вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2026 р. Справа№ 911/2477/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Спаських Н.М.
суддів: Горбасенка П.В.
Яценко О.В.
при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 07.04.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард"
на рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2026 (повне судове рішення складне та підписано 25.03.2026)
у справі №911/2477/24 (суддя Сокуренко Л.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" (м. Київ)
до Бориспільської міської ради (Київська область м. Бориспіль)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (м. Київ)
про визнання права власності на земельні ділянки,
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції.
У вересні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської міської ради про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки: площею 5,6003 га (кадастровий номер 3220886700:07:003:0049); площею 5,331 га (кадастровий номер 3220886700:07:003:0050); площею 5,2385 га (кадастровий номер 3220886700:07:003:0051); площею 5,6005 га (кадастровий номер 3220856700.07.003.0020).
Позов обґрунтовано тим, що позивач, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021 (а.с. 12 том 1), набув у Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" майнові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020 та 3220886700:07:003:0051.
Майнові права належали ПАТ "Родовід Банк" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009, укладеного між ним та громадянином ОСОБА_1 (а.с. 16 том 1).
ПАТ "Родовід Банк", набувши право власності на земельні ділянки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009 (п. 4.1. - згідно із розділом 3 Договору іпотеки та ст. 36,37 ЗУ "Про іпотеку"), не зареєструвало своє право власності на вказані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав.
В подальшому на всі вказані земельні ділянки, як на майно ОСОБА_1 , був накладений арешт постановою старшого слідчого в ОВС ГС УМВС Україна Харкевича В.І. від 23.05.2011 про накладення арешту на майно у кримінальній справі №24-113.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.12.2023 у справі №755/17807/13 вказаний арешт скасований, тому, на переконання позивача, є підстави для визнання права власності на ці ділянки в порядку ст. 392 ЦК України, оскільки позивач вже звертався до державного реєстратора за реєстрацією права власності на земельні ділянки, однак отримав відмову через існуючий на той час арешт.
При цьому, за доводами позивача, саме Бориспільська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста та здійснює від її імені повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності, в т.ч. і спірними земельними ділянками, а тому саме Бориспільська міська рада є належним відповідачем у позові.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2024 відкрито провадження у справі №911/2477/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ПАТ "Родовід Банк" (а.с. 141 том 1).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2026 у справі №911/2477/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач належними та допустимими у розумінні статей 76, 77 ГПК України доказами, не довів обставину набуття ним права власності на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку, не довів обставину невизнання або оспорення саме відповідачем права позивача на спірні земельні ділянки, а також неможливість ТОВ "ФК "Рікард" захистити свої права іншим шляхом, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання права власності за позивачем в порядку статей 16, 392 ЦК України.
В ході вирішення спору в суді першої інстанції третя особа ПАТ "Родовід Банк" підтримував позицію позивача і позов просив задовольнити повністю.
Відповідач заперечив проти того, що Бориспільська міська рада є належним відповідачем у спорі, оскільки ніяким чином не заперечує та не оспорює право васності позивача на спірні земельні ділянки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ФК "Рікард" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2026 у справі №911/2477/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням всіх обставин у справі, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського суду з прав людини.
Апелянт зазначає, що враховуючи вимоги статті 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ТОВ "ФК "Рікард" обрано належний спосіб захисту шляхом звернення з відповідним позовом до суду, оскільки сказана стаття не містить можливості реєстрації права власності на підставі договору купівлі-продажу майнових прав.
На переконання скаржника, допоки ТОВ "ФК "Рікард" не буде власником земельних ділянок, а буде мати у власності лише майнові права на них, воно позбавлене можливості звернутися до державного реєстратора щодо реєстрації за собою права власності на земельні ділянки.
Позиція інших учасників справи.
23.04.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем, Бориспільська міська рада, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити ТОВ "ФК "Рікард" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2026 у справі №911/2477/24 залишити без змін.
Відповідача, зокрема, зазначає, що позивач :
- не є власником спірного майна і його позов спрямований на первинне набуття майна у власність через рішення суду, а не на захист вже існуючого права власності. Наявні у позивача права очікування не є тотожними праву власності;
- обрав неналежного відповідача, оскільки не довів, що його право порушено, невизнано або оспорюється з боку Бориспільської міської ради, яка не є учасником договорів із позивачем, не здійснює державну реєстрацію прав, не відмовляв позивачу в реєстрації його права власності, не має правового інтересу до спірних земельних ділянок;
- обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові;
- не має із відповідачем ніякого предмету публічно-правового або господарського спору -- відсутні докази будь-яких дій або бездіяльності ради; відсутні докази, що рада здійснює реєстраційні дії або претендує на земельні ділянки; сам факт розташування земель у межах громади не створює права чи обов'язків Бориспільської міської ради щодо них.
Явка представників сторін.
В засіданні 21.05.2026 позивач свої позиції у спорі підтримав, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач та третя особа своїх представників в засідання не направили.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 25.02.2016 №261 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Родовід Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
ПАТ "Родовід Банк" перебуває в процедурі ліквідації відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка з 22.04.2022 здійснюється ФГВФО безпосередньо.
Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 10.11.2020 №1936 "Про деякі питання здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк", яким продовжено визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження ліквідатора АТ "Родовід Банк" провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцеву А.Ю. до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак у подальшому рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 19.04.2022 №250 "Про деякі питання ліквідації АТ "Родовід Банк" відкликано повноваження ліквідатора АТ "Родовід Банк", делеговані Караченцеву А.Ю. рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 10.11.2020 №1936.
На виконання та відповідно до приписів статей 1-4, 12, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", частин 1, 2 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 24.03.2016 №388, пунктів 5.1, 5.4, 5.5 Розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2, згідно з поясненнями третьої особи, майно (активи) ПАТ "Родовід Банк" продано на електронних торгах (аукціонах).
16.09.2021, відповідно до рішення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Родовід Банк" Караченцева А.Ю., відбулись відкриті електронні торги (аукціон) за лотом №GL22N020567 з продажу нерухомого майна та майнових прав на нерухоме майно, зокрема:
- майнових прав на земельну ділянку площею 5,331 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0050; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, інвентарний №15п;
- майнових прав на земельну ділянку площею 5,6003 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0049; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, інвентарний №16п;
- майнових прав на земельну ділянку площею 5,6005 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0020; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, інвентарний №17п;
- майнових прав на земельну ділянку площею 5,2385 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0051; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, інвентарний №18п,
За результатами торгів оформлено протокол електронного аукціону від 16.09.2021 №GFD001-UA-20210910-15529 (а.с.10) та визнано переможцем аукціону ТОВ "ФК "Рікард". Визначено ціну продажу лота в розмірі 496 554,38 грн (копія протоколу наявна в матеріалах справи).
05.10.2021 ТОВ "ФК "Рікард" здійснило повну оплату коштів за придбаний лот №GL22N020567 на рахунок ПАТ "Родовід Банк" в розмірі 496 554,38 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 05.10.2021 №631 із призначенням платежу: "протокол електронного аукціону №GFD001-UA-20210910-15529 від 16.09.2021. Без ПДВ".
У подальшому, 16.11.2021 між ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Родовід Банк" Караченцева А.Ю. (продавець) та ТОВ "ФК "Рікард" (покупець), за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів від 16.09.2021 №GFD001-UA-20210910-15529, укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. 16.11.2021 та зареєстрований в реєстрі за №1009 (далі - договір купівлі-продажу майнових прав а.с. 12 том 1).
Даний договір не визнано недійсним, суду не надано доказів наявності підстав вважати його нікчемним згідно положень чинного законодавства. Договір сторонами виконано.
За умовами пункту 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна:
- майнові права на земельну ділянку площею 5,331 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0050; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада,
- майнові права на земельну ділянку площею 5,6003 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0049; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада,
- майнові права на земельну ділянку площею 5,6005 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0020; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада,
- майнові права на земельну ділянку площею 5,2385 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0051; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада,
право власності на яке виникло у продавця на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2620, та щодо якого відсутні відповідні записи щодо реєстрації права власності за банком у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внаслідок арешту нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови про накладення арешту на майно від 23.05.2011 старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевич В.І. (реєстраційні номери обтяження №№11200994, 11200876, 11201039, 11201029, обтяжувач - ГСУ МВС України, код 00032684), які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:
- визнання права власності на нерухоме майно;
- припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;
- та інші майнові права, які пов'язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: - витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; - звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб'єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; - набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв'язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких продавець набув право власності; - отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; - інші права, що пов'язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно; - пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо цe право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем (далі - майнові права).
Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу майнових прав, покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначеними цим договором.
Пунктом 1.3 договору купівлі-продажу майнових прав встановлено, що майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.
Згідно з пунктом 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав, покупець підтверджує, що в момент укладення цього договору ознайомився та отримав від продавця інформацію та документи стосовно майнових прав.
У пункті 2.3 договору купівлі-продажу майнових прав покупець підписанням цього договору підтвердив, що він розуміє (усвідомлює) характер майнових прав, що переходять до покупця за цим договором, повідомлений про всі права третіх осіб, які виникають з майнових прав, усвідомлює, погоджується та приймає усі ризики, пов'язані із таким переходом, у тому числі ризики того, що покупець у майбутньому не зможе отримати жодних коштів або майна за майновими правами.
За умовами пункту 2.5 договору купівлі-продажу майнових прав, продавець зобов'язується сприяти покупцю у реалізації ним прав, які входять до складу майнових прав за цим договором. При цьому всі витрати, пов'язані з таким сприянням несе покупець, покупець відшкодовує у повному обсязі витрати продавця з таким сприянням.
Сторони у пункті 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав домовились, що за продаж майнових прав за цим договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі: - за майнові права на земельну ділянку площею 5,331 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0050; - 110 160,00 грн, - за майнові права на земельну ділянку площею 5,6003 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0049; - 115 760,00 грн, - за майнові права на земельну ділянку площею 5,6005 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0020; - 115 760,00 грн, - за майнові права на земельну ділянку площею 5,2385 га; кадастровий номер 3220886700:07:003:0051; - 108 280,00 грн. Ціна договору сплачується покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець. Загальна ціна продажу активів (майна), яке входить до складу лота, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець, оформлених протоколом від 16.09.2021 №GFD001-UA-202109І0-15529, складає 496 554,38 грн.
Згідно з пунктом 4.2 договору купівлі-продажу майнових прав покупець підписанням цього договору погоджується, що продавець не відповідає перед покупцем за неотримання покупцем майна або грошових коштів, які покупець очікував отримати від майнових прав, укладаючи цей договір та набуваючи у власність майнові права.
За змістом пункту 5.2 договору купівлі-продажу майнових прав покупець підписанням цього договору підтверджує, що до моменту укладення цього договору ознайомився із фактичним станом майнових прав, усвідомлює та погоджується із обсягом та специфікою майнових прав, які ним набуваються за цим договором, тим, що покупець може не отримати на підставі набутих за цим договором майнових прав майна, коштів, або інших благ, які покупець очікував потенційно отримати, укладаючи цей договір.
Відповідно до пунктів 5.7, 5.8 договору купівлі-продажу майнових прав цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін та нотаріального посвідчення. Сторони домовились, що усі витрати, пов'язані із укладенням і нотаріальним посвідченням цього договору покладаються на покупця. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх уповноваженими особами сторін та нотаріального посвідчення.
16.11.2021 між ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "ФК "Рікард" підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі матеріалів (документів) судової справи №355/1540/20 щодо нерухомого майна (а.с. 14 том 1).
Як стверджує позивач, право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020, 3220886700:07:003:0051 виникло у ПАТ "Родовід Банк" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2620, та щодо якого відсутні відповідні записи щодо реєстрації права власності за банком у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Учасникам справи відомо, що відповідно до пунктів 9, 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", пункту 3 розділу II "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 26.11.2015 №834-VIII, обов'язок щодо реєстрації права власності/оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виник після 01.01.2013.
Проте, внаслідок арешту спірних земельних ділянок, зареєстрованого на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГС УМВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно від 23.05.2011, ПАТ "Родовід Банк", не змогло зареєструвати своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірні земельні ділянки після 01.01.2013.
З наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №326929004 від 24.03.2023 та №№298728907, 298721092, 298733765, 298733760 від 09.02.2022 вбачається, що стосовно спірних земельних ділянок відсутні відомості про власника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності.
Спірні земельні ділянки зареєстровані в ДЗК з червня 2006 року, власником зазначено ПАТ "Родовід Банк", про що в справу надано Витяги (а.с. 29-40 том 1) з Державного земельного кадастру від 10.10.2013 №№НВ-3201499632013, НВ-3201499692013, НВ-3201499542013, НВ-3201499602013.
В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні записи про арешт зазначених земельних ділянок на попереднього власника ОСОБА_1 , на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно від 23.05.2011; реєстраційні номери обтяження 11200994, 11200876, 11201039, 11201029 відповідно (а.с. 81-84 том 1).
13.12.2013 державний реєстратор прав на нерухоме майно Сіволін М.Ю. Державної реєстраційної служби України, розглянувши заяви ПАТ "Родовід Банк" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень спірних земельних ділянок, відмовив у державній реєстрації права власності на земельні ділянки, за суб'єктом - ПАТ "Родовід Банк", на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 -- щодо майна проведено державну реєстрацію обтяження (а.с. 25-26 з оборотами том 1).
З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2011 постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. у справі №24-113 накладено арешт на спірні земельні ділянки, про що внесено відомості до ДР речових прав (а.с.81-84 том 1).
ПАТ "Родовід Банк" зверталось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного слідчого управління Національної поліції України про усунення перешкод здійснення права власності на земельні ділянки загальною площею 21,7703 га, шляхом скасування арештів на земельні ділянки 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га та 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, цільове призначення земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, який накладений, відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно від 23.05.2011, реєстраційні номери обтяження 11200994, 11200876, 11201039, 11201029.
Однак, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №911/3527/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та постановою Верховного Суду від 16.08.2021 (а.с. 87-108 том 1), відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі за правилами господарського судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суди виходили з того, що оскільки у позовній заяві позивачем заявлені вимоги про скасування арешту майна, який накладено у кримінальному провадженні, то така позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а питання про скасування арешту може бути вирішено в порядку кримінального судочинства.
У подальшому, після укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 16.11.2021 із третьою особою у справі, ТОВ "ФК "Рікард" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до ПАТ "Родовід Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ФГВФО, про визнання права власності на земельні ділянки за договором купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021, що укладений між ТОВ "ФК "Рікард" та ПАТ "Родовід Банк" (справа № 910/233/22).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ФК "Рікард" набуло право на земельні ділянки за договором купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 16.11.2021, що укладений між ним та ПАТ "Родовід Банк", проте праву власності позивача перешкоджає арешт, накладений на спірне нерухоме майно постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно від 23.05.2011.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.03.2023 у справі №910/2334/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, у задоволенні позову про визнання права власності на спірні земельні ділянки відмовлено (а.с. 103 том 1) .
Відмовляючи у задоволенні позову Господарський суд Київської області в рішенні від 28.03.2023, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у справі №910/2334/22 позивачем не надано суду докази, які б підтверджували заперечення чи спір з боку відповідача (ПАТ "Родовід Банк") щодо права власності на спірні земельні ділянки. Також суди дійшли висновку, що у даній справі, позивач має право на отримання права власності на спірні земельні ділянки у майбутньому, після усунення перешкод у вигляді накладеного на них арешту. Тож, належним способом захисту порушеного права для позивача є саме усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками шляхом скасування накладеного на них арешту.
У подальшому, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.12.2023 у справі №755/17807/13-к (провадження №1-кп/755/368/23), серед іншого, задоволено клопотання ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Родовід Банк" про скасування арешту на спірні земельні ділянки, який був накладений 23.05.2011 постановою старшого слідчого ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. у справі №24-113.
Підстави звернення до суду позивач обґрунтував, що він правомірно набув право власності на спірні земельні ділянки, оскільки відповідно до статті 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.
З часу укладення договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. 16.11.2021, відсутнє будь-яке судове рішення, яке б спростовувало правомірність набуття ПАТ "Родовід Банк" права власності на зазначені вище спірні земельні ділянки та проти набутих прав позивачем.
Враховуючи це та укладення з ПАТ "Родовід Банк" договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021, позивач доводить, що на даний час відсутні підстави для відмови в реєстрації права власності на вказані вище земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020, 3220886700:07:003:0051 за ТОВ "ФК "Рікард".
Однак державному реєстратору наразі неможливо подати всі документи щодо виникнення у банку та переходу права власності на земельні ділянки до позивача. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови.
Позивач просить застосувати для задоволення позову ст. 392 ЦК України, згідно положень якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 22.05.2018 у справі №923/1283/16).
Отже, як слушно зазначив суд першої інстанції, визнання в судовому порядку права власності на річ, за загальним правилом статті 392 ЦК України, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його первісного виникнення за рішенням суду.
У постанові від 09.04.2019 у справі №905/3375/15 Верховний Суд наголосив, що в порядку ст. 392 ЦК України позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого за позивачем права власності з боку іншої особи, а не намір набути таке право вперше за рішенням суду.
Позивач у позові про визнання права власності на підставі даної статті - це особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 13.04.2021 у справі №910/11702/18.
Згідно вже згаданої ст. 328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти. Тому з'ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач вже набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право подальшому захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Рікард", вважаючи порушеними саме своє право власності на спірні земельні ділянки, звернулося з позовом у цій справі та, посилаючись на положення статей 16, 392 ЦК України, просило визнати за ТОВ "ФК "Рікард" право власності на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га та 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада.
При цьому, як на підставу виникнення права власності на спірне нерухоме майно, позивач посилався на укладення 16.11.2021 з ПАТ "Родовід Банк" договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за результатами проведення відкритих електронних торгів (аукціон) за лотом №GL22N020567 з продажу нерухомого майна та майнових прав на нерухоме майно, зокрема майнових прав на спірні земельні ділянки, оформленого протоколом електронного аукціону від 16.09.2021 №GFD001-UA-20210910-15529.
Обтяження даного майна з боку третіх осіб станом на час вирішення спору вже відсутні (ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.12.2023 у справі №755/17807/13-к скасовано арешт майна, накладений постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. від 23.05.2011 у справі №24-113 на вказані земельні ділянки).
Однак зі змісту вказаного договору між позивачем та ПАТ "Родовід Банк" випливає, що між цими особами відбулася купівля-продаж майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
За приписами статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 2, 3 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законодавство не містить чіткого і повного (вичерпного) переліку майнових прав.
Сукупний аналіз положень статей 177, 181, 190, 424, 656 ЦК України, статті 167 Господарського кодексу України дає підстави вважати майновими: 1) речові права, в тому числі речові права на чуже майно; 2) майнові права інтелектуальної власності; 3) майнові корпоративні права; 4) зобов'язальні права (права вимоги майнового характеру); 5) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі №910/11702/18, постанови Верхового Суду від 25.10.2022 у справі №914/2804/20, від 17.01.2024 у справі №521/1439/18).
За умовами п.1.1 договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021, ПАТ "Родовід Банк" передає у власність ТОВ "ФК "Рікард", а останнє приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна - земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050 площею 5,331 га, 3220886700:07:003:0049 площею 5,6003 га, 3220886700:07:003:0020 площею 5,6005 га та 3220886700:07:003:0051 площею 5,2385 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема визнання права власності на нерухоме майно та пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем.
Тобто, предметом договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 16.11.2021 є не майно із переходом до покупця права власності на нього, а лише майнові права щодо нерухомого майна - спірних земельних ділянок, які є відмінними від права власності.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у пункті 41 постанови від 13.04.2021 у справі №910/11702/18, в якій розглядалось питання щодо розмежування майнових прав та способів захисту цивільних прав, зазначив, що під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна фактично має місце продаж права на звернення до суду з цим позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 16 і статті 387, 392 ЦК України, хоча з урахуванням зазначеного вище застереження щодо змісту або характеру майнових прав, вміщеного у частині 2 статті 656 цього Кодексу, вказані способи судового захисту цивільних прав не можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав.
Враховуючи вищезазначене та наведений висновок Верхового Суду, суд першої інстанції правильно встановив, що у даному випадку під видом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна за договором купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 16.11.2021 фактично має місце продаж права на звернення до суду з цим позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 16 і статей 387, 392 ЦК України.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в пунктах 4.42-4.47 постанови від 28.09.2022 у справі №911/1232/21 вказав, що судами встановлено, що за результатами відкритих торгів-аукціону, оформлених протоколом №ЕА-2020-01-09-00000-b від 15.01.2020 щодо реалізації активів неплатоспроможних банків, 24.02.2020 укладено договір №80/7-5 купівлі-продажу майнових прав Банку щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за яким передано у власність позивачу (покупець) майнові права щодо нерухомого майна: земельні ділянки №№1, 2. Отже, позивач набув лише майнові права на земельні ділянки, які є відмінними від права власності. Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За вказаних обставин оскільки позивач не набув права власності на вказані земельні ділянки у встановленому законом порядку, а набув лише майнові права на них, які є відмінними від права власності, та не вбачається і позивачем не доводилося, що іншим шляхом захистити свої права він не має можливості, звернення із позовом про визнання за ним права власності на земельні ділянки є передчасним, із наведених підстав у позові у цій частині слід відмовити. Таким чином судові рішення у вказаній частині спору підлягають скасуванню. Подібні висновки також викладені у постанові Верхового Суду від 25.10.2022 у справі №914/2804/20.
З огляду на наведене та правові позиції ВС у подібних спорах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ПАТ "Родовід Банк" не зареєстрував за собою право власності на спірні земельні ділянки у встановленому порядку в ДР речових прав, а ТОВ "ФК "Рікард", на підставі укладеного з ПАТ "Родовід Банк" договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, від 16.11.2021 не набуло право власності на спірні земельні ділянки за правилами ЦК України та у встановленому законом порядку, а набуло лише майнові права на них, які є відмінними від права власності. Позивач набув лише право на визнання права власності на нерухоме майно та пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем, які за своїм змістом є цивільно-правовими способами захисту права власності.
Станом на даний час з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого вбачається, що арешт зазначених вище земельних ділянок, накладений на попереднього власника ОСОБА_1 , на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про накладення арешту на майно від 23.05.2011 (реєстраційні номери обтяження 11200876, 11200994, 11201029, 11201039), станом на дату розгляду даної справи з Реєстру не вилучений.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача після скасування ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.12.2023 у справі №755/17807/13-к арешту майна спірних земельних ділянок до державного реєстратора із заявами про скасування відповідного арешту в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого, за наслідками чого позивач міг звернутися за реєстрацією права власності і що державним реєстратором було відмовлено позивачу у вчиненні відповідних дій, а відмову реєстратора оскаржено.
Зі змісту позовної заяви не вбачається та позивач належним чином не обґрунтував і не вказав, які саме перешкоди в реєстрації права власності позивача на земельні ділянки реально існують у нього на даний час, з боку яких саме осіб та у зв'язку з чим. Позивач жодними належними та допустимими доказами не довів обставину остаточної неможливості зареєструвати за собою право власності на спірні земельні ділянки в позасудовому порядку та неможливість іншим шляхом захистити свої права.
Тому звернення ТОВ "ФК "Рікард" з позовом у даній справі про визнання за ним права власності на спірні земельні ділянки за таких умов є передчасним.
Крім того, на запитання колегії суддів, представник позивача не змогла пояснити, в який спосіб позивач здійснював свої правомочності як власник спірних земельних ділянок і хто платить за них земельний податок.
Як зазначалось вище, позов про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України пред'являється на захист вже існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права позивача з боку іншої особи, а не намір позивача набути первинно таке право за рішенням суду.
Позивачем за вимогами про визнання права власності є особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів/заперечень з боку третіх осіб чи необхідністю поновити загублені правовстановлюючі документи.
У вирішенні спорів про право власності установленню підлягає з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач попередньо набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, а також в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 22.05.2018 у справі №923/1283/16, від 27.11.2018 у справі №908/236/18, від 05.03.2019 у справі №917/377/17 та від 08.04.2021 у справі №5023/5383/12.
Отже за наявними у справі доказами суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів набуття ним у встановленому законом порядку саме права власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050, 3220886700:07:003:0049, 3220886700:07:003:0020, 3220886700:07:003:0051, а набув лише майнові права на них, які є відмінними від права власності. Натомість підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності за правилами ст. 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір вперше набути таке право за рішенням суду.
Стосовно посилань позивача на визначення його майнових прав як "права очікування", яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав, колегія суддів зазначає наступне.
Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами щодо майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому, які виникають тоді, коли настали певні, але не всі юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права (схожий правовий висновок наведено у пунктах 36, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №761/5156/13-ц).
Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі №295/3022/16-ц виклав правовий висновок про те, що майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує, а тому не може існувати й право власності на нього. Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що предметом договору купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, від 16.11.2021 були такі види "права очікування" як майнове право на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування) або на об'єкт незавершеного будівництва.
При цьому, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини у справах, на які посилається позивач та у даній справі не є подібними, внаслідок чого висновки Верховного Суду України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню у даній справі.
Право очікування, про яке говорить позивач, теж не є належно виниклим у нього правом власності на майно, яке підлягає захисту в порядку ст. 392 ЦК України.
Як зазначалось вище, відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа має до майна власний інтерес.
Позивач при цьому належними і допустимими доказами має довести виникнення між ним та цією особою реального спору, що вказує на невизнання іншою особою права власності позивача на спірні земельні ділянки.
Однак, ТОВ "ФК "Рікард" до позовної заяви не надало доказів про особу, яка заперечує права власності позивача на спірні земельні ділянки чи сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає право власності позивача на спірні земельні ділянки, маючи при цьому до цих ділянок власний інтерес.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога ТОВ "ФК "Рікард" до саме Бориспільської міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки, на підставі статей 16, 392 ЦК України.
Щодо вибору та належності відповідача у даній справі позивач вказав, що оскільки земельні ділянки, що є предметом спору у даній справі, розташовані на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка входить до Бориспільської міської територіальної громади, право власності на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ні за ким не зареєстроване, а відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного Кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, тому належним відповідачем у даній справі є саме Бориспільська міська рада. За твердженням позивача, саме Бориспільська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності, у тому числі земельними ділянками, контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, а отже, на думку позивача, є належним відповідачем у даній справі.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач жодними належними та допустимими доказами не довів обставину того, що Бориспільська міська рада має спір із позивачем щодо належності земельних ділянок позивачу, не визнає за ним права здійснювати правомочності власника або обставину того, що Бориспільська міська рада має до спірних земельних ділянок власний інтерес.
В матеріалах справи відсутні докази того, що Бориспільська міська рада вчиняє дії, спрямовані на реєстрацію за Бориспільською міською територіальною громадою будь-яких речових прав на спірні земельні ділянки, винесення на рішення сесії питань щодо реєстрації речових прав (зокрема права власності) на спірні земельні ділянки, звернення до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію прав на них на свою користь , тощо.
Будь-яких доказів того, що міська рада претендує на спірні земельні ділянки матеріали справи не містять.
Такі обставини заперечує сама Бориспільська міська рада в документах з процесуальних питань по справі.
Позивач формально посилається на те, що Бориспільська міська рада уповноважена розпоряджатися комунальним майном, однак при цьому не обґрунтовує, яке відношення спірні земельні ділянки мають до комунальної власності та якими доказами це підтверджується.
При цьому, як слушно зазначив суд першої інстанції, саме по собі розташування спірних земельних ділянок в адміністративних межах Бориспільської міської територіальної громади автоматично не свідчить про приналежність спірних земельних ділянок до комунальної власності та наявність у Бориспільської міської ради повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками, та як наслідок, можливість вчинення відповідачем будь-яких дій щодо спірного нерухомого майна. Жодних підстав та норм Законів, з яких би вбачалось, що Бориспільська міська рада має право на спірні земельні ділянки, розташовані в її адміністративних межах, які знаходяться у власності іншої юридичної особи, позивач у позові не навів.
Крім того, відповідач заперечує, що Бориспільська міська рада є належним відповідачем у даному спорі, бо не претендує на спірні земельні ділянки та не оспорює прав позивача на них.
Отже права позивача на спірні земельні ділянки не заперечуються та не оспорюються Бориспільською міською радою ніяким чином, що виключає можливість цієї особи бути у справі належним відповідачем.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
За змістом статті 4 ГПК України та статті 392 ЦК України, потреба у визнанні права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.
Отже відсутність у позивача доказів, які б підтверджували наявність порушення його персоніфікованого права та/або законного інтересу щодо спірних земельних ділянок, за захистом якого він звернувся до суду, також є підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач належними та допустимими доказами не довів обставину набуття ним права власності на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку, не довів обставину невизнання або оспорення Бориспільською міською радою права власності позивача на спірні земельні ділянки, а також неможливість ТОВ "ФК "Рікард" захистити свої права іншим шляхом ніж через звернення до суду з даним позовом.
Тому правові підстави позову для застосування ст. 392 ЦК України та порушення його прав відповідачем, з боку позивача не доведені, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі відсутні.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу від 07.04.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" на рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2026 у справі №911/2477/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2026 у справі №911/2477/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №911/2477/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2026.
Головуючий суддя Н.М. Спаських
Судді П.В. Горбасенко
О.В. Яценко