про закриття апеляційного провадження
27.05.2026 м. Дніпро Справа № 908/3933/25 (908/511/26)
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)
суддів - Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С.
за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.
представники:
від позивача: Литвиненко С.С. (адвокат);
від позивача: Шелест Ю.В. (арбітражна керуюча);
від відповідача-1: Стародумова А.С. (представник);
від відповідача-2 Голіков О.Ю. (представник)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Головного управління ДПС у м. Києві та Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 (повний текст ухвали складено 05.05.2026), суддя Сушко Л.М.
у справі №908/3933/25 (908/511/26)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Олімпікс», м. Запоріжжя
до відповідача-1: Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, м. Київ,
відповідача-2: Головного управління ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
в межах справи №908/3933/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Олімпікс», м. Запоріжжя
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 клопотання ГУ ДПС у м. Києві та ГУ ДПС у Запорізькій області про закриття провадження у справі залишено без задоволення. Розгляд справи по суті відкладено.
Не погодившись з рішенням суду, через систему “Електронний суд» Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 року та прийняти рішення про закриття провадження у справі № 908/3933/24 (№ 908/511/26) в частині позовних вимог до Головного управління ДПС у м. Києві.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартинюка С.В. (доповідач), судді - Фещенко Ю.В., Золотарьова Я.С.
11.05.2026 через систему “Електронний суд» від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/3933/25 (908/511/26). Розгляд справи №908/3933/25 (908/511/26) призначено у судовому засіданні на 27.05.2026.
14.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «БК «ОЛІМПІКС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
18.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» від арбітражної керуючої Шелест Ю.В. надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві.
Також не погодившись з рішенням суду, через систему “Електронний суд» Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 та прийняти рішення про закриття провадження у справі № 908/3933/25 (908/511/26).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/3933/25 (908/511/26) залишено без руху.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/3933/25 (908/511/26) та приєднано до апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у цій справі для розгляду в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи №908/3933/25 (908/511/26) призначено у судовому засіданні на 27.05.2026.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, апеляційний суд встановив, що апеляційне провадження підлягає закриттю враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно із ч. 1 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у ст. 255 ГПК, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц констатувала, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал суду першої інстанції окремо від остаточного рішення суду встановлені з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал суду першої інстанції взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України (аналогічно за змістом статті 255 ГПК України), є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України (аналогічно за змістом пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Такі правові висновки щодо застосування процесуальних норм враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Аналогічний підхід прослідковується у практиці Європейського суду з прав людини, і відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивачем оскаржується ухвала про відмову у закритті провадження у справі, що не підлягає оскарженню.
Відповідно пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".
Статтею 264 ГПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження. Втім, хоча стаття 264 ГГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите, в даному випадку процесуально вірними слід вважати дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Аналогічний за змістом правовий висновок про закриття апеляційного провадження у випадку його відкриття за переглядом судового рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, викладений у постановах Верховного Суду від 08.01.2019 у справі №922/1906/18, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі №917/1185/18, від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011.
З урахуванням того, що апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у м. Києві та Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026, яка не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що таке провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.
Керуючись ст. ст. 234, 255, 260, 264 Господарського процесуального кодексу України. суд, -
Закрити апеляційне провадження за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у м. Києві та Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повний текст ухвали складено 27.05.2026.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк
Суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова