Справа № 358/180/26 Провадження № 2/358/509/26
25 травня 2026 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 07.04.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №07.04.2023-100001366. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 8 000 грн строком на 70 днів. Позивач свої зобов'язання з договором виконав, перерахував 07.04.2023 на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 8 000 грн.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором нелажним чином не виконував, допустив виникнення заборгованості в сумі 17 264,08 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн та по процентах в розмірі 8064,08 грн. В добровільному порядку заборгованість відповідачем не погашена, внаслідок чого представник позивача змушений звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 17264,08 грн та понесені судові витрати - судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Ухвалою суду від 18.03.2026 відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Копія позовної заяви з додатками та ухвалою про відкриття провадження суду була направлена відповідачу за місцем реєстрації останнього рекомендованим поштовим відправленням.
30.03.2026 до суду повернуто вказане поштове відправлення із зазначенням, що 21.04.2026 ОСОБА_1 особисто отримала зазначене вище відправлення.
Таким чином, судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 07.04.2023 відповідач ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н172 підписав Пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта) (а.с. 15-20).
Відповідно до п.2.1 вказаної Пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п.2.2 зазначеної Пропозиції, електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1 дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; 2.2.2 заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; 2.2.3 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформований на сайті кредитодавця, та підписана позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Відповідно до п.3.1 вказаної Пропозиції, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п.3.3 зазначеної Пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту фіксований кредит; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) -встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даного кредитного договору.
Також, 07.04.2023 відповідач ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н172 підписав заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). (а.с. 18-20).
Згідно вказаної Заявки: кредитодавець ТОВ «Споживчий центр»; позичальник ОСОБА_1 ; реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 516812XX-XXXX0160.
Відповідно до умов кредитного договору №07.04.2023-100003166 від 07.04.2023 позичальнику надається кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 07.04.2023; 2. Сума кредиту - 8000,00 грн; Строк, на який надається кредит - 70 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту - 15.06.2023; Період користування ставкою «Економ» - період фактичного користування Кредитом ,протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка «Економ», який розпочинається в день наступний за днем плати Позичальником повністю всіх платежів ( частини Суми Кредиту, нарахованих Процентів, Комісії), нарахованих на дату платежу, та закінчується в дату поточного чергового періоду ( надалі-період Економ); Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.2 % за 1 (один) день користування кредитом , яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядкуя; Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ» розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. ;
Сума Кредиту сплачується 5 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 2808 грн,68 коп., 2 платіж у розмірі 2808,68 коп., 3 платіж 2808,68 коп., 4 платіж 2808 грн, 68 коп., 5 платіж у розмірі 2808 грн,67 коп.
Комісія сплачується одним платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 1200 грн 00 коп. (п.10 Заявки)
Також, під час укладення вищевказаного кредитного договору, відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н172 Додаток до анкети позичальника, Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТОВ «Споживчий центр» кредитних коштів відповідачу, а також Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .
Відповідно до квитанції, виданої ТОВ “LIQPAY», на виконання умов договору №07.04.2023-100001366 від 07.04.2023, перераховано на банківську картку грошові кошти у сумі 8 000 грн (а.с.23).
Відповідно до Довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №07.04.2023-100001366 від 07.04.2023, у останньої перед позивачем наявна заборгованість у розмірі у розмірі 17 264,08 грн., з яких: основний борг складає - 8000 грн, та проценти - 8064,08 грн. (а.с. 30)
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1ст. 510 ЦК України).
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Обов'язок доказування виконання такої вимоги закону покладається на кредитодавця. В такому випадку відповідний суб'єкт господарювання, яким в мережі Інтернет запропоновано відповідні засоби електронної комерції для укладення договору, несе ризик уразливості таких засобів та їх протиправного використання зловмисниками, а також несе персональний обов'язок у випадку спору доказати, що споживач був належним чином повідомлений про всі обов'язкові для ознайомлення споживачем умови кредитування, що саме споживач надав персональну згоду на укладення кредитного договору за допомогою засобів електронної комерції, а також особисто погодився їх виконувати, та довести обставини, що споживач належним чином отримав кредит у відповідному розмірі та на відповідних умовах та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у вільне розпорядження споживача.
Згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Зважаючи на ознаку реальності договору позики, для підтвердження виконання позикодавцем своїх зобов'язань за договором позики недостатньо наявності лише факту підписання такого договору, а судом має бути встановлено наявність факту отримання позичальником грошових коштів та моменту їх отримання (як певний проміжок часу), що є обов'язковою та істотною умовою договору позики (постанови Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 201/410/21, від 05.10.2022 року у справі № 559/524/15-ц, від 20.02.2019 року у справі № 629/5364/13-ц).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2021 року у справі № 201/11388/17 зазначено, що у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046,1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Верховний Суд наголосив, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
До позовної заяви представником позивача долучено квитанцію, виданої ТОВ “LIQPAY», 07.04.2023 о 17:17 на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у сумі 8 000 грн, із зазначенням призначення платежу: видача за договором №07.04.2023-100001366 від 07.04.2023.
Проте, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 18.03.2026, АТ КБ «Приват Банк» надав інформацію, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 банківська картка № НОМЕР_1 не емітовано та відсутня можливість надати інформацію, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 .
Відтак, з огляду на докази наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості індетифікувати належність зазначеної банківської картки відповідачу, оскільки повної інформації щодо банківської картки не надано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач наданими суду доказами не довів, що саме ОСОБА_1 07.04.2023 року отримала кредитні кошти в розмірі 8000 грн. на підставі договору № №07.04.2023-100001366, на відповідних умовах, та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у її вільне розпорядження як споживача.
Таким чином, враховуючи вище наведені положення чинного процесуального та матеріального законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача. Відтак, враховуючи, що у задоволені позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі ст. ст. 512, 514, 516, 509, 526, 530, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 133, 137, 141, 247, 263-265 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець