25.05.26
22-ц/812/1006/26
Провадження № 22-ц/812/1006/26
іменем України
25 травня 2026 року м. Миколаїв
справа № 484/27/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Шалару Олексієм Іллічем,
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухваленого 26 березня 2026 року під головуванням судді Медведєвої Н.А., в приміщенні цього ж суду, дата складення повного судового рішення не зазначена, у цивільній справі
за заявою
ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про оголошення особи померлим,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У грудні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шалару О.І., звернулася з заявою про оголошення особи померлим.
Заявниця зазначала, що вона є мамою ОСОБА_2 , який 20 січня 2022 року був призваний (мобілізований) на військову службу під час загальної мобілізації, через введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 року №69/2022. Військову службу проходив у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого сержанту бойової машини. Прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 від 06-07 квітня 2023 року, яке вважається завершеним, було встановлено, що номер обслуги 1 механізованого відділення бойової машини механізованого взводу 2 механізованої роти в/ч НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 07 квітня 2023 року в районі міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області за особливих обставин при захисті Батьківщини, під час ведення оборонних дій в ході ведення бойових завдань при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Зазначає, що основною метою її звернення до суду є проведення державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть, реалізація цивільних, сімейних прав, оформлення статусу члена сім'ї загиблого. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім'ї загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання виплат передбачених законодавством, оформлення спадщини.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 - загиблим (померлим) ІНФОРМАЦІЯ_3 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Запорізької області та пов'язаних із захистом Батьківщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що акт службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 від 06-07 квітня 2023 року не містить викладення жодних обставин, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_2 у зазначену дату, а лише зазначає на зникнення його безвісти.
Суд дійшов висновку, що обставини справи не дають підстав припускати смерть ОСОБА_2 в певний час і за певних обставин, отже відсутні підстави для оголошення його померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України.
Крім того, у акті відсутня вказівка на конкретне місце зникнення безвісті ОСОБА_2 , лише вказано, що він зник безвісті в районі м. Часів Яр. Однак відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, на території Часовоярській міській територіальній громаді за винятком с. Богданівка, с. Григорівка, с-ще Калинівка, які окуповані, ведуться активні бойові дії.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шалару О.І., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне дослідження судом встановлених обставин справи, неналежну юридичну оцінку доказам у справі, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявниці зазначав, що відповідно до акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 від 06-07 квітня 2023 року, яке вважається завершеним, було встановлено, що номер обслуги 1 механізованого відділення бойової машини механізованого взводу 2 механізованої роти в/ч НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 07 квітня 2023 року в районі міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області за особливих обставин при захисті Батьківщини, під час ведення оборонних дій в ході ведення бойових завдань при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
12 квітня 2023 року заявниці прийшло сповіщення №274 про те, що старший сержант ОСОБА_2 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , зник безвісти в районі виконання бойових завдань м. Часів Яр, Донецької області.
Апелянт зазначає, що особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
Верховний Суд наголошує, що суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою. За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності.
Узагальнені доводи інших учасників справи
На вказану апеляційну скаргу відзиву не надійшло.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явились.
Учасники справи повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення представників заявниці та заінтересованої особи підтверджується реєстром про отримання документів з «Електронного суду» учасником справи (а.с.108 ).
Клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило. За такого, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
2. Мотивувальна частина
Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
За частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки судове рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 25 травня 2026 року, то відповідно датою ухвалення судового рішення є 25 травня 2026 року.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
Згідно зі сповіщенням військової частини НОМЕР_1 від 12 квітня 2023 року № 3038, 07 квітня 2023 року, після артилерійського обстрілу та безпосереднього зіткнення з противником, виконуючи бойові завдання в районі м.Часів Яр Донецької області, при перевірці особового складу виявлена відсутність ОСОБА_2 , який вважається зниклим безвісті за особливих обставин та проводяться пошуки свідків, які б могли б спростувати чи підтвердити факт потрапляння його у полон чи загибелі.
Відповідно до акту службового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 06-07 квітня 2023 року, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10 квітня 2023 року, встановлено, що номер обслуги 1 механізованого відділення - бойової машини механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_2 зник безвісті 07 квітня 2023 року в районі м.Часів Яр Бахмутського району Донецької області за особливих обставин при захисті Батьківщини під час ведення оборонних дій в ході виконання бойових завдань при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Згідно із Витягу з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими №2025-94-7496, сформованого 10 січня 2025 року, відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в системі відсутні.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин від 04.09.2023 у реєстрі наявна інформація про ОСОБА_2 , який з 27 червня 2023 року набув статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин.
20 квітня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані за №12023152110000498 за кваліфікацією ч.1 ст. 115 КК України за заявою ОСОБА_1 за фактом зникнення її сина ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання в районі м.Часів Яр Донецької області.
Позиція апеляційного суду
Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Здійснення правосуддя на засадах верховенства права забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачений главою 6 Розділу IV ЦПК України «Окреме провадження».
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов'язана.
Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»:
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові наголосила на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».
Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Вирішуючи питання щодо початку відліку строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики».
Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 № 376 (далі - Наказ № 376).
У цьому Наказі № 376 зазначені: (І) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (1) території можливих бойових дій; (2) території активних бойових дій; (3) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (ІІ) тимчасово окуповані рф території України.
До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Відповідно до вказаного Наказу № 376, Часовоярська міська територіальна громада за винятком с. Богданівка, з 24 лютого 2022 року по 06 серпня 2024 року була територією активних бойових дій, а з 07 серпня 2024 року Часовоярська міська територіальна громада за винятком с. Богданівка, с. Григорівка, с-ще Калинівка, є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Враховуючи те, що активні бойові дії на місці (на території) ймовірної загибелі старшого солдата бойової машини ОСОБА_2 , а саме на території Часовоярської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, не завершені, колегія суддів вважає неможливим відлік шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України.
Відраховування такого строку з дати ймовірної смерті фізичної особи суперечать висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, яка звернула увагу на те, що з урахуванням конкретних обставин справи, суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
Отже, не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Вказані обставини свідчать про існування реального ризику помилкового встановлення факту смерті особи та оголошення особи померлої у ситуації, коли такі особи фактично можуть перебувати у полоні або в інших умовах, що унеможливлюють встановлення їх місцезнаходження, а тому застосування скорочених строків, передбачених статтею 46 ЦК України, може призвести до передчасного констатування смерті людини, яка фактично є живою.
Вищезазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 940/517/25.
З огляду на викладене, вимоги заявниці про оголошення особи померлим не підлягають задоволенню, у зв'язку з неможливістю відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, через не завершення активних бойових дій на території Часояворської міської територіальної громади.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду, які ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням, що не є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення заяви про оголошення особи померлою.
Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви, але помилився щодо мотивів такої відмови, вважаючи, що обставини справи не дають підстав припускати смерть ОСОБА_2 в певний час і за певних обставин, а отже відсутні підстави для оголошення його померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України, судове рішення має бути змінене на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Шалару Олексієм Іллічем, задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийІ.В. Лівінський
СуддіТ.Б. Кушнірова
Н.О. Шаманська
Повне судове рішення складене 25 травня 2026 року.