Справа № 420/14400/26
25 травня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали позову Державного некомерційного товариства "Український медичний Центр реабілітації матері та дитини МОЗ України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов Державного некомерційного товариства "Український медичний Центр реабілітації матері та дитини МОЗ України до ОСОБА_1 , в якому позивачі просять:
стягнути з відповідача заборгованість зі сплати земельного податку в сумі 72806,71 грн.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст.6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За визначенням ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, як вірно зауважив суд першої інстанції в своїй ухвалі, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження та спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинним адміністративних договорів.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в ч. 2 ст. 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказаними вище положеннями процесуального закону окреслено перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, за правилами ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу того, що з боку відповідача ОСОБА_1 відсутня оплати розрахунку по земельному податку здійснює перешкоди позивачу, як балансоутримувачу у праві оперативного володіння майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, з матеріалів справи вбачається, що 04.01.2016 року між відповідачем ОСОБА_1 та ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія» МОЗ України» (далі- Санаторій) був укладений договір про надання житлового приміщення в найм. Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання житлового приміщення в найм від 04.01.2016 року, ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія» МОЗ України» (далі- Санаторій) передав, а ОСОБА_1 , як квартиронаймач прийняв для тимчасового проживання приміщення загальною площею 31,2, кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку і на умовах, викладених в Договорі та додатку № 1 до нього.
Відповідно п. 3.1 Договору від 04.01.2016 р. квартиронаймач ОСОБА_1 зобов'язаний оплачувати всі комунальні послуги, земельний податок, згідно розрахунків Санаторію.
26.03.2025 року була направлена на адресу місця проживання ОСОБА_1 письмова Претензія № 02.1-10/222/1 щодо існуючої на той час заборгованість з компенсації зворотних експлуатаційних витрат за користування приміщенням, яке
перебуває в користуванні відповідача за період червень 2024 р. - лютий 2025 року. Розрахунок зворотних експлуатаційних витрат за користування приміщенням, містить наступні складові: - комунальні послуги - 1157,83 грн. - відшкодування земельного податку - 24966 грн., тобто загальна сума компенсації зворотних експлуатаційних витрат за користування приміщенням за період червень-лютий 2025 року становить 26123,83грн., яка який включає всі зазначені складові та відповідає чинним умовам договору. Відповідач на вимоги щодо оплати заборгованості не реагує до цього часу. Правонаступником ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Аркадія» МОЗ України» є ДЗ «УМЦР матері та дитини МОЗ України», який свою змінив організаційно-правову форму на ДНП «УМЦР матері та дитини МОЗ України».
відповідно до Витягу з реєстру речових прав від 31.03.2025 року ДНП «УМЦР матері та дитини МОЗ України» наділено правом оперативного управління будівель та споруд, згідно передавального акту, що належать державі, в особі власника Міністерство охорони здоров'я України.
Станом на 05 травня 2026 року заборгованість по земельному податку становить 72806,71 грн., що підтверджується Довідкою від 05.05.2026 року № 03-44/225
Крім того, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 522/15112/25 за позовом ДНТ «УМЦР матері та дитини МОЗ України» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості зі сплати комунальних послуг по договору найму житла та судового збору.
За ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені тією ж ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, віднесено: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; у тому числі способом захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання одностороння зміна його умов не допускається.
Стаття 610 ЦК визначає, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. 2. У разі порушення боржником негативного зобов'язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов'язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов'язання. Така вимога може бути пред'явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов'язання.
Оскільки правовідносини між сторонами мають договірний характер, аналізуючи викладені правові норми у сукупності із наведеним обставинами, суддя приходить до висновку, що спори, що виникають у зв'язку із виконанням умов цивільно - правового договору (договір про надання житлового приміщення у найм), має розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства (в залежності від порядку цивільного або господарського судочинства, так як такі спори за своїм характером є приватноправовими).
За таких обставин вимоги заявника мають розглядатися у межах цивільного, а не адміністративного судочинства.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.1, 2, 6, 7, 170, 171, 243, 248, 379 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження за позовом Державного некомерційного товариства "Український медичний Центр реабілітації матері та дитини МОЗ України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Суддя П.П.Марин