20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/601/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Одуденко А. В.,
Копайгородської селищної ради
Жмеринського району Вінницької області - не з'явився,
ОСОБА_1 - не з'явився,
Приватної агрофірми «Вікторія» - не з'явився,
Головного управління
Держгеокадастру у Вінницькій області - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 (у складі колегії суддів: Василишин А. Р. (головуючий), Мельник О. В., Філіпова Т. Л.) про закриття провадження
у справі № 902/601/24
за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області
до ОСОБА_1 , Приватної агрофірми «Вікторія»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
про зобов'язання повернути земельні ділянки та скасування державної реєстрації прав,
У червні 2024 року Керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням клопотання від 13.06.2025 № 15/3-815вих-25) до ОСОБА_1 та Приватної агрофірми «Вікторія» (далі - ПА «Вікторія»), у якому просив суд:
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди фізичної особи ОСОБА_1 та права суборенди ПА «Вікторія» з одночасним припиненням прав на земельні ділянки для ведення фермерського господарства, розташовані на території Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, з кадастровими номерами: 0520282000:02:004:0174 площею 65,1197 га; 0520282000:02:003:0262 площею 45,5540 га; 0520255300:02:003:0060 площею 12,6361 га; 0520255300:02:001:0276 площею 4,8930 га; 0520255300:02:001:0277 площею 32,6957 га;
- зобов'язати ОСОБА_1 та ПА «Вікторія» повернути Копайгородській територіальній громаді в особі Копайгородської селищної ради земельні ділянки для ведення фермерського господарства, що розташовані на території Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, з кадастровими номерами: 0520282000:02:004:0174 площею 65,1197 га; 0520282000:02:003:0262 площею 45,5540 га; 0520255300:02:003:0060 площею 12,6361 га; 0520255300:02:001:0276 площею 4,8930 га; 0520255300:02:001:0277 площею 32,6957 га.
В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відповідно до вимог статей 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право на отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у земельних торгах (аукціоні). Оскільки на час укладення оспорюваних договорів оренди ОСОБА_1 вже отримав в оренду поза конкурсом значну кількість земельних ділянок, саме, для ведення фермерського господарства, то отримання ним спірних земельних ділянок мало відбутися на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди. Крім того прокурор зазначив, що ГУ Держгеокадстру у Вінницькій області під час вирішення питання щодо надання ОСОБА_1 в оренду земель на пільгових умовах не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності бажання створити фермерське господарство з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації з метою отримання прибутку на земельній ділянці. За твердженнями прокурора, такі дії ОСОБА_1 були спрямовані на повторне отримання земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме - без проведення земельних торгів (аукціону), що суперечить положенням законодавства.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024, зокрема, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області).
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.12.2025 позов задоволено. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди фізичної особи ОСОБА_1 та суборенди ПА «Вікторія» з одночасним припиненням прав на земельні ділянки для ведення фермерського господарства, що розташовані на території Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області з кадастровими номерами: 0520282000:02:004:0174 площею 65,1197 га; 0520282000:02:003:0262 площею 45,5540 га; 0520255300:02:003:0060 площею 12,6361 га; 0520255300:02:001:0276 площею 4,8930 га; 0520255300:02:001:0277 площею 32,6957 га. Зобов'язано фізичну особу ОСОБА_1 та ПА «Вікторія» повернути Копайгородській територіальній громаді в особі Копайгородської селищної ради земельні ділянки для ведення фермерського господарства, розташовані на території Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, з кадастровими номерами: 0520282000:02:004:0174 площею 65,1197 га; 0520282000:02:003:0262 площею 45,5540 га; 0520255300:02:003:0060 площею 12,6361 га; 0520255300:02:001:0276 площею 4,8930 га; 0520255300:02:001:0277 площею 32,6957 га.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його правомірності та обґрунтованості.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 рішення Господарського суду Вінницької області від 02.12.2025 скасовано. Провадження у справі № 902/601/24 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2026 року Заступник керівника Вінницької обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК України), просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 02.12.2025.
У касаційній скарзі прокурор наголосив, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм статті 20, пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України та без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 902/601/24 за касаційною скаргою Заступника керівника Вінницької обласної на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.05.2026.
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Копайгородська селищна рада, ПА «Вікторія», ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у судове засідання своїх представників не направили.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився та свого представника не направив.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності ОСОБА_1 та його представника, а також представників Копайгородської селищної ради, ПА «Вікторія», ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, виходить із такого.
Судами попередніх інстанцій установлено, що у вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням від 11.09.2014, у якому просив затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 63,7719 га із земель запасу Копайгородської селищної ради для ведення фермерського господарства.
Наказом ГУ Держземагентства у Вінницькій області від 29.09.2014 № 2-2992/15-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для створення фермерського господарства; надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 7 років земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами: 0520255300:02:001:0274 площею 30,0023 га, 0520255300:01:001:0763 площею 5,1802 га, 0520255300:01:004:0220 площею 22,1761 га, 0520255300:02:003:0059 площею 6,4089 га.
07.10.2014 між ГУ Держземагентства у Вінницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди землі № 754, № 755, № 756, № 757, відповідно до умов яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу Копайгородської селищної ради (за межами населеного пункту) для ведення фермерського господарства.
За умовами зазначених договорів в оренду передаються земельні ділянки з кадастровими номерами 0520255300:01:004:0220, 0520255300:02:003:0059, 0520255300:01:001:0763 та 0520255300:02:001:0274.
У пункті 8 договорів оренди землі від 07.10.2014 № 754, № 755, № 756, № 757 визначено, що такі договори укладено на 7 років з моменту укладення. Після закінчення строку дії договорів орендар має переважне право поновити їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Датою закінчення строку дії договорів оренди землі від 07.10.2014 № 754, № 755, № 756, № 757 визначено 06.10.2021.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.05.2024 01.12.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0520255300:01:004:0220, 0520255300:02:003:0059, 0520255300:01:001:0763 та 0520255300:02:001:0274 та зазначено, що строк оренди зазначених земельних ділянок становить 14 років - до 07.10.2028.
19.06.2017 проведено державну реєстрацію Фермерського господарства «Подільський господар» (далі - ФГ «Подільський господар»), засновником якої є ОСОБА_1 .
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.05.2024 15.03.2021 за ФГ «Подільський господар» зареєстровано право суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 0520255300:01:004:0220, 0520255300:02:003:0059, 0520255300:01:001:0763 та 0520255300:02:001:0274.
Також, судами попередніх інстанцій установлено, що у квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з заявою від 22.04.2014 до ГУ Держземагентства у Вінницькій області, в якій просив надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 66,71 га, 53,8 га, 12,4 га, 42,0 га та 5,8925 га на території Каришківської та Копайгородської селищних рад.
Наказом ГУ Держземагентства у Вінницькій області від 12.05.2014 № 2-645/15-14-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовною площею 180,8025 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Каришківської та Копайгородської селищних рад.
У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Вінницькій області з клопотанням від 25.11.2015, у якому просив затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду площею 160,8085 га на території Каришківської та Копайгородської селищних рад.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.12.2015 № 2-6770/20-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення; надано в оренду ОСОБА_1 терміном на 15 років земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Копайгородської селищної ради, площею 12,6361 га з кадастровим номером 0520255300:02:003:0060 для ведення фермерського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.12.2015 № 2-6771/20-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення; надано в оренду ОСОБА_1 терміном на 15 років земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Копайгородської селищної ради, площею 4,8930 га з кадастровим номером 0520255300:02:001:0276 для ведення фермерського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.12.2015 №2-6772/20-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення; надано в оренду ОСОБА_1 терміном на 15 років земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Каришківської селищної ради, площею 45,5540 га з кадастровим номером 0520282000:02:003:0262 для ведення фермерського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.12.2015 № 2-6773/20-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення; надано в оренду ОСОБА_1 терміном на 15 років земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Каришківської селищної ради, площею 65,1197 га з кадастровим номером 0520282000:02:004:0174 для ведення фермерського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.12.2015 № 2-6774/20-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення; надано в оренду ОСОБА_1 терміном на 15 років земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Копайгородської селищної ради, площею 32,6957 га з кадастровим номером 0520255300:02:001:0277 для ведення фермерського господарства.
На підставі зазначених наказів від 15.12.2015 № 2-6770/20-15-СГ, № 2-6771/20-15-СГ, № 2-6772/20-15-СГ, № 2-6773/20-15-СГ та № 2-6774/20-15-СГ, 02.03.2016 між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди землі № 114, № 115, № 116, № 117, № 118, відповідно до умов яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Копайгородської та Каришківської селищних рад (за межами населених пунктів).
За умовами зазначених договорів в оренду передаються земельні ділянки з кадастровими номерами 0520255300:02:003:0060 площею 12,6361 га, 0520255300:02:001:0276 площею 4,8930 га, 0520255300:02:001:0277 площею 32,6957 га, 0520282000:02:003:0262 площею 45,5540 га, 0520282000:02:004:0174.
У пункті 8 договорів оренди землі від 02.03.2016 № 114, № 115, № 116, № 117, № 118, встановлено, що такі договори укладено на 15 років з моменту укладання. Після закінчення строку дії договорів орендар має переважне право поновити їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Датою закінчення строку дії договорів оренди землі від 02.03.2016 № 114, № 115, № 116, № 117, № 118 визначено 01.03.2031.
За умовами пункту 14 договорів оренди землі від 02.03.2016 № 114, № 115, № 116, № 117, № 118 земельні ділянки передаються для ведення фермерського господарства.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2025 21.06.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0520255300:02:003:0060, 0520282000:02:004:0174, 0520282000:02:003:0262, 0520255300:02:001:0276, 0520255300:02:001:0277 та зазначено, що строк оренди зазначених земельних ділянок становить 15 років - до 21.06.2031.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2025 власником земельних ділянок з кадастровими номерами 0520255300:02:003:0060, 0520282000:02:004:0174, 0520282000:02:003:0262, 0520255300:02:001:0276, 0520255300:02:001:0277 є територіальна громада в особі Копайгородської селищної ради.
10.03.2021 між ОСОБА_1 та ФГ «Подільський господар» укладено договори суборенди землі № 114, № 115, 116, № 117, № 118, за умовами яких ОСОБА_1 надає, а ФГ «Подільський господар» приймає в строкове платне користування земельні ділянки з кадастровими номерами 0520255300:02:003:0060, 0520282000:02:004:0174, 0520282000:02:003:0262, 0520255300:02:001:0276, 0520255300:02:001:0277.
01.10.2024 між цими ми ж сторонами укладено угоди про дострокове розірвання договорів суборенди землі № 114, № 115, 116, № 117, № 118 від 10.03.2021.
Надалі, 20.05.2025 між ОСОБА_1 та ПА «Вікторія» укладено договори суборенди землі № 114, № 115, 116, № 117, № 118, відповідно до умов ОСОБА_1 надає, а ПА «Вікторія» приймає в строкове платне користування земельні ділянки з кадастровими номерами 0520255300:02:003:0060, 0520255300:02:001:0276, 0520255300:02:001:0277, 0520282000:02:003:0262, 0520282000:02:004:0174.
За умовами пункту 6 договорів суборенди землі № 114, № 115, 116, № 117, № 118 від 20.05.2025 договори укладено до кінця дії договорів оренди і діють з моменту їх державної реєстрації.
20.05.2025 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано права суборенди ПА «Вікторія» на зазначені земельні ділянки.
Як установлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини виникли у зв'язку з отриманням ОСОБА_1 спірних земельних ділянок на позаконкурсній основі у порушення положень статей 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 121, 123, 134 ЗК України.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, дійшов висновку, що спір у цій справі підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки саме фізичної особи (орендаря земельної ділянки) і вирішення спору стосується його права користування, а не господарської діяльності на спірній ділянці.
Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Отже, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що під час касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції у цій справі врахуванню підлягає наразі остання правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 922/1830/19 щодо визначення юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Так, у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (тут і далі у відповідній редакції) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили
бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію,
займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку
на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського
господарства, відповідно до закону.
У статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» закріплено, що відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України «Про фермерське господарство».
За частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).
Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
Отже, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб'єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб'єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов'язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.
У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1830/19 дійшла висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.
З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, щодо належності спору в цій справі до цивільної юрисдикції суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
У зв'язку з наведеним ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим.
Відповідно до частин 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).
Ураховуючи викладене та допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Під час розгляду справи суду апеляційної інстанції слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі № 902/601/24 скасувати.
3. Справу № 902/601/24 передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко