Справа № 754/3621/23-ц Головуючий у І інстанції Соколов О.М.
Провадження №22-ц/824/4322/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
20 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Кононової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про припинення дій, що порушують право виконання обов'язків в натурі,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про припинення дій, що порушують право та виконання обов'язків в натурі та просив суд: визнати Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» власником лічильника холодної води АК-151 № 6628451 в кв. АДРЕСА_1 ; визнати дії Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» по здійсненню нарахувань в рахунках-повідомленнях за абонентське обслуговування лічильника незаконним та таким що порушують його права і зобов'язати відповідача виконувати обов'язки власника лічильника, визначені законодавством України.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі договору № 5943/03 від 26.07.2010 року «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, природного газу» укладеного комунальним підприємством «Служба замовника житлово - комунальних послуг» з позивачем у його квартирі за рахунок підприємства і своїми спеціалістами виконано монтаж лічильників холодної і гарячої води. Ніяких проблем за час надання послуг між сторонами не існувало.
Під час виконання послуг АК «Київводоканалом» 24.01.2017 року його представник демонтував лічильник холодної води № 253393, забрав його, а 23.02.2017 року представник відповідача за рахунок АК «Київводоканал» встановив новий лічильник холодної води АК-151 № 6628451.
На початку 2021 року в рахунках - повідомленнях на оплату за надані послуги з'явились нові обов'язки споживача - оплата за абонентське обслуговування лічильника.
Зазначає, що 24.02.2021 року закінчився 4- річний строк використання лічильника, тому він повинен був пройти повірку. З урахуванням цих обставин позивач 23.11.2021 року звернувся з заявою до голови правління ПрАТ «АК «Київводоканал» з проханням, як до власника лічильника, провести повірку чи заміну лічильника. У відповіді від 10.12.2021 року отримав консультацію, але у вирішенні питань, викладених у заяві, останньому фактично відмовлено, обурений такою поведінкою обслуговуючого підприємства, 26.02.2022 року та 15.11.2022 року позивач повторно звернувся до керівника підприємства.
Вказує, що двічі додавав до заяв копії актів демонтажу та монтажу лічильників, звертав увагу на рішення ВСУ по справі від 15.07.2019 року № 235/499/17 але, посилаючись на рішення НКРЄ від 02.11.2017 року № 1342 відповідач ігнорував його доводи переклав свої обов'язки на позивача
Станом на 01.03.2023 року позивачу в рахунку-повідомленню нарахована плата за обслуговування лічильника в сумі 551 грн, що є незаконним та порушує його права.
Посилаючись на викладені обставини, просив позов задовольнити.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в порушення вимог процесуального законодавства, відповідачем не було надіслано відзив на позов, чим було порушено його право на подачу відповіді на відзив.
Зазначає, що повірка та обслуговування лічильників здійснюється за рахунок суб'єктів господарювання, які надають послуги з електро-, газо- та водопостачання.
Крім того вважає необґрунтованими посилання суду на постанову НКРЄ №1342 та те, що ПрАТ «АК «Київводоканал» не взяв на баланс лічильник холодної води, оскільки НКРЄ здійснює формування тарифів на надані житлово-комунальні послуги і не має жодного відношення до права власності. Факт не взяття відповідачем лічильника на баланс підприємства є грубим порушенням ведення бухгалтерського обліку.
З посиланням на ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», вказує, що абонентське обслуговування лічильника здійснюється за рахунок власника, до того ж періодична повірка лічильника проводиться за рахунок тарифів на електро-, газо- та водопостачання.
Скориставшись правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, представник ПрАТ «АК «Київводоканал» - Тараненко С.В. подав відзив.
В обґрунтування вказаного відзиву зазначає, що відповідачем було направлено відзив на позов за належною адресою, яка була вказана в позовній заяві, факт не отримання вказаного відзиву залежав від волевиявлення самого позивача.
Крім того, вказує, що з набранням 02.08.2017 року чинності ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також встановлення та обслуговування засобів обліку води та теплової енергії. Згідно даного закону облік, обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку теплової енергії здійснюється за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.
З врахуванням наведеного, з грудня 2017 повірка та ремонт засобів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти споживачів.
Зазначає, що ПрАТ «АК «Київводоканал» не є власником приладу АК-151 № 6628451, оскільки останній не перебуває на балансі ПрАТ «АК «Київводоканал» та є власністю позивача з моменту його встановлення у квартирі позивача.
Крім того звертає увагу суду, що постанова Верховного Суду, на яку позивач посилається у своїй апеляційній скарзі, не може бути застосована до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки предметом розгляду у справі, на яку посилається позивач, були відносини періоду 2013-2016 року, тобто період, коли порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення включав в себе витрати на проведення робіт з періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку холодної води для мешканців багатоквартирного житлового фонду, у тому числі на їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, а також витрати на формування обмінного фонду засобів обліку холодної води.
Положення постанови Верховного Суду від 15.07.2019 року по справі № 255/499/17 щодо проведення робіт з періодичної повірки за рахунок тарифів з централізованого постачання холодної води та водовідведення», не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли між відповідачем та позивачем з 30.11.2017 року, оскільки постановою НКРЕКП від 02.11.2017 року № 1342«Про внесення змін до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення» виключено витрати на обслуговування, періодичну повірку та ремонт квартирних засобів обліку холодної води, у тому числі на їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, виконання цих видів робіт за рахунок коштів ПрАТ «АК «Київводоканал».
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник ПрАТ «АК «Київводоканал» - Тараненко С.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Так, судом першої інстанції у даній справі встановлено, що між позивачем та відповідачем наявні договірні правовідносини, обумовлені публічним договором, відповідно до якого позивач (споживач) ОСОБА_1 виступає в якості індивідуального споживача.
Так, 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал», Товариство), як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Повідомлення) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (далі - Договір-1).
Таким чином, позивач отримував послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) на підставі Договору, оскільки після розміщення повідомлення та Договору-1 у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору від позивача не надходило.
Новою редакцією Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (введеною в дію 01.05.2019) змінено класифікацію комунальних послуг і єдиним видом комунальних послуг, що надаються суб'єктом господарювання в сфері питного водопостачання, є централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.
Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» внесено зміни до Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» та змінено моделі організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг і запроваджено поняття індивідуального договору про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб- сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
31.05.2021 року на офіційному веб-сайті ПрАТ «АК «Київводоканал» (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про Публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому зі змінами від 30:09.2021 та від 31.12.2021) (далі - Договір-2), у зв'язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним.
Згідно з п. 1 Договору-2 Виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п. 15 Договору-2 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.
За приписами статті 7 Закону України від 09.11.2017 № 2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 7 Договору-2 визначено, що плата за послуги складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна норма викладена в ч.5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до якої Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 11 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та достачання гарячої води).
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
Відповідно до матеріалів справи за адресою: АДРЕСА_2 наявний працюючий прилад комерційного обліку (копія наряду та наряд-завдання додаються).
Відтак на позивача, як індивідуального споживача, умовами публічного договору та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» покладено обов'язок зі своєчасної оплати наданих йому псолуг, до складу яких входить в тому числі плата за абонентське обслуговування.
Відносини, що виникають у процесі провадження метрологічної діяльності, регулюються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі - ЗУ «Про метрологію»).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав що, доводи позивача про те, що періодична повірка приладів обліку здійснюється за рахунок ПрАТ «АК «Київводоканал», ґрунтуються на помилковому трактуванні норм чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
З набранням чинності Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон про комерційний облік), який набрав чинності 02.08.2017 року, змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також встановлення та обслуговування засобів обліку води та теплової енергії.
Законами України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» було внесено зміни до статті 17 Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» та виключено вимогу щодо здійснення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) ЗВТ (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб теплову енергію і воду), що є власністю фізичних осіб, за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з тепло- і водопостачання.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону про комерційний облік, вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону про комерційний облік обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.
Відтак, з грудня 2017 року повірка та ремонт засобів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти споживачів.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ПрАТ «АК «Київводоканал» не є власником приладу обліку АК-151 № 6628451, оскільки останній не перебуває на балансі ПрАТ«АК «Київволоканал» та є власністю позивача з моменту його встановлення у квартирі позивача.
При цьому, договором не визначено, що ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язаний проводити періодичну повірку квартирних приладів обліку за власний рахунок.
У постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 02.11.2017 № 1342 «Про внесення змін до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем)» (далі - Постанова № 1342), зі складової структури тарифу виключено витрати на обслуговування, періодичну повірку та ремонт квартирних засобів обліку холодної води, у тому числі на їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, виконання цих видів робіт за рахунок коштів ПрАТ «АК «Київводоканал».
Постанова № 1342 набрала чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр». З огляду на викладене, ПрАТ «АК «Київводоканал» припинило надання вищезазначених послуг з 29.11.2017 року.
ПрАТ «АК «Київводоканал» не може утримувати та відповідно здійснювати періодичну повірку приладів обліку за власні кошти, враховуючи, що квартирні прилади обліку не перебувають на балансі у ПрАТ «АК «Київводоканал».
З огляду на викладене, дії ПрАТ «АК «Київводоканал» відповідають вимогам закону, оскільки з 29.11.2017 відповідно до Постанови НКРЕКП № 1342 були виключені витрати на обслуговування, періодичну повірку квартирних приладів обліку, крім того законом передбачено, що обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється за рахунок власників таких вузлів обліку.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про застосування у даній справі правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 15.07.2019 року по справі від № 235/499/17, у зв'язку з застарілим нормативно-правовим регулюванням, що було покладено в основу правового висновку. Так, предметом розгляду справи № 235/499/17 були правовідносини, які мали місце у період з 2013 року по 03 липня 2016 року, тобто коли порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення включав в себе витрати на проведення робіт з періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку холодної води для мешканців багатоквартирного житлового фонду, у тому числі на їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, а також витрати на формування обмінного фонду засобів обліку холодної води.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складене 25 травня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : О.В. Борисова
С.А. Голуб
.