вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
"26" травня 2026 р. Справа№ 920/1770/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми»
про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 920/1770/25,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь»
на рішення Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 (Повне рішення складено та підписано 17.03.2026)
у справі № 920/1770/25 (суддя В.Л. Короленко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь»
про стягнення 160790,78 грн
30.12.2025 через систему «Електронний суд» позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 160790,78 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №67 від 28.10.2019, що складається з: 58890,05 грн основний борг, 5986,57 грн 3% річних, 21134,49 грн інфляційні втрати, 71835,17 грн пеня, 2944,50 грн штраф, а також судові витрати у справі.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 по справі № 920/1770/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (вул. Щоголева Якова, буд. 1/14, м. Суми, Сумська обл., 40020; код за ЄДРПОУ 31499288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» (вул. Тополянська, буд. 18, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 42018738) 57570,00 грн (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят грн 00 коп.) основного боргу, 14510,80 грн (чотирнадцять тисяч п'ятсот десять грн 80 коп.) пені, 2878,50 грн (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім грн 50 коп.) 5% штрафу, 20335,66 грн (двадцять тисяч триста тридцять п'ять грн 66 коп.) інфляційних збитків, 5830,12 грн (п'ять тисяч вісімсот тридцять грн 12 коп.) 3% річних, а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
06.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь», надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 у справі № 920/1770/25 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» у справі № 920/1770/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 у справі № 920/1770/25.
26.05.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, що належить ТОВ «Машдеталь».
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що йому стало відомо, що Відповідач переміщує свою господарську діяльність за межі України, а також розцінює поведінку відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції та подальше подання апеляційної скарги як штучне затягування процесу та зловживання процесуальними правами.
Розглянувши вказану заяву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.
Згідно зі статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту, метою запровадження якого є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77,78 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відтак, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 у справі №904/4511/19.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, за висновками апеляційного суду, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та особливості застосування заходів забезпечення позову, заявником не подано жодного доказу та не наведено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі наказу виданого господарським судом по іншій справі, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, у разі набранням рішенням законної сили.
Колегія суддів зазначає, що самі лише припущення позивача не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Крім того, задоволення заяви позивача жодним чином не впливає на виконання рішення суду, та у разі задоволення позовних вимог позивача, захист його порушених прав буде забезпечено у повному обсязі, оскільки автоматично відновить його порушене право, а тому вжиття судом заявлених заходів забезпечення позову жодним чином не впливає на виконання рішення суду.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява позивача про забезпечення позову у справі №920/1770/25 з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» про забезпечення позову у справі №920/1770/25 відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов