пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 травня 2026 року Справа № 903/356/26
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача-1: Благодійної організації Волинського фонду
відповідача-2: Департаменту “Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку»
про припинення трудових правовідносин та зобов'язання вчинити дію
Представники сторін:
від позивача: не прибули;
від відповідачів: не прибули;
Встановив: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до відповідача-1 Благодійної організації Волинського фонду та відповідача-2 Департаменту “Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» у якому просить:
- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Благодійною організацією Волинський благодійний фонд “Доброта» з дня набрання рішенням суду законної сили, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Благодійної організації Волинський благодійний фонд “Доброта», за власним бажанням на підставі ч.1 статті 38 КЗпП України;
- зобов'язати Департамент “Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про ОСОБА_1 , як директора Благодійної організації Волинський благодійний фонд “Доброта».
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що позбавлений можливості самостійно припинити трудові відносини з відповідачем, оскільки без відповідного і належно оформленого рішення учасника товариства ініціювати внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі власного наказу, не вбачається можливим та суперечить вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 15.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.05.2026.
Ухвалою суду від 06.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2025.
У визначений судом день та час сторони своїх представників в засідання суду не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Представник позивача у судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання за вх.№01-75/1139/26 від 25.05.2026 у якому просить судове засідання проводити без участі позивача та його представника. Крім того, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У визначений судом день та час відповідачі своїх представників в засідання суду не направили, відзиви на позовну заяву не подали, хоча про день та час розгляду справи в суді були повідомлені належним чином про що свідчать довідки Господарського суду Волинської області про доставку ухвали суду від 06.05.2025 до електронного кабінету відповідачів 08.05.2026.
У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачі про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Згідно рішення засновників №2 затверджено Статут благодійної організації Волинський благодійний фонд «Доброта» (нова редакція). (а.с.12-22)
Пунктом 1.1 Статуту визначено, що Волинський благодійний фонд «Доброта» є добровільною благодійною організацією, яка є юридичною особою, що створена єдиним учасником: фізичною особою ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до п.п 3.2.1 Статуту директор Фонду обирається загальними зборами на строк-п'ять років.
27 квітня 2022 рішенням загальних зборів учасників Благодійної організації Волинський благодійний фонд «Доброта» звільнено ОСОБА_2 з посади директора з 27.04.2022 та призначено директором Благодійної організації Волинський благодійний фонд «Доброта» - ОСОБА_1 ( паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Луцьким МВ УМВС України у волинській області 19.05.2007, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) (а.с. 23)
Згідно наказу №1 від 28 квітня 2022 ВБФ «Доброта» ОСОБА_1 прийнято на роботу директором Благодійної організації Волинський благодійний фонд «Доброта» з 28.04.2022. (а.с. 24)
На підставі рішення загальних зборів учасників Благодійної організації Волинський благодійний фонд «Доброта» від 27.04.2022 були внесені відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про директора Організації. (а.с. 10-11)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть за серія НОМЕР_3 . (а.с. 25)
Згідно довідки приватного нотаріуса ОСОБА_3 , спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_4 . (а.с. 26)
19 лютого 2026 ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з посади директора Волинського благодійного фонду «Доброта» за власним бажанням з 10 березня 2026.
Разом з тим, на адресу єдиного учасника - ОСОБА_2 та його спадкоємця ОСОБА_4 було надіслано повідомлення про проведення позачергових загальних зборів Організації, однак останні не відбулися. (а.с. 28-29)
Позивач, звернувся з позовом до суду та відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України, просить суд припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Благодійною організацією Волинський благодійний фонд “Доброта».
Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам судом встановлено, наступне.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 4 ЦПК України.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05.06.18, справа № 338/180/17, від 30.01.19, справа № 569/17272/15-ц, від 16.06.20, справа № 145/2047/16-ц, від 15.09.20, справа № 469/1044/17).
Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 по справі № 910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов'язані з управлінням юридичної особою.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).
До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України.
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №488/362/22 зазначила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальним у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
Як передбачено ч.4 ст.13 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійним фондом визнається благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов'язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності. Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками.
Згідно ст.14 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» установчим документом благодійного товариства та благодійного фонду є статут. Установчі документи благодійної організації затверджуються засновником (засновниками) благодійної організації або уповноваженими ними особами.
Благодійні організації набувають прав та обов'язків юридичної особи з моменту їх державної реєстрації. Державну реєстрацію благодійних організацій проводять державні реєстратори за місцезнаходженням благодійних організацій відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (відповідно до ст. 15 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» органами управління благодійних товариств та благодійних фондів є загальні збори учасників, виконавчий орган і наглядова рада.
Згідно ст. 20 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» вищим органом управління благодійних товариств та благодійних фондів є загальні збори учасників, які складаються з учасників таких благодійних товариств чи благодійних фондів або уповноважених представників таких учасників.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності благодійних товариств та благодійних фондів.
Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників, їх скликання та проведення, а також інші питання щодо здійснення загальними зборами учасників своїх повноважень як вищого органу управління благодійних товариств та благодійних фондів визначаються їх статутами.
Суд встановив, згідно п.1.1, 1.7 Статуту, Волинський благодійний фонд «Доброта» є добровільною благодійною організацією, що створена фізичною особою-громадянином України: ОСОБА_2 .
Фонд є юридичною особою з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку, має круглу печатку, штамп, бланк, відокремлене майно, самостійний баланс, банківські рахунки, свою символіку, емблему зі своїм найменуванням та інші атрибути, які не заборонені законодавством України (відповідно до п. 1.7 Статуту).
Згідно п.3.1. Статуту Організації, вищим органом управління Фонду є загальні збори учасників (далі - Загальні збори), які проводяться не рідше одного разу на рік та є правомочними, якщо у них беруть участь не менше ніж дві третини учасників Фонду.
До компетенції Загальних зборів учасників Фонду належать: обрання виконавчого та контролюючого органів Фонду (п.3.1.1 Статуту).
Відповідно до п. 3.1. Статуту, виконавчим органом Фонду є директор Фонду.
Директор Фонду обирається Загальними зборами на строк - п'ять років (гідно п. 3.2.1 Статуту).
Як вбачається з п. 1.1.Статуту єдиним учасником Волинського благодійного фонду «Доброта» є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Отже, директор Організації є його виконавчим органом та питання про звільнення з посади директора є виключною компетенцією єдиного учасника - Волинського благодійного фонду «Доброта» і оформляється одноосібним рішенням останнього.
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відтак, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Благодійна організація Волинський благодійний фонд «Доброта» зареєстроване в реєстрі 29.04.2022. ОСОБА_1 , директор, 28.04.2022 - керівник, Кравчук Петро Костянтинович (повноваження:вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договору тощо, подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи)- представник. (а.с. 10-11).
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов'язані з управлінням товариством (Аналогічні висновки викладені у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).
Директор Організації є його виконавчим органом та питання про звільнення з посади директора є виключною компетенцією єдиного учасника - Волинського благодійного фонду «Доброта» і оформляється одноосібним рішенням останнього.
Отже, наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Волинського благодійного фонду «Доброта» висувається на підставі рішення загальних зборів учасників (єдиного засновника) фонду, але при його ухваленні, мають бути дотриманими права особи, яка звільняється, а також гарантії, що визначені трудовим законодавством України.
Трудове законодавство має застосовуватися при оформленні наказу про звільнення керівника з посади на підставі статті 36 КЗпП України, зокрема, у відповідному наказі про звільнення.
Разом з тим, у даній справі положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.
Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/61865/16-ц (провадження № 61-33113св18).
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
19.02.2026 позивачем прийнято рішення звільнитись із займаної посади директора за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим складено заяву про звільнення та повідомлення про скликання Загальних Зборів Учасників фонду, які були направлені на адресу відповідача 2, та одночасно усім його учасникам (а.с. 28-29), однак останні залишені без належного реагування.
На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (п. 50-51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).
ІНФОРМАЦІЯ_1 єдиний учасник фонду ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть за серія НОМЕР_3 . (а.с. 25)
Згідно довідки приватного нотаріуса ОСОБА_3 , спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_4 . (а.с. 26)
Суд встановив, що позивач надіслав заяву про звільнення з посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України .
Також позивач надіслав лист на адресу ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_4 про ініціювання скликання та проведення позачергових загальних зборів учасників товариства на 10 березня 2026 на 10:00 год. з повідомленням про винесення на порядок денний розгляд заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Волинського благодійного фонду «Доброта» та призначення нового директора Волинського благодійного фонду «Доброта» (а.с. 28-29).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 врахувала, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовуються насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі №127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків (частина тринадцята статті 39 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Враховуючи вищевикладені висновки та норми права, позивач - ОСОБА_1 дотримав вимоги статті 32 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статуту товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомив кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надав учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час.
Отже, докази, що містяться у матеріалах справи, свідчать про дотримання позивачем також вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин за власним бажанням (волевиявленням) із відповідачем-1.
Між тим, матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом товариства заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача 1, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача-2 у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.
Водночас, невирішення загальними зборами учасників фонду питання про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 з посади директора у даному випадку є порушенням зазначеного права позивача.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Отже, суд дійшов висновку припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Благодійною організацією Волинський благодійний фонд “Доброта» у зв'язку зі звільненням з посади директора Благодійної організації Волинський благодійний фонд “Доброта», за власним бажанням на підставі ч.1 статті 38 КЗпП України;
За умовами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.
Слід врахувати, що суд не може вирішити (визначити юридичний факт) про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем-1.
Разом з тим, з встановлених обставин у даній справі та з позиції Великої Палати Верховного Суду, підлягає до задоволення вимога про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Благодійною організацією Волинський благодійний фонд “Доброта» з дня набрання рішенням суду законної сили, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Благодійної організації Волинський благодійний фонд “Доброта», за власним бажанням на підставі ч.1 статті 38 КЗпП України;
За відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі N 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання / подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №127/27466/20 від 06.09.2023.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку права позивача підлягають захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.
Отже, суд дійшов висновку не визнати припиненими, а припинити трудові відносини трудові відносини між ОСОБА_1 та Благодійною організацією Волинський благодійний фонд “Доброта» з дня набрання рішенням суду законної сили, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Благодійної організації Волинський благодійний фонд “Доброта», за власним бажанням на підставі ч.1 статті 38 КЗпП України;
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Департамент “Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про ОСОБА_1 , як директора Благодійної організації Волинський благодійний фонд “Доброта»,слід врахувати наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань» суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» не передбачає внесення змін до реєстру щодо керівника підприємства на підставі лише заяви і без відповідного рішення учасників, що у даному випадку унеможливлює внесення таких змін у позасудовому порядку, так як рішення учасниками про звільнення Позивача прийнято не було, а збори не відбулись.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним».
Таким чином, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
З огляду на вище зазначені норми чинного законодавства України процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення правовідносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що у даному випадку є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав.
Отже, виходячи із вище викладеного, процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з Фондом має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За таких обставин, ефективний спосіб захисту є позовна вимога про зобов'язання Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 , як директора Волинського благодійного фонду «Доброта».
Згідно п.1.12., 1.13. Положення про департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку», затвердженого рішенням Луцької ради від 29.01.2020 №69/101, Департамент ЦНАП є юридичною особою. Департамент ЦНАП має печатку із зображенням Державного гербу України та його власною назвою, штампи, рахунки в установах банків та інші атрибути, необхідні юридичній особі.
З урахуванням викладеного, у зв'язку з задоволенням позовної вимоги щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем 1, враховуючи наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача, як керівника відповідача-1 та наявності у відповідача-2 повноважень на внесення змін відомостей до реєстру про керівника, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та Благодійною організацією Волинський благодійний фонд “Доброта» (43021, М. Луцьк, вул. Стрілецька, буд.4, код ЄДРПОУ 40578726) з дня набрання рішенням суду законної сили, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Благодійної організації Волинський благодійний фонд “Доброта», за власним бажанням на підставі ч.1 статті 38 КЗпП України;
3. Зобов'язати Департамент “Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» (43025, м. Луцьк, вул. Лесі українки, 35, код ЄДРПОУ 38527410) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), як директора Благодійної організації Волинський благодійний фонд “Доброта».
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
27.05.2026
Суддя В. М. Дем'як