26 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6358/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026
у справі за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (далі - ТОВ «Укр Газ Ресурс», відповідач, скаржник) 11.05.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №910/6358/25 (повний текст постанови складено 21.04.2026), ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора. Крім того, у касаційній скарзі міститься клопотання про зупинення касаційного провадження у справі №910/6358/25, а також клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 для розгляду справи №910/6358/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
Пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1- 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою/третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Водночас зазначення у касаційній скарзі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України як підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Обрання скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, можливе лише у поєднанні разом з підставою касаційного оскарження судового рішення визначеної пунктом/пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Таким чином, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
ТОВ «Укр Газ Ресурс» зазначає про те, що касаційна скарга подається з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вважає що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 86, 238 ГПК України, викладених в постановах від 18.12.2018 у справі №911/1437/17 та від 22.10.2019 у справі №923/876/16 щодо оцінки доказів;
судові рішення попередніх інстанцій не відповідають практиці Європейського суду з прав людини, місцевим господарським судом порушено принцип верховенства права та джерела права, що застосовуються судом при розгляді справи, адже у відповідності до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права;
також зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки, викладені:
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340, від 14.01.2026 у справі №580/408/14-ц (провадження № 14-101свц25) щодо порушення судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2025 у справі №916/944/22 у подібних з цією справою правовідносинах щодо того, що довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку;
у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2025 у справі №914/619/24, щодо висновку про те, що законодавець розрізнив такі підстави для зміни умов договору про закупівлю, як «погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку» та «зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед» у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
вказує на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.
Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України ТОВ «Укр Газ Ресурс» звертає увагу на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням положень статей 38, 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення у подібних правовідносинах.
Визначені у касаційній скарзі підстави за пунктом 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України не є очевидно неприйнятними.
Крім того у касаційній скарзі скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій у цій справі не здійснили належної оцінки доказів у справі, не сприяли всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні усіх наявних у справі доказів, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що є порушенням норм процесуального права, зокрема статті 86 ГПК України.
Проте, скаржник, не визначає, як конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України, так і підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на відповідний пункт, відповідної частини статі 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що суди припустилися порушень норм процесуального права.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, ураховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та конкретизувати підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України, так і підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на відповідний пункт, відповідної частини статі 287 ГПК України, у межах наведених у касаційній скарзі доводів, якщо вважає, що суди припустилися порушень норм процесуального права.
Водночас згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору: за подання позовної заяви майнового характеру встановлено 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025» (на момент подання позову) встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року визначений у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Як вбачається зі змісту судових рішень з цієї справи, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у травні 2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до ТОВ «Укр Газ Ресурс» про визнання недійсними додаткових угод від 20.09.2021 №2, від 07.10.2021 №3, від 15.11.2021 №4, від 15.11.2021 №5, від 14.12.2021 №6 та від 02.02.2022 №8 до договору від 18.02.2021 №31 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 200 291,19 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 10.02.2026 у справі №910/6358/25 позовні вимоги задовольнив повністю.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.04.2026 у справі №910/6358/25 рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 скасував, ухвалив нове рішення, про задоволення позовних вимог повністю; визнав недійсними додаткові угоди від 20.09.2021 №2, від 07.10.2021 №3, від 15.11.2021 №4, від 15.11.2021 №5, від 14.12.2021 №6 та від 02.02.2022 №8 до договору від 18.02.2021 №31 про постачання електричної енергії споживачу та стягнув 200 291,19 грн.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Укр Газ Ресурс» просить, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №910/6358/25 скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора.
З огляду на наведене, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог касаційної скарги, ураховуючи 6 вимог немайнового характеру та вимогу майнового характеру (стягнення 200 291,19 грн), подання касаційної скарги в електронній формі через Електронний суд, скаржник у цьому випадку мав сплати судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 33 913,60 грн, а саме (3 028 грн х 6 вимог немайнового характеру + 3028,00 грн (мінімальна ставка судового збору за майнову вимогу станом на 2025 рік)) х 200% х 0,8.
Скаржником до касаційної скарги додана платіжна інструкція від 11.05.2026 №625 про сплату судового збору у розмірі 6 829,00 грн, що становить меншу суму ніж належить сплатити за подання касаційної скарги на зазначені судові рішення, тобто недоплаченою є сума 27 084,60 грн (33 913,60 грн - 6 829,00 грн).
Ураховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази доплати судового збору у сумі 27 084,60 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами, щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.
За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Укр Газ Ресурс» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
(уточненої) касаційної скарги з конкретизацією підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України, так і підстави касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на відповідний пункт, відповідної частини статі 287 ГПК України, у межах наведених у касаційній скарзі доводів, якщо вважає, що суди припустилися порушень норм процесуального права;
документа на підтвердження доплати судового збору за подання касаційної скарги, у сумі 27 084,60 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті «Судова влада України» та є актуальними на час вчинення дії.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в установлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
З огляду на те, що касаційна скарга містить недоліки і підлягає залишенню без руху, заявлені у касаційній скарзі клопотання під час постановлення цієї ухвали Судом не розглядаються.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №910/6358/25 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через Електронний суд.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс», що у разі невиконання/неповного виконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова