18 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 25.03.2026 задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- грошові кошти у сумі 100 000 гривен, купюрами номіналом 1000 гривень у кількості 100 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270723;
- грошові кошти у сумі 2000 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 20 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270722;
- грошові кошти у сумі 4700 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 47 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270721;
- грошові кошти у сумі 12400 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 124 одиниці, які поміщено до спец пакету CRI 1270724, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Справа № 758/4025/26 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3570/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що ухвалою слідчого судді про обшук дозвіл на відшукання грошових коштів ОСОБА_7 не надавався і саме клопотання про надання дозволу на обшук не містило в собі будь-яких згадок про відшукання грошових коштів.
При постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не взято до уваги, що прокурором не доведено обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначених у клопотанні кримінальних правопорушень, а також не враховано законність походження вилучених грошових коштів.
Вказані грошові кошти, що належать ОСОБА_7 , не є та не можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні, з огляду на їх невідповідність ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України.
01.05.2026 від представника ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт додатково зазначала, що вилучені у ОСОБА_7 під час проведення обшуку грошові кошти було вилучено у позапроцесуальний спосіб, без належних правових підстав.
Вказані грошові кошти мають документально підтверджене джерело походження.
Крім того, в ході проведення обшуку ОСОБА_10 було повідомлено, що більшість грошових коштів в національній валюті є грошовими коштами, нарахованими їй як виплата у зв'язку з вагітністю та пологами та продемонстровано відповідне надходження у застосунку "Приват24".
Отже, грошові кошти, на які сторона обвинувачення просить накласти арешт, є такими, що були отримані законним шляхом, що підтверджується інформацією з офіційних джерел, частина з яких є спільною нажитою власністю та не мають будь-якого відношення до кримінального провадження.
Твердження сторони обвинувачення про те, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, належним чином не обґрунтоване і не вмотивоване, та є лише посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу з доповненнями та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100070001203, відомості щодо якого 14.05.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Згідно даних клопотання, досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом привласнення бюджетних коштів групою осіб за попередньою змовою з ознаками організованості зі складу службових осіб Ритуальна служба СКП Спецкомбінат ПКПО (код ЄДРПОУ 03358475), ТОВ «ДОРБАУ» (код ЄДРПОУ 42800568), ФОП ОСОБА_11 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), ТОВ "КП'ШЛЯХБУД ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 41891921), ФОП ОСОБА_12 та ТОВ «БЛУ СКАЙ ТЕК» (код ЄДРПОУ 41425254) під час здійснення робіт з «Капітального ремонту об'єктів благоустрою на ділянках для почесних поховань Міського кладовища по вул. Стеценка, 18 в м. Києві», «Капітальний ремонт об'єктів благоустрою на ділянках для почесних поховань Лісового кладовища по вул. Крайня, 3 в м. Києві» та «Реконструкція кремаційного обладнання з повною заміною кремаційних печей ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» на вул. Байковій, 16 у Голосіївському районі м. Києва», шляхом ремонту та здійснення уяви технічного нагляду на об'єктах та підписання актів виконаних робіт, до яких вносяться завідомо неправдиві відомості про об'єми робіт та вартість матеріалів за завищеними цінами, в результаті чого завдано збитків громаді міста Києва в особливо великих розмірах.
Як зазначено у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що Встановлено, що упродовж 2024-2026 років службові особи Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» (код ЄДРПОУ 03358475), які виконували функції замовника робіт з капітального ремонту об'єктів благоустрою на ділянках для почесних поховань Міського кладовища по вул. Стеценка, 18 у м. Києві, діючи за попередньою змовою з представниками підрядної організації та технічного нагляду, вчинили заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах.
З метою реалізації схеми незаконного заволодіння бюджетними коштами, ОСОБА_11 , організував взаємодію з посадовими особами іншого комунального підприємства - СКП «Київський крематорій». До реалізації протиправної схеми залучено ОСОБА_13 (радника директора Ритуальної служби СКП «Київський крематорій») та ОСОБА_7 (інженера - уповноважену особу Ритуальної служби СКП «Київський крематорій»), які сприяли підробці документів і здійсненню незаконних виплат бюджетних коштів.
Ухвалою слідчого судді Подільськогорайонного суду м. Києва від 16.02.2026 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_7 .
Згідно даних протоколу обшуку від 12.03.2025, цього ж дня у період часу з 07 год. 00 хв. до 09 год. 17 хв. проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за вищевказаною адресою, в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 100 000 гривен, купюрами номіналом 1000 гривень у кількості 100 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270723; грошові кошти у сумі 2000 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 20 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270722; грошові кошти у сумі 4700 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 47 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270721; грошові кошти у сумі 12400 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 124 одиниці, які поміщено до спец пакету CRI 1270724.
Постановою старшого слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_14 від 12.03.2026 вищевказані грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025100070001203 від 14.05.2025.
13.03.2026 прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернулвся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 майно, а саме на: грошові кошти у сумі 100 000 гривен, купюрами номіналом 1000 гривень у кількості 100 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270723; грошові кошти у сумі 2000 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 20 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270722; грошові кошти у сумі 4700 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 47 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270721; грошові кошти у сумі 12400 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 124 одиниці, які поміщено до спец пакету CRI 1270724, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 25.03.2026 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вказане у клопотанні майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя послався на необхідність арешту грошових коштів з метою їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
З такими висновками колегія суддів не погоджується.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт вказаного у клопотанні майна, належним чином не перевірив та не обґрунтував в оскаржуваній ухвалі мету та правову підставу для такого арешту, обмежившись лише переліком норм кримінального процесуального закону, які регулюють порядок накладення арешту на майно з підстав збереження речових доказів.
Не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 грошові кошти, прокурором у клопотанні не доведено таку мету арешту грошових коштів, як збереження речових доказів.
Як клопотання прокурора, так і постанова старшого слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_14 від 12.03.2026 про визнання грошових коштів речовими доказами, містять лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень та перелік норм КПК України щодо арешту майна з метою збереження речових доказів, без належного обґрунтування висновку про відповідність вилучених грошових коштів ознакам речових доказів у кримінальному провадженні.
Не містить такого обґрунтування і ухвала слідчого судді.
Надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 можуть бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
У клопотанні не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вилучених грошових коштів в якості речових доказів.
Крім того, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власників і працівників вказаного товариства.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 грошові кошти, за викладених у клопотанні прокурора обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи зазначеної особи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
На думку колегії суддів, орган досудового розслідування в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів на підтвердження тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності ОСОБА_7 здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на мирне володіння майном зазначеної особи здійснено без законних на те підстав.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на грошові кошти постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 .
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме на:
- грошові кошти у сумі 100 000 гривен, купюрами номіналом 1000 гривень у кількості 100 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270723;
- грошові кошти у сумі 2000 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 20 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270722;
- грошові кошти у сумі 4700 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 47 одиниць, які поміщено до спец пакету CRI 1270721;
- грошові кошти у сумі 12400 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США у кількості 124 одиниці, які поміщено до спец пакету CRI 1270724.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3