25 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/685/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Бенедисюка І.М. та Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026
у справі № 904/685/26
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства ''Концерн Галнафтогаз" (мережа автозаправних станцій ''ОККО'') в особі Дніпропетровського регіонального відділення (м. Дніпро)
про захист конституційного права на безпечне довкілля, прав споживача та відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 09.04.2026 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 (про відмову у відкритті провадження у справі) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 (повний текст підписано 02.04.2026), а справу № 904/685/26 направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Верховний Суд ухвалою від 27.04.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху, зокрема у зв'язку з тим, що скарга не містила посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу; надано скаржнику строк для усунення зазначених недоліків.
Вказана ухвала від 27.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху була надіслана та доставлена в електронний кабінет скаржника 28.04.2026 о 12:54.
ОСОБА_1 04.05.2026 (через систему "Електронний суд") подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якій скаржниця в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про те, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.05.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Булгакова І.В. (головуюча), Бенедисюк І.М. та Малашенкова Т.М.
Розглянувши матеріали поданої заяви про усунення недоліків, Суд зазначає таке.
Як було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 27.04.2025 про залишення касаційної скарги без руху, приписи пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначають, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду від 01.04.2026, якою відмовлено у відкритті провадження у цій справі (пункт 7 частини першої статті 255 ГПК України).
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень, що визначені у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Тобто, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене, зокрема у пункті 2 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень), а підставою касаційного оскарження є саме абзац другий частини другої статті 287 ГПК України.
Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі чітку підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Однак подана скаржником заява про усунення недоліків не містить посилання та уточнення підстав касаційного оскарження судового рішення, визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 вказаного Кодексу, тобто без урахування вимог вказаної ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.
Натомість в уточненій скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження повторно посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України із зазначенням того, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами було порушено норми процесуального та неправильно застосовано норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у касаційній скарзі, а також посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права, тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої вказаної норми, що не підпадає під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України (тобто ухвал суду), про що й було зазначено Судом в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, вимоги якої скаржником не виконано.
За приписами ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність в касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює визнання недоліків касаційної скарги усунутими, а Суд в силу приписів статей 2 та 14 ГПК України позбавлений можливості самостійно доповнювати та змінювати підстави касаційного оскарження.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не усунула недоліків поданої касаційної скарги в частині зазначення підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу), як того вимагає пункт 5 частини другої статті 290 ГПК України, що є підставою для її повернення без розгляду як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її змісту і форми.
Відповідно до частини п'ятої статті 292 ГПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на викладене та керуючись статтею 234, частиною п'ятою статті 292 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 904/685/26 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова