14.05.2026 року м.Дніпро Справа № 912/3076/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп'яненко О.Ю. (доповідач)
суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Федорчук В.С.,
за участю представників:
скаржника - Калачика В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2026 (повний текст якої складено 27.01.2026, суддя Тимошевська В.В.) у справі № 912/3076/25
про неплатоспроможність
Боржника - Фізичної особи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства .
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 09.02.2026 звернулася через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2026 у справі № 912/3076/25 та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі своїх повноважень, здійснивши оцінку достатності розміру заборгованості, економічної доцільності витрат боржниці, співмірності окремих платежів, а також надавши суб'єктивну оцінку поведінці боржниці, тоді як на стадії відкриття провадження суд має перевіряти виключно наявність ознак неплатоспроможності, а не вирішувати спір по суті.
Зауважує, що
- суд першої інстанції неправильно застосував частину другу статті 115 КУзПБ, фактично підмінивши її зміст додатковими умовами. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд фактично розширив зміст частини другої статті 115 КУзПБ, поставивши реалізацію права боржниці у залежність від обставин, які законом не визначені як умови або передумови відкриття провадження, а саме: наявності або відсутності відкритих виконавчих проваджень; суб'єктивної заборгованості; оцінки «критичності» або «некритичності» розміру можливості добровільного погашення окремих зобов'язань без застосування процедур, передбачених КУзПБ; оцінки економічної доцільності витрат боржниці та її фінансової поведінки загалом;
- безпідставно застосував підвищений стандарт доказування на стадії відкриття провадження. Висновок суду першої інстанції про недоведеність припинення погашення боржницею кредитів та інших планових платежів у розмірі більше 50 % місячних зобов'язань ґрунтується на вимозі подання детальних помісячних графіків платежів по кожному кредитному договору із розшифруванням структури платежів та аналізом кожної окремої умови договору. Такий підхід фактично означає висунення до боржниці стандарту доказування, характерного для стадії розгляду справи по суті, а не для стадії вирішення питання про відкриття провадження;
- ототожнення судом наявності доходу з платоспроможністю суперечить правовій природі неплатоспроможності. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у боржниці можливості обслуговування кредитної заборгованості, виходячи виключно з факту отримання нею щомісячного доходу, не надавши належної оцінки обов'язковим та неминучим щомісячним витратам, підтвердженим поданими до суду документами та письмовими поясненнями. Такий підхід є формальним і не відповідає правовій природі інституту неплатоспроможності фізичної особи;
- висновки суду щодо «недобросовісності» боржниці є передчасними та необґрунтованими. Суд першої інстанції, аналізуючи факт сплати боржницею авансу грошової винагороди арбітражному керуючому, а також можливість виконання окремих зобов'язань, фактично надав оцінку добросовісності боржниці та зробив висновки щодо її платоспроможності. Водночас питання добросовісності поведінки боржника не є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність і не належить до переліку обставин, що підлягають оцінці судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження.
3. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп'яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Мартинюк С.В., Фещенко Ю.В.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
В судовому засіданні 14.05.2026 представник скаржника надав пояснення щодо доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів у судовому засіданні 14.05.2026 прийняла скорочену постанову.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства .
Також заявниця у порядку абзацу 2 пункту 21 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ надала суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією - Рибкіної Наталієї Василівни, яка подала суду заяву про участь у цій справі від 18.07.2025.
Заяву мотивовано посиланням на наявні фінансові труднощі Боржника, що мають тривалий, накопичувальний характер та обумовлені сукупністю об'єктивних життєвих обставин: розірванням шлюбу, відсутністю фактичної фінансової підтримки колишнього чоловіка, необхідністю самостійного утримання неповнолітньої доньки, нестабільним рівнем доходів та вимушеним активним користуванням кредитними продуктами банків та мікрофінансових організацій.
До списку кредиторів Заявниці включено 3 банки (Акціонерне товариство «ОТП Банк», Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк») та 4 фінансові установи (ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Діджи Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «ТехноФінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс»), по яких існує заборгованість за попереднім розрахунком заявниці 163 010,02 грн.
Заявниця працевлаштована, офіційно працює за трудовим договором на ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС», продавець продовольчих товарів, ФОП «МУРАДЯН РАФАЕЛ ГАРЕГІНОВИЧ» за сумісництвом на посаді офіціант, отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою з місця роботи, трудовою книжкою та відомостями про трудову діяльність.
Перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , шлюб розірвано рішенням суду; на користь Боржниці стягуються аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу платника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що на даний час складає 3200,00 гривень на місяць.
Має одну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження та РНОКПП.
Відомості про склад сім'ї та їх майновий стан відображені у деклараціях боржниці за 2022- 2025 роки та підтверджуються витягами з ДРРП і ДРОРМ щодо кожного члена сім'ї (матері, колишнього чоловіка, доньки).
Боржниця не має незнятої чи непогашеної судимості, що підтверджується довідкою МВС про відсутність судимості.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 22.01.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).
Предметом апеляційного перегляду у цій справі постало питання щодо правомірності відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Перевіряючи правильність застосування судом попередньої інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За наведеним у статті 1 КУзПБ визначенням, неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, врегульовано Книгою четвертою КУзПБ.
Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом частини 1 статті 115 та статті 116 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника, яка подається ним за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, із викладенням, зокрема, обставин, що стали підставою для звернення до суду, а також наданням документів, передбачених частиною 3 статті 116 КУзПБ. Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду та призначає дату підготовчого засідання, в якому розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви (частина 1 статті 117, частина 1 статті 119 КУзПБ).
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина 3 статті 119 КУзПБ).
Так, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (частина 4 статті 119 КУзПБ).
Наведений перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною.
Тобто на стадії підготовчого засідання у справі суд надає оцінку відповідності поданої заяви боржника за формою і змістом вимогам статей 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за частиною 4 статті 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі.
На стадії підготовчого засідання формально не перевіряються ознаки неплатоспроможності боржника, а оцінка реального стану платоспроможності боржника фактично надається судом за наслідком відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, введення процедури реструктуризації боргів боржника, звернення кредиторів до суду із заявами про визнання грошових вимог до боржника, їх розгляду судом, розгляду звіту про результати перевірки декларації боржника, оцінки доказів, наданих на підтвердження фінансово-майнового стану боржника. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №922/1426/21 і від 28.09.2022 у справі №916/106/22.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи визначено у частині 2 статті 115 КУзПБ, згідно з якою (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності. До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29.07.2021 у справі №909/1028/20 зазначив, що тлумачення частини 2 статті 115 КУзПБ із застосуванням філологічного та логічного способів інтерпретації приводить, зокрема, до таких висновків:
- для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях наведених у частині 2 статті 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №902/227/20, від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20);
- наявність у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених зобов'язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Системний аналіз статті 113, частин 1, 2 статті 116 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині 3 статті 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст, зокрема:
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (пункт 3);
- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна та копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно (пункти 4, 5);
- перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором (пункт 6);
- копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (пункт 7);
- декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (пункт 11);
- інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу (пункт 14).
Отже, з урахуванням положень частини 3 статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною 2 статті 115 КУзПБ. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, від 26.05.2022 у справі №922/1426/21, від 11.01.2024 у справі №924/622/23, від 11.07.2024 у справі №909/1179/23.
Звертаючись із заявою, підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявниця ОСОБА_1 визначила фактичне припинення погашення зобов'язань за кредитними договорами, її фінансовий стан об'єктивно не дозволяє погасити борги; наявні ознаки стійкої неплатоспроможності.
Дослідивши надані заявником докази, суд першої інстанцій відхилив її посилання на наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і зазначив, що вказаний у заяві розмір заборгованості (163 010,02 грн.) є вже накопиченим по факту несплати станом на дату звернення до суду. При цьому, за висновком суду, заявниця не доводить неможливість виконання нею зобов'язань з урахуванням розміру такого зобов'язання на конкретну дату виникнення строку його виконання та з урахуванням розміру свого щомісячного доходу (заробітної плати) та аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Поряд з цим, виходячи з наявних документів та розрахунку суд вважає, що обраховані суми зобов'язання є співмірними з доходами заявниці, що дозволяло їх виконання. Суд відзначив також, що матеріали справи не містять жодних документально підтверджених відомостей щодо наявних певних непередбачуваних для заявниці випадків, настання яких обумовило понесення додаткових незапланованих фінансових витрат у відповідному періоді розрахунку (зокрема, погіршення стану здоров'я, втрата працездатності, зміна місця проживання з відповідними витратами тощо).
Суд виснував, що, виходячи з положень КУзПБ та поняття неплатоспроможності є недопустимим відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності поведінки боржника, який свідомо припиняє погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів, маючи при цьому фінансову можливість такого виконання.
В контексті наведеного суд звернув увагу на обставину, що заявниця, повідомляючи про неможливість виконання зобов'язань перед кредиторами, укладає договір з арбітражним керуючим на суму оплати послуг 45 420,00 грн зі строком виконання до 28.02.2026, що складає 27,86% від усієї суми заборгованості за кредитними договорами. Тобто, заявниця, вказуючи про свою фінансову неспроможність, одночасно бере на себе нові грошові зобов'язання, розмір яких у відсотковому співвідношенні із загальною сумою кредиторської заборгованості є чималим.
Однак суд першої інстанції належним чином не з'ясував наявність чи відсутність підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявника, передбаченої частиною 2 статті 115 КУзПБ.
Наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21.
Як було зазначено вище, підставою звернення заявника з заявою до місцевого господарського суду є п. п.2 ч.2 ст.115 КУзПБ, а саме: припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Отже, для встановлення підстави для відкриття провадження у справі за п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ дослідженню підлягають: підстави виникнення зобов'язання (правочини); розмір щомісячного платежу за кожним таким зобов'язанням та строк його сплати (умови правочинів); дата останнього платежу, здійсненого заявницею або дата прострочення зобов'язання; підстави не здійснення відповідних платежів. При цьому, відповідному дослідженню підлягає кожний кредитор, який зазначений заявником у конкретизованому списку кредиторів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту наданого разом із заявою списку кредиторів боржниці вбачається, що у неї наявні зобов'язання перед 7 фінансовими/банківськими установами. На підтвердження вказаного заявником надано суду: довідки і виписки з банківських установ; конкретизований список кредиторів; розрахунок припинення погашення кредитів та інших планових платежів у розмірі більше 50% місячних зобов'язань; повідомлено суд про відсутність примірників кредитних договорів, паспортів споживчого кредиту, договорів факторингу тощо.
При цьому колегія суддів зауважує, що наданий заявником список кредиторів є одним із основних документів, на підставі якого судом здійснюється перевірка обставин, визначених у п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки саме у зазначеному списку повинні міститися юридичні та/або фізичні особи, які підпадають під поняття «кредитор», визначене у ст. 1 КУзПБ.
Проаналізувавши конкретизований список кредиторів та долучені до заяви документи суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявником не надано всі допустимі докази щодо зазначених у списку кредиторів, на підставі яких можливо встановити наявне у неї зобов'язання перед кредиторами.
Так, суд зазначив, що заявницею наданий лише загальний розрахунок заборгованості по кожному договору без розрахунку щомісячних чи інших по періоду сплати платежів. Отже, заявницею не розкрито в достатній мірі її щомісячні зобов'язання з кредитних платежів та, відповідно, неможливість їх виконання у співвідношенні зі щомісячним доходом та іншими необхідними витратами.
У той же час, суд застосував до заявниці на стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підвищений стандарт доказування, що суперечить, зокрема, вимогам ст. 116 КУзПБ, відповідно до якої до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (п. 3 ч. 2 статті 116).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, Верховний Суд наголосив, що господарські суди не вправі встановлювати додаткові умови або критерії, не передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, для реалізації права особи на звернення до суду, оскільки це порушує принцип правової визначеності та право на доступ до суду. На стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд не здійснює повної перевірки грошових вимог кредиторів, не встановлює остаточний розмір заборгованості та не досліджує всі умови кредитних договорів, оскільки такі дії належать до наступних стадій процедури. Достатнім є встановлення ознак неплатоспроможності на підставі сукупності поданих боржником доказів.
Зазначаючи в оскаржуваній ухвалі про можливість заявниці безперешкодно оплатити послуги арбітражного керуючого та про наявну фактичну можливість заявниці повністю закрити (виконати) окремі кредитні договори, враховуючи, у тому числі, першочерговість за строком виконання, суд першої інстанції підмінив оцінку реальної платоспроможності боржниці формальним співвідношенням між доходом та сумою зобов'язань, що не передбачено ані КУзПБ, ані правовими позиціями Верховного Суду. У зазначених вище постановах Верховний Суд фактично визнав, що наявність доходів або активів сама по собі не свідчить про платоспроможність фізичної особи, якщо ці доходи не забезпечують реальної можливості погашення грошових зобов'язань перед кредиторами. Такий підхід узгоджується і з визначенням неплатоспроможності, наведеним у КУзПБ, як неспроможності виконати грошові зобов'язання інакше, ніж через застосування судових процедур
У зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає передчасним висновок місцевого суду про відсутність передбачених частиною 2 статті 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявниці.
Колегія суддів приймає до уваги усталену правову позицію (зокрема викладену в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №916/3139/22), згідно з якою в судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини 3 статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності - додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності. Зокрема, обставини, які свідчать про недобросовісність боржника, зокрема неподання ним повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї, приховування боржником власних активів тощо, які також є підставами для закриття провадження у справі про неплатоспроможність згідно з частиною 7 статті 123 КУзПБ, не визначені підставами для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Адже відповідні обставини підлягають ретельному дослідженню судом за наслідком відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, розгляду звіту про результати перевірки декларації боржника, оцінки інших наданих ним доказів тощо.
Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду ухвали суду.
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2026 у справі № 912/3076/25 слід скасувати. Матеріали справи № 912/3076/25 направити до Господарського суду Кіровоградської області для продовження розгляду.
7. Розподіл судових витрат.
Розподіл судових витрат за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
З підстав наведеного та керуючись статями 129, 269, 270, 271, 275, 280, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2026 у справі № 912/3076/25 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2026 у справі № 912/3076/25 про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність - скасувати.
3. Справу № 912/3076/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду Кіровоградської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок, строк касаційного оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову підписано - 27.05.2026.
Головуючий суддя О.Ю. Соп'яненко
Суддя С.В. Мартинюк
Суддя Ю.В. Фещенко