21 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/6/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів СКРИПЧУК О.С.
КРАВЧУК Н.М.
за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.
представники сторін :
від скаржника - Шкільний П.М., Задорожний І.М. (в порядку самопредставництва);
від боржника - Півторак В.М. (адвокат);
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області (вх.ЗАГС №01-05/511/26 від 23.02.2026)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2026 (повна ухвала - 05.02.2026, суддя - Руденко О.В.)
у справі №921/6/26
за заявою боржника ОСОБА_1 , що має статус фізичної особи - підприємця, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Чистилів
про неплатоспроможність фізичної особи
Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 04.02.2026 відкрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ввів процедуру реструктуризації боргів боржника, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, оприлюднив на офіційному вебсайті судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, призначив керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 , що має статус ФОП арбітражного керуючого Шимечка А.Я., заборонив фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно.
Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження про його неплатоспроможність.
Частина 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Звернення до господарського суду наділені юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування, а згідно із ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави - відповідно до ст. 4 ГПК України.
Відповідно до ст. 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Склад учасників справи визначається ст. 41 ГПК України та ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав; сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Відповідно до ч. 2-3 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор; а відповідно до ч. 1 ст. 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підставою для застосування до боржника встановлених КУзПБ процедур та, відповідно, відкриття провадження у справі, є неплатоспроможність боржника.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Отже, законодавець визначив в якості підстави звернення особи (кредитора) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (п. 1 ч. 1 ст. 120 КУзПБ).
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
При цьому, реалізація кредитором права на пред'явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов'язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.
У частині 1 ст. 254 ГПК України закріплено норму, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г, від 20.03.2023 у справі № 911/1201/16, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 10.04.2024 у справі № 40/223-05.
Отже, за змістом ст. 17, 254 ГПК України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей Кодексу, повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Аналогічні правові висновки наведені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17 та від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи в якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Обґрунтовуючи наявність підстав для подання апеляційної скарги на ухвалу суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, скаржник покликався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 910/12482/23. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що у випадку, коли фізична особа-боржник у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначає перелік кредиторів та, фактично, визнає наявність грошових зобов'язань перед такими особами, у сукупності з фактом забезпечення таких зобов'язань, то такі особи, визначені у заяві скаржника кредиторами, фактично наділені правами учасника справи (в т.ч. передбачені ст. 42 ГПК України) про неплатоспроможність без статусу кредитора, набуття якого можливе у подальшому. Такий висновок, з огляду на специфічні правовідносин в цій категорії справ, є релевантним до проваджень у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника.
Враховуючи зазначене в сукупності, суд виснував, що особа, яка зазначена боржником - фізичною особою у заяві про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, має право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження про неплатоспроможність до набуття такою особою статусу кредитора у справі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання грошових вимог відносно боржника у цій справі ГУ ДПС в Тернопільській області звернулося 05.03.2026 і на цей час судом першої інстанції така заява не розглянута.
Таким чином, що на момент подання ГУ ДПС в Тернопільській області апеляційної скарги апелянт не набув статусу учасника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23, ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство мають право першочергово оспорювати у судах апеляційної та касаційної інстанцій визнані судовим рішенням про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони - боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (незалежно від того, чи такі вимоги були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство).
Інші особи можуть бути наділені правом оскаржувати ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови набуття відповідного процесуального статусу учасника (сторони) справи про банкрутство.
Так, конкурсні кредитори, які є стороною у справі про банкрутство в силу прямої вказівки ч. 1 ст. 1 КУзПБ і які звертаються із вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, набувають правового статусу учасника у справі про банкрутство за сукупністю передбачених КУзПБ дій: пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; наявність цього права в межах позовної давності тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду.
Тому саме з моменту визнання судом вимог до боржника конкурсний кредитор наділяється всіма процесуальними правами учасника справи, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.
Тобто, після вступу особи у справу як конкурсного кредитора згідно зі ст. 45 КУзПБ, така особа набуває процесуальних прав і обов'язків учасника справи, передбачених у ст. 42 ГПК України в повному обсязі, тому, серед іншого, не позбавлена права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи наведене та те, що ГУ ДПС в Тернопільській області не набуло статусу учасника у справі про банкрутство, апелянт не належить до переліку осіб, які набули право на оскарження ухвали про відкриття провадження у цій справі.
При цьому, колегія суддів не враховує висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 910/12482/23, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, вказала, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
Отже, правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі.
Разом з тим, ст. ст. 302 - 303 ГПК України визначає випадки та порядок відступу від правових висновків, сформульованих Верховним Судом.
Так, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що постанова Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23 містить правовий висновок щодо кола осіб, які наділені правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, ухвалюючи постанову від 25.06.2024 у справі № 910/12482/23, не здійснив відступу від вказаного вище правового висновку у порядку, передбаченому ст.ст. 302- 303 ГПК України, зокрема шляхом передачі справи на розгляд палати, Об'єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду.
Відтак відсутні підстави вважати, що правовий висновок, викладений у постанові Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23, втратив актуальність або був змінений у встановленому процесуальним законом порядку.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для врахування позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 25.06.2024 у справі № 910/12482/23, оскільки така не свідчить про належний відступ від раніше сформованого правового висновку Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що після розгляду судом першої інстанції заяви ГУ ДПС у Тернопільській області з грошовими вимогами до боржника, існує можливість їх відхилення. Вказане додатково підтверджує необхідність надання особі права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство лише після набуття нею статусу кредитора у встановленому КУзПБ порядку. Саме за результатами розгляду заявлених грошових вимог суд перевіряє наявність у особи права вимоги до боржника, правомірність його виникнення та існування, а відтак і наявність підстав для наділення такої особи процесуальним статусом кредитора.
Натомість у разі задоволення поданої особою без статусу кредитора апеляційної скарги та скасування ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд був би фактично позбавлений можливості здійснити перевірку обґрунтованості заявлених грошових вимог ГУ ДПС у Тернопільській області та встановити наявність чи відсутність підстав для визнання його кредитором у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи наведені положення законодавства, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам апелянта і поданим на їх підтвердження доказам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Керуючись ст. 234, 254, 264 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2026 у справі №921/6/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК