27.05.2026 року м.Дніпро Справа № 908/415/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2025р. у справі № 908/415/25 (cуддя Давиденко І.В.)
за позовом Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна компанія “Акві-буд», м. Запоріжжя
про стягнення 225355,66 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Мелітопольська районна державна адміністрація Запорізької області звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-буд" про стягнення пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати (авансу) у розмірі 225 355,66 грн за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/15 від 16.02.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/15 від 16.02.2024, за умовами якого відповідач (Генпідрядник) зобов'язався виконати роботи з нового будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Запорізької області. На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату (аванс) у загальному розмірі 21 233 263,00 грн двома етапами. Позивач стверджує, що відповідачем було допущено порушення зобов'язань за договором, які полягають у несвоєчасному відпрацюванні коштів попередньої оплати у порушення шестимісячного строку, встановленого пунктом 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764. На підставі п. 12.5 договору позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.07.2025 у справі № 908/415/25 у позові відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що пунктом 3.9 договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 13.08.2024) сторони визначили, що попередня оплата (виплата авансу) надається Замовником Генпідряднику на термін до 6 місяців, що відповідає пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва. Разом з тим, сторони визначили конкретний (чіткий) строк для повернення невідпрацьованої суми авансу генпідрядником - не пізніше 25 грудня 2024 року включно. Суд зазначив, що раніше при укладенні договору та при внесенні змін до нього додатковими угодами №№ 1-6 сторони визначали, що невідпрацьовані суми авансу мали повертатися в останній день строку, на який надавався аванс, проте сторони свідомо змінили пункт 3.9 договору додатковою угодою № 7 та визначили строк для повернення невідпрацьованого авансу не після закінчення шестимісячного строку (30 серпня та 15 жовтня 2024), а в конкретну дату - 25.12.2024. Суд встановив, що відповідачем на підтвердження відпрацювання всієї суми перерахованого авансу були складені та підписані акти форми КБ-2в 18.09.2024, 01.11.2024 та 25.12.2024, тобто станом на 25.12.2024 термін повернення невикористаних сум авансу порушено не було. Суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного повернення авансу, у зв'язку з чим нарахування пені є безпідставним.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, з використанням засобів поштового зв'язку до Центрального апеляційного господарського суду, Мелітопольська районна державна адміністрація Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2025 по справі № 908/415/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийнято в результаті невідповідності висновків суду обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що укладений між сторонами договір про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/15 від 16.02.2024 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, до якого застосовуються положення ст. 875 Цивільного кодексу України. Зобов'язання ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Акві-буд» повернути Райдержадміністрації невикористану частину авансу випливає безпосередньо з нормативно-правового акту - пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, який встановлює, що на період дії правового режиму воєнного стану замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором на строк не більш як шість місяців.
Апелянт наголошує, що пунктом 3.9 договору було встановлено граничний термін використання авансу - до 6 місяців, і саме останній день шестимісячного терміну є граничним строком для повернення невідпрацьованого авансу або надання документів про його відпрацювання. Посилаючись на ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, апелянт стверджує, що зміст правочину не може суперечити законодавству, а сторони при укладенні господарських договорів можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення лише в тих межах, що не суперечать законодавству.
Апелянт зазначає, що з додаткової угоди № 7 від 13.08.2024 (у тексті скарги помилково зазначено «додаткова угода № 8 від 13.08.2024») вбачається, що позивач чітко зазначив термін відпрацювання авансу - до 6 місяців. Щодо фрази «але не пізніше 25 грудня 2024 року включно, навіть, якщо термін використання авансу не настав», апелянт пояснює, що Мелітопольську районну державну адміністрацію було визначено розпорядником нижчого рівня бюджетних коштів, якому спрямовуються кошти з резервного фонду державного бюджету. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України протягом 2024 року виділялись кошти з резервного фонду державного бюджету для будівництва фортифікаційних споруд із визначенням терміну звітування до 27 грудня 2024 року. Для недопущення нецільового використання коштів резервного фонду державного бюджету виникла необхідність обмежити термін повернення невідпрацьованих сум авансу до 25 грудня 2024 року включно, навіть якщо термін використання авансу не настав.
Апелянт стверджує, що в додаткових угодах було визначено не тільки граничний термін використання авансу - до 6 місяців, а й зазначені дії, які відповідач повинен здійснити при закінченні такого терміну. Зазначені обставини судом першої інстанції не було взято до уваги, а рішення прийнято на підставі частки речення, вирваного з контексту. Зокрема, суд не врахував, що речення п. 3.9 договору «По закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу, Генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок Замовнику, але не пізніше 25 грудня 2024 року включно, навіть, якщо термін використання авансу не настав» містить вказівку саме на граничний термін використання авансу (6 місяців), а дата 25 грудня є лише додатковим обмеженням, пов'язаним із закінченням бюджетного року.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-буд" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на наступне:
Відповідач зазначає, що пунктом 3.9 договору як на момент його укладення, так і в подальшому (з урахуванням викладення додатковими угодами пункту 3.9 договору в новій редакції) сторони встановили, що по закінченні термінів використання авансу невикористані суми авансу Генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок Замовника, але не пізніше ніж за 5 банківських днів до закінчення бюджетного року, а саме: до 25 грудня, навіть якщо термін не закінчений. Тобто сторони визначили конкретний (чіткий) строк для повернення невідпрацьованої суми авансу - до 25 грудня 2024 року. Додатковою угодою № 7 від 13.08.2024 було внесено остаточні зміни щодо сум та термінів передачі авансових коштів та підтвердження використаних сум авансу (до 30.08.2024 та до 15.10.2024), натомість термін повернення невикористаних сум авансу залишився - не пізніше 25 грудня.
Відповідач наголошує, що станом на 30.08.2024 та 15.10.2024 ним було порушено термін підтвердження використання одержаного авансу, проте станом на момент підписання актів виконаних робіт 18.09.2024 та 01.11.2024 термін повернення невикористаних сум авансу до 25.12.2024 порушено не було. Крім того, станом на 25.12.2024 Генпідрядником було повністю виконано зобов'язання за договором, що не оскаржується позивачем.
Відповідач зазначає, що пунктом 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва визначено лише право замовника здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт на строк не більш як шість місяців, проте цим абзацом не визначено терміну для повернення замовнику невикористаних сум авансу.
Відповідач пояснює, що терміни підтвердження використання авансу були порушені у зв'язку з наступними обставинами: тимчасове зупинення виконання будівельних робіт з 16.07.2024 до 22.08.2024 через необхідність коригування проектної документації, наданої Замовником; сповільнення темпів будівництва у зв'язку із небезпечною ситуацією, зокрема зростаючим обстрілом будівельного майданчика та негативними погодними умовами; релокація підприємства з м. Мелітополь у м. Запоріжжя у зв'язку із військовою агресією. Генпідрядник 16.07.2024 письмово повідомив Замовника про необхідність коригування проектної документації, проте Замовником коригування було розпочато лише 02.08.2024, тобто через 20 днів, у порушення строків, визначених у п. 6.1 договору. Коригування було завершено 22.08.2024.
Відповідач посилається на ст. 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину та зазначає, що пункт 3.9 договору в редакції додаткової угоди № 7 від 13.08.2024 є чинним та його дійсність не оскаржується жодною стороною. Пунктом 12.5 договору передбачено нарахування пені саме при неповерненні невикористаного авансу по закінченню терміну, визначеного в пункті 3.9 договору, а оскільки станом на 25.12.2024 аванс було повністю відпрацьовано, підстави для нарахування пені відсутні.
Відповідач також посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Броньовський проти Польщі» та «Рисовський проти України», а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 щодо принципу «належного урядування», відповідно до якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/415/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2025 у справі № 908/415/25 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.
01.09.2025р. матеріали справи № 908/415/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі 5070,49грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2025р. у справі № 908/415/25 (Суддя Давиденко І.В.), для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
14.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна компанія “Акві-буд» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
За змістом положень статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 16.02.2024 між Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-буд" (Генпідрядник) було укладено договір про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/15, предметом якого є нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Запорізької області (ВОП розмір 270х400). До договору сторонами укладались додаткові угоди №№ 1-13. Договір, додаткові угоди до нього з додатками підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень. Договірна ціна за договором (в остаточній редакції додаткової угоди № 13 від 27.12.2024) складає 33 558 128,03 грн, у тому числі ПДВ 20% - 5 593 021,33 грн. На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату (аванс) у загальному розмірі 21 233 263,00 грн двома етапами: першу частину в розмірі 12 815 399,00 грн за платіжною інструкцією № 8 від 01.03.2024 та другу частину в розмірі 8 417 864,00 грн за платіжною інструкцією № 14 від 16.04.2024. Пунктом 3.9 договору (в остаточній редакції додаткової угоди № 7 від 13.08.2024) визначено, що кошти першого етапу попередньої оплати в сумі 12 815 399,00 грн надаються строком до 30.08.2024, кошти другого етапу в сумі 8 417 864,00 грн - строком до 15.10.2024. По закінченню термінів використання авансу невикористані суми авансу Генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок Замовнику, але не пізніше ніж за 5 банківських днів до закінчення бюджетного року, а саме до 25 грудня, навіть якщо термін не закінчений. Відповідачем на виконання умов договору були виконані роботи з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 18.09.2024, 01.11.2024 та 25.12.2024, підписаними сторонами без зауважень. Акти КБ-2в від 18.09.2024 на загальну суму 15 823 623,16 грн враховані Замовником у якості підтвердження відпрацювання авансу від 02.03.2024 та часткового підтвердження відпрацювання авансу від 16.04.2024. Акти КБ-2в від 01.11.2024 на загальну суму 7 913 760,76 грн враховані Замовником у якості підтвердження відпрацювання залишку авансу від 16.04.2024.
Колегія суддів зауважує, що підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги, а саме факти, які мають значення для судового захисту суб'єктивного цивільного права.
Позовні вимоги ґрунтуються в тому числі на наступних твердженнях позивача, викладених в позовній заяві : « …Надалі, додатковими угодами п. 3.9. Договору змінювався у зв'язку із змінами в Календарному графіку (Додаток 2 до Договору) та зміщенням терміну виконання підрядних робіт на 2024 рік, збільшив розмір авансу до 70 % вартості робіт за договором та змінив дату його повернення (але в будь-якому разі не більш як шість місяців з моменту отримання).
Таким чином, з наведеного вбачається, що останній день для повернення невідгірацьованого авансу, або надання документів про його відпрацювання є останній день шестимісячного терміну…» .
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … З додаткової угоди № 8 від 13.08.2024 вбачається, що Позивач чітко зазначив термін відпрацювання авансу - до 6 місяців.
Що стосується фрази ...але не пізніше 25 грудня 2024 року включно, навіть, якщо термін використання авансу не настав, вважає за потрібне надати наступні пояснення, а саме:
Розпорядженнями голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 06.02.2024 № 49, Мелітопольську районну державну адміністрацію (далі - Райдержадміністрацію) визначено розпорядником нижчого рівня бюджетних коштів, якому спрямовуються кошти з резервного фонду державного бюджету При визначенні розмірів та строків надання авансів (попередньої оплати) Генпідрядникам Райдержадміністрація керувалось вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва».
При визначенні порядку оформлення документів, необхідних для виплати Генпідрядникам авансів (попередньої оплати), Райдержадміністрація, як розпорядник нижчого рівня бюджетних коштів державного бюджету, керувалось вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».
Відповідно, в додаткових угодах, якими вносились зміни до пункту 3.9 договору від 16.02.2024 №05-16/15 про закупівлю робіт за бюджетні кошти, є посилання на ці Постанови.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України на протязі 2024 року виділялись кошти з резервного фонду державного бюджету для будівництва фортифікаційних споруд.
Вищезазначеними Розпорядженнями визначено термін звітування Міністерству економіки. Міністерству фінансів та Державній казначейській службі про використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету до 27 грудня 2024 року.
Розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації, Райдержадміністрацію визначено розпорядником нижчого рівня бюджетних коштів, якому спрямовуються кошти з резервного фонду державного бюджету та лімітними довідками про бюджетні асигнування та кредитування на 2024 рік виділялись відповідні суми.?
Оскільки аванси Генпідряднику надавались протягом 2024 року в різні дати (з березня по квітень 2024 року включно), з метою цільового використання коштів резервного фонду державного бюджету у 2024 році, Запорізькою обласною державною адміністрацією (головним розпорядником коштів державного бюджету) листом від 14.08.2024 № 12142/08-20 «Про попередню оплату», на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» був погоджений узагальнюючий термін відпрацювання попередньої оплати на строк до 6 місяців (з дати виплати авансу).
Для недопущення не цільового використання у 2024 році коштів резервного фонду державного бюджету, виникла необхідність у внесенні змін в договори, шляхом обмеження терміну повернення невідпрацьованих сум авансу до 25 грудня 2024 року включно, навіть якщо термін використання авансу не настав.
З наведеного вбачається, що в Додаткових угодах Позивач декілька разів вказав на граничний термін використання авансу (6 місяців), в тому числі в реченні на яке посилається суд, зазначено... По закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу, Генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок Замовнику, але не пізніше 25 грудня 2024 року включно, навіть, якщо термін використання авансу не настав.
Таким чином в Додаткових угодах було визначено не тільки граничний термін використання авансу - до 6 місяців, а й зазначені дії, які Відповідач повинен здійснити при закінченні такого терміну. Зазначені обставини судом першої інстанції не було взято до уваги, а рішення прийняте на підставі частки речення вирваного з контексту…» з огляду на наступне:
Як в редакції п. 3.9. Договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/15 від 16.02.2024, яким сторони погодили відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 “Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» (із змінами) та постанови Кабінету міністрів України від 04.12.2019 № 1070 “Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами), Замовник перераховує Генпідряднику у формі авансу 12 815 399, грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 2 135 899,83 гр.
Умовами абзацу другого пункту 3.9 Договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/15 від 16.02.2024, сторони визначили, по закінченню терміну використання авансу, невикористані суми авансу Генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок Замовнику, але не пізніше, ніж за 5 (п'ять) банківських днів до закінчення бюджетного року, а саме: до 25 грудня, навіть якщо термін не закінчений.
Аналогічні положення містять Додактові угоди № 3 від 12.04.2024р. (т.1 а.с. 23); № 5 від 28.05.2024р. (т.1 а.с. 26); № 6 від 26.062024р. (т.1 а.с. 28); № 7 від 13.08.2024р. (т.1 а.с. 30);
Тобто, сторони однозначно визначили граничний строк для повернення невідпрацьованої суми авансу генпідрядником - до 25 грудня 2024 року.
При цьому, колегія суддів звертається до принципу "сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party), викладених у постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 910/14179/18, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів керуючись правилом «Сontra proferentem» тлумачить умову пункту 3.9 Договору проти позивача і приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що «… у пункті 3.9 Договору як на момент його укладення, так і в подальшому (з урахуванням викладення додатковими угодами пункту 3.9 Договору в новій редакції) сторони встановили, що по закінченні термінів використання авансу, невикористані суми авансу генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок замовника, але не пізніше ніж за 5 банківських днів до закінчення бюджетного року, а саме: до 25 грудня, навіть якщо термін не закінчений.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Оскільки на час прийняття рішення судом першої інстанції і при перегляді справи в суді апеляційної інстанції вищенаведена редакція абзацу другого пункту 3.9 Договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/15 від 16.02.2024 є чинною та його дійсність не оскаржується жодною стороною.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається: як факт використання відповідачем авансових коштів, сплачених позивачем, так і факт належного виконання підрядних робіт підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.
Відповідно до Календарного графіку виконання робіт, погодженого сторонами (підписаного та скріпленого печатками сторін), в редакції додаткової угоди № 13 від 27.12.2024, сторони визначили строк виконання робіт за договором вересень 2024 року, листопад та грудень 2024 року.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відповідач виконав для позивача роботи та передав їх в обумовлений Календарним графіком виконання робіт строк за актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в:
№ 1/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 18.09.2024 на 1243532,47 грн;
№ 2/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 18.09.2024 на суму 925268,42 грн;
№ 3/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 18.09.2024 на суму 24046,32грн; 5554822,27 грн;
№ 4/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 01.11.2024 на суму 24046,32грн;
за актом № 5/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 01.11.2024 на суму 413286,72 грн;
за актом № 6/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 01.11.2024 на суму 1329015,43 грн;
за актом № 7/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 01.11.2024 на суму 1003929,84 грн;
за актом № 8/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 01.11.2024 на суму 1724432,75 грн.
за актом № 9/16 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 01.11.2024 на суму 29903,58 грн.
за актом № 10/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 01.11.2024 на суму 7913760,76 грн.
за актом № 11/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 01.11.2024 на суму 393423,20 грн.
за актом № 12/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 01.11.2024 на суму 1400128,86 грн.
за актом № 13/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 01.11.2024 на суму 51269,16 грн.
за актом № 17/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 25.12.2024 на суму 35014,74 грн.
за актом № 16/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 25.12.2024 на суму 673777,08 грн.
за актом № 15/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 25.12.2024 на суму 2700299,33грн.
за актом № 14/18 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 25.12.2024 на суму 42217,10 грн.
Акти КБ-2в №1/18, 2/18, 3/18 від 18.09.2024 на загальну суму 15 823 623,16 грн враховані Замовником у якості підтвердження відпрацювання авансу від 02.03.2024 та часткового підтвердження відпрацювання авансу від 16.04.2024 на суму 3 008 224,16 грн.
Акти КБ-2в від 01.11.2024 на загальну суму 7913760,76 грн враховані Замовником у якості підтвердження відпрацювання залишку авансу від 15.04.2024 в сумі5 409 639,84 грн.
Акти приймання будівельних робіт підписані у двосторонньому порядку без будь-яких зауважень.
Таким чином, станом на 25.12.2024, тобто на дату, визначену пунктом 3.9 Договору в редакції Додаткових угод, як граничний строк повернення невикористаних сум авансу, таких невикористаних сум не існувало, оскільки надані позивачем авансові кошти були повністю використані відповідачем у ході виконання передбачених договором робіт.
Відповідно, місцевий господарський суд обгрунтовано виходив з того, що Відповідно до п. 12.5 договору, при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в пункті 3.9 договору, невикористаного авансу Генпідрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
А відтак, судом не встановлено порушення відповідачем визначеного Договором строку повернення невідпрацьованих сум авансу.
Враховуючи наведене, у позивача відсутні підстави для нарахування пені.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … З огляду на характер робіт, які Відповідач, як Генпідрядник, зобов'язався виконати за умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт за державні кошти від 16.02.2024 №05-16/15, зазначений Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно- кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Частиною 1 ст. 323 Господарського кодексу України визначено, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.
Відповідно до п. 18 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (далі по тексту - Порядок) розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об'єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи). Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.
Пунктом 19 Порядку встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно- технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців. Таким чином, зобов'язання ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Акві-буд» повернути Райдержадміністрації невикористану частину авансу випливає безпосередньо з нормативно-правового акту, що регулює відносини сторін при будівництві об'єктів за рахунок бюджетних коштів.
Так, п. 3.9. Договору було встановлено, що «Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування
капітального будівництва» із змінами, Замовник може здійснити попередню оплату (виплату авансу) Генпідряднику для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони у розмірі 70 відсотків вартості робіт за договором передбачених на 2024 рік_на строк до 31 березня 2024 року (в подалі змінено додатковими угодами).
На підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» попередня оплата розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг (крім нерезидентів) на не бюджетні рахунки, відкриті на їх ім'я в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.
Генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс для виконання робіт зазначених в пункті 1.2 розділу 1 Договору.
Відпрацювання Генпідрядником авансу підтверджується наданими Замовнику актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), оформленими відповідно до умов розділу 3 Договору (за виключенням пункту 3.9).
По закінченні терміну використання авансу, невідпрацьовані суми авансу, Генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок Замовнику, а саме, не пізніше 31 березня 2024 року включно (в подалі змінено додатковими угодами).
Замовник має право контролювати використання наданих Генпідряднику сум авансу.
Надалі, додатковими угодами п. 3.9. Договору змінювався у зв'язку із змінами в Календарному графіку (Додаток 2 до Договору) та зміщенням терміну виконання підрядних робіт на 2024 рік, збільшив розмір авансу до 70 % вартості робіт за договором та змінив дату його повернення (але в будь-якому разі не більш як шість місяців з моменту отримання).
Таким чином, з наведеного вбачається, що останній день для повернення невідпрацьованого авансу, або надання документів про його відпрацювання є останній день шестимісячного терміну.
Окрім того, згідно ч. 1 т. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України, встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України, вствановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Таким чином, господарський договір укладається на підставі вільного волевиявлення сторін, але в будь-якому разі не може протирічить діючому законодавству…» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні скаржником фактичних обставин справи і норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що пункт 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, у редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ від 29.12.2023 № 1415, прямо встановлював обов'язок підрядника використати одержаний аванс протягом трьох місяців та повернути замовнику невикористані кошти після спливу цього строку.
Разом із тим, Постанова № 1415, доповнюючи пункт 19 Порядку новим абзацом, передбачила спеціальне регулювання на період дії воєнного стану, а саме: можливість здійснення попередньої оплати у розмірі до 70 відсотків вартості робіт на строк не більш як шість місяців. При цьому зазначена постанова не містить жодної норми, яка б визначала строк повернення невикористаних сум авансу або передбачала відповідальність підрядника за несвоєчасне їх повернення.
З огляду на відсутність спеціального регулювання питання строків повернення авансу у редакції пункту 19 Порядку № 1764 після внесення змін, відповідний обов'язок та строки його виконання підлягали визначенню сторонами саме у договорі підряду.
Згідно положень пункту 1 Постанови КМУ № 1070 від 04.12.2019, розмір та строк попередньої оплати з урахуванням реальних умов виконання робіт встановлюються головним розпорядником бюджетних коштів, який несе відповідальність за ефективне та цільове використання бюджетних коштів.
Крім того, відповідно до абзацу 3 пункту 11.3 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407), органи Казначейства здійснюють контроль за виконанням строків поставки товарів, виконання робіт або надання послуг, визначених договором. Це також підтверджує правильність висновку суду про визначальне значення саме договірних строків у питаннях авансування та повернення авансових коштів.
Таким чином, позивач як розпорядник бюджетних коштів мав право визначити у договорі підряду строк повернення невідпрацьованих сум авансу, виходячи з граничного шестимісячного строку, встановленого абзацом, доданим Постановою № 1415 до пункту 19 Порядку № 1764.
З огляду на це апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність порушення відповідачем строку повернення невідпрацьованих сум авансу. Відтак, правові підстави для нарахування пені позивача відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2025 у справі №908/408/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2025 у справі № 908/415/25, яким відмовлено у задоволенні позову Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-буд" про стягнення пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати (авансу) у розмірі 225 355,66 грн.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строком повернення невідпрацьованого авансу є 25 грудня 2024 року, не врахувавши, що граничний термін використання авансу становить 6 місяців відповідно до п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, а дата 25 грудня є лише додатковим обмеженням, пов'язаним із закінченням бюджетного року. Відповідач заперечує проти цих доводів, зазначаючи, що сторони свідомо визначили конкретний строк повернення невикористаних сум авансу - до 25 грудня 2024 року, і станом на цю дату зобов'язання за договором було повністю виконано.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що:
16.02.2024 між Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-буд" (Генпідрядник) було укладено договір про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 05-16/15, предметом якого є нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Запорізької області (ВОП розмір 270х400). До договору сторонами укладались додаткові угоди №№ 1-13. Договір, додаткові угоди до нього з додатками підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень.
Договірна ціна за договором (в остаточній редакції додаткової угоди № 13 від 27.12.2024) складає 33 558 128,03 грн, у тому числі ПДВ 20% - 5 593 021,33 грн.
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату (аванс) у загальному розмірі 21 233 263,00 грн двома етапами: першу частину в розмірі 12 815 399,00 грн за платіжною інструкцією № 8 від 01.03.2024 та другу частину в розмірі 8 417 864,00 грн за платіжною інструкцією № 14 від 16.04.2024.
Пунктом 3.9 договору (в остаточній редакції додаткової угоди № 7 від 13.08.2024) визначено, що кошти першого етапу попередньої оплати в сумі 12 815 399,00 грн надаються строком до 30.08.2024, кошти другого етапу в сумі 8 417 864,00 грн - строком до 15.10.2024. По закінченню термінів використання авансу невикористані суми авансу Генпідрядник повертає на розрахунковий рахунок Замовнику, але не пізніше ніж за 5 банківських днів до закінчення бюджетного року, а саме до 25 грудня, навіть якщо термін не закінчений.
Відповідачем на виконання умов договору були виконані роботи з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 18.09.2024, 01.11.2024 та 25.12.2024, підписаними сторонами без зауважень. Акти КБ-2в від 18.09.2024 на загальну суму 15 823 623,16 грн враховані Замовником у якості підтвердження відпрацювання авансу від 02.03.2024 та часткового підтвердження відпрацювання авансу від 16.04.2024. Акти КБ-2в від 01.11.2024 на загальну суму 7 913 760,76 грн враховані Замовником у якості підтвердження відпрацювання залишку авансу від 16.04.2024.
Пунктом 12.5 договору передбачено, що при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в пункті 3.9 договору, невикористаного авансу Генпідрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 01-18/378 від 08.11.2024 з вимогою про сплату пені в сумі 225 355,66 грн, яка залишилась без відповіді.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2025р. у справі № 908/415/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5 070,49 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2025р. у справі № 908/415/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.07.2025р. у справі № 908/415/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5 070,49 грн. покласти на Мелітопольську районну державну адміністрацію Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд