Справа № 420/18082/25
25 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши заяву відповідача про залишення позову без розгляду, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.12.2015 по 01.03.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.03.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, та з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.03.2018 по 21.12.2019 включно відповідно до норм абз. 4 та 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 індексацію-різницю грошового забезпечення 3791,15 грн в місяць за період з період з 01.03.2018 по 21.12.2019 включно в загальній сумі 80714,8 грн, відповідно до норм абз. 4 та 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, та з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Ухвалою суду від 11.06.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшла заява, в якій заявник просить залишити позов без розгляду у зв'язку з: - тим що, позивачка не була звільнена з військової служби, а направлена для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини; - пропуском строку звернення до суду; - не сплатою судового збору.
Від позивачки надійшло заперечення на вищезазначене клопотання
Надаючи правову оцінку даному клопотанню відповідача, суд враховує наступне.
Щодо аргументу військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про те що, позивачка не була звільнена з військової служби, а направлена для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини, суд зазначає, що витягом з наказу № 285 від 09.10.2024 підтверджено звільнення позивачки з військової служби.
За приписами частини першої та другої ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок, щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, так як, позовні вимоги ОСОБА_3 стосуються періоду з 01.12.2015 по 21.12.2019, тобто до набрання чинності змінами в КЗпП України, на ці правовідносини поширюється дія попередньої редакції ст. 233 КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду.
Щодо судового збору, суд вказує, що пунктом першим ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Копію ухвали суду направити учасникам справи.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя Олександр ХУРСА