27 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/67/26
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В.
розглянув в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Рочняк О.В.) від 20.03.2026 у справі №909/67/26
за позовом Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 41 358,89 грн шкоди
Івано-Франківська окружна прокуратура Івано-Франківської області звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 41 358, 89 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства України, якими встановлено обов'язок постійних лісокористувачів забезпечувати охорону, захист лісових насаджень, дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, допустив незаконну рубку дерев на території кварталу 55 виділу 9 Гутянського лісництва ДП "Солотвинське лісове господарство, внаслідок чого порушено вимоги статей 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України та заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу в загальному розмірі 41 358, 89 грн.
При цьому прокурор зазначив, що за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Щодо розміру шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, то такий розмір встановлено експертом у висновку експерта №512/22-28 /593-595/22-28 від 04.02.2022 під час досудового розслідування кримінального провадження №12022091120000004 від 05.01.2022.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 20.03.2026 позов задовольнив. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на користь Солотвинської селищної ради 41 358, 92 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 2 662, 40 грн судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що судом встановлено факт незаконної порубки дерев на території кварталу 55, виділ 9 Гутянського лісництва, яка перебуває у користуванні відповідача, а також неналежне виконання ним обов'язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, унаслідок чого державі завдано шкоди в розмірі 41 358,92 грн, що підтверджується висновком судової експертизи та матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 16, 19, 86, 105, 107 Лісового кодексу України та ст. 41, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також ст. 1166 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що на відповідача як постійного лісокористувача покладено обов'язок забезпечення охорони та захисту лісів, а його бездіяльність щодо належного виконання цих обов'язків перебуває у причинному зв'язку із заподіяною шкодою.
Суд встановив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку та вини, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення шкоди у повному обсязі та покладення судових витрат на відповідача.
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» не погоджуючись з наведеним рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2026 у справі №909/67/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі покликається на такі обставини: відсутність у чинному законодавстві чіткого та конкретного переліку заходів, які повинен був здійснити постійний лісокористувач для запобігання незаконній рубці, а також відсутність затверджених у спірний період (2022 рік) уповноваженими органами або органами місцевого самоврядування відповідних планів чи нормативних вимог щодо таких заходів; відсутність у матеріалах справи доказів конкретної протиправної бездіяльності відповідача та її причинного зв'язку з незаконною рубкою, а також зазначення, що представники лісокористувача брали участь в огляді місця події та взаємодіяли з правоохоронними органами; відсутність актів перевірок або інших результатів державного екологічного контролю, які б фіксували порушення з боку постійного лісокористувача, оскільки Державна екологічна інспекція не здійснювала відповідних заходів державного нагляду щодо спірної ділянки; неналежність та недостатність доказів розміру шкоди, оскільки він визначений лише на підставі висновку експерта у кримінальному провадженні №12022091120000004 від 05.01.2022, який не містить даних натурного обстеження та ґрунтується на матеріалах провадження і таксах, затверджених постановою КМУ №665 від 23.07.2008; відсутність у справі даних щодо фактичних параметрів незаконної рубки (кількість пнів, їх діаметр та інші характеристики), необхідних для перевірки правильності розрахунку шкоди; станом на січень 2022 року, ані ДП «Ліси України», ані філія «Карпатський лісовий офіс» були не були особами, працівники яких завдали шкоду навколишньому природному середовищу, та не володіли статусом постійного лісокористувача відносно земель лісогосподарського призначення Гутянського лісництва, що, у свою чергу, унеможливлює покладання на Відповідачів відповідальності за порушення обов'язків постійного лісокористувача, які передбачені нормами Лісового кодексу України, та мали місце до моменту утворення ДП «Ліси України», як юридичної особи, так і філії «Карпатський лісовий офіс», як відокремленого структурного підрозділу.
Таким чином на думку скаржника матеріали позовної заяви не містять інформації про закінчення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, покладення відповідальності за незаконну рубку, вчинену невідомими особами, на правонаступника попереднього постійного лісокористувача є передчасним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.
Позивач 03.04.2026 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Покликається на такі обставини: обов'язок постійного лісокористувача щодо охорони і захисту лісів прямо передбачений Лісовим кодексом України і включає здійснення комплексу заходів із забезпечення збереження лісу від незаконних рубок, навіть якщо їх перелік має загальний характер; відсутність деталізованого або затвердженого переліку конкретних заходів не звільняє постійного лісокористувача від обов'язку забезпечити фактичну охорону лісових насаджень, оскільки цей обов'язок є нормативно визначеним і триваючим; матеріалами справи встановлено, що на спірній ділянці відбулася незаконна рубка 3 дерев породи ялиця в кварталі 55, виділі 9 Гутянського лісництва, що підтверджено протоколом огляду місця події та експертним висновком; висновок судової інженерно-екологічної експертизи №512/22-28/593-595/22-28 від 04.02.2022 підтверджує розмір шкоди 41 358,89 грн і ґрунтується на офіційних таксах, затверджених постановою КМУ №665, а також на встановлених діаметрах пнів (52 см, 45 см, 44 см); відсутність акта перевірки Державної екологічної інспекції не впливає на доведеність факту незаконної рубки та не спростовує встановлених у справі обставин, оскільки доказова база сформована матеріалами кримінального провадження та експертизою; правонаступництво відповідача підтверджується офіційними актами реорганізації та передачею прав і обов'язків у сфері лісокористування, що виключає довід про неможливість покладення відповідальності на правонаступника за шкоду, завдану до реорганізації.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи зазначене та те, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення в сумі 41 358,89 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане, ухвалою від 31.03.2026 Західний апеляційний господарський суд призначив справу №909/67/26 до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Постановою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Богородчанського відділу Івано-Франківської прокуратури від 10.11.2025 надано дозвіл працівникам Івано-Франківської окружної прокуратури на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022091120000004 від 05.01.2022, необхідних для вжиття заходів представницького характеру.
Відповідно до рапорту старшого дільничного офіцера поліції відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Мясковського М.О., в ході відпрацювання в с. Гута в кварталі 55, виділі 9 було виявлено факт самовільної рубки лісопродукції породи "Ялиці" в кількості три штуки діаметром 52х52, 46х44, 53х35.
Вказаний факт незаконної порубки 3 дерев діаметрами 52х52, 46х44, 53х35 породи ялиці в кварталі 55, виділі 9 Гутянського лісництва ДП "Солотвинське лісове господарство" також зафіксовано у протоколі огляду місця події від 04.01.2022, складеному слідчим СВ відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в області Юрієм Кобзеєм, за участю майстра лісу Гутянського лісництва ДП "Солотвинське лісове господарство" Лиховидюка Михайла Васильовича.
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 04.01.2022, під час огляду місця події заміри трьох пнів незаконно зрубаних дерев проводились слідчим за участю працівників лісової охорони та експерта, який володіє спеціальними знаннями, за допомогою повіреного приладу - рулетки, яка є у розпорядженні слідчого та експерта.
Під час досудового розслідування кримінального провадження №12022091120000004 від 05.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України постановою від 27.01.2022 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У висновку експерта №512/22-28/593-595/22-28 від 04.02.2022 вказано, що відповідно до ст.70 та ч.2 ст.102 КПК України експерт про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за ст.385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків попереджений.
Відповідно до висновку експерта №512/22-28/593-595/22-28 від 04.02.2022 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022091120000004:
- розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою 1-го сироростучого дерева породи ялиця діаметром пня 52см., в кварталі 55 ділянка 9 ДП "Солотвинське ЛГ" Гутянського лісництва, становить 15 787, 25 грн;
- розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки 1-го сироростучого дерева породи ялиця діаметром пня 45см., в кварталі 55 ділянка 9 ДП "Солотвинське ЛГ" Гутянського лісництва, становить 12 785, 82 грн;
- розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки 1-го сироростучого дерева породи ялиця діаметром пня 44см., в кварталі 55 ділянка 9 ДП "Солотвинське ЛГ" Гутянського лісництва, становить 12 785, 82 грн.
Загальний розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки 3-х сироростучих дерев породи ялиця в кварталі 55 ділянка 9 ДП "Солотвинське ЛГ" Гутянського лісництва, становить 41 358, 92 грн.
У згаданому вище кримінальному провадженні особу, яка здійснила незаконну порубку дерев не встановлено, обвинувальний акт до суду не скеровувався.
Земельні ділянки лісогосподарського призначення були надані у постійне користування ДП "Солотвинське лісове господарство" на підставі розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №238 від 05.04.1996 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду".
Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 18.10.2021 №648 припинено ДП "Солотвинське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство".
Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України №920 від 28.10.2022 припинено Державне підприємство "Осмолодське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
В п. 8 цього наказу визначено, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство".
Наказом ДП "Ліси України" №117 утворено філії ДП "Ліси України", серед яких і філія "Осмолодське лісове господарство" ДП "Ліси України".
Відповідно до наказу ДП "Ліси України" від 18.10.2024 року №1873 припинено філію "Осмолодське лісове господарство" ДП "Ліси України" шляхом її закриття.
Наказом ДП "Ліси України" від 31.12.2024 № 2340 затверджено передавальні акти, в тому числі філії "Осмолодське лісове господарство" про передачу активів та пасивів, матеріалів лісовпорядкування та документів до філії "Карпатський лісовий офіс".
Таким чином, правонаступником ДП "Солотвинське лісове господарство" є ДП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс".
Івано-Франківська окружна прокуратура звернулася до Солотвинської селищної ради із листом від 13.11.2025 №51/1-3638ВИХ-25, в якому повідомила про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Солотвинської селищної ради (с. Гута) та просила надати прокуратурі інформацію з приводу вжитих заходів щодо стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.
У відповідь Солотвинська селищна рада листом від 26.11.2025 №3785/02-51 повідомила прокуратурі, що шкода, завдана незаконною порубкою дерев породи "ялиця" в розмірі 41 358 грн 89 коп. до місцевого бюджету не відшкодовувалася та зазначила, що селищна рада не заперечує щодо представництва прокуратурою її інтересів в суді щодо стягнення завданої шкоди.
Відповідно до листа №51/1-17ВИХ-26 від 02.01.2026 Івано-Франківська окружна прокуратура повідомила Солотвинській селищній раді що прокуратурою буде подано до суду позов в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради звернулася до ДП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 41 358, 89 грн.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 11.02.2026 у справі №907/278/25 зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Відносини щодо володіння, користування та розпорядження лісами, спрямовані на забезпечення охорони, відтворення і сталого використання лісових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства в екологічній, економічній, соціальній та інших сферах, регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.
Відповідно до статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Згідно з статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно з ч.5 статті 86 Лісового кодексу України забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.
Статтею 105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Суд зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Системний аналіз положень статті 86, пункту 1 частини другої статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 907/48/24, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Для покладення на постійного лісокористувача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з'ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у такому випадку, здійснення незаконної порубки дерев.
Місцевий господарський суд встановив факт самовільної рубки дерев породи "Ялиці" в кількості 3 дерев діаметрами 52х52, 46х44, 53х35 породи ялиці в кварталі 55, виділі 9 Гутянського лісництва ДП "Солотвинське лісове господарство".
З огляду на це висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок щодо охорони лісів від незаконних рубок, а також обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача як постійного лісокористувача, є обґрунтованим.
Розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов'язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов'язків.(постанова Верховного суду від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).
Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов'язку забезпечити охорону і збереження лісу. Відповідачем не надано суду доказів належної організації охорони лісового масиву, у межах якого виявлено самовільну порубку, зокрема: доказів проведення систематичних обходів лісової охорони; журналів патрулювання; доказів встановлення фактів незаконної рубки безпосередньо працівниками відповідача; документів щодо вжиття профілактичних заходів із недопущення самовільних рубок; доказів належного контролю за ввіреною лісовою ділянкою.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між його діями та шкодою, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Судом першої інстанції встановлено, що незаконна рубка тривалий час залишалася невиявленою працівниками відповідача, що свідчить про відсутність належного контролю за станом лісових насаджень на ввіреній території.
Невжиття відповідачем достатніх заходів охорони лісу, відсутність ефективного патрулювання та контролю за лісовими ділянками перебувають у прямому причинному зв'язку із заподіянням шкоди державі, оскільки саме така бездіяльність уможливила незаконне вирубування дерев невстановленими особами.
За умови належного виконання відповідачем покладених законом обов'язків незаконна рубка могла бути своєчасно виявлена, припинена або попереджена.
З огляду на це апелянтом не спростовано правомірність висновків суду першої інстанції в частині встановлення неправомірності його поведінки та наявності вини, що виявилася у неналежному виконанні обов'язку з охорони лісів від незаконних рубок.
17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).
Суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання визначення розміру шкоди, дослідив та надав оцінку, зокрема, таким доказам: протоколу огляду місця події від 04.01.2022, рапорту старшого дільничного офіцера поліції відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, постанові про призначення судової інженерно-екологічної експертизи від 27.01.2022, висновку експерта №512/22-28/593-595/22-28 від 04.02.2022, а також іншим матеріалам кримінального провадження №12022091120000004 від 05.01.2022.
Із протоколу огляду місця події від 04.01.2022 вбачається, що під час проведення огляду зафіксовано факт незаконної порубки трьох дерев породи ялиця у кварталі 55 виділі 9 Гутянського лісництва ДП «Солотвинське лісове господарство», а також проведено заміри пнів незаконно зрубаних дерев за участю працівників лісової охорони та експерта із використанням повіреного вимірювального приладу. Вказані дані стали вихідними показниками для проведення інженерно-екологічної експертизи.
Висновком експерта №512/22-28/593-595/22-28 від 04.02.2022 встановлено розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою трьох сироростучих дерев породи ялиця, який визначено відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Експертом наведено розрахунок шкоди щодо кожного незаконно зрубаного дерева із урахуванням діаметра пнів 52 см, 45 см та 44 см, а загальний розмір шкоди визначено у сумі 41 358,92 грн.
Доводи апелянта про те, що висновок експерта не може бути належним доказом через відсутність безпосереднього натурного обстеження, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до положень процесуального закону експерт має право проводити дослідження на підставі наданих йому матеріалів кримінального провадження, якщо такі матеріали містять достатні вихідні дані для проведення відповідних розрахунків.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18).
Натомість у цій справі суд апеляційної інстанції встановив наявність інших належних доказів, якими підтверджено вихідні дані, необхідні для визначення розміру шкоди, зокрема: протоколу огляду місця події від 04.01.2022, у якому зафіксовано кількість незаконно зрубаних дерев, їх породу та результати замірів пнів; рапорту працівника поліції щодо виявлення факту незаконної рубки; матеріалів кримінального провадження щодо місця вчинення правопорушення; а також самого висновку експерта, який містить деталізований розрахунок шкоди із посиланням на відповідні нормативно визначені такси.
Сукупний зміст цих документів містить відомості щодо об'єкта правопорушення та його кількісних і якісних характеристик, що дає змогу встановити фактичні показники, покладені в основу розрахунку, і перевірити їх узгодженість між собою.
Відповідач, у свою чергу, не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував визначені експертом вихідні дані, правильність застосованих такс або розрахунок суми шкоди. Клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи у справі відповідачем також не заявлялося.
За таких обставин колегія суддів вважає, що надані у справі докази у своїй сукупності є достатніми та більш вірогідними для висновку про доведеність факту заподіяння шкоди у розмірі 41 358,92 грн, а доводи апеляційної скарги щодо недоведеності розміру шкоди є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для покладення відповідальності на відповідача у зв'язку з тим, що станом на момент вчинення незаконної рубки ДСГП «Ліси України» та філія «Карпатський лісовий офіс» не були постійними лісокористувачами відповідної лісової ділянки, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено матеріалами справи, земельні ділянки лісогосподарського призначення, на яких виявлено незаконну рубку, перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинське лісове господарство».
Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 18.10.2021 №648 «Про припинення державного підприємства «Солотвинське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» ДП «Солотвинське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації через приєднання до ДП «Осмолодське лісове господарство».
У подальшому наказом Державного агентства лісових ресурсів України №920 від 28.10.2022 ДП «Осмолодське лісове господарство» припинено шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Пунктом 8 зазначеного наказу прямо визначено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Осмолодське лісове господарство».
Також наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 №60 затверджено передавальний акт ДП «Осмолодське лісове господарство», відповідно до якого до ДСГП «Ліси України» передано активи та пасиви підприємства, у тому числі речові права на земельні ділянки, що перебували у постійному користуванні попереднього лісокористувача.
Наказом ДСГП «Ліси України» від 26.12.2022 №117 утворено філії підприємства, серед яких і філію «Осмолодське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Надалі наказом ДСГП «Ліси України» від 18.10.2024 №1873 прийнято рішення про припинення філії «Осмолодське лісове господарство» шляхом її закриття та передачу документів, матеріалів і функцій філії до філії «Карпатський лісовий офіс».
Крім того, наказом ДСГП «Ліси України» від 31.12.2024 №2340 затверджено передавальні акти, відповідно до яких активи, пасиви, матеріали лісовпорядкування та документація філії «Осмолодське лісове господарство» передані філії «Карпатський лісовий офіс».
Таким чином, судом встановлено відносини правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків у сфері ведення лісового господарства та охорони лісів: від ДП «Солотвинське лісове господарство» до ДП «Осмолодське лісове господарство», а в подальшому - до ДСГП «Ліси України» та його філії «Карпатський лісовий офіс».
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у випадку реорганізації юридичної особи шляхом приєднання до правонаступника переходять усі права та обов'язки юридичної особи, що припиняється, у тому числі обов'язки, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання обов'язків постійного лісокористувача.
При цьому відповідальність у даному спорі покладається не за факт безпосереднього вчинення незаконної рубки працівниками відповідача, а за неналежне виконання обов'язків із забезпечення охорони та захисту лісу, які покладалися на постійного лісокористувача та перейшли до його правонаступника у встановленому законом порядку.
Доводи апелянта про те, що ДСГП «Ліси України» не існувало на момент вчинення незаконної рубки, не спростовують факту правонаступництва та не звільняють правонаступника від виконання обов'язків і відповідальності за зобов'язаннями реорганізованого підприємства.
Крім того, філія «Карпатський лісовий офіс» є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України», якому передано функції ведення лісового господарства та охорони лісу на відповідній території, а відповідно до положень про філію їй надано право представляти інтереси підприємства у судах та виступати відповідачем у справах, пов'язаних із діяльністю філії.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» є належним відповідачем у даній справі як правонаступник постійного лісокористувача, на якого перейшли права та обов'язки щодо ведення лісового господарства, охорони лісів та відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт незаконної рубки дерев, наявність шкоди, причинного зв'язку та неналежного виконання постійним лісокористувачем обов'язків щодо охорони лісу, а також обґрунтовано поклав відповідальність на ДСГП «Ліси України» як правонаступника попереднього лісокористувача. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не підтверджують порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування або зміни рішення не встановлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що розглянуті доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не було з'ясовано обставин, що мають значення для справи або судом визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведено належними доказами.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2026 у справі №909/67/26 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення - 27.05.2026.
Головуючий суддя В.О. Ржепецький
Судді Р.В. Міліціанов
С.В. Іванчук