Справа № 173/3281/25
Провадження №2/173/566/2026
іменем України
27 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 28.12.2019 року між акціонерним товариством “ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2028275548.
Відповідно до умов договору Банк надав Позичальнику споживчий кредит, а Позичальник зобов?язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, передбачені договором.
24.03.2023 між АТ “ОТП Банк» та ТОВ “Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23, згідно з яким первісний кредитор (АТ “ОТП Банк») відступило на користь нового кредитора (ТОВ “Брайт Інвестмент») право вимоги за кредитним договором №2028275548 від 28.12.2019 на загальну суму 18366,30 грн: 10000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8366,30 грн - заборгованість по відсотках.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 18366,30 грн. Крім того, просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 05.12.2025 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Учасникам справи надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та позивачем відповідачу надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів, проте судова кореспонденція повернулась на адресу суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк не подала до суду відзиву на позов, а відтак не скористалася наданими їй процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 ЦПК України.
Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.
Судом встановлено, що 28.12.2019 між Акціонерним товариством “ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2028275548, згідно з яким Банк надав Позичальнику кредит на придбання товару в сумі 10742,82 грн: 9498 грн, 390 грн - за сплату додаткових послуг, а саме послуга “СМС + Довідка» та 854,82 грн - на придбання послуг зі страхування від нещасного випадку. Дата повернення кредиту - 28.12.2020. Умовами договору визначено фіксовану процентну ставку за користування кредитом - 0,01% річних. Поверення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником Ануїтетних платежів.
Згідно з паспортом споживчого кредиту, який підписано позичальником, окрім вищевказаного кредиту на придбання товарів, відповідач отримала кредит у вигляді кредитної лінії на суму 6000 грн строком на 36 місяців з правом пролонгації.
Матеріалами справи підтверджується, що 28.12.2019 відповідач придбала побутову техніку на загальну суму 17498, 00 грн: 9498, 00 грн - кредитні кошти та 8000,00 грн - готівка.
Окрім того з виписки по рахунку видно, що відповідач активно користувалася кредитними коштами: знімала готівку, оплачувала покупки, а також частково погашала заборгованість за кредитом.
Отже, АТ «ОТП Банк» виконало умови договору та надало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку. Однак відповідач неналежним чином виконувала зобов?язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Судом також встановлено, що 24.03.2023 між АТ “ОТП Банк» та ТОВ “Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу № 24/03/23, згідно з яким первісний кредитор (АТ “ОТП Банк») відступило на користь нового кредитора (ТОВ “Брайт Інвестмент») право вимоги за кредитним договором № 2028275548 від 28.12.2019 на загальну суму 18366,30 грн: 10000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8366,30 грн - заборгованість по відсотках.
Зазначені обставини підтверджуються відповідним витягом з Додатку №1 до договору факторингу, Реєстром Боржників та актом приймання-передачі реєстрів боржників від 24.03.2023. Отже, позивач є новим кредитором у зобов?язанні за кредитним договором №2028275548 від 28.12.2019.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Підписанням договору відповідач погодилася з усіма його істотними умовами, з урахуванням чого, суд дійшов висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо сплати відсотків за користування кредитом, їх розміру, відповідальності за прострочення виконання зобов?язання. Підписавши договори, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.
Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Разом з цим Відповідач не скористалася правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що Відповідач була позбавлена можливості у порядку частини 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надала будь-яких належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надала належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи що вирішується питання про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав договір №43115064 про надання правової допомоги від 01.07.2025, детальний опис робіт, виконаних Адвокатським бюро “Ольги Клєщ», необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Брайт Інвестмент» щодо стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 5000 грн, платіжну інструкцію №3042 від 17.11.2025 про оплату наданих послуг на суму 5000 грн згідно з актом №2028275548 та акт №2028275548 про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом на суму 5000 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ТОВ “Брайт Інвестмент»витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064, юридична адреса: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) заборгованість за кредитним договором № 2028275548 від 28.12.2019 у розмірі 18366,30 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят шість) грн: 10000,00 грн - по тілу кредиту; 8366,30 грн - по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064, юридична адреса: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) на користь понесені судові витрати в частині судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 (п?ять тисяч ) грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Суддя О.А. Кожевник