Справа № 358/223/26 Провадження № 2/358/537/26
25 травня 2026 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення участників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
16.02.2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивує наступним. 05.02.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1508-2529.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5 000,00 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 14 календарних днів, тобто до 04.02.2026; тип процентної ставки - фіксована, базовий період складає 14 календарних днів, знижена % ставка - 1,00 %, стандартна процента ставка становить 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів та 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладання цього договору (за весь строк кредитування) складає 21 746,22 грн.
Зауважив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У зв'язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 19.01.2026 становить 23 429,00 грн, що складається із заборгованості за кредитом - 5 000,00 грн, простроченої заборгованісті за нарахованими процентами - 15 179,00 грн, простроченої заборгованісті по комісії за видачу кредиту 750,00 грн.
Ухвалою суду від 17.03.2026 відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Копія позовної заяви з додатками та ухвалою про відкриття провадження суду була направлена відповідачу за місцем реєстрації останнього рекомендованим поштовим відправленням.
30.04.2026 до суду повернуто вказане поштове відправлення із зазначенням причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зазначає, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11).
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-185св23).
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.
Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо позовної заяви.
Таким чином, судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 05.02.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1508-2529, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5 000,00 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період 14 днів; знижена відсоткова ставка - 1,00 % в день; стандартна відсоткова ставка - 1,00 % в день протягом перших 180 календарних днів, 0,74% в день починаючи з 181 календарного дня.
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А1231.
Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту за договором №1508-2529 від 05.02.2025, ОСОБА_1 через платіжну систему EasyPay на картку № НОМЕР_1 (номер особистого електронного платіжного засобу, який зазначений у договорі про відкриття кредитної лінії №1508-2529) було перераховано 5 000,00 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 19.01.2026 наявний борг в сумі 23 429,00 грн, з яких: 5000,00 грн - основний борг, 15179,00 грн - залишок відсотків, 2500,00 грн - залишок відсотків за ст. 625 ЦК України, 750,00 грн - залишок комісії.
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1ст. 510 ЦК України).
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Обов'язок доказування виконання такої вимоги закону покладається на кредитодавця. В такому випадку відповідний суб'єкт господарювання, яким в мережі Інтернет запропоновано відповідні засоби електронної комерції для укладення договору, несе ризик уразливості таких засобів та їх протиправного використання зловмисниками, а також несе персональний обов'язок у випадку спору доказати, що споживач був належним чином повідомлений про всі обов'язкові для ознайомлення споживачем умови кредитування, що саме споживач надав персональну згоду на укладення кредитного договору за допомогою засобів електронної комерції, а також особисто погодився їх виконувати, та довести обставини, що споживач належним чином отримав кредит у відповідному розмірі та на відповідних умовах та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у вільне розпорядження споживача.
Згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Зважаючи на ознаку реальності договору позики, для підтвердження виконання позикодавцем своїх зобов'язань за договором позики недостатньо наявності лише факту підписання такого договору, а судом має бути встановлено наявність факту отримання позичальником грошових коштів та моменту їх отримання (як певний проміжок часу), що є обов'язковою та істотною умовою договору позики (постанови Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 201/410/21, від 05.10.2022 року у справі № 559/524/15-ц, від 20.02.2019 року у справі № 629/5364/13-ц).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2021 року у справі № 201/11388/17 зазначено, що у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046,1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Верховний Суд наголосив, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так до матеріалів справи долучено довідку про перерахування суми кредиту за договором №1508-2529 від 05.02.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 через платіжну систему EasyPay на картку № НОМЕР_1 (номер особистого електронного платіжного засобу, який зазначений у договорі про відкриття кредитної лінії №1508-2529) було перераховано 5 000,00 грн.
Із відповіді АТ «ОщадБанк» від 25 березня 2026 року № 46/1206/42005/2026 наданої на виконання ухвали суду від 17 березня 2026 року, вбачається, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 не емітувалась.
Відтак, з огляду на докази наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості індетифікувати належність зазначеної банківської картки відповідачу, оскільки повної інформації щодо банківської картки не надано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач наданими суду доказами не довів, що саме ОСОБА_1 05.02.2025 року отримав кредитні кошти в розмірі 5000 грн. на підставі договору № 1508-2529, на відповідних умовах, та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у її вільне розпорядження як споживача.
Відтак, з огляду на докази наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості індетифікувати належність зазначеної банківської картки відповідачу, оскільки повної інформації щодо банківської картки не надано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач наданими суду доказами не довів, що саме ОСОБА_1 05.02.2025 отримав кредитні кошти в розмірі 5000 грн. на підставі договору №1508-2529, на відповідних умовах, та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у його вільне розпорядження як споживача.
Таким чином, враховуючи вище наведені положення чинного процесуального та матеріального законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача. Відтак, враховуючи, що у задоволені позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі ст. ст. 512, 514, 516, 509, 526, 530, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 133, 137, 141, 247, 263-265 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець