відповідно до вимог чинного законодавства та повноважень наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 11.04.25р. № 171 . Окрім того ,відповідачем не надано жодних доказів стосовно звернення до позивача з вимогою про затвердження цієї проектної документації в будь-який іншій спосіб , або доказів того , що це будь-яким чином вплинуло на терміни виконання відповідачем будівельних робіт за договором.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно із ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, у зв'язку із порушенням відповідачем строків виконання цих робіт позивач обґрунтовано достроково розірвав цей договір та нарахував пеню та штраф за ці порушення.
В той же час , перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за порушення початку будівельних робіт , суд дійшов до висновку про те , що позивач невірно визначив період для нарахування пені за це порушення. Так, судом встановлено, що відповідно до узгодженого сторонами Календарного графіку (Додаток № 4 до договору) відповідач мав розпочати виконання будівельних робіт протягом 1-3 квітня 2025 року. Відтак, з урахуванням приписів ст. 253 ЦК України, прострочення виконання обов'язку щодо початку робіт розпочинається з наступного дня після спливу встановленого строку - тобто з 04.04.25р.
Помилковим суд вважає і визначення позивачем дати закінчення нарахування пені за прострочення початку виконання робіт станом на дату розірвання договору (16.07.25р.) При цьому, суд виходить з того, що відповідний період прострочення обмежується моментом настання строку завершення будівництва, визначеного Календарним графіком, а саме- 03.05.25р., оскільки після спливу зазначеного строку виникає інше самостійне порушення зобов'язання - порушення строків завершення будівництва, за яке п.13.5. договору передбачено окрему відповідальність.
Таким чином, пеня за порушення терміну початку виконання робіт (відповідно до п. 13.3. договору) підлягає нарахуванню лише за період з 04.04.25р. по 03.05.25р. ( 30 днів) та дорівнює 91 230,55 грн. ,виходячи з наступного розрахунку : 3 040 118,36грн. ( договірна ціна ) х 0,1% х 30днів ( прострочка ) = 91 203,55 грн.
Щодо наведенного позивачем розрахунку пені за порушення строків завершення будівництва та штрафу за таке прострочення понад 30 днів , суд дійшов до висновку , що ці розрахунки здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є обґрунтованими .
В той же час , суд вважає , що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.
Згідно із статтями 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.233 ГК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК).
Застосоване у ст.551 ЦК та ст.233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).
Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається скаржник).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.
Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21). Аналогічну за змістом позицію застосував і суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
Об'єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст.233 ГК та ст.551 ЦК, тобто у межах судового розсуду.
При цьому, Об'єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про зменшення розміру пені на 90%, зауваживши, що зменшення заявленої до стягнення пені залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.
Верховний Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Об'єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 …, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, не вбачала підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі №920/437/22, щодо застосування ч.3 ст.551 ЦК із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.
Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.02.26 р. у справі № 916/792/25 .
Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, господарський суд врахував часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором ( розробку проектної документації ), намагання виконати умови договору в частині здійснення будівельних робіт ( про що свідчить закупівля відповідачем за власні кошти будівельних матеріалів , необхідних для проведення робіт ) ; що нарахування і стягнення з відповідача штрафних санкцій в повному обсязі ( враховуючи наявність в провадженні господарського суду Дніпропетровської області значної кількості аналогічних справ за участю тих же сторін ) може призвести до банкрутства ТОВ «Строй ЮА» ; очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафних санкцій , коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання; відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору; правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; ці штрафні санкції не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про часткове задоволення позовних вимог .
Отже, господарський суд врахував інтереси обох сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафних санкцій , військову агресію Російської Федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності відповідача, зокрема і її військову спрямованість, а також керувалися загальними засадами, встановленими у ст.3 ЦК.
Визначення конкретного розміру, на який зменшується належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду (постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20 та від 10.11.2022 у справі №910/15705/21).
З огляду на вищезазначені фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства України , позовні вимоги підлягають задоволенню частково , суд вважає можливим зменшити розмір штрафних санкцій на 70 % .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» (50026, м. Кривий Ріг, вул. Ангарська, буд.3а; код ЄДРПОУ 38888898) на користь позивача - Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ): 91 230,55 грн. -пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт , 66 578,59 грн. - пені за порушення строків завершення будівництва , 63 842,49 грн. - штрафу за порушення строків завершення будівництва та 6 311,28 грн. - судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
3.В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складене 27.05.26 р.
Суддя Васильєв О.Ю.