ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
27 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/436/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги Державної казначейської служби України
на рішення Господарського суду Одеської області
від 27 квітня 2026 року (повний текст складено 27.04.2026)
у справі № 916/436/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ройчер"
до відповідача-1: Державної казначейської служби України
до відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області
про стягнення 201041,93 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 у справі №916/436/26 (суддя Сулімовська М.Б.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ройчер" - 52711 грн. 72 коп. 3% річних, 148330 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 2662 грн. 40 коп. судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна казначейська служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 у справі №916/436/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ройчер".
Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги мотивовано тим, що Указом Президента від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 (із змінами і доповненнями) станом на сьогодні в Україні триває правовий режим воєнного стану.
Апелянт посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 якою затверджено Порядок виконання повноважень Казначейством в особливому режимі в умовах воєнного стану. Так, пунктом 19 Порядку №590 визначено черговість здійснення платежів, згідно якого сплата судового збору може бути здійснена лише в третю чергу, що, як зазначає у клопотанні апелянт, унеможливлює Казначейству своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору.
З огляду на зазначене, враховуючи ситуацію, яка склалася у зв'язку із збройною агресією рф, Казначейство не має змоги своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору, у зв'язку із чим просить звільнити останнього від сплати судового збору або відстрочити його сплату до закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 14.05.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 у справі №916/436/26 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/436/26 до суду апеляційної інстанції.
22.05.2026 матеріали справи №916/436/26 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ознайомившись з поданими матеріалами апеляційної скарги та дослідивши клопотання апелянта про звільнення останнього від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Положенням частини 2 пункту 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.
Розмір та порядок оплати судового збору за подання апеляційної скарги визначено Законом України "Про судовий збір".
За положеннями пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної вимоги майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 4 вказаного Закону, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, позов до місцевого господарського суду був поданий у 2026 році.
Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становить 3328,00 грн. (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік").
Предметом позовних вимог у даній справі є майнова вимога про стягнення 201041,93 грн.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги складає 4992,00 грн. - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 3328,00 грн. (мінімальну ставку судового збору за розгляд вимоги майнового характеру) х 150% = 4992,00 грн).
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Колегія суддів враховує, що апеляційна скарга подана представником апелянта через систему “Електронний суд», а відтак слід застосувати коефіцієнт 0,8.
Отже, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 у справі №916/436/26 сплаті підлягає судовий збір у розмірі 3993,60 грн. (4992,00 грн. * 0,8).
Проте, апелянтом не сплачено судовий збір у вищезазначеному розмірі.
Разом з цим, як зазначалось вище, скаржником заявлено клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Таким законом є Закон України “Про судовий збір».
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовані статтею 8 Закону України “Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Зокрема, статтею 8 Закону України “Про судовий збір», у редакції, що діє з 16.07.2025, передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст.8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторони. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Отже, існують умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити заявнику сплату судового збору і даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
При цьому, вказані умови диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово “або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, а саме: лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18 та Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі №912/2829/21.
У даному випадку предметом спору у справі №916/436/26 є майнова вимога про стягнення 201041,93 грн.
Відтак, предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Приймаючи до уваги що апелянт, згідно з положеннями статті 8 Закону України “Про судовий збір» не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю та те, що апелянтом не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує своє клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що підстави задоволення клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
За таких обставин, оскільки за суб'єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів ст. 8 Закону України “Про судовий збір» відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику в задоволенні клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу, застосовуються положення ст. 174 Господарського процесуального кодексу.
Частиною 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку апелянту для усунення вказаних недоліків.
При цьому суд вважає необхідним роз'яснити заявникові, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. 174, 234, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
1. У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення або відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду Одеської області від 27 квітня 2026 у справі №916/436/26 залишити без руху.
3. Встановити Державній казначейській службі України строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Роз'яснити Державній казначейській службі України, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Головуючий Я.Ф. Савицький