вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" травня 2026 р. Справа№ 910/11365/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Гоцалюк М.О.
від відповідача: Зайцева А.М.
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "АНТОНОВ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025, повний текст якого складено та підписано 28.11.2025
у справі № 910/11365/25 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "АНТОНОВ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "РЕСУРСГРУП"
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
09.09.2025 Акціонерне товариство "АНТОНОВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "РЕСУРСГРУП" про стягнення 1 659 528,76 грн, з яких: 745 923,76 грн пені, 913 605,00 грн 7% штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 10.4340.2023 від 19.07.2023 щодо своєчасної поставки товару.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав статті 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 663, 712 Цивільного кодексу України.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач не погодився. Пояснює затримку поставки об'єктивними обставинами і просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.
А саме Відповідач посилається на те, що:
- Товар подвійного призначення (титанові прутки) не має аналогів в Україні, тому виготовлявся у КНР. Позивач довго випробовував зразки, а потім висунув додаткові технічні вимоги, що об'єктивно збільшило час виробництва. Транзит через треті країни супроводжувався бюрократичними труднощами (отримання ліцензій та дозволів), через що вирахувати точний строк доставки було неможливо;
-Позивач знав про затримки і навіть уклав Додаткову угоду вже після закінчення строків поставки. Відповідач вважає це мовчазною згодою на продовження строків, тому виставлення штрафів вважає є суперечливою поведінкою;
-Заявлений штраф у 5 разів перевищує очікуваний прибуток за договором. Стягнення такої суми може призвести до важків наслідків для господарської діяльності Відповідача, який активно постачає товари для оборонного комплексу, та призведе до невиплати зарплат;
-Позивач не довів, що ця затримка завдала йому хоч якихось матеріальних збитків. Тому Відповідач розцінює цей штраф як спробу отримати невиправданий прибуток.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 позов суд задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 20 000,00 грн пені, 50 000,00 грн штрафу, 19 914,35 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення, з посиланням на статті 3, 11, 509, 525, 526, 530, 547-549, 551, 610-612, 614, 617, 626-629, 655, 656, 662-664, 692, 712 Цивільного кодексу України, мотивовано тим, що Відповідач порушив строки поставки товару, визначені договором. Відповідач не надав належних доказів (сертифіката Торгово-промислової палати про форс-мажор), які б звільняли його від відповідальності за це прострочення. Розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій суд визнав арифметично вірним та обґрунтованим.
Також суд скористався своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України, та зменшив розмір неустойки, взявши до уваги наступне:
- принципи справедливості, добросовісності та розумності;
- те, що відповідач у повному обсязі поставив товар, а прострочення було відносно незначним;
- поведінку відповідача (доклав зусиль для виконання специфічного замовлення);
- неспівмірність заявленого штрафу (1 659 528,76 грн) із фактичним прибутком відповідача за цим договором (328 827,24 грн);
- відсутність будь-яких доказів того, що позивач або інші особи зазнали реальних збитків чи негативних наслідків через це прострочення.
Отже, суд виснував, що стягненню підлягають 20 000 грн пені та 50 000 грн штрафу (замість заявлених 745 923,76 грн та 913 605,00 грн відповідно), а також 19 914,35 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Стягнути Відповідача на його користь за порушення строку з поставки товару за договором №10.4340.2023 від 19.07.2023 суму грошових коштів у загальному розмірі 1 659 528,76 грн, що складається з:
- пені в розмірі 745 923,76 грн;
- штрафу в розмірі 913 605,00 грн.
А саме апелянт посилається на те, що:
- АТ «АНТОНОВ» є підприємством оборонно-промислового комплексу, 100% акцій якого належать державі. Розмір штрафних санкцій (0,1% пені за кожен день прострочення та 7% штрафу) встановлений не просто на розсуд сторін, а визначений імперативною нормою закону - частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України для суб'єктів державного сектору економіки. Відповідач, укладаючи договір зі стратегічним підприємством, мав усвідомлювати цей рівень відповідальності;
- суд першої інстанції помилково врахував той факт, що розмір штрафних санкцій значно перевищує прибуток відповідача за цим договором. Відповідно до законодавства, підприємництво здійснюється на власний комерційний ризик. Відповідач підписав договір без зауважень під час повномасштабної війни, тому всі фінансові ризики, необхідність залучення кредитів чи загроза невиплати зарплат є виключно його власними підприємницькими ризиками. До того ж розмір неустойки є незначним у порівнянні із загальною ціною договору;
- зменшуючи неустойку через намагання відповідача виконати замовлення, суд першої інстанції не врахував, що позивач раніше вже йшов назустріч постачальнику. За проханням самого відповідача сторони уклали додаткову угоду та подовжили строк поставки до 31.03.2024, однак відповідач не дотримався і цього подовженого строку;
- висновок суду щодо відсутності доказів понесення позивачем реальних збитків є неправомірним. Правова природа неустойки полягає у спрощеному порядку компенсації майнових втрат. Кредитор не зобов'язаний доводити наявність та точний розмір збитків для стягнення штрафних санкцій, оскільки шкода від порушення зобов'язання в цьому випадку презюмується.
Доводи та заперечення Відповідача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу Відповідач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:
- згідно з ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, суд має законне право зменшити розмір штрафних санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Зменшення неустойки залежить від встановлених судом обставин та є проявом суддівського розсуду;
- неустойка має стимулювати боржника та компенсувати втрати кредитора, а не бути каральною санкцією чи джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків. Стягнення повної суми (понад 1,65 млн грн) призвело б саме до безпідставного збагачення позивача;
- Позивач не надав жодних доказів того, що прострочення поставки спричинило йому скрутне фінансове становище, матеріальні збитки чи будь-які негативні наслідки для нього або третіх осіб;
- загальний заявлений розмір штрафних санкцій у розмірі 1 659 528,76 грн значно перевищує прибуток, який відповідач отримав за цим договором (328 827,24 грн);
- Відповідач повністю поставив товар без жодних зауважень щодо його кількості чи якості. Прострочення було відносно незначним і становило 11 та 44 дні для різних партій товару. Крім того, відповідач вживав активних заходів для виконання договору відповідно до складних технічних вимог позивача;
- стягнення штрафу в повному обсязі стане непомірним тягарем для компанії, що може унеможливити виконання інших зобов'язань, зокрема виплату заробітної плати 55 працівникам із загальним місячним фондом понад 2,85 млн грн;
- Відповідач активно співпрацює з підприємствами «Укроборонпрому», постачаючи товари військового та подвійного призначення. Компанія працює на умовах передоплати за кордон, залучаючи дорогі банківські кредити, тому надмірні санкції негативно вплинуть на її фінансовий стан та здатність виконувати державні контракти;
- зменшуючи неустойку до 70 тис. грн (20 тис. пені та 50 тис. штрафу), суд першої інстанції правомірно застосував принципи справедливості, добросовісності та розумності. Таке рішення забезпечує оптимальний баланс інтересів сторін та запобігає негативним наслідкам для відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11365/25 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "АНТОНОВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/11365/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 23.03.2026. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 16.03.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 16.03.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
В судовому засіданні 23.03.2026 оголошено перерву до 04.05.2026.
Явка представників учасників справи
Представник Позивача в судовому засіданні 04.05.2026 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник Відповідача в судовому засіданні 04.05.2026 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
9.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "РЕСУРСГРУП" (далі - ТОВ "ФПК "РЕСУРСГРУП", постачальник, відповідач) та Державним підприємством "АНТОНОВ" (далі - ДП "АНТОНОВ", покупець) укладено Договір поставки № 40.4340.2023 від 19.07.2023 (далі - Договір).
Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 2 від 24.04.2024 до Договору, на підставі наказу генерального директора Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" № 235 від 05.04.2024 "Про деякі питання створення Акціонерного товариства "АНТОНОВ" Державне підприємство "АНТОНОВ" перетворене у Акціонерне товариство "АНТОНОВ" (далі - АТ "АНТОНОВ", позивач), АТ "АНТОНОВ" є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП "АНТОНОВ".
Відповідно до пункту 1.1 Договору передбачено, що в порядку і на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: титанові прутки марки ОТ4-1, ВТ22 (надалі - товар) (код за ДК 021:2015 14724000-2), згідно зі специфікацією, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації до цього Договору.
Кількість товару визначено у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 1 Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) сума цієї специфікації складає 28 029 987,60 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 671 664,60 грн.
Відповідно до пункту 2 Специфікації №1 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.02.2024 до Договору) строк поставки товару - в термін до 31.03.2024.
Згідно з п. 1.4 Договору постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Пунктом 2.6 Договору визначено, що при постачанні товару допускається відхилення від кількості, узгодженої в Специфікації, в межах +/-15%. При цьому остаточний розрахунок проводиться по фактичній кількості, що зазначена в товаросупроводжувальних документах, протягом 3 банківських днів від дати отримання товару покупцем. При постачанні товару в межах до -15% продавець зобов'язується повернути грошові кошти в частині недопоставленого товару протягом 7 (семи) банківських днів від дати отримання письмового повідомлення від покупця.
Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом оплати: передоплата 80% загальної вартості товару по відповідній специфікації протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку від постачальника, остаточних розрахунок 20 % після отримання товару, протягом 3 календарних днів від дати отримання товару покупцем, що підтверджується відповідною видатковою накладною.
Згідно з пунктом 4.2 Договору датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 24.04.2024 до Договору) узгоджено, що поставка за цим Договором здійснюється відповідно до правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 і приймається сторонами на умовах: DDP - склад покупця (Україна, м. Київ, вул. Мрії, 1, індекс 03062).
Датою поставки товару вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній (п. 5.7 Договору).
Згідно з п. 7.1 Договору передбачено, що за непостачання, несвоєчасне постачання товару або за прострочення заміни товару неналежної якості, постачальник сплачує покупцю за вимогою останнього пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого, неякісного товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості товару.
Згідно з п. 11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 07.02.2024 до Договору) цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) та закінчується 30.06.2024. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Позивач у позовній заяві зазначив, що на підставі рахунку №381 від 01.08.2023 здійснив оплату передоплати у розмірі 22 423 990,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4634 від 10.08.2023, яка становить 80% загальної вартості товару згідно Специфікації №1 (а.с. 12, 49 т. 1).
Відповідно до Специфікації №1 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.02.2024 до Договору) товар мав бути поставлений термін до 31.03.2024, втім відповідач (постачальник) не поставив товар у визначений строк (а.с. 11, 13 т. 1).
Позивач стверджує, що відповідачем здійснено поставку всього товару із простроченням, що підтверджується видатковими накладними №402 від 12.04.2024 на суму 15 605 250,78 грн (у т.ч. ПДВ) та №686 від 15.05.2024 на суму 13 051 500,00 грн (у т.ч. ПДВ) (а.с. 47, 48 т. 1).
Позивач звернув увагу, що поставка товару та його оплата відбулась в межах толерансу, визначеного п. 2.6 Договору, а тому загальна вартість поставленого відповідачем та сплаченого позивачем товару зросла до 28 656 750,78 грн, що сторонами не оспорюється та визнається.
Таким чином, оскільки Позивачем було сплачено 22 423 990,08 грн, то остаточний платіж здійснено позивачем з урахуванням підвищеної вартості, а саме платіжною інструкцією №1210 від 31.05.2024 позивачем здійснено остаточну оплату за товар по Договору на суму 6 232 760,70 грн (а.с. 49 т. 1).
У зв'язку із порушенням Відповідачем терміну поставки товару, з метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач звернувся до відповідача із Вимогою в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України № 126/2710-25 від 18.02.2025 про сплату на користь позивача за порушення строків виконання зобов'язань за Договором вимоги згідно п. 7.1. Договору суми неустойки у розмірі 1 659 528,80 грн не пізніше семи днів з моменту отримання даної вимоги (а.с. 50-52 т. 1).
Поштове відправлення із вимогою № 126/2710-25 від 18.02.2025 було отримано уповноваженим представником Відповідача 24.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 53 т. 1).
Втім, вимога позивача не була задоволена відповідачем. У відповідь на вимогу Позивача, у листі №329 від 04.03.2025, Відповідач зазначив про відсутність вказаного товару на ринку України та вказав, що прострочення строків поставки обумовлене об'єктивними причинами, які не залежали від постачальника (а.с. 54 т. 1).
Позивач вважає зазначені відповідачем обставини необґрунтованими. На думку позивача, оскільки Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором, чим порушив права позивача як покупця за Договором на своєчасне одержання товару, то таке надає позивачу право на нарахування неустойки згідно з п. 7.1 Договору.
За таких обставин позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 745 923,76 грн пені, 913 605,00 грн 7% штрафу на підставі п. 7.1 Договору.
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що затримка поставки товару за Договором виникала з об'єктивних обставин, які не залежать від волі та дій Відповідача, і на які відповідач не мав можливості вплинути. Товар, який постачався по Договору, аналогів в Україні не мав, тому Відповідач через свого постачальника SCALEARTIS GROUP KFT (Угорщина) знайшов виробника Western Titanium Technologies Co., Ltd (WTT, КНР), у якого були необхідні спеціальні ресурси та потужності, де можна було б виготовити такий спеціальний заказ повним циклом із 100 % відповідністю до технічного замовлення, наданого позивачем. При цьому для поставки товару відповідної якості Позивачем було здійснено постачання зразків товару на АТ "АНТОНОВ", для проходження випробувань на відповідність нормативним документам та підтвердження якості товару Позивачем (листи №8589 від 18.09.2023, №8678 від 03.10.2023, №8934 від 13.11.2023 - а.с. 17, 18, 20 т. 1). Тільки після цього, 21.12.2023 Позивач надав проект протоколу узгодження технічних умов на прутки з титанових сплавів, що поставляються і призначені для виробів авіаційної техніки (додаток до листа №469/19159-23 від 21.12.2023) (а.с. 21-37 т. 1). В технічних умовах були зазначені додаткові вимоги до якості продукції і заводу виробнику був потрібен додатковий час на виготовлення продукції, про що також було повідомлено Позивачу (лист №9517 від 19.01.2024, а.с. 39 т. 1).
Крім того, Відповідач зазначив, що імпортні товари, які постачалися по Договору, а саме титанові прутки є товаром подвійного використання і їх доставка здійснювалася через територію третіх країн, у зв'язку з чим виникали труднощі із оформленням необхідних для вивезення та перевезення такого вантажу документами, зокрема, отриманням необхідних дозволів та ліцензій, що ускладнювало перевезення вантажів та доставку товарів з-за кордону, про що виробник товару Western Titanium Technologies Co., Ltd (КНР) та імпортер товару в Україну SCALEARTIS GROUP KFT (Угорщина) повідомляли Відповідача, а останній неодноразово повідомляв про це Позивача (листи № 10124 від 29.03.2024, № 10305 від 24.04.2024, №10308 від 25.04.2024 - а.с. 41, 45, 46 т. 1).
Відповідач вказав, що розрахувати точні строки поставки в умовах війни та при імпорті товарів військового призначення через інші країни не реально, так як кожна країна має свої правила та вимоги щодо документів, дозволів, ліцензій при транзиті таких товарів через їх території. Враховуючи той факт, що поставка здійснювалась від виробника товару не напряму Відповідачу, підтвердити форс-мажорні обставини, які виникають при постачанні товарів, не можливо.
Відповідач стверджує, що через неможливість визначити точні строки поставки товару, з покупцем було досягнуто усних домовленостей щодо продовження терміну поставки, що можна підтвердити тим, що після закінчення терміну поставки товару (до 31.03.2024 рік) між сторонами 24.04.2024 року була укладена Додаткова угода № 2, у пункті 3 якої змінювалося місце поставки товару (а.с. 14 т. 1).
Оскільки покупець був обізнаний щодо затримки строків поставки товару, то, на думку відповідача, виставлення пені та штрафних санкцій покупцем свідчить про його суперечливу та недобросовісну поведінку.
Відповідач вважає, що стягнення всієї заявленої суми штрафу є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача, який під час воєнного стану підтримує економіку держави, здійснюючи ведення господарської діяльності та активно співпрацює з підприємствами Укроборонпрому щодо постачання, в т.ч. імпорту, товарів військового призначення. Відповідача внесено до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та активно співпрацює з підприємствами воєнно-промислового комплексу.
Відповідач також звернув увагу, що його прибуток по Договору склав 328 827,24 грн, що в 5 разів менше, ніж розмір штрафних санкцій (Довідка про прибуток за Договором додана до відзиву). Тому нарахування штрафних санкцій в розмірі, що здійснений позивачем (1 659 528,76 грн), на думку відповідача, є не розумним, не справедливим, не пропорційним та негативно впливатиме на фінансовий стан Відповідача, в результаті чого він нестиме збитки та вимушено брати кредити в банківських установах під великі проценти. Крім того, майновий тягар з виплат штрафних санкцій в розмірі 1 659 528,76 грн може унеможливити Виконання відповідачем зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам.
Відповідач зазначив, що виставляючи штрафні санкції в розмірі 1 659 528,76 грн, позивач у позовній заяві: - не довів понесення збитків у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань відповідачем; - обсяг відповідальності не є розумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення; - порушення не завдало збитків будь-яким іншим учасникам господарських правовідносин.
Відповідач вважає, що стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 659 528,76 грн є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для Позивача.
З огляду на вище викладене, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, відповідач просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 99 % від заявленого розміру.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 40.4340.2023 від 19.07.2023 (в редакції додаткових угод № 1 від 07.02.2024 та № 2 від 24.04.2024), який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 цієї статті).
Статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно висуваються. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 Специфікації № 1 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.02.2024) сторони погодили строк поставки товару - в термін до 31.03.2024.
Судом встановлено, що Відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасної поставки товару. Фактична поставка всього обсягу продукції відбулася з простроченням, що підтверджується видатковими накладними № 402 від 12.04.2024 та № 686 від 15.05.2024. Факт порушення строків виконання зобов'язання визнано відповідачем та належним чином доведено позивачем.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за непостачання, несвоєчасне постачання товару постачальник сплачує покупцю за вимогою останнього пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості товару.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій (745 923,76 грн пені та 913 605,00 грн штрафу, що загалом становить 1 659 528,76 грн), суд першої інстанції визнав його арифметично правильним та обґрунтованим відповідно до умов Договору та вимог закону.
Водночас суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, реалізував своє право на зменшення розміру неустойки, стягнувши з відповідача 20 000,00 грн пені та 50 000,00 грн штрафу. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на такі обставини.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 233 ГК України (що діяла на час укладання договору та його виконання) встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати залишків штрафних санкцій (частина 2 цієї статті).
Слід зазначити, що інститут зменшення судом розміру штрафних санкцій є інструментом забезпечення балансу інтересів сторін у господарських відносинах, реалізацією принципів справедливості, добросовісності та розумності, закріплених у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Цивільне та господарське законодавство не містить вичерпного переліку обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки, у зв'язку з чим суд, керуючись статтями 86, 210 ГПК України, оцінює надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням та надає оцінку сукупності обставин, що зумовили невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.
Правова позиція суду апеляційної інстанції
Доводи апелянта про те, що розмір штрафних санкцій встановлений імперативно на підставі частини 2 статті 231 ГК України, оскільки АТ "АНТОНОВ" є стратегічним підприємством державного сектору економіки, не спростовують права суду на зменшення такої неустойки. Законодавчі приписи щодо мінімального розміру санкцій для певних категорій суб'єктів господарювання регулюють порядок визначення відповідальності при укладенні договору, проте не обмежують загальне дискреційне право суду на зменшення розміру належної до сплати неустойки на стадії судового розгляду за наявності об'єктивних підстав.
Судом першої інстанції належним чином досліджено та оцінено обставини, які зумовили затримку поставки продукції, а саме те, що Товар за Договором не має аналогів на ринку України, виготовлявся під індивідуальне замовлення на заводі Western Titanium Technologies Co., Ltd (КНР) та імпортувався через європейського посередника SCALEARTIS GROUP KFT (Угорщина). Процесу виготовлення передувало тривале випробування зразків продукції на базі Позивача. Проект протоколу узгодження технічних умов, який містив додаткові вимоги до якості, був наданий Позивачем лише 21.12.2023, тобто через 5 місяців після укладення Договору, що об'єктивно вимагало додаткового часу виробника на технологічний цикл. Спірний товар є продукцією подвійного використання, його транзит здійснювався в умовах повномасштабної війни через території третіх країн, що потребувало тривалого оформлення міжнародних дозвільних документів та ліцензій. Вказані обставини хоч і не визнані форс-мажором у встановленому законом порядку (через відсутність сертифіката ТПП), проте свідчать про вжиття відповідачем максимальних і залежних від нього заходів для належного виконання договору та відсутність злого умислу в його діях.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про явну неспівмірність заявленої суми штрафних санкцій наслідкам порушення зобов'язання. Загальний розмір санкцій (1 659 528,76 грн) у 5 разів перевищує фактичний чистий прибуток, отриманий відповідачем від виконання цього Договору (328 827,24 грн, що підтверджено належною довідкою про прибуток). Стягнення санкцій у повному обсязі перетворило б неустойку із засобу стимулювання боржника та компенсації можливих втрат на інструмент карального характеру та збагачення кредитора, що суперечить правовій природі цього інституту.
Аргумент апелянта про те, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик (стаття 42 ГК України), є загальним та не може нівелювати обов'язок суду щодо дотримання балансу інтересів сторін. Суд повинен запобігати ситуаціям, коли задоволення вимог однієї сторони призводить до повного фінансового краху чи банкрутства іншої сторін, яка також виконує важливі соціально-економічні функції. Відповідно до матеріалів справи Позивач є діючим учасником оборонно-промислового комплексу, внесеним до електронного реєстру виконавців державних контрактів, та забезпечує робочі місця для своїх працівників із значним фондом заробітної плати. Накладення непомірного фінансового тягаря в умовах воєнного стану негативно вплине на його здатність виконувати інші державні замовлення для потреб оборони країни.
Також судом першої інстанції правильно враховано ступінь виконання зобов'язання боржником, адже товар поставлений покупцю у повному обсязі, без зауважень щодо його кількості та якості. Крім того, прострочення виконання зобов'язання було відносно незначним (окремі партії затримано на 11 та 44 дні).
Посилання апелянта на те, що шкода від порушення зобов'язання презюмується і кредитор не зобов'язаний доводити наявність збитків, є правомірним у контексті виникнення самого права на стягнення неустойки. Разом з тим, при вирішенні питання про зменшення неустойки в порядку статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, саме відсутність будь-яких доказів заподіяння позивачу чи третім особам реальних матеріальних збитків, неотримання прибутку або інших негативних наслідків внаслідок незначної затримки поставки є самостійним та вагомим правовим критерієм для оптимізації суми стягнення. Позивач не надав суду жодних доказів того, що вказане прострочення призвело до зриву його власних виробничих програм чи нанесення майнових втрат.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зменшивши загальний розмір пені та штрафу належним чином оцінив обставини справи, правильно застосував положення частини 3 статті 551 ЦК України, дотримався принципів розумності, співмірності та справедливості, забезпечивши баланс між майновими інтересами державного підприємства та виживанням приватного суб'єкта господарювання, що виконує державні функції в оборонному секторі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, отже підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні.
Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/11365/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 25.05.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
С.І. Буравльов