26 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4494/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року у розмірі 73 % відповідних сум грошового забезпечення на підставі оновленої довідки від 09.10.2025 №ФП63997/14238, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2023 року у розмірі 73 % відповідних сум грошового забезпечення на підставі оновленої довідки від 09.10.2025 №ФП63997/14238, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахунку пенсії з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За доводами позивача, здійснюючи перерахунок пенсії з 01.02.2023, відповідач протиправно нарахував позивачу пенсію у розмірі 70% замість 73 % та з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року з обмеженням максимального розміру .
Ухвалою суду від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху.
30.04.2026 позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
Позивач набув право на державне пенсійне забезпечення та отримує пенсію відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що учасниками справи не заперечується.
Пенсія позивачу була призначена за вислугу років виходячи з 73% грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі № 440/314/26, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.01.2023 довідки № №ФП63997/14238 від 09.10.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі № 440/314/26 Головним управлінням ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 в розмірі 68% грошового забезпечення в загальному розмірі 29090,37 грн, однак до виплати з урахуванням обмеження максимального розміру 20930,00 грн.
Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунки пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 з обмеженням пенсії максимальним розміром.
Позивач не погоджуючись із зменшенням відсоткового розміру пенсії після перерахунку пенсії з 01.02.2023 та обмеженням її максимальним розміром з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ).
Частина друга статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції статті Закону України від 25.03.1996 №103/96-ВР) викладена в такій редакції: "Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів".
В подальшому, частина другої статті 13 Закону №2262-ХІІ була змінена Законом України від 04.07.2002 №51-ІV "Про внесення змін до Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (чинний з 31 липня 2002 року) - цифри "85" замінено цифрами "90" та загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
За змістом матеріалів справи позивачу призначено пенсію з 1998 року із основним розміром пенсії 73% відповідних сум грошового забезпечення, що не перевищувало максимального розміру, встановленого на той час.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ від 08 липня 2011 року (надалі - Закон №3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.201 року, внесені зміни до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", змінено у відсотках розмір обчислення пенсії від грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому, Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (надалі - Закон №1166-VІІ), який набрав чинності з 01.05.2014, внесені до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ зміни встановлювали, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Здійснюючи перерахунок пенсії позивачу ГУ ПФУ в Полтавській області обчислено її розмір, виходячи із 68% від грошового забезпечення з посиланням на статтю 13 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону, яка діяла на час перерахунку пенсії, і здійснює виплату пенсії, виходячи з розміру 70% від відповідного грошового забезпечення позивача.
При цьому, позивачу виплачувалася пенсія у первісно призначеному розмірі 73% грошового забезпечення до моменту перерахунку пенсії відповідачем.
За змістом статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Зміна відсотку максимального розміру пенсії від грошового забезпечення при призначенні пенсії особам у відповідності із вищевказаним Законом не визначена підставою для перерахунку раніше призначених пенсії.
Крім того, слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України витлумачила зміст принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Отже, застосувавши відсоток - 68 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 73% від розміру грошового забезпечення.
При перерахунку пенсії позивачу з 01.02.2023 розрахунок розміру підвищення до пенсії повинен здійснюватися виходячи із первісно встановленого розміру у 73% грошового забезпечення, право на які останній набув на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Тому, застосувавши при перерахунку пенсії 68%, а не 73% від грошового забезпечення відповідач діяв протиправно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям повинні застосовуватися саме норми, що визначають розмір пенсії у відсотках, які діяли на момент призначення пенсії, а внесені зміни Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації такого права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Отже, при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому, застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 08.07.2015 у справі №732/48/15 (номер в ЄДРСР 46803612), Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17 (номер в ЄДРСР 72505932), в постанові від 19.06.2018 у справі 583/2264/17 (номер в ЄДРСР 74784827).
За змістом частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром, то статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас, як визначено статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (з урахуванням змін, внесених Законами від 24.12.2015 №911-VIII, від 06.12.2016 №1774-VIII /надалі Закон №3668-VI/, максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон №3668-VІ набрав чинності з 01.10.2011.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом №3668-VI частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Спір у цій справі стосується правомірності дій пенсійного органу щодо обмеження пенсійної виплати з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 максимальним розміром.
Суд зауважує, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром у спірних відносинах вмотивовані відповідачем посиланням на частину сьому статті 43 Закону №2262-ХІІ та статтею 2 Закону №3668-VI.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18, від 24.09.2021 у справі №370/2610/17, від 18.05.2022 у справі №380/12337/20, від 02.08.2022 у справі №240/1369/21, від 08.09.2022 у справі №380/6429/20 та ін.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.
З огляду на викладене, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Суд визнає помилковими посилання пенсійного органу щодо наявності у статті 2 Закону №3668-VI положень стосовно можливості обмеження пенсії максимальним розміром на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, оскільки Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
При цьому, суд враховує, що положення статті 2 Закону №3668-VІ є аналогічними за змістом положенням частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Крім того, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 02.08.2022 у справі №240/1369/21, від 08.09.2022 у справі №380/6429/20, від 28.11.2022 у справі №340/5306/21, від 20.01.2023 у справі №640/24801/19, від 21.04.2023 у справі №560/5715/21 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, відмовляючи позивачу у виплаті з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 пенсії без обмеження її максимальним розміром діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУПФ України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії позивачу після її перерахунку з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 з обмеженням максимального розміру.
Отож, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо проведення виплати пенсії позивачу, після її перерахунків з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 з обмеженням максимального розміру, зобов'язавши ГУПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію позивачу з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру призначеної пенсії при її перерахунку з 01.02.2023 з 73% до 68% грошового забезпечення для обрахунку пенсії та обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії, перерахованої з 01.02.2023 в розмірі 73% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025, 01.03.2026 з обмеженням максимального розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025, 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва