Постанова від 13.05.2026 по справі 908/1510/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1510/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС»

на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 (суддя Федько О.А.)

у справі № 908/1510/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС»

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради

про стягнення грошової суми

ВСТАНОВИВ:

22.05.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №1645/08-07/25 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради про стягнення вартості незаконно спожитої електричної енергії в сумі 1 073 327,85 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі №908/1510/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради (69005, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 80, ідентифікаційний код юридичної особи 05498677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький енергетичний альянс» (69041, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 46, офіс 215, ідентифікаційний код юридичної особи 43859282) 507 614,22 грн (п'ятсот сім тисяч шістсот чотирнадцять гривень 22 коп.) основного боргу, 6 091,37 грн (шість тисячі дев'яносто одну гривню 37 коп.) судового збору, 14 187,00 грн (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят сім гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23 вересня 2025 року у справі № 908/1510/25 в оскаржуваній частині, а саме:

- у частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС»;

- у частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 55 000,00 грн до 14 187,00 грн.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» задовольнити у повному обсязі та стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на користь Позивача 1 073 327,85 грн. (один мільйон сімдесят три тисячі триста двадцять сім гривень 85 копійок) вартості безпідставно спожитої електричної енергії, а також 55 000,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, а також витрати на професійну правничу допомогу за підготовку апеляційної скарги у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- постачання електричної енергії після вичерпання ліміту не могло здійснюватися в межах цього ж договору, відтак постачання електроенергії у спірний період відбувалося поза межами договірних правовідносин, що свідчить про безпідставне набуття майна у розумінні статей 1212 та 1213 ЦК України;

- жодної додаткової угоди щодо продовження або збільшення суми фінансування судом не встановлено, отже продовження постачання після вичерпання ліміту суперечить вимогам бюджетного законодавства та не може бути прирівняне до дії чинного договору;

- із матеріалів справи вбачається, що до постачальника «останньої надії» споживач був переведений лише 22.12.2022р., отже період з 24.11.2022 по 21.12.2022 залишався позадоговірним, і споживання електроенергії в цей час не могло вважатися договірним постачанням. Звідси суд помилково визнав спірний період таким, що охоплюється дією договору № 1/2273 від 01.03.2022, хоча його дія фактично припинилася після повного вибрання договірної вартості;

- споживання електричної енергії у період з 24 листопада по 21 грудня 2022 року відбувалося поза межами чинного договору , а тому отримана енергія є безпідставно набутим майном у розумінні статей 1212- 1213 Цивільного кодексу України, що підлягає оплаті за ринковою вартістю . договірної ціни 3,29472 грн/кВт·год є безпідставним. Застосування судом і суперечить вимогам ст.632 ЦК України;

- позивачем було подано повний пакет підтверджуючих документів: договір про надання правової допомоги від 02.01.2025, додаткову угоду від 05.05.2025, акт приймання-передачі від 20.08.2025, ордер серії СА №1108107 від 04.01.2025 та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг). Ці документи підтверджують, що адвокатом фактично виконано комплекс дій, необхідних для належного захисту інтересів Позивача, зокрема аналіз матеріалів справи, підготовку позовної заяви, відзивів, процесуальних документів та участь у трьох судових засіданнях. Висновок суду про те, що зазначені дії є «одним видом правничої допомоги», не має нормативного обґрунтування, оскільки кожна з них є самостійною процесуальною дією, що потребує окремого часу та фахової підготовки. Отже, зменшення судом розміру витрат на професійну правничу допомогу є безпідставним, а сума 55 000,00 грн. має бути відшкодована Позивачу у повному обсязі як така, що підтверджена належними доказами, є реальною, необхідною та розумною.

Крім того, зазначив про понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 20 000,00 грн та просив розподілити їх за наслідком апеляційного провадження.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

12.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому просить відкласти апеляційний розгляд справи через зайнятість представника КНП “МЛЕ та ШМД» ЗМР в Дніпровському районному суді м. Запоріжжя під час розгляду кримінального провадження №334/8190/25.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 11.03.2026 брали участь представник позивача (апелянта). Відповідач, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зауважує, що у справі вже відбулося судове засідання 25.03.2026, на якому був присутній представник відповідач, який надав свої пояснення по суті заявленої апеляційної скарги.

Також, як учасник судового процесу, останній не був позбавлений права забезпечити участь у судовому засіданні 13.05.2026 будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету щодо участі в тому чи іншому судовому процесі у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для його відкладення.

До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія судді не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні 13.05.2026 підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити: рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» (постачальник, позивач у справі) та Комунальним некомерційним підприємством «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради укладено Договір №1/2273 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір), за умовами якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором Постачальник продає електричну енергію, найменування предмету закупівлі згідно коду за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія, Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.03.2022 00:00 по 31.12.2022 24:00 становить 1 250 000 кВт/год. та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявлену оператором систем розподілу (п. 2.3 договору).

Бюджетні зобов'язання за укладеним договором здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 2.4).

Пунктами 3.3 та 5.6 договору сторони погодили, що постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що загальна вартість цього договору становить 4118400,00 грн, у тому числі ПДВ 686 400,00 грн.

Ціна цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюється додатковою угодою. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов'язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у договорі у чинній редакції (п. 5.8). Зміни до цього договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно зі ст. 41 закону України «Про публічні закупівлі» (п. 5.9).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.11 договору).

Відповідно до п. 5.12 договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 5.16 договору Споживач здійснює плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послуги розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього Договору.

Пунктом 5.19 договору встановлено, що Комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього Договору, має містити наступну інформацію: ціну за одиницю електричної енергії; спосіб оплати (по факту); термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати; визначення способу оплати послуг з розподілу (через Постачальника та/або напряму з оператором системи); наявність штрафних санкцій за дострокове розірвання договору у випадках не передбачених умовами Договору; термін дії Договору та умови пролонгації.

Після прийняття Споживачем комерційних пропозицій Постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п.7.2 договору Постачальник зобов'язаний нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ, цим Договором та Комерційною пропозицією, що є Додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 13.1 договору встановлено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору. Строк дії цього договору може бути припинено в частині постачання електричної енергії у випадку повного освоєння (використання) споживачем коштів, визначених в п. 5.2 цього договору.

Пунктом 13.2 сторони погодили, що дія договору про постачання електричної енергії може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому періоді, якщо видатки на досягнення цілі затверджено в установленому чинним законодавством порядку.

Додатком №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1/2273 від 01.03.2022 є Заява-приєднання до договору, яка містить персоніфіковані дані Споживача, ЕІС-код як суб'єкта ринку електричної енергії та дату початку постачання.

Додатком №1 до Заяви-приєднання до Договору є перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку та Заявлені обсяги споживання електричної енергії у розрахункових періодах.

Додатком №2 до Договору є Комерційна пропозиція, за умовами якої ціна електричної енергії 1 кВт*год складає 2,7456 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 0,5491 грн, разом з ПДВ - 3,29472 грн, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії на відповідний розрахунковий період. Якщо протягом строку дії цього договору на підставі постанов НКРЕКП тариф на передачу електроенергії для ПрАТ «НЕК «Укренерго» буде збільшуватися, сторони договору, відповідно до п.1-8 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» повинні переглянути ціну 1 кВт*год електроенергії за даним договором, відповідно до рівня збільшення тарифів згідно Постанов НКРЕКП (п. 1 Комерційної пропозиції).

Відповідно до п. 5 додатку 2 (Комерційна пропозиція) до договору, термін дії договору та умови пролонгації: договір укладається на строк з моменту підписання по 31.12.2022 року (включно), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами гарантійних зобов'язань за договором.

На виконання п. 2.1. договору про постачання електричної енергії споживачу позивач передав відповідачеві в період з 00 год. 00 хв. 01.11.2022 по 13 год. 00 хв. 24.11.2022 електричну енергію в об'ємі 1 250 166 кВт*год на загальну суму коштів 4 118 946,92 грн, включно з ПДВ. Зазначений факт встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 29.04.2025 у справі №908/351/25, яке набрало законної сили 27.05.2025, відповідно до якого стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради на користь позивача заборгованість за період з 01.11.2022 по 13 год. 00 хв. 24.11.2022 року в розмірі 409504,04 грн.

В матеріалах справи відсутні докази зміни ціни електричної енергії, яка вказана у п. 1 Комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.03.2022, або ціни договору. Так само матеріали справи не містять доказів припинення з 24.11.2022 договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.03.2022 №1/2273.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 14:00 год. 24.11.2022 по 30.11.2022 відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 34 714 кВт*год., в період з 01.12.2022 по 21.12.2022 в обсязі 119 355 кВт*год.

Факт споживання відповідачем вказаного обсягу електричної енергії підтверджується повідомленнями-листами за вих. № 007-72/4932 від 13.11.2024 та за вих. № 007-66/5547 від 20.12.2024 адміністратора комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», про фактичний обсяг споживання погодинно.

З метою коригування обсягів електричної енергії спожитої відповідачем у листопаді - грудні 2022 на його адресу були направлені лист вих. №01/2501-15 від 21.01.2025, Акт коригування від 30.11.2024 №18/11 до акту передачі-прийому електричної енергії від 30.11.2022 року №242 з урахуванням акту коригування від 30.11.2024 року №242/11; Акт коригування від 30.11.2024 №274/11 до акту передачі-прийому електричної енергії від 31.12.2022 №274; Акт взаємних розрахунків за період з 01.11.2022 по 01.12.2024; рахунки №2/2273/11Ф від 20.01.2025 на суму 241 836,47 грн та №2/2273/12Ф від 20.01.2025 на суму 831491,38 грн. У актах коригування та рахунках позивачем вартість спожитої відповідачем електричної енергії в період з 14 год. 00 хв. 24.11.2022 по 21.12.2022 вказана в розмірі 5,80545 грн без ПДВ.

Зазначений лист з доданими до нього документами отримано відповідачем 28.01.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6904100048840.

Позивач звернувся до ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ДПЗД «Укрінтеренерго» з повідомленням про дострокове припинення договору постачання електричної енергії споживачу та необхідність його переведення на постачальника «останньої надії» від 01.12.2022 вих. №01/2212-2, в якому зазначив, що у зв'язку з достроковим припиненням договору №1/2273 від 01.03.2022 виникла необхідність у переведенні споживача на постачання до постачальника «останньої надії» з 00:00 год. 21 грудня 2022 року.

За умовами договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2022 №3/2273 в редакції додаткової угоди №1 від 27.12.2022 до договору, відповідачеві визначено обсяги постачання електричної енергії на період з 22.12.2022 по 31.12.2022.

Станом на момент звернення з позовом до суду відповідач суму в розмірі 1 073 327,85 грн на користь позивача не перерахував, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути грошові кошти в розмірі 507 613,22 грн, натомість в частині стягнення з відповідача суми 565 714,63 грн - відмовити за їх необґрунтованістю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

22.05.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №1645/08-07/25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 21.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради про стягнення вартості незаконно спожитої електричної енергії в сумі 1 073 327,85 грн.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що 04.01.2022р. Відповідачем проведено процедуру відкритих торгів UA-P-2022-01-04-002793-c на постачання електричної енергії, ДК 021:2015:09310000:5 з очікуваною вартістю 6 500 000 грн 00 коп. Запланований обсяг електричної енергії складав 1 250 000 кВт*год. Переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС».

01.03.2022 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» (Постачальник) уклало з КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Споживач) Договір № 1/2273 (Договір) на постачання електричної енергії споживачу, пунктом 2.3. якого визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.03.22р. 00:00 по 31.12.22р. 24:00 становить 1 250 000 кВт*год. та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому операторам системи розподілу.

Відповідно до п.13.1. зазначеного Договору, договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору. Строк дії цього Договору може бути припинено в частині постачання електричної енергії у випадку повного освоєння Споживачем коштів, визначених в п. 5.2. цього договору. Загальна вартість вказаного договору становить 4 118 400,00 грн у т.ч. ПДВ 684 400,00 грн (п. 5.2).

За твердженням позивача, останній на виконання п. 2.1. вказаного Договору передав Відповідачеві в період з 00 год. 00 хв. 01.03.2022р. по 13 год. 00 хв. 24.11.2022р. електричну енергію в обсязі 1 250 166 кВт*год на загальну суму коштів 4 118 946,92 грн (чотири мільйони сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість) гривень 92 коп., включно з ПДВ.

Позивач уважає, що за приписами п. 13.1 договору щодо його припинення в результаті освоєння споживачем коштів, о 13 год. 00 хв. 24.11.2022р. договір про постачання електричної енергії №1/2273 від 01.03.2022 припинив свою дію в частині постачання електричної енергії, а її подальше споживання є перевищенням договірного обсягу.

Вказує, що попри відсутність у відповідача чинного договору з позивачем та будь-яких правових підстав для споживання електричної енергії з ресурсу позивача, Відповідач самовільно продовжував відбір електричної енергії поза межами узгодженого договірного обсягу до 21 грудня 2022 року включно. Відтак позивач стверджує, що Комунальне некомерційне підприємство «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» у період з 14:00 год. 24.11.2022 р. по 21.12.2022 включно безпідставно, поза межами укладеного договору, спожило додатково 154 069 кВт*год. електричної енергії з ресурсу Позивача на загальну суму 1 073 327,85 грн (один мільйон сімдесят три тисячі триста двадцять сім гривень 85 коп.), у т.ч. ПДВ, яку просить стягнути з відповідача. Посилаючись на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України зазначає, що оскільки відповідач спожив електричну енергію, вона не може бути повернута позивачеві в натурі, відтак відповідач зобов'язаний компенсувати позивачеві її вартість.

09.06.2025 від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву вх. №11652/08-08/25 (документ сформований в системі Електронний суд в ЄСІКС 06.06.2025), відповідно до якого останній заперечив проти позову. Зазначив, що підстави для постачання електричної енергії позивачем були відсутні, оскільки на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладання відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії договору на розподіл / передачу електричної енергії та договору з електропостачальником. Твердження позивача про те, що відповідач не уклав з постачальником «останньої надії» договір, що слугувало підставою для подальшого відпуску електричної енергії, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на умовах типового договору, який вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі - Правила/ПРРЕЕ).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частин 1-3 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, перелік послуг, що надаються електропостачальником; ціна електричної енергії та послуг, що надаються; строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору; інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Судом установлено, що між сторонами спору 01.03.2022 укладено Договір №1/2273 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачеві для забезпечення потреб його електроустановок. Сторонами визначені істотні умови даного договору, зокрема, ціна за одиницю електричної енергії - 3,29472 грн з ПДВ за 1 кВт*год; очікуваний обсяг постачання електричної енергії - 1 250 000 кВт*год, загальна вартість договору - 4 118 400,00 грн; строк договору - по 31.12.2022. При цьому сторони погодили, що строк дії договору може бути припинено в частині постачання електричної енергії у випадку повного освоєння (використання) споживачем коштів, визначених в п. 5.2 цього договору.

Позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості спожитої електричної енергії в період з 14 год. 00 хв. 24.11.2022 по 21.12.2022 стверджує, що відповідно до п. 13.1 договір про постачання електричної енергії №1/2273 від 01.03.2022 припинив свою дію в частині постачання електричної енергії у зв'язку з повним освоєнням відповідачем коштів в розмірі 4 118 400,00 грн, а саме споживанням станом на 13 год. 00 хв. 24.11.2022 електричної енергії в об'ємі 1 250 166 кВт*год на загальну суму коштів 4 118 946,92 грн.

Варто зауважити, що вказаний договір сторони уклали на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

У статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на дату укладання договору) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

Частиною 6 вказаної статті Закону передбачено, що дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Так, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином; передання боржником кредиторові відступного, зарахування, домовленість сторін, прощення кредитором боргу, поєднання в одній особі боржника і кредитора, неможливість виконання зобов'язання, смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи, та інші, передбачені договорами або законами.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши приписи ст.ст. 598, 631, 651 ЦК України слід зазначити, що строк договору - це період у часі, протягом якого сторони можуть здійснити права та виконати обов'язки, що виникли у зв'язку з укладанням такого договору.

Звертаючись до суду з позовом позивач з посиланням на п. 13.1 договору про постачання електричної енергії №1/2273 від 01.03.2022 наголошував, що такий договір припинив свою дію в частині постачання електричної енергії о 13 год. 00 хв. 24.11.2022р. у зв'язку з повним освоєнням відповідачем коштів в розмірі 4 118 400,00 грн, які передбачені договором. Відтак, за твердженням позивача, подальший відбір з боку відповідача електричної енергії відбувався поза межами укладеного договору, без достатньої правової підстави, а вартість такої електричної енергії має бути компенсована позивачеві за ринковими цінами, які існували станом на листопад 2024 року.

Разом з тим, строк договору визначений пунктом 13.1 та пунктом 5 Комерційної пропозиції: з моменту його підписання по 31.12.2022 року (включно), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами гарантійних зобов'язань за договором. Сторони передбачили, що строк дії цього договору може бути припинено в частині постачання електричної енергії у випадку повного освоєння (використання) споживачем коштів, визначених в п. 5.2 цього договору.

На підставі аналізу вказаних умов договору суд першої інстанції виснував, що договір діяв по 31.12.2022, але міг бути припинений внаслідок повного освоєння (використання) споживачем коштів, передбачених договором. При цьому укладений між сторонами договір не передбачає автоматичного його припинення внаслідок настання вказаних умов, а п. 13.1 вказує на можливість такого припинення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та додатково зауважує, що за умовами п. 13.5 договору його дія також припиняється у наступних випадках: - анулювання Постачальнику ліцензії на постачання; - банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальником; - у разі зміни власника об'єкта Споживача; - у разі зміни електропостачальника. У даних правовідносинах у спірний період настання таких обставин не встановлено.

В свою чергу, пп. 3 п. 7.1 договору наділяє позивача правом ініціювати припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Однак матеріали справи не містять доказів дострокового розірвання (припинення) договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.03.2022 №1/2273 за домовленістю сторін, в односторонньому порядку або за рішенням суду. Той факт, що позивачем поставлено відповідачеві електричну енергію в обсязі та на суму, яка була передбачена договором, є виконанням позивачем зобов'язань, передбачених договором №1/2273 від 01.03.2022, але не свідчить про припинення договору.

Так, Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила №312) передбачають, що постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії» (п. 3.1.1).

Згідно з п.п. 3.1.7 - 3.1.9 Правил №312 договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Частинами 1, 7, 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», а також п. 3.4.2. Правил №312 визначено, що постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, зокрема, необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до п.3.2.15 Правил №312 у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу.

Споживач після отримання повідомлення електропостачальника має право ініціювати зміну електропостачальника у порядку, встановленому в розділі VI цих Правил.

У разі недотримання електропостачальником терміну повідомлення відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, про припинення постачання електричної енергії споживачу обсяги спожитої електричної енергії до дати припинення з урахуванням встановленого 20-денного строку враховуються адміністратором комерційного обліку за цим електропостачальником, крім випадку, визначеного цими Правилами.

Зазначеними приписами закону та Правил №312 спростовуються твердження позивача, які продубльовані ним в апеляційній скарзі, про відсутність у нього обов'язку передавати споживача до постачальника «останньої надії».

Ураховуючи зазначені приписи Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії позивач, як постачальник електричної енергії, в разі дострокового припинення договору на постачання електричної енергії мав повідомити споживача (відповідача) та постачальника «останньої надії» не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору про припинення постачання електричної енергії, і лише тоді, у разі необрання споживачем нового постачальника після спливу двадцятиденного строку, постачання електричної енергії відповідачу мало б здійснюватися постачальником «останньої надії».

Втім, початком строку постачання електричної енергії відповідачеві постачальником «останньої надії» є 22.12.2022, що не заперечується сторонами та установлено судом з аналізу договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2022 №3/2273 в редакції додаткової угоди №1 від 27.12.2022, укладеного між відповідачем та Державним підприємством зовнішньої діяльності «Укрінтеренерго».

Матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем такого повідомлення відповідача та постачальника «останньої надії» у зв'язку з припиненням дії договору про постачання електричної енергії №1/2273 від 01.03.2022 станом на 24.11.2022.

Отже, договір про постачання електричної енергії №1/2273 від 01.03.2022 не був припинений сторонами о 13 год. 00 хв. 24.11.2022, строк його дії узгоджено сторонами до 31.12.2022, а відтак позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачеві в період з 14 год. 00 хв. 24.11.2022 по 21.12.2022 на виконання договору про постачання електричної енергії №1/2273 від 01.03.2022, що не спростовано апелянтом у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами позивача про відсутність правових підстав для постачання відповідачеві електричної енергії та застосування ст.ст. 1212, 1213 ЦК України до правовідносин, які виникли між сторонами спору.

Щодо решти доводів апеляційної скарги, то необхідно зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що в період з 14:00 год. 24.11.2022 по 30.11.2022 відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 34 714кВт*год., в період з 01.12.2022 по 21.12.2022 в обсязі 119 355 кВт*год.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту отримання від позивача електричної енергії протягом вказаного періоду у зазначених обсягах.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачем не було виконано в повному обсязі свого обов'язку з оплати спожитої протягом 24.11.2022 - 21.12.2022 електричної енергії.

Позивач просив стягнути з відповідача вартість спожитої електричної енергії протягом 24.11.2022 - 21.12.2022 за ціною 5,80545 грн без ПДВ за 1 кВт*год.

Обґрунтовуючи розрахунок заявленої до стягнення суми в розмірі 1 073 327,85 грн ТОВ «Запорізький енергетичний альянс» посилався на приписи ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, згідно з якими набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Отже, оскільки спожита електрична енергія не може бути повернута в натурі, Позивач просить повернути вартість фактично спожитої електричної енергії Відповідачем, яка розрахована станом на листопад 2024 рік, тобто на дату формування актів коригування. Зазначає, що середньозважена ціна електричної енергії на ринку на «добу на перед» оприлюднена на офіційному сайті Оператора ринку на рівні 5 276,88 грн/МВт.год. без ПДВ, до якої додано тариф на послуги з передачі електричної енергії - 528,57 грн/МВт.год без ПДВ та суму податку на додану вартість.

Апеляційний суд звертає увагу, що в п. 2.3 договору сторонами було визначено саме очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.03.2022 року 00:00 по 31.12.2022 24:00 становить 1 250 000 кВт"год. та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому операторам систем розподілу.

При цьому можливість здійснення корегування замовленого обсягу споживання електричної енергії в рамках цього договору слідує з пп. 4 п. 6.2 договору, що підтверджує тезу відповідача про отримання протягом 24.11.2022 - 21.12.2022 електричної енергії в межах постачання позивачем такої за договором №1/2273 від 01.03.2022 та доводить необґрунтованість протилежних тверджень скаржника.

Також, за умовами п. 5.2 договору загальна вартість цього Договору становить 4118400,00 грн (чотири мільйона сто вісімнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 686 400 грн.

Ціна електричної енергії, що постачається Постачальником зазначається в Комерційній пропозиції (Додаток 2), про що вказано в п. 5.3 договору.

Водночас як передбачено п. 5.6 договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

А згідно з п. 5.8 договору ціна цього Договору та ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 19.09.2019 р. №114-ІХ, що оформлюються додатковою угодою. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов'язаний постачати електричну енергію за ціню, яка зазначена у Договорі у чинній його редакції.

Доказів зміни ціни за одиницю товару (1 кВт"год) до середньозваженої ціни 6,7502 грн, яка обчислюється за арифметичним розрахунком ділення заявленої до стягнення суми 1073327,85 грн на кількість поставленої електричної енергії у спірному періоді (листопад-грудень 2022 року), матеріали справи не містять, а тому він не в праві вимагати від КНП “МЛЕ та ШМД» ЗМР будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, тобто відміну від вартості 1 кВт"год, яка за даними сайту Оператора ринку https://www.oree.com.ua/:

- у листопаді 2022: Ціна внутрішньодобового ринку становила 3 406.88 грн/МВт.год, ціна ринку «на добу наперед» Об'єднаної енергетичної системи України - 3 433,50 грн/МВт.год;

- у грудні 2022: Ціна внутрішньодобового ринку становила 3 481.86 грн/МВт.год, ціна ринку «на добу наперед» Об'єднаної енергетичної системи України - 3 347.46 грн/МВт.год

Разом з тим, відповідно до пп. 7 п. 7.1 договору Постачальник має право: отримувати від Споживача відшкодування збитків, пов'язаних з відхиленням Споживача від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період (день, місяць) відповідно до актів законодавства. Порядок документального підтвердження порушень умов цього Договору, а також відшкодування збитків встановлюється ПРРЕБЕ (п. 9.4 договору).

Колегія суддів наголошує, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21; постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 (п. 14 постанови).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Необхідно зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для вимог про стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази, зокрема і ті, що вказують на обставини (підстави, причини), за яких позивач саме у спірний період зазнав втрат, що призвели до стверджуваної суми збитків (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 04.11.2021 у справі № 910/5723/20.

Таким чином, обов'язок довести розмір збитків покладений саме на позивача, проте ним такий не виконано, зокрема, суду не представлено доказів понесення витрат для відпуску позивачем електричної енергії за вказаним ним тарифом (5276,88 грн./МВт.год» (без урахування податку на додану вартість) відповідачу в період з 24.11.2022 по 21.12.2022, як і на відшкодування вартості послуги з передачі електричної енергії, що надавалася оператором системи передачі (ПрАТ «НЕК «Укренерго»).

Більше того, подана позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми, що стягується.

Таким чином, відсутність вини в діях відповідача, причинно-наслідкового зв'язку та недоведеність розміру збитків унеможливлює задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Натомість оскільки суд виснував, що постачання електричної енергії відповідачеві позивач здійснював на виконання договору №1/2273 від 01.03.2022, за умовами якого сторонами погоджена вартість електричної енергії в розмірі 3,29472 грн з ПДВ за 1 кВт*год, вартість спожитої відповідачем електричної енергії протягом 24.11.2022 - 21.12.2022 становить 507 614,22 грн: за період з 14 год. 00 хв. 24.11.2022 по 30.11.2022 - 114 372,91 грн (34714 кВт*год х 3,29472 грн з ПДВ); за період з 01.12.2022 по 21.12.2022 - 327 701,09 грн (119 355 кВт*год х 3,29472 грн з ПДВ).

При цьому колегія суддів погоджується з твердженням господарського суду, що з огляду на принципи здійснення закупівель, передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» та ст.7 Бюджетного кодексу України, визначення ціни електричної енергії на рівні 5,80545 грн без ПДВ, яка вказана позивачем у актах та рахунках, порівняно з ціною, погодженою в договорі (2,74560 грн без ПДВ), суперечить вказаним принципам, є неефективним та нецільовим використанням бюджетних коштів.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми 507 613,22 грн.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Щодо розподілу судових витрат.

Так, 25.08.2025 позивачем в підсистемі Електронний суд сформована заява (вх. №17125/08-08/25) про включення компенсації правничої допомоги, за текстом якої позивач просить включити до предмету позову у справі №908/1510/25 вимогу про компенсацію правничої допомоги адвоката Чепенко М.В. у розмірі 55 000,00 грн та стягнути зазначену суму з відповідача. До даної заяви надано копії посвідчення адвоката, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера на надання правничої допомоги, договору про надання правової допомоги від 02.01.2025, додаткової угоди від 05.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 02.01.2025, акта приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2025 до договору про надання правової допомоги від 02.01.2025 та додаткової угоди від 05.05.2025.

23.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшли додаткові пояснення Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради, за змістом яких відповідач виклав серед іншого доводи щодо необґрунтованості клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідач зазначає, що позивач направив заяву про включення до предмета позову у справі вимогу про компенсацію правничої допомоги після закриття підготовчого провадження у справі, що є порушенням норм процесуального права. Крім того вважає, що заявлена позивачем сума гонорару в розмірі 55 000,00 грн є неспівмірною зі складністю вказаної справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг не відповідає критерію реальності таких витрат..

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Таким чином, ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.(див. постанову Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21).

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (додаткова постанова Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20)).

В постановах Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20 викладено висновок, що кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Матеріалами справи засвідчується, що у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до якого включено витрати на сплату судового збору. Про понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх очікуваний розмір у першій заяві по суті справи позивач не зазначив.

Заява про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу була подана позивачем 25.08.2025 та цієї ж дати направлена відповідачеві до його електронного кабінету.

Відповідач під час розгляду справи по суті висловив свої заперечення та міркування щодо співмірності або обґрунтованості заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що викладені у письмових поясненнях від 22.09.2025 (вх. №19198/08-08/25 від 23.09.2025).

Відповідачем не доведено, а господарським судом не встановлено, що подання позивачем розрахунку сум судових витрат на професійну правничу допомогу не разом із позовом, а окремою заявою, поданою 25.08.2025, тобто до початку розгляду справи по суті, позбавило відповідача можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат

Відтак суд першої інстанції не вбачав підстав для відмови позивачеві у відшкодуванні відповідних судових витрат на підставі частини 2 ст. 124 ГПК України.

За умовами договору про надання правової допомоги від 02.01.2025, укладеного між Адвокаткою Мариною Чепенко та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький енергетичний альянс» (Клієнт), адвокат зобов'язується здійснити представництво інтересів Клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Безпосередній зміст правової допомоги адвоката за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання, яке надані іменується доручення, під час строку дії цього договору здійснити представництво клієнта, зокрема, в усіх без винятку судах України. (п. 1 договору).

За надання адвокатом правової допомоги за цим договором, що вказана в пункті 1 договору, клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього договору (п. 3 договору).

Додатковою угодою від 05.05.2025 до договору сторони погодили розмір гонорару адвоката у фіксованому розмірі та навели перелік послуг у сфері права, які адвокат надає замовнику:

- правовий аналіз матеріалів справи щодо заборгованості КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради перед ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» по договору від 01.03.2022 р. №1/2273 на постачання електричної енергії споживачу та надати консультацію щодо судової перспективи даної справи - вартість послуги 10 000,00 грн;

- підготовка та подання через електронний кабінет суду позовної заяви про стягнення з КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради заборгованості у розмірі 1 073 327,85 грн - вартість послуг 20 000,00 грн;

- ознайомлення з документами, які будуть (можуть бути) подані відповідачем по господарській справі про стягнення з КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради заборгованості у розмірі 1 073 327,85 грн - вартість послуги 2 000,00 грн за ознайомлення з одним пакетом документів в межах справи;

- підготовка та подання через електронний кабінет суду будь-яких заяв по суті справи по вказаній господарській справі - вартість послуги 5000,00 грн за подання однієї заяви по суті справи;

- підготовка та подання через електронний кабінет суду будь-яких процесуальних заяв (у разі необхідності) по вказаній господарській справі - 3 000,00 грн за складання та подання однієї заяви;

- участь у судових засіданнях по господарській справі - вартість послуги - 5 000,00 грн за участь в одному судовому засіданні.

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що загальна вартість всіх послуг виконавця, зазначених у п. 2 цієї додаткової угоди, буде визначена у відповідному підписаному сторонами акті приймання-передачі наданих послуг.

20.08.2025 між Адвокатом та Клієнтом підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 02.01.2025 р. та додаткової угоди від 05.05.2025 р., за змістом якого адвокат та ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» засвідчили факт надання позивачеві правничої допомоги на суму 55 000,00 грн, а саме:

- здійснено правовий аналіз матеріалів справи щодо заборгованості КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради перед ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» по договору від 01.03.2022 р. №1/2273 на постачання електричної енергії споживачу та надано консультацію щодо судової перспективи даної справи - вартість послуги 10 000,00 грн;

- підготовлено та подано через електронний кабінет суду позовну заяви про стягнення з КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради заборгованості у розмірі 1 073 327,85 грн - вартість послуги 20 000,00 грн;

- ознайомлення з відзивом відповідача на позовну заяву по господарській справі про стягнення з КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради заборгованості у розмірі 1 073 327,85 грн - вартість послуги 2 000,00 грн;

- підготовлено та подано через електронний кабінет суду відповідь на відзив на позовну заяву по господарській справі про стягнення з КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради заборгованості у розмірі 1073327,85 грн - вартість послуги 5 000,00 грн за подання однієї заяви по суті справи;

- підготовлено та подано через електронний кабінет суду заяву про участь у судових засіданнях через відеоконференцзв'язок по господарській справі про стягнення з КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради заборгованості у розмірі 1 073 327,85 грн - 3 000,00 грн;

- станом на 20.08.2025 взято участь у трьох судових засіданнях (19.06.2025, 29.07.2025, 07.08.2025) по господарській справі про стягнення з КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» Запорізької міської ради заборгованості у розмірі 1 073 327,85 грн - вартість послуги - 5 000,00 грн за участь в одному судовому засіданні, загальна вартість послуги складає 15 000,00 грн.

У матеріалах справи наявна копія ордеру серії СА №1108107 від 04.01.2025, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 02.01.2025, за яким адвокат Чепенко М.В. надає правничу допомогу ТОВ «Запорізький енергетичний альянс».

Судом встановлено, що позовна заява підписана представником ТОВ «Запорізький енергетичний альянс» адвокатом Чепенко М.В., відповідь на відзив, інші заяви та клопотання у даній справі також підписані вказаним представником. У судових засіданнях інтереси позивача представляла адвокат Чепенко М.В.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такі висновки містить додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В силу приписів ст. 126 ГПК України для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Надаючи оцінку доказам, щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000,00 грн, суд першої інстанції встановив, що заявлені витрати на правничу допомогу пов'язані з розглядом цієї справи та підтверджуються наданими доказами.

При цьому суд врахував, що правничі послуги в такому розмірі неспіврозмірні з урахуванням категорії та складності справи, предмету спору, заявлену до стягнення суму, здійснені адвокатом дії зі складення процесуальних документів у цій справі.

Господарський суд взяв до уваги, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 55 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору та складності справи, зокрема, в частині правового аналізу матеріалів справи щодо заборгованості відповідача, надання консультації щодо судової перспективи даної справи та підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості, ознайомлення з відзивом відповідача, підготовки заяви про участь у режимі відео конференції.

Так, на переконання суду, здійснення правового аналізу матеріалів справи, надання консультації щодо судової перспективи даної справи та підготовки позовної заяви є одним видом правничої допомоги, вартість якої в розмірі 10 000,00 грн відповідає критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру. Аналогічно ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив є одним видом правничої допомоги, вартість якої в розмірі 5 000,00 грн відповідає зазначеним вище критеріям.

Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є альтернативою явки в судове засідання представника учасника справи. Відтак підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не є окремою послугою в розумінні надання правової допомоги позивачеві, а тому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо безпідставності включення до витрат на професійну правничу допомогу вартості підготовки такої заяви.

Проаналізувавши наведений у Акті від 20.08.2025 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 02.01.2025 р. та додаткової угоди від 05.05.2025 р. детальний опис наданих позивачу послуг та подані документи, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов вмотивованого висновку, який не спростований апелянтом, про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги для цілей їх подальшого розподілу до 30 000,00 грн.

Посилання скаржника на те, що кожна з вчинених адвокатом дій є самостійною процесуальною дією, що потребує окремого часу та фахової підготовки, апеляційним судом відхиляється, адже вдаючись до оцінки послуг зі здійснення правового аналізу матеріалів справи та надання консультації щодо судової перспективи даної справи можна дійти висновку, що такі за своїм логічним змістом є складовими (структурними елементами) послуги з підготовки позовної заяви, тобто такі є першочерговим етапом (необхідною передумовою) для підготовки відповідного процесуального документу, а тому виокремлення їх як самостійного виду адвокатських послуг є необґрунтованим та штучно збільшує обсяг наданої правничої допомоги, оскільки такі охоплюється діями адвоката з виготовлення позову, а отже їх недоцільно розглядати окремо і такі мають бути виключені із загальної вартості наданих позивачу послуг. В свою чергу, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів є правом учасника справи, а відтак, складення та подання відповідної заяви, до того ж за відсутності визнання судом обов'язкової явки представників учасників справи, не може покладати на іншу сторону (в даному випадку відповідача) надмірний тягар компенсації витрат за відповідні дії.

Підсумовуючи, варто відзначити, що обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу хоч і узгоджується з досягнутою домовленістю з адвокатом у договорі про надання правової допомоги та складеному на його виконання акті приймання-передачі наданих послуг, відповідає їх потребам та інтересам, проте, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, апеляційний суд констатує, що розмір гонорару є завищеним до складності справи, вчинених дій адвокатом для захисту інтересів позивача, а отже, не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 55 000,00 грн у суді першої інстанції у даній справі й суд правомірно визначив таку суму на рівні 30 000,00 грн.

Так, за результатами вирішення спору в даній справі позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 507 614,22 грн, що складає 47,29 % від заявленої до стягнення суми.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на норми ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, які визнані судом обґрунтованими, правомірно стягнені з відповідача на користь позивача пропорційно вимогам, які були задоволенні судом, виходячи з такого розрахунку: 30 000,00 грн *47,29 / 100% = 14 187,00 грн, з покладення решти на позивача

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору та вирішення процесуального питання щодо розподілу судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, не виявлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків Господарського суду Запорізької області, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим відхиляються як необґрунтовані, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення від 23.09.2025.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 236, 244, 255, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі № 908/1510/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі № 908/1510/25 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 27.05.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко